Ендокринна система. Захворювання та профілактика.

Ендокринна система. Залози внутрішньої та змішаної секреції. Профілактика захворювань ендокринної системи. Взаємодія регуляторних систем.

 Ендокринна система регулює роботу організму за допомогою певних речовин – гормонів. Термін „гормон” походить від грецького „hormao”, що означає „збуджувати”, „приводити в рух”. Ці речовини 1905 року відкрили англійські вчені Вільям Бейліс та Ернест Старлінг. Організм людини синтезує понад 50 видів гормонів.

Гіпоталамус – вищий центр ендокринної системи, який координує усі вісцеральні функції та об’єднує ендокринні механізми регуляції  з нервовими. Гіпоталамус виділяє два види гормонів: статини (пригнічують виділення інших гормонів) та ліберини (посилюють їхню дію). Гіпоталамус утворює з гіпофізом єдиний функціональний комплекс, у якому перший виконує регулюючу, а другий – ефекторну функції. Отже, гіпоталамус і гіпофіз уворюють єдину гіпоталамо-гіпофізарну систему.

         Гормони аденогіпофіза:1. Соматотропний гормон (соматотропін) – найважливіший стимулятор синтезу білка в клітинах, утворення глюкози і розпаду жирів, а також росту організму. Гормон росту утворюється під час сну, тому для дітей важливий здоровий та внормований сон. При його недоліку, як правило, спостерігається надмірна вага, скинути який не можуть допомогти дієти і спорт. Якщо ж він присутній в надлишку, то може виникнути сильне схуднення. Крім того, даний гормон впливає на ріст. Особливо важливо стежити за його балансом під час статевого дозрівання. (мал. Мері Енн Беван)

2. Тиреотропний гормон – головний регулятор біосинтезу і секреції гормонів щитоподібної залози.

3. Адренокортикотропний гормон – стимулює кору надниркових залоз. Глюкокортикоїди – відповідають за обмін мінералів і речовин. Вони дозволяють підтримувати у людини відмінну форму і самопочуття. При нестачі цих гормонів спостерігаються зайва маса тіла і проблеми з імунітетом. Норадреналін – гормон щастя та полегшення. Його унікальність в тому, що він може нейтралізувати адреналін (гормон страху). Дофамін – гормон, який забезпечує легку ходу, відчуття „метелика”. За його нестачі наше тіло ніби притягується до землі. Дофамін контролює роботу мозку, знижує больові відчуття. Викид цього гормону відбувається, коли ми танцюємо, граємо в улюблену спортивну гру або ж просто біжимо на місці.

4. Гонадотропні гормони: фолікулостимулюючий гормон сприяє дозріванню фолікулів в яєчниках; лютеїнізуючий гормон викликає овуляцію і утворення жовтого тіла.

5. Лютеотропний гормон (пролактин) регулює лактацію, диференціювання різних тканин, ростові і обмінні процеси, інстинкти турботи про потомство.

6. Меланотропний гормон (меланін) відповідає за пігментацію шкіри.

Гормони нейрогіпофіза. Окситоцин – з грецького означає «швидке народження», має  стимулюючу дію на гладку мускулатуру матки, підвищує  її скоротливу активність. В лактуючій молочній залозі окситоцин викликає скорочення міоепітеліальних клітин, що оточують альвеоли і протоки молочної залози. Окситоцин також називають «гормоном обіймів». Стимуляція синтезу окситоцину відбувається також через нервові рецептори шкіри. Його рівень значно підвищується при романтичних стосунках. Викликає почуття задоволення, зниження тривоги і відчуття спокою поруч з партнером. Багато досліджень довели зв’язок окситоцину в людських відносинах, підвищення довіри та зменшення страху. Британські вчені дослідили: якщо його синтезується недостатньо, то людина уникає спілкування.

Вазопресин регулює утримання води в організмі, збільшуючи реабсорбцію в збірних трубочках нефрона у нирках, збільшує периферичний опір судин, що в свою чергу підвищує артеріальний тиск. Він відіграє ключову роль в гомеостазі, регулюючи рівень води, глюкози і солі у крові. Вазопресин залучений у процес формування пам’яті, в тому числі сповільнених рефлексів, образного мислення, короткострокової і довгострокової пам’яті. Вазопресин, що виділяється з нейронів гіпоталамусу, впливає на поведінку (агресія), регулювання кров’яного тиску та температури тіла.

