Екологічний захід."Рослина землі окраса"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

42

Мета: поглибити знання учнів про різноманітність квіткових рослин,

            значення в природі та житті  людини, розвивати пізнавальний інтерес,

            навчити дітей бачити красу навколишнього світу; виховувати

            милосердя, співчуття до всього живого, готовність прийти на

             допомогу природі, охороняти її скрізь і завжди.

Обладнання : плакати: „ До природи не неси шкоди”, „ Немає ліпшої краси,

                        як сади і ліси”, таблиці „ Охорона рослин”, „ Весняні квіти”,

                        „ Лікарські рослини”, український віночок.

 

                                                         Не рвіть, не нищіть, не топчіть

                                                         Ви квіточку духмяну

                                                         Вона себе не захистить –

                                                         Ми їй на захист станем!

 

1. СЛОВО ВЧИТЕЛЯ.

      Проводимо ми зараз з вами екологічне свято „ Рослина – землі окраса”. Мова на цьому святі  піде про квіткові рослини, їх значення в природі, житті людини, ознайомимося з рослинами, які занесені до Червоної книги України, з заходами, яких необхідно дотримуватися, щоб і надалі вони прикрашали нашу землю і повсякчас приносили нам радість і насолоду.

      Рослинний світ нашої планети надзвичайно різноманітний. У ньому налічується близько 350 тис. видів рослин, з них 250 тис.  – квіткові. Рослини є і на покритій крижаним панциром Антарктиді, і високо в горах, і в глибинах океанів, куди проникає промінь світла, і в безводних пустинях. Там, де умови несприятливі, зустрічаються тільки окремі види рослин, які пристосувалися до цих умов. А там, де умови сприятливі, рослинні угруповання різноманітні за видовим складом. З прадавніх часів людина була пов’язана з природою. На жаль ми зараз віддаляємося від неї, нехтуємо законами природи. Звідси найбільші катаклізми, з якими ми зіткнулися і перед ними безпорадно розводимо руками. Лише в Україні зникло близько 3 тис. річок і озер, боліт, занапащено отрутохімікатами мільйони гектарів найкращих у світі чорноземів, до Червоної книги занесено найшановнішого сусіда сільських місцевостей в’яза. А якою трагедією обернулася до нас Чорнобильська катастрофа. Наші  пращури з благовінням схилялися перед культом дерева. Язичники майже всі обрядові дійства влаштовували біля дубів, які вважалися священними деревами. Дуже поетичним був у наших пращурів обряд „ Топтати ряст”. Як тільки на узліссі з’явилися перші листочки провісника весни, люди поспішали на околиці босоніж, пританцьовуючи накликали: „ Топчу, топчу ряст. Дай боже того року діждати”. Вважалося, що людина, яка торкнеться живої природи, неодмінно оздоровиться, набереться сили і зустріне наступну весну.

         Отож давайте спробуємо здійснити екскурс у природу і дати відповідь на питання – „ Кому топтати ряст?” Тільки той, хто збереже , потопче ряст у наш неспокійний час.

 

Учень 1. Я квітку не можу зірвати,

                Бо їй як людині болить,

                Як нам, моє серце крилате,

                Під сонцем їй хочеться жить.

                І ти, наче квітка у полі,

                І в тебе душа, як блакить.

                Не можу завдать тобі болю,

                Щоб серця твого не розбить.

 

Учень 2. Були у матері – природи

                Дві донечки такої вроди,

                Хто їх побачив, хоч на мить,

                Не міг забуть і розлюбить.

                Голубооку звали Флора.

                У неї очі, наче зорі,

                Завжди замріяна, тендітна,

                Ласкава, ніжна  та привітна.

                А Фауна – швидка, як вітер.

                Могла за пташками летіти

                І за оленями стрибати,

                Та з білочками пустувати.

                Обидві світ живий любили,

                Відтак його боготворили.

                Тож вирішила мудра мати

                На посаг їм дарунки дати:

                Мрійливій Флорі – світ рослинний,

                А жвавій Фауні – тваринний,

                Щоб берегли і доглядали,

                Від всього злого захищали.

                Живуть в легендах і понині

                Живого світу дві богині.

 

Учень 3. Заглянь у природу! Ще біліє сніг, з відлигами чергуються морози, а

                під сніговою ковдрою вже пробуджується нове життя.

 

Учень 4. Іде весна ! Благослови, мати, весну закликати! Весну зустрічати.

