Екскурсія "Стежками Сокальщини"

Екскурсія «Стежками Сокальського краю»

Мета: ознайомити учнів із рослинним та тваринним світом рідного краю; сприяти розвитку спостережливості, уяви; виховувати бережливе ставлення до водойм, любов до природи; сприяти корисному впливу природи, прогулянки на свіжому повітрі на фізичний та емоційний стан учнів.

Хід екскурсії

1. Інструктаж з техніки безпеки під час екскурсій за межі території школи.
2. Повторення правил поведінки в природі та на воді.

Одна з давніх легенд

Багато століть тому спускався Господь Бог на землю, щоб оглянути свої володіння та побачити, як люди господарюють, як живуть, як працюють, як веселяться, як Його шанують. Та не хотів Батько наш Небесний, щоб люди Його впізнали, а тому прийняв облік простого смертного і помандрував Землею. Довгим і важким був той шлях, але не труднощі лякали Бога, а те, що Він побачив: злість, жадібність, чвари, насилля, війни, море крові, ріки сліз…

Засмутився Творець наш. Сів на камінь і заплакав. А із сліз тих утворилась річечка, яку Ангели так і нарекли – Бог.

Та не просто назвали, а ще й заповіли всім людям шанувати цю річку, бо то сльози Божі.

Хто хоч раз зануриться в цю воду, той очиститься від зла і буде нести людям світло сонце і добро!

Річка з кожним днем ставала ширшою і глибшою, кращою і бурхливішою. Ангели час від часу спускались до Божого творіння, прикрашали річку гарними каміннями, різноманітними водоростями, унікальними рибами, невеличкими острівцями для закоханих, які мали тут, на берегах ріки, оселятись. Зазеленіли буйними та пахучими травами луки, зашуміли молодими вітами деревця.

Як на Бузі з’явилися перші поселення

Одного разу забрели на берег мальовничого Бугу двоє молодих закоханих. Вони втікали від чужинців-загарбників, які знищили і їхнє житло і їх родину. Зробивши кілька ковтків бузької води, вони зрозуміли, що мають залишитися жити саме тут, серед цієї незвичайної краси, серед сотень качок, які вітали пару нових сусідів лагідними дарунками. Кожен птах дарував із себе пір’їнку для тепла і перини. Він і Вона подякували щедрим господарям цього краю. Збудували собі будиночок, в якому дуже швидко народжувались дітки.

І одразу почали з’являтись поселення за поселенням. Так на березі Бугу з’явилась перша сім’я, велика і дружна – сім’я божичів. Їм було добре, так спокійно і весело, що вони хотіли цим почуттям поділитися з іншими людьми.

Лебедям до лапок прив’язали вони висушені очеретинки, на яких вишкрябали запрошення всім бажаючим завітати до них в гості.

Їжі було вдосталь: і риба, і птиця, і родючі землі, сади і все, чого душа бажає. Звісточка швидко розлетілася по світу. З різних країв і з різних причин до божичів почали сходитись люди зі своєю худобою, з ужитками, з різними зернами, насіннями, саджанцями. Завирувало і загуло життя над Бугом-рікою. Люди пили чарівну воду, мали Бога в серці, трудились, веселились, творили лише добро.

Міст побільшало, стало просторо і світло… Так щира подяка Богові за природній дар (родючі землі, повноводну ріку), велике бажання жити саме на схилах Бугу, робота по очищенню території від хащів, — зробили диво. Люди з різними мовами спілкування, з різними культурами, з різними історіями стали мирно жити та працювати пліч-о-пліч на протязі сотень років.

Так добре і весело було хащуватцям, всього в них було вдосталь. Вони любили, пишались і доглядали свою дорогу річку, яка напувала їх чарівною водою та годувала. Але знайшлись злі і заздрісливі люди, які почали потроху вливати яд в Буг. Вода перестала бути чистою і питною; велика частина риби, раків, молюсків загинули; водорості та очерета потьмяніли і зникли; птиці залишили цей край; розлетілись по світу.

