Екологічний проект "Оазис південного степу"

Хрещенівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

 

 

 

ОАЗИС  ПІВДЕННОГО СТЕПУ

                                            Робота учнів 11 класу

Хрещенівської загальноосвітньої

 школи І-ІІІ ступенів

Нововоронцовського району

Херсонської області

 

Керівник роботи

 Квітка Оксана Григорівна,

вчитель географії

вищої категорії

 

 

 

2018 рік

 

       Сучасна молодь вступає в життя в епоху бурхливого  розвитку не тільки науки й техніки, а й негативних наслідків  та демографічної революції. Зростання забруднень атмосфери, гідросфери, накопичення величезних обсягів відходів людської діяльності при одночасному виснаженні майже всіх видів природних ресурсів призвели до розвитку глобальної екологічної кризи.

       Людству загрожує загибель у найближчі десятиліття, якщо воно терміново не змінить свого ставлення до природи, не змінить стилю своєї діяльності  й існування , не переоцінить життєвих цінностей. Людству потрібна нова філософія життя, висока екологічна культура й свідомість. Настав час керуватися в наших діях правилами екологічного гуманізму. Основна  його ідея – людина є лише часткою природи й Космосу, із законами й силами яких вона повинна рахуватись. Не владарювати над природою, а співпрацювати з нею, бути не царем природи , а її невіддільною часткою. Важливий вибір стоїть зараз перед кожним із нас, яку професію обрати після закінчення школи. Перебираючи всі нюанси, дуже хочеться бути потрібною своїй державі. На думку сучасних вчених значних результатів в збереженні багатств природи можна досягти лише об’єднаними зусиллями спеціалістів різних областей знання.   Якщо в ХVІ – ХVІІІ столітті лідером була механіка, у ХІХ – фізика, у ХХ – хімія та ядерна економіка, то на сучасному етапі лідером стає екологія, яка перетворилася з суто біологічної дисципліни в науку про стратегію та тактику виживання людства. А так хочеться не виживати, а жити і насолоджуватись красою матінки – природи, дихати чистим повітрям, пити чисту та прозору  воду.

      Мета нашого проекту   - привернути увагу жителів до екологічних проблем села,  вивчити історію створення парку імені 60 - річчя Жовтня села Хрещенівки; провести екологічне дослідження:  кисневоутворювальна здатність дерев сільського парку та  вплив паркового насадження на зниження рівня шуму.

       Основні завдання – визначити  місце парку   в естетичному, екологічному та патріотичному вихованні односельців. Організувати проведення  заходів з метою підвищення громадянської культури молоді.

 

НЕЗВИЧАЙНА  КРАСА ЗВИЧАЙНОГО СІЛЬСЬКОГО ПАРКУ

      Для жителів сіл Хрещенівської сільської ради  Парк імені 60 річчя Жовтня, що розташований на території села  – один з мальовничих куточків України.  Нам поталанило, бо ж на цій  землі працювали наші предки. Часто приїздять друзі  та знайомі і говорять, що аура у нашому чарівному куточку просто чудова. Та інакше і не могло бути, адже над його створенням так сумлінно працювали  люди, які вклали свою любов  і душу в кожний сантиметр рідної землі. Це важка праця  сотень людей, які створювали цей райський куточок.   Якщо людина почувається потрібною і розуміє , для чого і для кого вона живе, вона  буде жити довго, а може й вічно. Бо як чудово, коли тебе пам’ятають і цінують твоє надбання. Мабуть тому нам так легко тут жити, бо якщо людина любить свою малу Батьківщину, вона має право на майбутнє .