               Зиму проводжати. Нумо, дівчата, весну зустрічати!

                    Пісня „ Прийди, прийди, весно, красно”.

 

Учень 5. Прийшла зеленоока весна. І от з’являються перші посланці весни.

                Здається, грунт у весняному лісі прикритий тонкою мереживною

                скатертиною  зітканою з безлічі дзвоникоподібних сніжно – білих

                квіток.

Учень 6. З під снігу я пробився,

 

                Бо силу добру маю.

                Своїм біленьким цвітом

                Я землю прикрашаю.

    Цвіте підсніжник дуже рано, коли тане сніг. Масове цвітіння цих квітів – захоплююче видовище. Здається, грунт у весняному лісі прикритий якоюсь тонкою мереживною білою скатертиною з безлічі сніжно – білих  квіток. Це справжні посланці зеленоокої весни. Вони повідомляють, що надходить радісна пора пробудження природи від зимового сну. Підсніжник – це квітка надії, символ сподівань на краще майбутнє. Завдяки своїй красі  і тому, що вони одні з перших відкривають весняний карнавал цвітіння. Підініжники майже повністю винищено. Він зник у багатьох місцевостях України і замість того, щоб прикрашати ліси, осклився на сторінках Червоної книги України. Існує легенда про цю квітку. В той час, коли перші люди були вигнані з раю, на землі йшов сніг. Єва дуже змерзла. Щоб її зігріти і подати надію, кілька сніжинок перетворилися на ніжні квітки під сніжника – провісника тепла, символ сподівань.

Учень 7.

       У березні, коли земля вже прокинулася від зимового сну, в лісі трапляється побачити таку картину: ніби клаптики блакитного весняного неба впали на землю і синіють серед голого віття дерев та чагарників. Це вступає чи не однією з перших у весняний танок цвітіння – проліска дволиста. О цій порі в дубовому лісі два неба: одне над головою, а друге під ногами. Подекуди поверхня лісового грунту аж променіє ніжною лазур’ю. Проліска дуже легко розмножується насінням. Якщо маєте бажання милуватися її лазуровими квітами, насійте свіжо зібране насіння у пухку землю і через два – три роки сіянці розкривають свої ніжні пелюстки. Можна розмножувати їх і цибулинами. У парках чи на грядках у затінку кущів, дерев вони живуть протягом 10 років.

          Ще земля в зимових шатах білих

          та  з -  під снігу, майже непомітний

          виглядав зненацька серцю милий

          соромливий пролісок блакитний.

          Ще зимові віхоли літають,

          та весни розгін не зупинити,

          і дзвінкі краплини починають

          у промінні сонячнім бриніти.

  Пісня „ А вже красне сонечко” .

 

Учень 8.

       До рослин, що першими розцвітають рано на весні, належить і первоцвіт. Це багаторічна трав’яниста рослина з родини первоцвітих. Росте на луках і серед чагарників по всій території України. Своєрідна особливість цієї рослини, що вона має розетку прикореневих листків, які бувають овальної, або яйцевидно овальної довгастої форми, поступово звужуються в крилатий

 

черешок, сильно зморшкуваті, по краях хвилясті, зубчасті. З середини розетки виростає одне, або кілька безлистих квітконосних стебел з квітками, які в горі зібрані в пониклий зонтик. Квітки запашні, золотисто – жовті, трубчасті з п’ятьма плямами на зіві. Плоди бурі, яйцевидні коробочки. Кореневище дуже коротке.

        Первоцвіт дарує людям здоров’я. Корені цінні тим, що містять ефірну олію, а листки багаті на аскорбінову кислоту ( А,С). Цілющі  властивості відомі ще давнім грекам, які вважали його квіткою священної гори богів Олімпу. Одна з легенд розповідає, що це ключі богині весни Фреї, яка мала чудове різнобарвне намисто – веселку. В той час, коли богиня нахилялася і намисто торкалося долу, з нього випадали золоті ключі.  Вони, мовляв відкрили землю, що враз розквітла кольоровими весняними квітами. А з самих ключів, які впали на землю, в благодатному грунті проросли квіти первоцвіту.

Учень 9.

       Символічним знаком весни і оберегом України є верба. Цвіт верби – прекрасне і зворушливе диво природи. Ніжна вісниця зворушила душу Рильського.