Гормони щастя серотонін і ендорфіни – два головних речовини, що надають вплив на наш настрій. Ці гормони дають нам відчуття легкості, ейфорії, і заспокійливо впливають на нервову систему. Так само вони діють в екстремальній для людини ситуації. Викид гормонів піднімає настрій, притуплює стану болю і втоми. Серотонін створює почуття задоволення, знімає напругу. 

Ендорфіни формуються в гіпофізі і нервовій системі. Їх так само зараховують до «гормонів щастя». Об’єднуючись з особливими рецепторами, вони прискорюють проведення нервового імпульсу в центр задоволення, що знаходиться в мозку, а так само беруть участь у регуляції метаболізму і впливають на імунні процеси, виконують основну роль у механізмах сну, пам’яті і навчання. .

Регуляторні системи — це сукупність органів, які мають координований вплив на діяльність клітин, органів та фізіологічних систем. Регуляція процесів життєдіяльності організму:імунна регуляція (захист від чужорідних тіл);нервова регуляція (відбувається завдяки нервовим імпульсам, які передаються нервовими шляхами);гуморальна регуляція (відбувається за допомогою хімічних речовин ендокринної системи через рідкі середовища організму).

Імунна регуляція — об'єднує тканини і органи, які утворюють спеціальні хімічні сполуки і клітини, що забезпечують захист організму від генетично чужорідних тіл, які утворюються в організмі, чи потрапляють в організм з навколишнього середовища. Нервова регуляція — здійснюється за допомогою нервових імпульсів. В основі регуляції лежить рефлекторний принцип. Нервова система здійснює свій вплив практично миттєво (оскільки нервові сигнали передаються по відростках нервових клітин з дуже великою швидкістю) і має точну спрямованість. Нерви залишаються в організмі без змін. Гуморальна регуляція — забезпечується ендокринною системою, здійснюється за допомогою гуморальних чинників — гормонів. В основі регуляції лежать рідкі середовища організму — кров, лімфа, тканинна рідина. Регуляція здійснюється повільно. Гормони, які надійшли у кров швидко розпадаються. Ендокринна системаздійснює свій вплив на організм повільніше, проте тривалість цього впливу, на відміну від дії нервових сигналів, може бути тривалішою.

Нейросекреторні клітини гіпоталамуса відповідають на імпульси, що приходять до них як звичайні нервові клітини, але при збудженні вони виділяють гормони, які впливають на гіпофіз. Гіпофіз міститься прямо під гіпоталамусом і з'єднаний з ним лійкою і ніжкою, по яким і надходить нейросекрет. Гіпофіз реагує на хімічні речовини, що надійшли з гіпоталамуса, і виділяє свої гормони (гормони гіпофіза), які мають регулюючий вплив на всі ендокринні залози. Гіпоталамус і гіпофіз працюють як єдиний механізм. І таким чином через гіпоталамус нервова система може посилювати або гальмувати секреторну активність ендокринних залоз.

Залозами зовнішньої секреції або екзокринними залозами називають такі залози, які свої секрети виділяють по протоках у порожнини тіла або на його поверхню. До залоз зовнішньої секреції належать слізні, слинні, потові, сальні, молочні, травні та деякі інші залози.

До залоз внутрішньої секреції належать: гіпофіз, гіпоталамус, епіфіз, щитовидна залоза, паращитовидні залози, тимус(вилочкова залоза), наднирники. Залози внутрішньої секреції (ендокринні залози) не мають вивідних протоків і виділяють особливі фізіологічно активні речовини — гормони — безпосередньо у внутрішнє середовище організму (кров і лімфу). Гормони переміщаються по рідинах внутрішнього середовища і впливають на органи або системи органів. Гормони — це життєво необхідні сполуки, які синтезуються у клітинах залоз внутрішньої секреції і активно впливають на всі види метаболічних процесів у живих організмах.

