Емма Андієвська. Життя і творчість

Емма Андієвська «Казка про яян», «Говорюща риба». Українська письменниця і художниця, яка живе в Німеччині. Її казки-притчі

Чому деякі письменники змушені були виїхати за кордон і там жити?(Важка політична ситуація в Україні; загарбницька жорстока політика Російської імперії; арешти; радянська цензура; заборона використання новітніх напрямів мистецтва). Кого з них знаєте? (В. Винниченко, С. Черкасенко, В. Королів-Старий, І. Липа).

Українська діаспора – цеукраїнська національнаспільнота поза межами України, яка відчуває духовний зв’язок з Україною.

Ніколи не будьте спрямовані лише на своє “Я”, зберігайте в собі чистоту помислів дитинства, і доля вам віддячить новими відкриттями, повнотою життя… Е. Андієвська

Емма Іванівна Андієвська народилася 19 березня 1931 року у місті Сталіно (нині Донецьк). Батько письменниці був хіміком-винахідником, мати була агрономом за освітою і пізніше працювала вчителькою біології. Через дуже часті важкі хвороби більшість шкільних предметів Емма Андієвська складала екстерном.

З дитинства Андієвська мала феноменальну пам’ять та, попри те, що зростала у російськомовному середовищі, ще в дитячому віці усвідомила власну українську ідентичність. Відтоді письменниця вирішила писати лише українською, яку вона сприймала як мову пригнічених. Завданням для себе авторка визначила «створити українську державу в слові». У 9–10 років майбутня письменниця перечитала найвідоміші твори світової літератури. Пізніше, щоправда, для того, аби показати власну незалежність від мов, Андієвська написала декілька віршів англійською, німецькою та французькою мовами. Хворобливість дитини змусила родину 1937 року переїхати спочатку до Вишгорода, а згодом –1939 року — до Києва, де їх застав початок війни. Тоді ж загинув батько письменниці — його було безпідставно розстріляно радянською владою.

1943 року діти з матір’ю виїхали на Захід. Родина жила в англійській окупаційній зоні Берліна. Живучи в Німеччині, дівчина відмовилася вчитися у жіночій гімназії, і її, попри правила, прийняли до чоловічої. Окрім того, вкотре загострилися проблеми майбутньої мисткині зі здоров’ям: три роки Емма Андієвська пролежала в гіпсовому ліжку хвора на туберкульоз хребта і після цього вісім років ходила в корсеті. Але, маючи природне оперне контральто і рятуючись від сухот легенів, Емма брала уроки оперного співу.

З 1955 до 1995 рр. Андієвська працювала на радіо «Свобода» у Мюнхені. За цей час вона була диктором, сценаристом, режисером і редактором українського відділення цього радіо. 1957 року мисткиня закінчила Український вільний університет за спеціальностями філософія та філологія, захистивши магістерську роботу. Того ж року письменниця з усією родиною переїхала до Нью-Йорка, де займалася перевіркою дизайну вітальних листівок. У Нью-Йорку Емма Андієвська також працювала бібліотекаркою у медичній бібліотеці. Згодом Андієвська вийшла заміж за літературного критика та письменника Івана Кошелівця, з яким прожила все життя аж до смерті чоловіка. Після одруження подружжя повернулося до Німеччини у Мюнхен. Андієвська щорічно на місяць їздила у США, щоб 1962 року отримати американське громадянство.

Письменниця знала багатьох відомих митців та письменників — вихідців з України. 1992 р. авторка вперше після тривалої розлуки побувала в Україні. Після 2000 р. Андієвська декілька разів відвідала свою малу батьківщину — Донеччину. Там вона мала виставку картин у Донецькому художньому музеї, презентацію та зустріч із земляками у конференційній залі художнього музею, відвідувала Український культурологічний центр м. Донецька.

Незвичайною є малярська майстерність Емми Андієвської, бо вона фантастична, казкова. Емма Андієвська не лише відома на Заході як художниця з даром оригінального творчого мислення, її малярство налаштоване до людей. У своїх роботах вона показує незвичайний погляд на життя, який змальовує нашу дійсніть — добру та лиху, але різнобарву.

Емма Андієвська є авторкою 27 поетичних збірок, п’яти книжок короткої прози, трьох романів та понад дев’яти тисяч картин. Художні виставки малярки проводили в США, Канаді, Франції, Німеччині, Австралії, Бразилії, Ізраїлі, Україні та Швейцарії. Поетеса є членом Національної спілки письменників України з 1994 року, українського ПЕН-клубу та Професійного об’єднання художників Баварії. Власні поезії авторка почала друкувати у діаспорній українській пресі починаючи з 1949 року. Перша поетична збірка «Поезії» (1951 рік) викликала захоплення літературної критики. Відтоді авторка публікувала всі свої твори під іменем Емма Андієвська. Поетична збірка «Вілли над морем» 2001 року номінувалася на Національну премію України ім. Шевченка.

Цифровий диктант за біографією письменниціУчні записують «0» — якщо твердження неправильне, «1» — якщо твердження правильне.1. Емма Андієвська не мала важких хвороб. 2. Її творчість пов’язують з діяльністю Київської школи. 3. Майбутня письменниця навчалась в чоловічій гімназії. 4. В Америці Андієвська працювала бібліотекаркою.

5. Батьки письменниці були відомими лікарями. 6. Чоловік Андієвської був літературним критиком. 7. Окрім літературної діяльності, Емма багато малювала. 8. В юності Андієвська була оперною співачкою. 9. Рідний край письменниці — Львівщина. 10. Радіо, на якому працювала Емма, мало назву «Світ». 11. В дитинстві вона вирішили писати українською, бо сприймала її як мову пригнічених. 12. Перша збірка творів Емми Андієвської мала назву «Поезії» (1951 рік).

Перевір себе0, 1, 1, 1, 0, 1, 1, 0, 0, 0, 1, 1

Збірка казок «Джалапіта» містить вісімнадцять оповідань. Перед самими казками, між ними та після них відбувається розмова між шакалом та консервною бляшанкою. Ці двоє, зустрівшись ввечері на веранді вілли, домовляються розповідати один одному казки. Вони почали розмовляти про те, що люди їх не розуміють, забувають, «що речі, які перебувають в людському оточенні, олюднюються», теж мають душу. При цьому шакал розповідає казки із сумним закінченням, а бляшанка — казки із щасливим кінцем. Кожну розказану казку обоє коментують та інтерпретують її мораль по своєму. Як і в багатьох інших творах Андієвської, в казках відбувається олюднення речей. Шакал та бляшанка обговорюють власне уподібнення до людей.

Теорія літератури. Казка – усне народне оповідання про вигадані події. Притча — невелике оповідання, яке містить повчання в алегоричній формі. • В притчі події підпорядковані повчальній частині. • Притча часто служить для прямої настанови читачу щодо поведінки, вчинків.

В казках порушуються проблеми моралі, зокрема дружби («Говорюща риба» та «Казка про гадюку й орла, або невдячного приятеля»), волі («Казка про упиреня, що живилося людською волею»), шкідливості пихатості («Казка про пихатість»), важливості віри людини у себе («Казка про чоловіка, що заступав Усевишнього»), осудження егоїзму («Казка про яян»).