Есе на конкурс "Мій Шевченко"

"Борітесь, і поборете!"

                                Т. Шевченко

Творчість Тараса Григоровича  Шевченка

Починаючи свою роботу, мені хочеться сказати такі слова: “Україно! Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, заплаче серденько!” Серце плаче від того, як гинуть наші молоді люди, як у XXI столітті, періоді нових інформаційних технологій, помирають зовсім невинні... Наше молоде покоління бачить не у кінострічках, а щоденну реальну картину, як страждають діти, скільки сліз і горя у їх маленьких очах, скільки сімей розкидано по цілому світу, як багато зруйнованих будівель; страждають також і тваринки, яких господарі змушені були покинути на залишених обійстях, як багато годин доводиться людям сидіти без світла, газу і води, у підвалах, сховищах та тимчасових “Пунктах незламності”. І все це через що і через кого??? Із-за маньякальної  ідеї підкорення всього цивілізованого світу???Із -за хворобливої мети??? Невже немає в цьому світі людей, які б зупинили цю параною??? Невже все вирішують якісь забаганки однієї держави, яка опинилася на межі прірви під дією європейських санкцій??? Так, це наболіло, так, це болить, як боліло колись великому генієві нашого славного козацького роду... Але мова зараз не про це, а мова піде про інше... 

Творча спадщина великої, єдиної, багатонаціональної культури зберігає загальнолюдські цінності геніїв, які становлять неоціненний скарб різних народів світу. Загальнолюдськими та національними цінностями, як ніколи, є ідеї творчості Т. Г. Шевченка. Нині ми вивчаємо своє минуле і пишаємось, що був у нас великий патріот і пророк, який побачив вільну і незалежну Україну ще 210 років тому. Тому, вивчаючи його прекрасні поезії,поеми та прозові твори, ми надихаємося мужністю, незламністю духу, патріотизмом та нескінченною гордістю за те, що ми носимо ім᾽я - Українці! Але, давайте повернемося до постаті нашого Генія, який все своє свідоме життя боровся за свободу своєї неньки - України.

 Тарас Шевченко задав напрямок наших дій - “Борітеся-поборете”. Наші військові саме так і роблять, а  Шевченко додає : “І вражою злою кров᾽ю волю окропіте”. Збройні сили України виконують Заповіт  нашого Пророка у повному обсязі!!! Тому, що “в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля...”

«Шевченко був і залишається центральною духовною постаттю нашої історії та культури», – так зазначав О. Гончар, і його слова були, є і будуть актуальними. Тарас Григорович Шевченко є одним із тих особистостей, що зробили український народ відомим. Він увійшов у світову літературу, зайнявши у ній почесне місце і довівши, що українці заслуговують називатися нацією.

Творчість Тараса Шевченка - багатогранна й невичерпна, вона відобразила в собі всі сторони життя української нації в різних часових пластах. Його прекрасні поеми, такі, як: «Причинна», «Катерина», «Наймичка», «Марія» - зображують надзвичайно виразні й глибокі жіночі типи, українських жінок - закоханих і щасливих, зневажених і гордих, жінок-покриток і жінок-матерів, ладних віддати своє життя заради дитини. Образ жінки в поезії Тараса Шевченка є опоетизований, він став символом самої України, прекрасної й сумної Батьківщини Великого Кобзаря, яка дала йому непересічний талант, та не дала долі, так само, як не могла дати долі своїй дитині покритка Катерина. Узагалі, до жінки-матері поет ставиться з любов’ю і повагою. І, можливо, жодному поетові після нього не вдавалося створити такі глибокі й правдиві у своїй простоті жіночі образи.

Громадянська лірика  Шевченка, зокрема його твори «Заповіт», «І мертвим, і живим…», «Сон», «Кавказ», відображає його позицію стосовно пануючих класів та простого народу, намагання відтворити у своїй творчості страждання пригнобленого селянства, його прагнення до волі й правди. Поет усією душею вболіває за свою Батьківщину та її народ, який у цьому «раї на землі» живе зовсім не райським життям.

Витоки могутнього таланту Шевченка, звичайно, слід шукати в духовному житті українського народу — в його етносі, думах, героїчних і ліричних піснях. Але Шевченко не є таким собі канонізованим, спрощеним поетом з народу, простаком-селянином. Навряд чи він піднявся б до рівня найосвіченіших людей свого часу, у товариство яких увійшов з часом, якби не отримав належної освіти, не став справді інтелігентною людиною. Отже, Шевченко став не просто символом народного поета, але й символом сили потягу простої української людини до навчання, до опанування мистецтвом, світовою літературою.