Речовини, які належать до гормонів, мають такі ознаки:виділяються з живих клітин, причому без порушення їх цілісності;не є джерелом енергії;діють через кров (внутрішнє середовище) у дуже малих кількостях (концентраціях);не виділяються через протоки, а надходять безпосередньо у кров (внутрішнє середовище);діють на органи-мішені через специфічні рецептори, якими служать особливі речовини, розташовані або на зовнішніх мембранах клітин органів-мішеней, або в їх ядрах.

висока біологічна активність — гормони діють при мізерно малих концентраціях у рідинах організму;дистанційність дії — гормони, як правило, регулюють обмін і функції клітин на значній відстані;сувора специфічність дії — гормони є хімічними посередниками, що переносять відповідну інформацію (сигнал) від ЦНС до конкретних високоспецифічних клітин-мішеней відповідних органів або тканин;відносно невеликий період розпаду (зазвичай менше години) — у результаті цього ефективна дія гормонів, спрямована на підтримку певного стану організму, можлива лише при безперервному синтезі і секреції їх протягом усього необхідного часу. Властивості гормонів:

В організмі також є залози, одні клітини яких виробляють гормони, а інші — виділяють секрети, які по спеціальним протокам потрапляють у органи або зовнішнє середовище. Такі залози називають залозами змішаної секреції. До залоз змішаної секреції належать: частина підшлункової залози, статеві (яєчка у чоловіків і яєчники у жінок) та деякі інші залози. Приклад:підшлункова залоза крім гормону інсуліну, що регулює рівень цукру в крові, виробляє травний сік, який виділяється в дванадцятипалу кишку. У статевих залозах утворюються не тільки статеві гормони, а й статеві клітини (яйцеклітини, сперматозоїди).

Ендокринологія є галузь медицини, яка займається лікуванням захворювань ендокринної системи, а також відновленням метаболічного дисбалансу і порушень в гормональній сфері. У процесі дослідження ендокринологія аналізує будову, можливу патологію і працездатність залоз внутрішньої секреції, включаючи механізм вироблення гормонів.

В клінічній лабораторії виконуються об'ємні ендокринні тести, куди відноситься функція надниркових залоз, щитовидної залози. В область діяльності клінічних лабораторій входять всі аспекти загального напрямок ендокринології, включаючи 1 і 2 тип цукрового діабету, порушення паращитовидної і щитовидної залози і патологіянадпочечніков. Клініка також проводить спеціалізовані тести, спрямовані на визначення рівня різних гормонів. Одним з найбільш передових методів вважається біопсія щитовидної залози. В ході даної процедури на аналіз береться ділянку ураженої тканини, який потім проходить гістологічну перевірку. Особливо ефективний цей метод при визначенні раку залози, оскільки гарантується 100% постановку діагнозу. У сферу діяльності ендокринолога входить діагностика, подальше лікування і профілактика ендокринологічних захворювань будь-якого типу, в тому числі і цукрового діабету. Ендокринолог має можливість госпіталізувати пацієнта в стаціонар і після виписки спостерігати його амбулаторно в поліклініці. 

Ще одним дієвим методом виявлення ендокринологічних захворювань є ультразвукове дослідження. Воно дозволяє провести візуалізацію органів і тканин і виявити можливі новоутворення і запальні процеси.

Одним з найбільш точних і швидких способів діагностики вважається комп'ютерна томографія (КТ). У порівнянні з рентгеном комп'ютерна томографія дає можливість отримати детальне зображення тканин, кровоносних судин і кісток. КТ-сканування проводиться неінвазивним шляхом і не приносить пацієнтові хворобливих відчуттів. Також даний метод вважається дуже швидким і простим. Використовувані рентгенівські промені не тягнуть за собою серйозних побічних ефектів. Найчастіше така діагностика застосовується для виявлення новоутворень на органах і тканинах в організмі.