Коротка історія створення парку

       Розташований парк при в'їзді в село, площа парку 8 га. Закладений парк в 1958 - 60 роках при голові колгоспу Дроб'язко Ф.Ф, генеральний план розроблений Головком Іваном Івановичем. До  творчої групи входили  Ремезовський Харитон Є, Бережний Василь Терентійович, Скільсара Євдокія Василівна. Іван Іванович Головко, колишній військовий,  виконав  проект парку, керував його плануванням.   Розбивали  цей унікальний куточок всім селом. Старанно викреслювали трикутники, алеї. Цікавим є той факт, що дерева висаджували у вигляді надпису УРСР ( Українська Радянська Соціалістична республіка).  У  1961 році в парку відбулося перезахоронення полеглих бійців під час визволення сіл Петрівки, Ленінське, Хрещенівка. Було встановлено пам'ятник загиблим воїнам, викладені стели з цегли . А у 1963році  – розбиті клумби і більш ретельно сплановано  його естетичне оформлення.  Всі жителі села доглядали молоді сажанці. За кожним подвір’ям була закріплена ділянка парку.  У 1977 році  з ініціативи голови колгоспу Фузова Миколи Федоровича, справжнього патріота свого села,  була проведена генеральна реконструкція парку. Створено меморіальний комплекс – збудовано монумент Вічного вогню із зображенням  руки, яка тримає факел з вогнем, а також плити з іменами загиблих воїнів – визволителів села . Вздовж алеї  Слави встановлено  меморіальні дошки з іменами солдатів, які пішли на фронт із нашого села та не повернулись. Як знак подяки, біля кожного посаджено  ялину. І всі ці роки   природними  вартовими  ростуть ці красуні, охороняючи вічний спокій полеглих воїнів .

       Директором  було призначено  Торського Миколу  Юрійовича  – він був і агрономом, і завідуючим. Це була людина по-справжньому закохана у свою справу, яка присвятила  сільському парку своє життя. Одного разу він став жертвою нападу оленя, які вільно ходили по території зоопарку.  Працівниці Чешун Ганна Д, Горб Марія Харитонівна , Мазурик Людмила П., Піташевська Єва М.  доклали багато зусиль по догляду за клумбами та трикутниками парку. В травні яскраво розквітали сотні кущів тюльпанів, нарцисів, а найкрасивіші кущі троянд росли біля входу в парк.  Було завезено із західної України та Карпат   близько 80 видів дерев і кущів.  Серед них: ялина срібна, ялина європейська, голуба ялина,  туя, береза біла, пірамідальна тополя, срібляста тополя, акація біла, акація жовта, клен, в’яз, ясен, черемха, рябина звичайна ,  рябина мучниста, липа, верба, каштан та ще багато різних видів дерев. Гарно доповнювали композицію  кущі: барбарис,  смородина, дика айва, дикий виноград,самшит та інші види як диких, так і декоративних кущів. Декілька видів  бузку – блакитна та фіолетова стали не тільки справжньою  окрасою, а й створювали романтичні  місця. Так, улюбленою алеєю  була бузкова арка, яка крім чудового запаху повітря, мелодійного співу пташок мала потаємні місця,  на яких збиралась молодь і називалась вона алеєю Закоханих.

       Створено штучне озеро, серед якого на мальовничому острівцю знаходились будиночки для лебедів, плавали  сірі та білі качки, гуси, бігали карликові кури, куріпки, фазани та величаві павичі. Були прокладені труби для подачі води та її стоку. По металевому містку легко потрапити на  цю казкову оглядову площадку. Над водою низько схилились гнучкі верби, закликаючи подивитись у прозоре скло, під яким плавали зграйки риби.    В центрі паркового ансамблю було побудовано чудовий фонтан, до якого  сходились основні алеї.  Десятки водних струмків переливались райдугою, освітлюючись  різнокольоровими яскравими  ліхтарями.

      Біля входу  в парк  було встановлено  комплекс дерев'яних фігур – українських музик та героїв різних казок, зроблено імітацію колодязя.  Поставлено 80 ажурних лав. На центральних алеях парку встановлені ліхтарі. Поруч з парком створено спорткомплекс та каруселі.

