Есе "Читання в моєму житті"

Есе “Читання в моєму житті”

Важко уявити, як склалося б моє життя, якби у ньому не було книжок. Книга необхідний атрибут у житті кожної людини.  Книга відкриває перед нами таємниці життя, в скрутні хвилини дає корисні поради, допомагає розібратися в собі та інших, знайти свій життєвий шлях.

         Йдучи до першого класу я не вміла читати, мені це було нецікаво. Я проводила

багато часу з однолітками у дворі і вважала, що це саме найкраще проведення часу.

Прийшовши до школи я швиденько навчилася читати, бо не хотілося бути гіршою

за інших, тому читала заради гарних оцінок.

Моя хрещена, якраз працювала на книжній базі в ті часи, і завжди дарувала мені на всі свята чудові книжки. Так я почала читати. Одна книга…друга…третя… Згодом я стала   бувати у неї на роботі і власноруч вибирала собі книжки для читання. Цей процес я пам’ятаю й досі. Береш у руки книгу…гортаєш її…і вона раптом стає тобі рідною. Це якась магія! Тільки потримавши у руках книжку, я могла обрати  свою, яку залюбки  читала. Я могла гортати книжки годинами. Це було неймовірне відчуття! Ти і тисячі книжок. А як вони пахли…ммм…я заплющую очі і ніби там…на тій книжковій базі…

Ось саме тоді, у 8 років, я відчула як круто проводити свій вільний час наодинці з книгою. Бігати від Шпунтика разом з Незнайкою, вчитися із звірятами у Лісовій школі, подорожувати планетами разом з Алісою, мати в друзях Маленького принца, плакати від образи і болю разом з Гидким каченям, бути щасливою разом з Попелюшкою. Я навчилася  радіти перемогам своїх ліричних друзів, всією душею бути поряд з ними, підтримувати їх та вчитися чомусь новенькому разом з ними чи у них.  А в кінці кожної книги відчувати досаду, від того, що прийшов час розлучатися з друзями і протягом декількох днів завжди сумувала за ними. Мені їх не вистачало! Я давала собі трішки часу для суму, а потім відправлялася у нові знайомства і пригоди.

Читання книжок в дитинстві залишає сильний відбиток саме на емпатію   особистості, тому що ти - це Він, той герой. І читаючи книжку - це все ніби відбувається з тобою. Таке враження, що ти живеш в паралельному світі, маєш декілька різних життів. І ти то тут, то там…Постійно переключаєш тумблер в голові… А в дитинстві це настільки яскраво і цікаво, що саме за цими враженнями,  я б відправилася в дитинство хоча  б на одну главу якось книжки.

Під час пубертатного періоду звичайно книжки змінилися. Я стала читати книжки по догляду за своїм тілом, якою має бути дівчинка, правила етикету, а також полюбляла знайомитися і з рецептами приготування їжі. Тобто література змінилася, в ній не було героїв, вона була спрямована саме на статевий розвиток. І  ці книжки допомагали мені стати із дівчинки дівчиною, а згодом і вплинули на мене як на жінку.  Так я і жила якийсь період без ліричних друзів...

А в 15 років  знову з’явилися   ліричні герої і ці історії з ними були вже  про кохання. Героїні навчили мене певної поведінки з хлопцями. Із книжок я зрозуміла, якою має бути приваблива жінка. І в період з 15 до 20 років читала постійно і не могла зупинитися. Я занурювалася в книжки і забувала про все на світі. А вранці прокидалася трохи раніше, щоб встигнути прочитати хоча б главу, щоб дізнатися, а що ж далі…

Наразі мої книжки пов’язані з психологією, також люблю історичні. Кожному віку свої книжки. Головне: вміти відчути, що саме тобі до вподоби, що впливає на тебе і штовхає вперед.

Скільки ж я прочитала книжок з 8 років і до 44? Важко відповісти на це запитання. Але знаю, що дуже багато!

Я вважаю, що завдяки книгам я та, якою я є сьогодні. Це вони навчили мене багатьом неймовірним та необхідним речам. Книги наповнили мою душу й мій розум.

Цю любов до книг я щеплю своїм дітям та учням.  В наші сучасні часи, коли є інноваційні технології, книги відходять на задній план. Але ніщо так не розвине особистість як книга. Недарма є прислів’я: «Книга вчить як на світі жить». Тому, якщо ми хочемо, щоб діти навчилися жити в цьому світі, ми маємо передати їм любов до читання.