Еквіпотенціальні поверхні - розробка в Geogebra
Про матеріал
Розробка лабораторної роботи в Geogebra на урок з теми "Евіпотенціальні поверхні".Лабораторна робота «Дослідження еквіпотенціальних поверхонь електростатичного поля за допомогою моделі в GeoGebra»
Мета роботи
Ознайомитися з поняттям потенціалу та еквіпотенціальної поверхні електростатичного поля.
Дослідити готову модель поля системи трьох точкових зарядів у GeoGebra (потенціал
,
еквіпотенціальні лінії
)
і самостійно відтворити її.Опанувати засоби GeoGebra для математичного моделювання поля: функцію двох змінних, неявні криві, повзунки, векторне поле, дотичні та вимірювання кутів.
Переконатися на моделі, що лінії напруженості перпендикулярні до еквіпотенціальних ліній, а густина еквіпотенціалів відображає величину напруженості.
З'ясувати, як форма еквіпотенціалів залежить від знаків і величин зарядів та як вона наближається до кола далеко від системи.
Розрахувати потенціал і роботу поля та порівняти результат із даними моделі.
Обладнання та програмне забезпечення
комп'ютер або планшет із доступом до Інтернету;
готова модель GeoGebra (Calculator Suite): https://www.geogebra.org/calculator/wmzpfbbj ;
калькулятор, зошит для лабораторних робіт.
Теоретичні відомості
Електростатичне
поле характеризують напруженістю
(силова характеристика) і потенціалом
(енергетична характеристика). Потенціал
у точці поля дорівнює відношенню
потенціальної енергії пробного заряду
до величини цього заряду:
.
Одиниця вимірювання — вольт (В). Для
точкового заряду
на відстані
від нього:
,
де
.
Для системи зарядів діє принцип
суперпозиції:
Еквіпотенціальна поверхня — геометричне
місце точок поля, що мають однаковий
потенціал:
.
На площині її переріз є лінією
(еквіпотенціаллю).
Властивості еквіпотенціальних поверхонь:
робота з переміщення заряду по еквіпотенціальній поверхні дорівнює нулю (
);вектор напруженості E у кожній точці перпендикулярний до еквіпотенціальної поверхні та напрямлений у бік спадання потенціалу;
еквіпотенціальні поверхні не перетинаються; де вони розташовані густіше, там поле сильніше;
для одного точкового заряду еквіпотенціальні поверхні — концентричні сфери, для однорідного поля — паралельні площини, поверхня провідника в електростатиці — еквіпотенціальна.
Опис моделі
У
вікні GeoGebra задано систему трьох точкових
зарядів (у відносних одиницях):
із
;
із
;
із
.
Алгебраїчне вікно містить функцію
потенціалу
,
де
,
,
— відстані від точки
до
A, B, C. Коефіцієнта
у ній немає, тобто потенціал подано у
відносних одиницях (
).
Чотири неявні криві line1–line4 — це
еквіпотенціальні лінії
.
На графіку line1 (зелена) і line2 (синя)
охоплюють усі заряди, line3 (червона) —
коло навколо від'ємного заряду B, line4
(жовта) — кола навколо додатних зарядів
A та C. Над графіком розташований повзунок
k (на початку
).
Хід роботи
Команди вводяться в рядок введення алгебраїчного вікна. Після кожної команди натискайте Enter. Імена об'єктів вводьте точно так, як написано: наступні команди посилаються на них. У цій роботі модель спершу досліджують (частини 1–2), потім відтворюють з нуля (частина 3) і використовують для вимірювань (частини 4–9).
Частина 1. Побудова моделі з нуля
Модель складається з двох основних елементів (мал. 1): алгебраїчного вікна (точки, заряди, потенціал, рівняння ліній) і графічного вікна (лінії та повзунки). Об'єкти будують у порядку їхньої залежності: точки → заряди → потенціал → лінії → повзунок k. Усі команди вводяться в рядок введення алгебраїчного вікна; після кожної натискайте Enter.
Мал.
1.Вікно графічного
редактора Geogebra
1. Відкрийте новий файл Графічного калькулятора на https://www.geogebra.org/calculator .
2. Збережіть файл під назвою Лаб_еквп_Прізвище (для цього потрібно попередньо створити обліковий запис GeoGebra).
3. Введіть три команди по черзі:
A = (-2, 0)
B = (2, 0)
C = (0, 2)
У вікні з'являться три точки, а в Алгебраїчному вікні — три рядки. За бажанням закріпіть A і B (ПКМ на точці → Налаштування → Основне → Закріпити об'єкт), а C залиште вільною, щоб її можна було перетягувати.
4.Введіть команди для задання зарядів:
q1 = 2.5
q2 = -1
q3 = 0.5
Не вмикайте для них кружечок видимості: заряди мають залишитися числами в алгебраїчному вікні, а не повзунками. Щоб змінити заряд, клацніть по рядку й введіть нове значення. (Для q3 GeoGebra покаже також рядок «= 1/2»; кнопка ≈ перемикає дріб і десяткове значення).
5. Введіть за принципом суперпозиції формули еквіпотенціальних поверхонь:
line1: V(x, y) = 0.5
line2: V(x, y) = 1
line3: V(x, y) = -0.5, де:
У візуальному редакторі після символу ділення натискайте стрілку →, щоб вийти зі знаменника. GeoGebra відобразить формулу у два рядки: загальну (з іменами A, B, C, q1, q2, q3) та підстановку чисел.