Симптоми ЦД:спрага (хворі можуть випивати 3-5 л і більше рідини на добу), прискорене сечовипускання (як вдень, так і вночі); сухість в роті;загальна і м'язова слабкість; підвищений апетит; свербіж шкіри (особливо в області геніталій у жінок);сонливість; підвищена стомлюваність;погано загоюються рани;різке схуднення у хворих з ЦД 1 типу;ожиріння у хворих з ЦД 2тіпа. Як правило, ЦД 1 типу (інсулінозалежний) розвивається швидко, іноді раптово. Лікування. Спеціальна дієта: необхідно виключити цукор, спиртні напої, сиропи, тістечка, печива, солодкі фрукти. Їжу потрібно приймати невеликими порціями, краще 4-5 разів на день. Рекомендуються продукти, що містять різні цукрозамінники (аспартам, сахарин, ксиліт, сорбіт, фруктоза і ін.). В стаціонарі пацієнту пропонується діабетична дієта. Щоденне застосування інсуліну (інсулінотерапія) - необхідно хворим ЦД 1 типу і при прогресуванні ЦД 2 типу. При лікуванні інсуліном необхідно самостійно контролювати рівень глюкози в крові і сечі (за допомогою спеціальних смужок). Застосування таблеток, що сприяють зниженню рівня цукру в крові. Як правило, з таких препаратів починають лікування ЦД 2 типу. Людям, що страждають на ЦД, корисні фізичні вправи. Лікувальну роль робить і зниження ваги у пацієнтів з ожирінням. Лікування ЦД проводиться довічно. Самоконтроль і точне виконання рекомендацій лікаря дозволяють уникнути або значно сповільнити розвиток ускладнень захворювання Цукровий діабет (ЦД)ЦД – це ендокринне захворювання, що характеризується хронічним підвищенням рівня цукру в крові внаслідок абсолютного або відносного дефіциту інсуліну - гормону підшлункової желези. Захворювання призводить до порушення всіх видів обміну речовин, ураження судин, нервової системи, а також інших органів і систем.

Ожиріння та метаболічний синдром – це накопичення жиру в організмі, що приводить до появи надлишкової маси тіла. При цьому жир відкладається в жирових депо організму (підшкірної жирової клітковини і навколо внутрішніх органів). Виділяють ожиріння по «чоловічому» типу, коли жир накопичується в основному в області живота і вище, і по «жіночому» типу, коли жир відкладається в стегнах і сідницях. До кінця XX століття дослідження довели, що люди, які страждають надмірною вагою, разом із зайвими кілограмами набувають схильність до таких серйозних захворювань, як цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, інфаркт міокарда і рак.

Хвороби щитовидної залози – найбільш поширені стани, пов'язані з порушеннями в роботі ендокринної системи. Прояви цих захворювань в першу чергу залежать від рівня гормонів, що виробляються щитовидною залозою. Недолік тиреоїдних гормонів носить назву гіпотиреоз. Цей синдром зустрічається дуже часто, особливо у жінок похилого віку. Причинами його виникнення можуть бути запальні процеси щитовидної залози різної природи (наприклад, аутоімунний тиреоїдит), дефіцит йоду в їжі (ендемічний зоб), травми щитовидної залози, захворювання гіпофіза (вторинний гіпотиреоз) і т.д. Надлишок в організмі гормонів, що виробляються щитовидною залозою, називається тиреотоксикозом. Цей стан може виникати при дифузному токсичному зобі (Базедова хвороба), множинних або одиничних вузлах щитовидної залози, передозуванні препаратів тиреоїдних гормонів або йоду, захворюваннях гіпофіза. До захворювань щитовидної залози потрібно ставитися дуже серйозно. При відсутності адекватного лікування вони можуть викликати розвиток ускладнень, в тому числі станів, небезпечних для життя (зокрема, гипотиреїдна кома, тиреотоксичний криз). Тому при найменших підозрах на неполадки зі щитовидною залозою, звертайтеся до ендокринолога для проведення діагностики та лікування.