Дуже шкода, що на сьогоднішній день, люди забули про те, для чого нам дарована така природна перлина, як Буг. Мабуть Ангели дивляться на те, як люди перестали шанувати їхню працю, почали знущатись із річки, бруднити її, отруювати землі та джерела – і гірко плачуть на небесах.

Так хочеться вірити, що люди схаменуться і повернуться лицем до річки Бог.

Зупинка № 1 Річка Західний Буг

Географ

Звивистою срібно-голубою стрічкою з півдня на північ несе ріка Західний Буг, петляючи між долинами та горбами, відкриваючи чудові краєвиди першої зупинки.(Рис.1).

Рис.1

Західний Буг — права притока Вісли. Довжина — 815 км. Це типово рівнинна ріка з низинними берегами, замуленим дном, несталим режимом течії. На всьому протязі Західний Буг то звужується, то знову розширюється. Глибини в середньому незначні — 1,5-3 м. проте рівень води дуже часто змінюється. Річка часто виходить з берегів, затоплюючи великі площі. Правий берег крутий, високий. Лівий — низький, рівнинний, заливається водою весною і літом. Місця гарні як для рибалки так і для відпочинку.

Ботанік

Прогулюючись берегом, обов’язково звернемо увагу на різнобарв’я рослин прибережних смуг. Тут зростають тисячолистник  (кривавник) (Achilléa millefólium), дика морква (Daucus carota), волошка (Centaurea cyanus), перстач прямостоячий (Potentilla erecta(L.) Hampe ), перстач гусячий (Potentilla anserina L.), гравілат річковий (Geum rivale L.), живокіст (Symphytum officinale L.) та інші рослини. Очерет та осока відвойовують у річки берег. Сама водойма поступово заростає водоростями, на її берегах ростуть довгокосі верби.(Рис.2).

Рис.2

Зоолог

Вирує життя у водах ріки. Тут водяться  щука (Esox lucius L.), лящ, плітка (Rutilus rutilus L.), краснопірка (Scardinius erythrophtalmus L.)  головень (Squalius), в’язь (Leuciscus idus), жерех(Aspius aspius), піскар (Gobio),лин (Tinca tinca), окунь(Perca fluviatilis L.), йорж (Acerina cernua L.),   раки. Складними трофічними зв’язками пов’язані  різноманітні комахи, молюски, п’явки, жаби, водяні вужі, щурі. Придивившись до водного плеса, обов’язково побачимо клопів-водомірок (Gerris lacustris), (Рис.3) які вправно пересуваються по поверхні води. На берегах річки шукають поживу лелека білий, журавель сірий(Grus grus L.), чапля сіра(Ardea cinerea L.); впродовж літа над водою літають чайки і ластівки.

Рис.3

Історик

Зупинка №2 Монастир отців-бернардинів

Друга зупинка відкриває не менш захоплюючий краєвид на головну визначну пам'ятку Сокаля-Жвирки - колишній монастир отців-бернардинів, набагато старший за поселення. (Рис.4)(Рис.5).

Рис.4

Рис.5

Його неможливо не помітити. Розкішна споруда білим лебедем пливе на тому, іншому, березі Буга. Дзвіниця довгою шиєю витягнулася під хмари, щоб краще розгледіти з висоти, що відбувається в місті напроти. Та підійти до цієї царівни-лебедя - зась. В старих кляшторних приміщеннях розташована колонія.(Рис.6). А раніше саме сюди йшли натовпи прочан з всієї Речі Посполитої - в стінах монастиря зберігалася шанована католиками "чудотворна" ікона.

Рис.6

Біолог

Зупинка № 3 Солдатське озеро

Поруч з монастерем розташоване «Солдатське озеро», де живуть різні види тварин і рослин. В малому озері водиться красива смолянисто – чорна водяна курка (Gallinula chloropus). Гніздо будує в заростях очерету поблизу води або на її поверхні. Недалеко від озера  можна зустріти і лисицю звичайну (Vulpes vulpes, syn. Vulpes fulva), поселення яких в останні роки значно збільшилось. (Рис.7).

Рис.7

В «Солдатському» озері ростуть рослини, які занесені в Червону книгу: жовті глечики (Nuphar lutea) та біле латаття(Nymphaea alba L.) .(Рис.8).