       У 1977 – 1988 рр. на території парку створено живий куточок – невеликий зоопарк, де жили різні види степових тварин та представників фауни, завезені з різних куточків світу. Парк та зоокуточок відвідала велика кількість  відпочиваючих та туристів району, області та усього Радянського Союзу . Туристи з Канади та Америки проводили пікнік на острові посеред озера, а навколо плавали лебеді, вільно ходили  олені. Люди всіх вікових категорій могли знайти для себе  певний вид розваг, батьки вели за руки своїх дітей та з гордістю пишались своїм  унікальним  штучним ландшафтом. На території парку культури та відпочинку проводились сільські свята: Перше Травня, День Перемоги, день Молоді, Обжинки, день Колгоспника. Тут відпочивали учні на перервах та в групі продовженого дня, проводили екскурсії та екологічні спостереження ,команда туристів готувалась до районних та обласних змагань з техніки туризму та орієнтування. Ще одна важлива роль нашого парку – він як щит захищає  будівлю школи та будинку культури від степової негоди. Десятки дерев, які одночасно висаджувались і біля школи створюють мальовничий пейзаж при в’їзді до села.

    У 1983 році Хрещенівський парк відпочинку включений до природно – заповідного фонду Херсонської області.

      На сьогодні, на жаль, парк має не зовсім такий вигляд. Не має  ні озера, ні зоопарку, ні карусель. А ось дерева, як мовчазні свідки того, що відбувається, гордо стоять на варті миру та спокою.

«Зелений  меморіал»

      По різному увічнюють на нашій землі пам'ять про подвиги живих та загиблих воїнів Великої Вітчизняної війни.  У березні 1944 року село Хрещенівка було визволено від німецько – фашистських загарбників військами 230-ої та 301-ої стрілецьких дивізій 9 стрілецького корпусу 5-ої ударної армії 2-ого Українського фронту. В боях за визволення села загинуло 230 радянських воїнів , похованих в трьох братніх могилах у центрі села.

          У 1941–45 роках на фронтах Великої Вітчизняної війни боролися з фашистами 152 односельці, 35 – нагороджено орденами і медалями, а 80 чоловік загинули, захищаючи Батьківщину. Майже кожний другий додому не повернувся. Залишився на кривавих дорогах війни. В їхню честь в сільському парку посадили алею. Маленькі блакитні ялиночки біля кожного  з восьми десятка мармурових обелісків. На них – прізвища, імена, по – батькові. Та дві дати . Перші різні, а другі – обмежені 1941-45 роками. Народився, загинув.

       Про наш парк   було знято  кольоровий документальний фільм за сценарієм В. Якименка, члена Спілки журналістів України та кінооператора Євгенія Ляшенка. Поет  Олег Машицкий висловив своє захоплення  парком у вірші «Зелений меморіал»:

« Крестьянские белые хаты

Весенние мирные сны…

А в памяти сердца солдаты,

Что к нам не вернулись с войны…

Их чтут , воздавая им почести,

Их помнят и этих, и тех.

Я знаю село, на Херсонщине,

Где чтут удивительней всех…

Там людям колхоза отважного

Та мысль святая пришла –

Всех павших вернуть до единого

На землю родного села.

У памяти нет многословия

И вечная скорбь – не момент

Крещеновцы вместо надгробия

Создали живой монумент.

Печальные трубы умолкли

А реквием в душах людей

Погибшему каждому – елка

И имя солдата на ней…

Придут ветераны, я знаю,

Живые солдаты придут

К тем елкам девятого мая

Погибшим цветы принесут.

          Про хрещенівські ялинки поет Марк Боянжу написав такі слова:

В скорби великой,

В безмерной печали

Мы не напрасно,

Солдаты, вас ждали.

Ждали всей памятью,

Ждали всей болью,

Всею надеждой…

И встав из земли,

С бранного поля

На отчее поле

Вы наконец- то, родные, пришли…

Мирное поле над вами в зените,

Вы, как в наградах, лучах золотых.

Счастья и мира на страже стоите

В вечно-зеленых мундирах своих.

