Експресіонізм в українській літературі. Василь Стефаник

Експресіонізм в українській літературі. Життя та творчість Василя Стефаника. Презентація на тему: Підготувала студентка групи ДО- 11 Никитюк Валентина

Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871 р. в с. Русові (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім’ї заможного селянина.

1883 р. В. Стефаник вступає до польської гімназії в Коломиї, де з четвертого класу бере участь у роботі гуртка гімназичної молоді. Учасники гуртка вели громадсько-культурну роботу серед селян (зокрема, організовували читальні).

У 1890 р. Стефаник у зв’язку із звинуваченням в нелегальній громадсько-культурній роботі змушений був залишити навчання в Коломиї і продовжити його в Дрогобицькій гімназії.

Після закінчення гімназії (1892) Стефаник вступає на медичний факультет Краківського університету. Однак, за визнанням письменника, з тією медициною “вийшло діло без пуття”. Замість студіювання медицини він поринає у літературне і громадське життя Кракова. Тут існувало товариство студентів-українців “Академічна громада”.

Студентське життя. Публіцистика. Стефаник-студент бере активну участь у громадському житті рідного Покуття. Після опублікування в 1890 р. першої статті — “Жолудки наших робітних людей і читальні” — він у 1893 — 1899 рр. пише і друкує в органах радикальної партії “Народ”, “Хлібороб”, “Громадський голос” та “Літературно-науковому віснику” ряд статей: “Віче хлопів мазурських у Кракові”, “Мазурське віче у Ржешові”, “Мужики і вистава”, “Польські соціалісти як реставратори Польщі od morza do morza”, “Книжка за мужицький харч”, “Молоді попи”, “Для дітей”, “Поети і інтелігенція”.

Василь Стефаник у 1904 році одружився із донькою священника Кирила Гаморака – Ольгою, і протягом шести років молоде подружжя жило в селі Стеців, неподалік Русова разом з трьома синами. У 1908 році письменника обрали послом до Австрійського парламенту, де він працював десять років.

Стефаник з дружиною Ольгою

Про Стефаника. Отець К. Гаморак казав В. Стефаникові: «Не пиши так, бо вмреш»

Про Стефаника. Побачила в ньому «правдивий талант»: «Пише з життя, а помимо того, яка сила поезії пробивається з тих дрібоньких праць», – ділилася з Осипом Маковеєм Ольга Кобилянська.

Ненадрукована збірка. У 1896 — 1897 рр. він пише ряд поезій у прозі і пробує видати їх окремою книжкою під заголовком “З осені”. Та підготовлена книжка не зацікавила видавців, і письменник знищив рукопис.

Архівні поезіїКілька поезій у прозі, що лишилися в архівах друзів Стефаника, були опубліковані вже після його смерті (”Амбіції”, “Чарівник”, “Ользі присвячую”, “У воздухах плавають ліси”, “Городчик до бога ридав”, “Вночі”.

Перші новели1897 р. у чернівецькій газеті “Праця” побачили світ перші новели Стефаника — “Виводили з села”, “Лист”, “Побожна”, “В корчмі”, “Стратився”, “Синя книжечка”, “Сама-саміська”.

Невизнання манери Стефаника. Коли письменник надіслав нові новели — “Вечірня година”, “З міста йдучи”, “Засідання” — в “Літературно-науковий вісник”, то у відповідь дістав лист-пораду, зміст якого зводився по суті до невизнання манери Стефаника.

Перша збірка новел. Перша збірка новел — “Синя книжечка”, яка вийшла у світ 1899 р. у Чернівцях, принесла Стефаникові загальне визнання. Художнє відтворення безвихідного становища, жорстокої експлуатації галицького селянства.

Друга збірка новел. У 1900 р. вийшла друга збірка Стефаника — “Камінний хрест”, яку також було сприйнято як визначну літературну подію. Характерне посилення громадянського пафосу “Камінний хрест”, “Засідання”, “Лист”, “Підпис”, ”Сини”, “Дід Гриць”, “Роса”, “Межа”.

Третя збірка1901 р. вийшла у світ третя збірка новел Стефаника — “Дорога”. У збірці переважають новели безсюжетні, лірично-емоційного плану (”Давнина”, “Вістуни”, “Май”, “Сон”, “Озимина”, “Злодій”, “Палій”, “Кленові листки”, “Похорон”).

Четверта збірка1905 р. вийшла в світ четверта збірка письменника — “Моє слово”. У ній уперше була надрукована новела “Суд”, яка завершує перший період творчості Стефаника.

П’ята збірка1916 р. Стефаник пише новелу “Марія”, яку присвячує пам’яті Франка. За “Марією” письменник публікує шість новел, які разом із ”Діточою пригодою” і “Марією”) склали п’яту збірку — “Вона — земля”, видану 1926 р.

Останні твори Василя Стефаника. У 1927 — 1933 рр. Стефаник опублікував ще більше десяти новел. В останні роки життя Стефаник пише також автобіографічні новели, белетризовані спогади. До них належать такі твори, як “Нитка”, “Браття”, “Серце”, “Вовчиця”, “Слава Йсу”, “Людмила”, “Каменярі”.

Експресіонізм. Письменник показав людину такою, якою вона була насправді — «неприкрашеною, розбитою на всі протиріччя». Саме така манера письма притаманна експресіонізмові як художньому методу.

Характерні ознаки експресіонізму в творах Василя стефаникапсихологізм у розкритті внутрішнього світу героїв; напружена, нервово-трагічна оповідь; лаконізм художнього вислову; драматично-трагічна загостреність конфлікту; екстремальність умов, у яких діють герої; символіка образів, глибокий підтекст твору; домінування монологів героїв.

Дякую за увагу!