Рис.8

У сонячні дні на блакитному дзеркалі води можна побачити сніжно-білі величні квітки з золотистою серединкою. Здається, що вони тихенько погойдуються на воді, милуючись голубим прозорим небом і яскравим сонцем. Відкриваються квітки лише тоді, коли в небі яскраво світить сонце, а коли воно заходить, квітки згортають свої пелюстки, закриваються, ховаючись під воду до наступного ранку. Біля кожної квітки плавають на воді великі круглі листки. Зверху вони зелені, блискучі, наче полаковані. Коли подивитись у прозору воду, можна побачити довгі і гнучкі черешки листків, прикріплені до товстого кореневища. Коли квітка латаття відцвітає, вона скручується і опускається у воду, де дозрівають плоди з насінням. Латаття біле — окраса наших водойм. Гарно виглядають на спокійній голубій воді яскраво-золотисті квітки, глечиків жовтих. І квітки, і листя їх схожі на латаття біле, проте вони менші і скромніші: їхні квітки мають лише один ряд пелюсток. Широкі листки, що плавають на воді, довгими черешками прикріплюються до товстого кореневища, що росте на дні водойми. Коли квітка відцвітає, утворюється плід, схожий на маленький глечик, у якому визріває насіння. Тому, мабуть, квітка і одержала таку назву. Кореневищами і листками глечиків жовтих живляться бобри, видри, а насінням — водо плаваючі птахи. Глечики жовті — окраса нашої природи, їх треба оберігати».

Зоолог

Зупинка №4 Ластівка сільська

Споруди створені людиною – основні місця, де ластівка сільська  (Hirundo rustica) виводить своє потомство. Вона гніздиться в житлових будівлях, приміщеннях для худоби,  на руїнах, під мостами. Ластівка воліє гніздитися близько відкритих просторів, лук, ділянок, порослих дрібним чагарником, водойм. 

 Зовнішність сільської ластівки - типова для ластівок загалом: тіло подовженої форми, вузькі загострені крила, хвіст з виїмкою, короткий, але широкий дзьоб. Довжина тіла – 17 – 19 см, розмах крил – 32 – 34,5 см, вага – 10 – 24 г. Оперення сільської ластівки зверху чорного кольору з синюватим металевим блиском, який найкраще виражений на голові, плечах і спині, буває також помітний зеленуватий або фіолетовий відлив. (Рис.9).

Рис.9

Сільські ластівки зазвичай полюють над відкритими просторами: луками, вигонами, пустками, городами, сільськими вулицями. Вона вміє на льоту схоплювати комах з листя, квітів, стель і стін будівель, а також і гусениць та павуків, що висять на павутинні. Також на землі, стінах будівель сільські ластівки збирають потрібні їм мінеральні речовини (наприклад, шматочки вапна), а також камінчики, які слугують для перетирання їжі в шлунку.

На місця гніздування ластівка сільська прилітає в другій половині квітня - першій половині травня. Місце для гнізда цих ластівок обирає самець. Це місце він охороняє і, літаючи в околицях, шукає собі пару. Зустрівши в повітрі самку, самець починає співати і, вказуючи їй дорогу, летить до вподобаної йому споруди - хліва чи будинку. Птахи дзьобають один одного, потім самка відлітає і самець прямує за нею. Обравши місце для гнізда, пара часто сидить поблизу нього на якомусь улюбленому більш-менш високому місці.

 Зазвичай сільські ластівки збирають матеріал для гнізда, яким слугує багно. Коли стінки гнізда готові, ластівки сільські облаштовують в його лотку вистилку з сухих билинок, кінського волосу, пір'я і інших подібних матеріалів. (Рис.10).

Рис.10

Самка ластівки сільської на добу відкладає одне яйце. У повних кладках зазвичай 4-6 яєць. У період насиджування самець тримається неподалік від гнізда і нерідко співає. Зазвичай насиджування яєць триває близько двох тижнів. Пташенята сільської ластівки перебувають у гнізді не менше 19-21 днів.(Рис.11).