           Вербова гілка зацвіла

           У мене на столі,

           Як символ сонця і тепла

           Ще схованих в імлі,

           Як знак зеленої весни,

           Котра ще вдалині,

           Як знак, що щастя сад рясний

           Даровано мені,

           Вербова гілка на столі

           У мене розцвіла.

           Прилинуть серця журавлі,

           А в них на кожному крилі

           Дар сонця і тепла.

     З давніх часів верба позначала обрядовість і звичаї нашого народу, покликавши у світ стільки чудових легенд, пісень. Як символ увійшло дерево і в християнські вірування. Тиждень перед Великоднем називається Вербним. Легенда розповідає як одна жінка вдень жила із своєю сім’єю, а на ніч перетворилася на вербу. Аж ось про це дізнався її чоловік, узяв та й зрубав – тоді жінка померла. І тільки материнська любов продовжувала жити в цьому дереві. Зроблена з нього колиска заколисувала осиротілого хлопчика, а коли він підріс, то зробив собі сопілку з пагінців на пеньку старої верби. І сопілка та розмовляла з хлопчиком, як ніжна мати.

Учень 10.

      Та ось юна весна ніби подорослішала і перетворилася на зрілу неповторну красуню весняної флори, одну з найкращих весняних квітів – сон. Інколи

 

 

його за красу і форму квітки називають диким тюльпаном. Ось вони великі

темно – фіолетові або бузково – сині, а часом білі квіти. У погану погоду на ніч квіти знову закриваються, враження таке, наче вони справді засинають. А може,  назва пов’язана із стародавнім слов’янським повір’ям,  що коли покласти сон – траву на ніч під голову, то  уві сні побачиш своє майбутнє.

      Ці квіти милі та ласкаві

      Мені всміхаються й тобі.

      Їх цвіт рясний в зелених травах

      Мов озеречка голубі.

      В народі є таке повір’я

      Якщо ти хочеш міцно спать,

      Сходити треба в надвечір’я

      У ліс, щоб сон – траву шукать.

    Пісня  „ Прилетіла ластівка”.

 

Учень 11.

      Від великого кохання, кажуть народилася квітка – горицвіт. Багаторічна рослина з родини жовтецевих. Поширена і в нашій місцевості. Росте на окраїнах лісів або гаїв, на пагорбах. Це одна з перших весняних рослин, що цвіте в квітні. Рослина досягає заввишки35 см., має круглі, майже голі стебла.

Листки у неї стеблові, прикореневі і ніжні у вигляді плівчастих лусок, які поступово переходять у сидячі листки, багаторазово розсічені. Квіти на верхівках стебла та гілок, одиночні, великі, яскраво – жовті. Плоди – сім’янки. Кореневище коротке, темно – бурого кольору. Вся рослини отруйна. Серед лікарських трав горицвіт – знаменитість. Немає в світі жодної аптеки, де б не було ліків, виготовлених із цієї рослини. Отака слава призвела до того, що на весні все менше і менше по сонячних схилах загоряється жовтих ліхтариків горицвіту. Рослина занесена до Червоної книги.

 

Учень 12. У затінку крислатого дуба відпочивав юнак. Поряд – довгий спис. Неподалік у траві вляглися вірні мисливські пси. На ту пору якраз проходила тут золотокоса Афродіта, богиня кохання. Поглянула Афродіта на юнака і застигла, вражена. Такого красеня вона не бачила ніколи. І світлоголова богиня, яка звикла дарувати трепетну квітку кохання, цього разу закохалася сама. Обранця її звали Адонісом. Відтоді Афродіта майже ніколи не розлучалася з ним.  Одного разу під час полювання Адоніса було смертельно поранено. У невимовній скорботі пішла Афродіта в гори шукати тіло свого коханого. Довго ридала вона над загиблим. І печаль її була такою великою, що перетворила Адонісову  кров на сонцесяйні квіти. Так назавжди збереглася пам’ять про прекрасного юнака.

Учень 13.

     З першими гінцями весни випинають свої квіти і чарівні конвалії. Конвалія – квіткова рослина з родини лілійних. Росте в лісах, в тінистих

 

місцях, у заростях, у долинах річок. Це рослина з двома – трьома великими еліптичними листками, з білими дзвоникуватими невеликими квітками на голому стеблі заввишки 15- 30 см. з повзучим кореневищем і численними дрібними корінцями й пагінцями. Квітки в неї білі, запашні, зібрані в суцвіття китицю. Конвалія здавна символізує вірність, ніжність, чистоту кохання. В українському фольклорі існує легенда про те, як сріблясті конвалії з’явилися із щасливого сміху лісової русалки – Мавки, коли вона вперше відчула повноту великого справжнього кохання. Є й українська легенда, ніби квіти конвалії виросли там, де плакала дівчина, не дочекавшись козака з походу.