Ім'я перед двокрапкою задає назву кривої. У алгебраїчному вікні кожна лінія матиме вигляд суми трьох дробів, прирівняної до сталої (0,5; 1; −0,5).
6. Введіть k = Slider(0, 3.5, 0.1) (мінімум 0, максимум 3,5, крок 0,1) і задайте значення 2,5. Повзунок з'явиться угорі графічного вікна. Позицію можна змінити перетягуванням.
Введіть line4: V(x, y) = k. Її рівень залежить від повзунка, тому лінія змінюється при перетягуванні k.
7. У налаштуваннях графічного вікна (шестерня справа вгорі) приберіть осі та сітку, масштаб осей 1 : 1. Без масштабу 1 : 1 кола виглядатимуть еліпсами, а кути спотворяться.
Для кожного об'єкта: ПКМ → Налаштування → Колір, Стиль. Задайте кольори (можна визначати кольори на власний розсуд): line1 – зелений, line2 – синій, line3 – червоний, line4 – жовтий; товщина ліній 3; точки A, B чорні, точка C синя. Ввімкніть підписи: Налаштування → Основне → Показати назву.
У результаті рисунок поверхні має мати вигляд схожий до мал. 2.
Мал.
2. Еквіпотенціальні
поверхні, побудовані в середовищі
Geogebra
Частина 2. Можливі напрямки подальшого дослідження (за вибором)
Наведені нижче напрямки не є обов'язковими. Кожен можна виконати окремо на готовій моделі; результати за бажанням коротко відобразіть у висновках. Якщо в команді зустрічається ім'я об'єкта, що ще не створено (M, N, P тощо), спершу створіть його.
Напрямок 1. Перевірка потенціалу розрахунком
1. Створіть точки M = (0, 0), N = (0, -2), D = (4, 0).
2.
Виміряйте відстані до зарядів: Distance(M,
A),
Distance(M,
B), Distance(M, C)
(так само для N та D) і розрахуйте вручну
3. Порівняйте з значенням моделі: V(x(M), y(M)). Чи збігаються результати? Чому M лежить на лінії line2?
Напрямок 2. Поведінка поля далеко від системи
1.
Знайдіть сумарний заряд:
= q1
+ q2
+ q3.
2.
Створіть точки R1
= (8, 0), R2
= (20, 0), R3
= (50, 0)
і порівняйте V(x(R1),
y(R1))
та аналогічні значення з потенціалом
точкового заряду
на тій самій відстані:
.
3. Як змінюється розбіжність зі зростанням r? Чому далеко від системи картина еквіпотенціалів наближається до кіл?
Напрямок 3. Напруженість і векторне поле
Напруженість пов'язана з потенціалом співвідношенням E = −grad V, тому її компоненти знаходять частинними похідними.
1. Задайте Ex(x, y) = -Derivative(V(x, y), x) та Ey(x, y) = -Derivative(V(x, y), y).
2. Побудуйте векторне поле: VectorField(Ex(x, y), Ey(x, y)).
3. Порівняйте картину стрілок із лініями line1–line4: звідки вони виходять і куди входять?
Напрямок 4. Перпендикулярність ліній напруженості та еквіпотенціалей
1. Поставте точку на лінії: P = Point(line1) (її можна переміщувати вздовж лінії) і проведіть дотичну: t = Tangent(P, line1).
2. Побудуйте вектор напруженості в точці: EP = Vector(P, P + (Ex(x(P), y(P)), Ey(x(P), y(P))) / 5) і пряму вздовж нього: n = Line(P, EP). Для цього потрібні Ex, Ey з напрямку 3.
3. Виміряйте кут: alpha = Angle(t, n). Яке значення він має? Чи змінюється, коли P рухається по лінії або коли P ставлять на line2 чи line4?
Контрольні запитання
1. Що таке потенціал електростатичного поля? Яка його одиниця?
2. Що називають еквіпотенціальною поверхнею? Яку форму вона має для одного точкового заряду?
3. Чому лінії напруженості перпендикулярні до еквіпотенціальних поверхонь?
4. Чому еквіпотенціальні поверхні не можуть перетинатися?
5. Чому біля від'ємного заряду значення потенціалу від'ємні, а лінія навколо нього замкнена?
6. Чому дорівнює робота поля при переміщенні заряду по еквіпотенціальній поверхні?
7. Як за густиною еквіпотенціалей судити про напруженість поля?
8. Для чого в GeoGebra використовують неявні криві та функції двох змінних у задачах моделювання поля?
Висновки
(Зразок. Доповніть власними числовими даними.)
У ході лабораторної роботи в GeoGebra досліджено готову модель і побудовано з нуля модель електростатичного поля трьох точкових зарядів (q1 = 2,5; q2 = −1; q3 = 0,5). Потенціал заданий функцією двох змінних V(x, y) за принципом суперпозиції, а еквіпотенціальні лінії — неявними кривими V(x, y) = c: line1, line2, line3 зі сталими рівнями 0,5; 1; −0,5 та line4 з рівнем k, що змінюється повзунком.
Біля додатних зарядів A і C еквіпотенціалі є замкненими лініями з V > 0, біля від'ємного заряду B — з V < 0. При збільшенні k кола навколо A та C ___, бо ___. Зміна значень зарядів і положення точки C приводить до ___ (опишіть, як змінилася форма й розташування ліній).
Додатково (за вибором) досліджено: ___ (вкажіть виконані напрямки з частини 4 і їхні результати).
GeoGebra виявилася зручним засобом комп'ютерного моделювання: функції двох змінних, неявні криві та повзунки дозволили швидко побудувати й дослідити модель. Мету роботи досягнуто.