      Проходив час. Росли ялинки. Під ними поруч з  обелісками  рідні залишали квіти, приходили сюди і в свята і в будні. Алея стала святим місцем в селі. Тут зустрічались воїни - ветерани.  Звідси юнаків проводжали на службу в Збройні сили України. Жителі села з гордістю, любов’ю та подякою говорять про алею пам’яті, про ялинки та обеліски, суворих,красивих, нескінченно дорогих, нагадуючи про загиблих і про те, що головне в житті – берегти мир, берегти єдине для кожного життя, намагатись зробити його щасливим та ніколи не забувати про тих, хто відвоював мир .                                

    Трохи пізніше була  створена  Алея трудової слави – на меморіальні дошки занесенні імена найкращих трудівників колгоспу.  Серед яких: перший голова колгоспу  Мамалига  М.Е. (нар. 1898 р.), голова колгоспу «Маяк» Фузов Микола Федорович (нар.1929 р.), Герой Соціалістичної праці, комбайнер Топчій Микола Антонович, доярка Заєць  Марія Миколаївни (нар.1938р.),  механізатор Горб Микола Олексійович (нар. 1940 р.), механізатор Сорочинський Олександр Сергійович ( нар. 1919 р.), доярка Міщенко  Галина Іллівна  (нар. 1929 р.)   та багато інших робітників одного з найбагатших колгоспів району. Вразило мене й те, що місце знайшлося для представників різних професій від бухгалтера до свинарки, головним критерієм були досягнення у щоденній праці. Людину шанували ще за її життя, а не як прийнято сьогодні, тоді коли вона покидає цей світ.   

ЕКОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ     

Людина живе, в основному підсумку, за рахунок  зелених рослин – головних виробників органічної речовини . Рослини – один  з найважливіших елементів системи життєдіяльності людини . Доля зелених рослин – це доля людства і усього живого на планеті. Збереження навколишнього середовища, а по суті і самого людства, реалізація ідей сталого розвитку  передбачає участь у цьому процесі не тільки органів влади, різних організацій, фондів та інших структур, а й громадськості.  Фактично кожна людина може сприяти сталому розвитку суспільства й природи, побудувавши свої взаємини з навколишнім   світом  таким чином, щоб не заподіяти йому непоправної шкоди з огляду не тільки дня сьогоднішнього, але й завтрашнього. Наша поведінка і на природі, і в побуті, небайдуже ставлення  до проблем навколишнього середовища  - це те, що реально допоможе запобігти глобальній екологічній кризі на планеті. «Здоров’я» природи залежить не тільки від кислотних опадів, викидів підприємств, знищення лісів, використання пестицидів, а й від повсякденних вчинків кожного із  нас. Якщо людини усвідомлює вірність думки « мислити глобально – діяти локально», докладе зусиль щодо охорони навколишнього середовища, то побачимо, що від вчинків кожного залежить благополуччя всіх.

Кисневоутворювальна здатність дерев сільського парку

      Повітря – природне середовище, без якого людина існувати не може. Його хімічний склад  відіграє важливу роль в життєдіяльності людського організму. За 1 хвилину людина вдихає  9- 10 літрів повітря, що складається з кисню ( О₂) – 20,94%, вуглекислого газу ( СО₂) – 0,03%,  азоту (N) та інертних газів (аргону, неону) – 79,3% . Склад повітря, яке видихає людина інший : кисню (О₂) -16,3%, вуглекислого газу (СО₂) – 4 %, азоту (N)  - 79,7%. У середньому людина робить за своє життя близько півмільярда дихальних рухів. Легені здатні перепустити приблизно 250 000 м³ повітря, а разом з ним і шкідливі речовини, які в ньому затримуються. Отже якість повітря – це найважливіший індикатор стану навколишнього середовища. Дійсно, коли хочуть підкреслити гостру необхідність в чомусь, то говорять:              « Потрібний, як повітря».