Рис.11

 Період вигодовування пташенят у сільської ластівки припадає на час, коли вибір їх поживи найбільш рясний. Годувати пташенят батьки починають незабаром після їх вилуплення. Спочатку здебільшого цим зайнятий самець. Підлітаючи до гнізда з кормом, ластівка скрикує, і дорослий птах, який перебуває у гнізді, відповідає їй. Сівши на краю гнізда, ластівка видає неголосні звуки, і коли пташенята починають випрошувати їжу, годує їх. (Рис.12).

Рис.12

Відліт сільських ластівок з районів гніздування відбувається поступово. Перші птахи з Європи з'являються на півночі Африки вже в середині липня; вони продовжують прибувати сюди до листопада.

 В зв’язку з зростанням міст, збільшенням кількості промислових підприємств, асфальтування сільських вулиць, бетонування доріг, застосування отрутохімікатів проти комах  сільської ластівки нажаль з кожним роком стає все менше і менше. Необхідно робити все можливе, аби вона не щезла з нашого краю зовсім.

Зоолог

Зупинка №5 Лелека білий

Мандруючи берегами Річки Західний Буг  обов’язково можна побачити гнізда білого лелеки (Ciconia ciconia L.), він найчастіше заселяє сільськогосподарські території, особливо ті, де поблизу  є зволожена місцевість. Гнізда будує поблизу людських осель на деревах, будівлях, а в останні роки все частіше, на діючих електричних стовпах. (Рис.13).

Рис.13

Висота птаха, що стоїть, близько 80 см. Вага дорослого птаха від 2,7 до 4,5 кг, а розмах крил досягає 2 м. Живиться лелека виключно тваринною їжею: земноводними, гризунами, великими комахами (сараною, кониками, жуками), рибою, дощовими черв’яками, часом плазунами, пташенятами чи яйцями птахів.(Рис.14).

Рис.14

З зимівлі птахи повертаються в кінці березня або на початку квітня. Відразу після прильоту приступають до ремонту старого гнізда або будівництва нового.

Перші яйця з’являються в гніздах переважно в середині квітня. В кладці найчастіше буває від 3 до 6 яєць, які насиджують по черзі обоє батьків. Насиджування триває 33-34 доби, а через 60-65 діб молоді лелеки покидають гніздо.(Рис.15).

Рис.15

В нашій країні лелеки проводять близько 5 місяців, а з середини серпня починають відлітати на зимівлю.

Незначна кількість птахів не відлітає і залишається зимувати у нас. Переважно це ослаблені або хворі птахи. (Рис.16)  Більшість з них взимку гине, але частина успішно перезимовує (часто не без допомоги людини) і навесні приступає до гніздування. (Рис.17).

Рис.16

Рис.17

Географ

Зупинка №6 Річка Вишенька

Ліва притока ріки Західного Бугу  це річка Вишенька.(Рис.18). Вона бере початок в селі Завишень, тече на Захід і впадає у річку Західний Буг. Ширина річкової долини приблизно 0,5 км. Схили річки Вишенька невисокі і пологі.  Заплави найчастіше заболоченні, лучні або чагарникові. (Рис.19).

Рис.18

Рис.19

Орнітолог

У заростях очерету, біля берега річки, ми обов’язково побачимо чаплю сіру(Ardea cinerea L.).(Рис.20). Цей птах може годинами стояти нерухомо, ніби позуючи перед фотокамерами.  Насправді чапля вичікує здобич.

Рис.20

Сіра чапля – великий птах, у забарвлені оперення якого переважає сірий колір.  Характерно, що у польоті чаплі свою довгу шию втягують у плечі, а ноги відкидають назад, на відміну від схожих до них здалеку журавлів і лелек, у яких шия в польоті пряма. Ці птахи видають звуки схожі на «крянк», які найчастіше можна почути в польоті. Зустрічаються вони у найрізноманітніших місцях – в заростях очерету по берегах великих і малих річок, на річкових косах, мілководді, великих болотах.