Захворювання надниркових залоз можуть бути викликані:надмірної виробленням гіпофізом гормону АКТГ, що регулює роботу надниркових залоз (хвороба Іценко-Кушинга);надлишкової виробленням гормонів самими залозами (наприклад, при їх пухлинах);дефіцитом АКТГ- гормону гіпофіза (вторинна недостатність надниркових залоз);недостатнім виробленням гормонів в самий надниркових внаслідок і пошкодження або відсутності (первинна гостра або хронічна недостатність надниркових залоз). Прояви хвороб надниркових залоз залежать від того, який саме гормон або гормони виробляється в недостатній або надлишковій кількості. Наприклад, надлишок мінералокортикоїдів обумовлює підвищення артеріального тиску і зниження рівня калію, надлишок статевих гормонів викликає порушення статевого розвитку, надмірний ріст волосся на обличчі і т.д. Стан, що загрожує життю - гостра надниркова недостатність, - виникає при різкому зниженні або припинення вироблення гормонів корою наднирників. Діагностика. При підозрі на захворювання наднирників необхідно звернутися до лікаря-ендокринолога. Аналізуючи рівень гормонів в крові і сечі, результати спеціальних проб та інструментальних досліджень (УЗД, комп'ютерна томографія і т.д.) лікар зможе встановити точний діагноз і визначити передбачувану причину захворювання. При дефіциті гормонів надниркових залоз хворим нерідко призначається довічна замісна терапія гормональними препаратами; при надмірній виробленні гормонів може знадобитися операція-адреналектомія (видалення надниркових залоз). Наднирники - невеликі парні органи, розташовані, як випливає з назви, над верхніми полюсами нирок. Основне завдання наднирників - вироблення гормонів, що регулюють всі життєво важливі процеси в організмі. Наприклад, гормони глюкокортикоїди відповідають за обмін речовин і енергетичний обмін, мінералокортикоїди беруть участь у водному і сольовому обміні, андрогени і естрогени - є статевими гормонами, адреналін і норадреналін - гормонами стресу.

Яка будова сенсорних систем організму людини? Що таке нерви та нервові центри?

Які механізми регуляції життєвих функцій організму людини?Важливою умовою нормального функціонування організму людини є дотримання гомеостазу - відносної сталості внутрішнього середовища, як-от: хімічного складу крові, певної температури тіла, величини артеріального тиску тощо. Гомеостаз організму людини підтримується взаємодією трьох регуляторних систем: нервової, ендокринної та імунної. Вони забезпечують функціонування складного багатоклітинного організму як єдиної цілісної біологічної системи й зумовлюють його реакції на зміни умов зовнішнього та внутрішнього середовища. Зокрема, за потреби посилюється або послаблюється діяльність органів та їхніх систем, узгоджується їхня дія, здійснюється їхнє тимчасове об’єднання для виконання певної функції.

Нервова регуляція має рефлекторний характер. Вона забезпечує швидкі реакції на дію різноманітних подразників зовнішнього та внутрішнього середовища. Механізм нервової регуляції полягає в тому, що спеціальні рецептори сприймають різні впливи (подразнення) зовнішнього і внутрішнього середовища. Нервові імпульси, які мають електричну природу, передаються від рецепторів до певних центрів центральної нервової системи. Від них нервові імпульси надходять до робочих органів, унаслідок чого діяльність відповідних тканин та органів посилюється або гальмується. Таким чином, завдяки нервовій системі організм людини здатний швидко сприймати подразники довкілля, а також зміни у власному внутрішньому середовищі і так само швидко на них реагувати.

Характерними рисами нервової регуляції є:рефлекторний характер роботи;значна швидкість дії;відносно нетривалий час дії;спрямованість дії: від певного нервового центру нервовий імпульс прямує до відповідного робочого органа.

Характерні особливості гуморальної регуляції:дистанційність дії: гормони і нейрогормони з током крові або інших рідин можуть переміщатися від місць свого синтезу до клітин, на діяльність яких вони впливають;висока біологічна активність: ці сполуки впливають на клітини, тканини та органи в незначних концентраціях;специфічність дії: гормони та нейрогормони впливають лише на певні біохімічні процеси, що відбуваються в тих чи інших тканинах і органах.

Гіпоталамо-гіпофізарна система. До гіпоталамуса від нервових клітин інших відділів головного мозку надходять відповідні сигнали. У відповідь нейросекреторні клітини гіпоталамуса виділяють нейрогормони, які по кровоносних судинах з током крові потрапляють у передню частку гіпофіза . Там нейрогормони стимулюють або гальмують вироблення певних гормонів, які впливають на діяльність інших ендокринних залоз. Отже, діяльність гіпофіза перебуває під контролем гіпоталамуса.