             Сестра нарцисів, лілій ніжних

              І неповторна серед них

              Цвіте прекрасна Білосніжка –

              Конвалія в лісах моїх.

              Мов наречена з тонким станом

              Стоїть, всміхається мені,

              А запах ніжний, незрівняний,

              П’янкий мов чари весняні.

              Її зірвать -  зганьбити вроду.

              На жаль, знаходяться такі –

              Бездушно нівечать природу,

              Пакують квіти у мішки,

              А потім нишком мов злодії

              В мішках красу на торг несуть.

              З пучком конвалій лиходії

              Свою ж і совість продають.

 

Учень 14.

       Вирує  природа, весна розбудила її. Скрізь гамірно, чути сміх, кипить робота в полі, саду. Наші предки відчували природу серцем і душею, і всі добрі справи починали в певний час, завжди дуже урочисто, ніколи не забували прославляти природу.

Учень 15.

     Віночком в’ється барвінок, що розквітає в наших краях, як символ життя, свята, символ Великодня. Більшість віночків – святкових, весільних – в українців традиційно барвінкові. У народі живе чудова легенда про походження цієї рослини. Діялось це тоді, коли турки і татари напали на українську землю. Увійшли якось вони в одне село і винищили там усіх людей. Лише один парубок та дівчина сховались у лісі, але і їх знайшли бусурмани. Парубка зарізали, а дівчину задушили. Ото з парубочої крові виріс барвінок у лісі, а губами дівчини пролилася чиста вода.

           Я пам’ятаю їх, барвінків на весні.

           Цвіли вони синющі навесні,

           Такі блакитні, буйні, небоокі,

 

               Такі безжалісні, такі жорстокі.

          Пісня „ Несе Галя воду”.

Вчитель. Багато цікавого ми дізналися про квіти, чи не так? Вони прикрашають наші домівки, ліси, сади. Вони надихають на творчість поетів, художників. Квіти приносять естетичну насолоду, їх пахощі впливають на нервову систему людини, прикрашають настрій.

     А що необхідно робити, щоб зберегти рослини, щоб і надалі вони прикрашали нашу землю і повсякчас приносили нам радість?

Учні. Правила поводження в природі.                       Додаток 1.

Вчитель. „ Відгадай рослину”. Загадки.                    Додаток 2.

                    „ Вікторина”.                                            Додаток 3.

Учень 16.

           Вірш „ Сонце сягає і все ожива”.                    Додаток 4.

Учень 17.

            Вірш „ Природа нам як рідний дім”.             Додаток 5.

Вчитель. Ось ми вплели в український віночок перші весняні квіти. Український віночок – знахар душі, бо в ньому є чудодійна сила, що болі знімає, волосся дівчат береже. Тож плетімо завжди ці вінки в наших душах. І нехай це буде вінок прекрасній рідній Матінці – Природі. Носімо завжди його з великою повагою і пошаною, бо поки є вони, доти і ми будемо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1.

Учні:

 

•         не відвідувати великими групами навесні луки та ліси;

 

•         не витоптувати, не зривати квіти;

 

 

•         не вирубувати ліси;

 

•         не осушувати водойми ;

 

•         збільшувати площу насаджень;

 

•         розводити квіти в садах, парках, кімнатах;

 

•         насаджувати більше дерев, кущів, бережно до них ставитися;

 

•         любити природу і все живе.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2.

ЗАГАДКИ.

 

1. Стоїть колихається,

Як торкнем, то кусається.

                            ( Кропива)

2. Серед поля вояк стоїть, на голові штики держить

у всі напрямки, та не для нападу, а для оборони.

                                                    (Осот)

     3.Який корінь, який цвіт.

         Любить кожний в світі кіт?

                                         ( Корінь валеріани)

     4. Що над водою найвище?

                                   ( Очерет)

5. Стоять красуні на воді,

     вінки в них білі й золоті.

                           ( Водяні лілії)

6. Все мороз поглушив, а мого цвіту й не зайняв.

                                        ( Барвінок)

7. Стоять у лузі сестрички, золотенькі очі, білії вії.