Головний харч чапель - риба, проте не нехтують і іншими водяними істотами.   Зокрема, чапля сіра живиться земноводними, плазунами, дрібними гризунами, комахами – залежно від пори року і характеру місцевості.

Знаходить їжу на болотах, в очереті з ділянками неглибокої води, в канавах.  Чаплі нерухомо вичікують здобич, а потім різким рухом вихоплюють її з води.

Зоолог

Зупинка №7 Поселення бобрів

Місце де р. Вишенька впадає у р. Західний Буг стало домівкою для бобрів.

У європейських бобрів (Castor fiber)  широкий лопатоподібний хвіст, між пальцями є плавальні перетинки; губи, що змикаються позаду різців, дають змогу гризти під водою.                           

Бобри ведуть переважно нічний спосіб життя, вдень відпочиваючи в своєму житлі. У деяких місцях воно являє собою нору, вириту на крутому березі, в інших - хатку, складену з палиць і бруду. Вхід з оселі завжди знаходитися під водою.

Живляться корою м'яких деревних порід, трав'янистою рослинністю; своїми гострими різцями зрізують дерева діаметром понад 1 м. Живуть сім'ями. Самка європейського бобра раз на рік (в умовах України — в червні) після 3 місяців вагітності народжує 1 — 5.

       На середину ХХ століття вид мав низьку чисельність і обмежене поширення. На той час в Україні окремі колонії європейських бобрів збереглись у річках Київської, Чернігівської, Житомирсько Волинської   областей. Тепер бобри мешкають на багатьох річках, в тому числі і у Західному Бузі.

  Самих гризунів жителі села бачать вкрай рідко, але погризені дерева, греблі, нори є доказом їх господарювання .(Рис.21) (Рис.22).

Рис.21

Рис.22

Орнітолог

Зупинка № 8 Гніздова територія лебедя-шипуна

Прижились на Західному Бузі лебеді – шипуни (Cygnus olor G.), (Рис.23). Дорослі і, особливо діти, полюбляють їх, при нагоді частують. Окремі пари облюбували ці місця, мостять гнізда і висиджують своїх малят.

Рис.23

Лебідь-шипун -  найбільший з усіх лебедів.(Рис.24). Маса його тіла складає 7-13 кг, довжина разом із шиєю - 160 см, розмах крил - 240 см. Немає йому рівних також в силі і відвазі. Ударом згину свого могутнього крила лебідь-шипун, захищаючи гніздо і кладку, здатний вбити лисицю або собаку, зламати руку людині. При обороні від ворогів птах пускає в хід і свій потужний дзьоб, наносячи їм дуже болючі щипки. Яйця лебедя-шипуна найбільші серед літаючих птахів - до 120х80 мм.

Рис.24

Дорослий лебідь-шипун має сніжно-біле забарвлення, молодий - буро-сіре.(Рис.25). У дорослих птахів дзьоб - червоний, у молодих - сіро-ліловий. Дорослі лебеді мають відмітну чорну "шишку" над дзьобом.  . Середня тривалість життя лебедів - 23-25 років. У неволі багато птахів доживають до 40-42 років.

Рис.25

Плаваючи на воді, лебеді вигинають свою граціозну шию у формі латинської букви S, голову і дзьоб опускають вниз, а крила нерідко піднімають над спиною у формі "вітрила". Лебеді є дуже обережними птахами - велику частину часу вони проводять на воді. Шипуни, на відміну від північних лебедів, не видають сурмових звуків, а здатні тільки шипіти.

Після зимівлі на узбережжях Чорного і Азовського морів лебеді-шипуни повертаються в рідні краї в другій половині березня - на початку квітня. Практично відразу ж приступають до будівництва гнізда. Їх гніздо - величезна купа будівельного матеріалу (очерету, рогозу, осоки), яка може досягати 3 м в діаметрі. Всередині вистилається пір'ям та пухом .  Лебеді завжди гніздяться біля берегів водойм.   Самець бере участь в спорудженні гнізда, а потім самовіддано охороняє його від чужинців. Слід сказати, що лебеді терплять на своїй території тільки власних пташенят. На усіх інших вони агресивно накидаються як на заклятих ворогів. З цієї причини на одному ставку завжди живе тільки одна пара лебедів. У кладці птахів (у квітні - на початку травня) зазвичай 5-8 (іноді до 14) блідо-зеленкуватих яєць. Самка насиджує їх 35-40 днів.