      Вивчаючи історію сільського парку, ми  поставили перед собою завдання визначити скільки кисню виробляє «хрещенівський оазис» та яке значення він має для жителів села .  Використавши      матеріали  екологічної експедиції комплексної оцінки навколишнього середовища  («Краєзнавство. Географія. Туризм» № 6-7        ( 491-492, лютий 2007року)  провели математичні підрахунки.

За одну добу сільський парк площа зелених насаджень якого становить 6,7 га :

•              поглинає СО₂  ( вуглекислий газ)  – 6,7га х 280 кг = 1876 кг.
•              виробляє О₂ ( кисню) –  6,7га х 220 кг = 1474 кг.
•              затримує пилу – 469 тон.

При потребі 440 г на одну добу для 1 людини маємо такі результати:

1474000г / 440 г = 3350 чоловік.

Дізнавшись у сільській раді , що кількість жителів сіл Хрещенівської сільської ради становить 1040 чоловік можна зробити висновок що кисню, який виробляється сільським парком достатньо було б для 3-х  Хрещенівських сільських рад .

 

Вплив паркового насадження на зниження рівня шуму

       Людина завжди перебуває в оточенні різноманітних звуків. Вона зробила їх своїми помічниками, прижилася у світі музики і мови. Минали століття й з’являлися все нові і нові джерела шуму, зростав їхній вплив. «Приборкання» шуму – одна з найгостріших проблем сучасності. Дослідження показали, що високий   звуковий фон знижує продуктивність фізичної праці на 30%, а розумової на 60%. Порушується серцева діяльність, дихання, кровопостачання, шлунково – кишечна активність. Можна також передати вплив шуму на людину таким ланцюжком негативних впливів: труднощі спілкування – слабка зосередженість – дратівливість – порушення сну – зниження функціональної діяльності – сварки, конфлікти в родині й на роботі – нервові розлади – психічні захворювання. Шумове навантаження може призвести й до органічних порушень і втрати слуху.

       Рівень звуку (шуму) вимірюється в децибелах (dБ). Найтихіший звук, що може розрізнити вухо,  приблизно 4 dБ, а найгучніший, котрий воно здатне витримати, - не набагато більше – 150 dБ. Територію, на якій рівень шуму становить менше 55 dБ, вважають за цим показником цілком комфортною .

         Для нашого села саме сільський парк допомагає у вирішенні цього питання, а всі інші – просто не реально в такий складний для села час. Зелені насадження регулюють шумовий фон населених пунктів. Так листяні породи поглинають понад 25% звукової енергії, а також відбивають і розсіюють більшу її частину. Активно поглинають шум і хвойні дерева .  Прогулянки алеями заворожують своєю тишею, заспокоюють нервову систему, насичують організм дефіцитним, в наш час, чистим повітрям. Можливо саме тому, навіть, такі складні епідемії грипу у нашій школі, яка знаходиться під захистом  цих зелених  велетнів проходить легше.

    Такі  види дослідження стану навколишнього середовища  можна провести під час «Екологічної стежини» , яку ми створили разом з вчителем географії Оксаною Квіткою.

Калейдоскоп  екологічних заходів

 

 

 

 

 

 

Виступ агітбригади « Водограй»

                                                                                Виставка « Лялька – нечепура»        

  Тренінг для учнів 3-4 класів

 

 

 

 

                                                    

 

Учнів – 10-11 класів запросили

 на урок з біології «Натисни на сміття»

Учні школи – шефи парку

 

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Пам'ятайте, що охорона навколишнього середовища,  бере свій початок від порогу нашого будинку з нашим гніздечком, а не зламаним деревцем. Знайте, що багато цікавого можна дізнатись, не руйнуючи гнізд, навчитись непомітно спостерігати за життям пташок , тварин. У природі все тісно пов'язане між собою. І людина, яка сама є часточкою природи, дуже з'єднана з нею. Ми змушені навчитися жити в мирі і злагоді з її величністю – природою.