                                                        ( Ромашки)

8. Стоять стовпи білі, а на них шапки зелені.

                                       ( Берези)

9. Поверх лісу вогонь горить.

                               ( Горобина)

10. Сидить дід над водою з червоною бородою,

      Хто йде – не мине, за бороду ущипне.

                                  ( Калина)

11. Стою стрункий, високий, в зелених шатах я.

      І золотом оздоблена голівонька моя.

                                ( Соняшник)

12. Повна бочка круп, а на версі струп.

                                 ( Мак)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3.

1. Чому квіти, які розпускаються вночі, мають біле забарвлення?

     ( Білі квіти краще видно комахам – запилювачам)

2. Назвіть по п’ять видів однолітніх і багатолітніх квітів.

       ( Однолітні: айстра, гвоздика, мак, нагідки, запашний горошок.

        Багатолітні: півонія, жоржина, флокс, люпин, дельфініум)

3. Коли цвіте бузок, навесні чи влітку?

( Весною. В травні)

     4. Які квіти широко використовують в медицині з лікувальною метою?

          ( Конвалія, наперстянка, стокротка, мальва)

5. Назвіть квіти, які цвітуть на другий рік після посіву.

         ( Дзвоники, братки, турецька гвоздика, мальва, стокротка)

6. Як розмножують жоржини?

       ( Живцями, насінням, поділом коренів – бульб)

7.Назвіть рослини, квіти яких мають сильний і приємний запах.

       ( Троянда, матіола, левкой, запашний горошок)

8. Квіти яких рослин мають різне забарвлення віночка?

     ( Братки)

9. Які ви знаєте рослини, квіти яких відкриваються протягом дня?

       ( Нагідки, кульбаба, тютюн запашний)

10. Суцвіття яких рослин називають кошиком?

         (Ромашки, айстри, соняшник декоративний)

11.Червоні і рожеві квіти якого колючого куща оповіщають про початок

       літа?

                  ( Шипшини)

12. Назвіть перші весняні квіти.

     ( Підсніжник, первоцвіт, фіалка, медунка)

13. Які квіти пахнуть тільки вночі і чому?

        ( Матіола, запашний тютюн. Пахощі цих квітів приваблюють

            запилювачів)

14. З яких квітів виготовляють ефірну олію?

         ( З троянди, жасмину, конвалії, фіалки, лаванди)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4.

Сонце засяє – і все ожива...

Все розквітає – надворі весна.

Нова шпаківня гостей зустрічає,

Пташка із півдня уже прибуває.

Радісно всюди, чудова погода.

Трудяться люди в садах, на городах.

Бачу: лелеки гніздо змайстрували,

І перепілки уже заспівали.

Ось і зайчиха зайчат навела...

Вільно так диха маленька бджола.

Дехто із нас так природу „ любив” –

Взяв сірника і траву запалив.

Квітка ромашка згоріла дотла.

Де сіра пташка? Де ділась бджола?

Де ті зайчата, маленькі і кволі?

Видно, малята згоріли у полі.

Важко мені на той попіл дивитись,

Долі такій я не хочу коритись.

Кожному в душу я слово скажу.

Вишню та грушу в саду посаджу.

В лузі насіння барвінку розвію.

Сонця проміння нехай його гріють.

Хай розквітають сади і луги,

Важко звисають духмяні плоди.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 5 .

Природа нам – як рідний дім.

Вона усім – як мати.

Щоб лад завжди був в домі тім,

Про це нам треба дбати.

Іде весна і кличе нас

В поля, теплом зігріті.

Та знати треба повсякчас

Як слід й не слід чинити.

Не рви трави товсті жмути,

Не рви в букети квіти.

Все, що навколо бачиш ти,

Рости повинно й жити.

Цвітуть дерева з краю в край.

Буяє лист зелений.

Дерева, друже, не ламай:

Вони наші легені.

А в полі як зустрінеш ти

В гнізді перепеляток,

То краще поруч обійди

І не чіпай пташаток.

Не рви, не знищи, не зруйнуй –

Це заповідь для тебе.

Красу планети не зіпсуй,

Вона одна під небом.

Змайструй шпаківню, посади

Калину біля хати.

В природу із добром іди,

Вона ж тобі як мати.

Й пташки на різні голоси

Співатимуть для тебе,

І в краплях срібної роси

Побачиш чисте небо,

Й віддячить за добро тобі

Земля теплом родинним.

Люби і бережи її,

Будь гідним її сином.