Пташенята, які з'явилися на світ, вкриті густим світло-сірим пухом. В ранньому віці вони не покидають своїх батьків, часто сидячи «верхи» на їхніх спинах. Лебеді спільно годують та ревно охороняють своє потомство. У віці 5 місяців молодь вчиться літати. Дорослі лебеді супроводжують своїх лебедят протягом цілого року .

Звичайною їжею лебедів служить найрізноманітніша водна рослинність, а також дрібні жаби, риби, комахи та їх личинки. Їжу лебеді дістають з

        дна, опускаючи під воду голову.(Рис.26). Вони можуть живитися тільки на мілководді.  Іноді лебеді-шипуни також виходять на сушу, де поїдають траву, інші рослини. У людних місцях люди підгодовують птахів хлібом. В таких місцях хліб складає основну частину раціону цих птахів.(Рис.27).

Рис.26

Рис.27

Підсумок екскурсії.

Діти об’єднуються у групи.

Конкурс «Риболовля»

Для участі у конкурсі запрошуються по одному учаснику з групи.

На аркушах паперу по вертикалі написано назви риб (плотва, карась). Назви риби по горизонталі-це вудка; кожна літера по вертикалі-це гачок із наживкою. На нього треба спіймати рибку (написати назви риб, що починаються на ту саму літеру). Хто швидше і більше спіймає рибок, той і переможець.

Приклад оформлення «риболовлі»

Плотва                    Карась

Лин                         Амур

Осетер, окунь        Ротан

Тріска, тунець       Акула

В’юн                       Сом, синець

Амур, акула

Конкурс «Екологічне лото»

Учасники команд по черзі витягають із «еко скриньки» запитання та відповідають на них.             

1.Чому течія річки посередині швидша, ніж біля берегів? (Течія біля берегів сповільнюється внаслідок тертя води об ґрунт.)

2. Чим пояснити явище «цвітіння» водойми? («Цвітіння» води спричиняють різні водорості.)

3. Яка рослина України має найменшу квітку і живе у воді? (Водоплавна ряска. Діаметр її становить усього 0,5 мм.)

4. Чи п'є жаба воду? (Ні. Потрібна для неї вода надходить до організму тільки через шкіру, що поглинає вологу і виділяє її.)

5. Де зимують раки? (У норах, на берегах річок і озер)

6.Скільки років живе щука? (Щука може жити 200-300 років.)

7. Які тварини ростуть протягом усього життя? (Така здатність характерна тільки для риб.)

8. Яка риба не має луски? (Сом)

9. Яку промислову рибу вважають свійською? (Коропа)

10. Чи заплющує риба очі, коли спить? (Ні, адже в неї відсутні повіки.)

11.  Назвіть риб, які мають вусики. (Сом, короп, в'юн, судак, сазан)

12.  Які риби довго живуть? (Сом живе 60 років, щука — 200-300 років.)

Конкурс «Ромашка»

Учні по черзі відривають пелюстки ромашки, на звороті яких написані анаграми з назвами рослин. Наприклад:

Кинтсилочясит – (тисячолистник)

Акшолов – (волошка)

 Аксяр -(ряска)

Теречо – (очерет)

Икичелг -(глечики)

Яттатал - (латаття)

 Абрев -(верба)

Конкурс «Якби риби могли говорити»

Команди по черзі називають екологічні проблеми, від яких залежить життя риб та інших мешканців водойм. ( Як би риби могли говорити, то вони розповіли б, що люди дуже мало знають про них, і, напевне поскаржилися б на жадібних рибалок-браконьєрів, а також на безвідповідальних людей, які викидають у ріки сміття, та спускають туди брудну воду, через що гине багато водних мешканців.)

Конкурс «Пісенний»

Команди по черзі співають по куплету пісні, де описується природа чи рідний край. Виграє та команда, яка проспівала найбільше пісень.