У роботі єдиної гіпоталамо-гіпофізарної системи закладено принцип прямого і зворотного зв’язку. Коли будь-яка залоза внутрішньої секреції починає виділяти дуже мало або, навпаки, занадто багато гормонів, гіпоталамус реагує на такі відхилення від норми їхнього вмісту в крові. Цю інформацію він передає в гіпофіз, який завдяки виділенню певних гормонів посилює або послаблює функцію відповідної залози внутрішньої секреції. Наприклад, гіпофіз виробляє тиреотропний гормон, який стимулює діяльність щитоподібної залози. Під впливом цього гормону щитоподібна залоза виробляє свій гормон - тироксин (трийодтиронін), який впливає на всі органи і тканини організму. Тироксин впливає і на гіпофіз, для якого це є сигналом про результат його діяльності. Таким чином, якщо тиреотропний гормон гіпофіза стимулює діяльність щитоподібної залози (це прямий зв’язок), тоді тироксин гальмує діяльність гіпофіза, зменшуючи утворення тиреотропного гормону (це зворотний зв’язок).

Стрес - це стан організму, що виникає у відповідь на дію несприятливих зовнішніх або внутрішніх чинників (стресорів), яка перевищує норму. Стресор може бути будь-якої природи - спека чи холод, отрута, інфекція, втрата крові, сильне емоційне потрясіння тощо. З фізіологічної точки зору стрес є нейрогуморальною реакцією, спрямованою на адаптацію організму до незвичних для нього умов.

Спочатку починається збудження кори півкуль кінцевого мозку. Звідти нервові імпульси прямують до гіпоталамуса. Унаслідок стимуляції гіпоталамусом симпатичних нервів здійснюється реакція тривоги. При цьому фізичні дії зазвичай відсутні, а велика кількість глюкози та кисню з кров’ю потрапляє до структур, що відіграють найбільшу роль у протистоянні небезпеці:головного мозку, який повинен здійснювати чітке керування організмом;скелетних м’язів, за допомогою яких, можливо, доведеться відбивати атаку чи тікати;серця, яке має інтенсивно працювати, щоб постачати достатньо поживних речовин до органів;бронхів, які розширюються, і відповідно збільшується легенева вентиляція;потових залоз шкіри, які посилюють потовиділення;зіниць ока, які розширюються тощо. Нейрогормони, які виділяє гіпоталамус, активізують діяльність гіпофіза, що виробляє тропні гормони. Вплив цих гормонів стимулює функцію надниркових залоз і виділення ними гормону адреналіну, що впливає на діяльність певного відділу нервової системи .

Під час стресу організм людини мобілізує свої захисні сили, що сприяє пристосуванню до умов життя, які постійно змінюються. Нездатність організму здолати стрес має негативне значення для здоров’я і може спричинити важкі захворювання. Зокрема, часто потерпає імунна система, внаслідок чого знижується опір збудникам захворювань. Але без деякого рівня стресу неможлива будь-яка активна діяльність людини: несильна дія стресорів мобілізує організм. Стрес може бути спричинений і позитивними емоціями: наприклад, ви отримали подарунок про який давно мріяли, але не очікували найближчим часом.

 Наркотики - хімічні сполуки, які діють на психічний стан людини. Вони спричиняють короткочасне піднесення настрою, у певних випадках - галюцинації. Це хворобливий стан, за якого виникають образи і відчуття (слухові, зорові тощо), не пов’язані із зовнішніми подразниками, однак певний час сприймаються як реальні. Хворобливий потяг до споживання наркотиків називають наркоманією, а людину, яка вживає наркотики, - наркоманом. Наркотичні речовини погіршують проведення нервового імпульсу по нервах. Саме на цьому базується дія певних наркотиків, здатних знімати біль. Наркотики згубно впливають і на гуморальну регуляцію. Тривале споживання їх призводить, зокрема, до недостатнього вироблення статевих гормонів.

За постійного вживання алкоголю змінюється психіка людини, адже алкоголь прискорює загибель нейронів (на кожні спожиті 100 г алкоголю гине 33 000 нейронів). Унаслідок цього відбувається деградація особистості, руйнуються сім’ї, людина втрачає працездатність тощо.

Погано впливає на нервову та гуморальну регуляцію функцій організму і тютюнокуріння. Під час куріння утворюється дим, який містить багато шкідливих речовин - чадний газ, смоли, радіоактивні ізотопи, нікотин та ін.