Шевченко є для нас образом людини-правдошукача, людини творчої, непересічної у своєму поетичному й малярському таланті, людини настійливої в досягненні своєї мети, справжнього патріота, поета, який кожен свій поетичний рядок-думу спрямовував до рідної землі, рідного українського читача. Це є справжнім прикладом для прийдешніх поколінь, прикладом вірного служіння своїй Батьківщині.Тарас  Шевченко за свої 47 років життя став відомим письменником, художником та головне – борцем за незалежність України. Його вірші й досі цитують українські патріоти. Великий Кобзар став їхнім натхненником. А наскільки досконало ви знаєте його біографію???  Можете відповісти на це запитання? Тому відповім на нього я. 9 березня 1814 року – день народження Тараса в кріпацькій родині, що мешкала в селі Моринці Київської губернії, однак, більшість своїх дитячих років маленький Шевченко провів у селі Кирилівка. 1822 рік – місцевий дяк починає навчати Тараса грамоті, без знання якої він не зміг би стати відомим письменником. Саме в цей період хлопчик знайомиться з творами відомого філософа Григорія Сковороди. Ще в дитинстві Шевченко став сиротою, і був вимушений працювати на дяка. Так Тарас Шевченко потрапив до дяка Богорського , який безсердечно знущався над хлопчиком. Тарас успішно втік від дяка та знайшов у іншому селі учителя-маляра. Вчитель пояснив підлітку основи малювання, та, завдяки неабиякому таланту, в нього виходили неймовірні картини. 1828 рік – Тарас Шевченко стає козачком (так називали слуг) в панському дворі села Вільшана. Саме сюди він прийшов навчатися мистецтву та навіть почав копіювати картини суздальських майстрів. 1828-1831 роки – Шевченко проводить час зі своїм паном Павлом Енгельгардтом у Відні, де пише професійні картини.1831 рік – Тарас Григорович та його пан переїжджають до Петербурга, де Шевченка віддають на 4-річне навчання до відомого художника Василя Ширяєва. Одним із найулюбленіших місць у Петербурзі став Літній сад, де молодий мистецтвознавець малював пейзажі та навіть почав писати свої перші вірші. В цей період Тарас намалював портрет свого пана, який і зараз зберігається в київському Національному музеї Тараса Шевченка. 1836 рік – цього літа трапилися дуже важливі для молодого художника події. Він зустрів свого земляка Івана Сошенка. В свою чергу, відомий художник познайомив Шевченка з Василем Григоровичем, Євгеном Гребінкою та Олексієм Венеціановим. Але найвпливовішим для молодого Тараса виявилося знайомство з відомим поетом Василем Жуковським. Незабаром Шевченко відвідав Ермітаж, який справив на нього величезне враження. 1838 рік – один із найщасливіших років для Тараса Шевченка. Письменник Василь Жуковський та художник Карл Брюллов викупили з кріпацтва поета-початківця. Для цього їм довелося продати портрет Василя Жуковського на аукціоні царської родини. В той самий рік Шевченко стає студентом Петербурзької академії мистецтв та улюбленим учнем самого Брюллова. 1840 рік – у світ виходить перша та найвідоміша збірка віршів «Кобзар», яка складалася з 8 поем. Окремо Шевченко опублікував поеми «Гайдамаки» та «Гамалія». 1842 рік – Тарас Шевченко намалював картину «Катерина» за сюжетом однойменної поеми. 1843 рік – відбулася перша подорож Шевченка на Україну, де він познайомився з великою кількістю відомих людей. Після пережитого на своїй Батьківщині Тарас Григорович написав вірш «Розрита могила», в якому розказує про поневолення  українського народу. 1844 рік – Тарас Шевченко повертається до Росії та пише поему суто політичного характеру «Сон». Російська самодержавна система відреагувала на поему жорсткою критикою. 1845 рік – Академія мистецтв видає Шевченкові звання некласного художника, а також право на проїзд до України та проживання там. 1846 рік – Тарас Шевченко прибув до Києва, де через місяць став членом секретного Кирило-Мефодіївського братства, організованого Миколою Костомаровим. 1847 рік – арешт Шевченка разом із іншими членам Кирило-Мефодіївського братства, ув’язнення в петербурзькому казематі та заслання в Оренбург як солдата. В Оренбурзі Тарасові заборонили писати та малювати, але він постійно порушував заборону та писав у «захалявних книжечках». 1848 рік – включення поета до Аральської експедиції в ролі штатного художника. 1850 рік – другий арешт Шевченка, в результаті якого він потрапив у заслання до Новопетровського берегового форту. 1857 рік – звільнення Тараса Григоровича із форту. Проте йому було заборонено приїжджати до Москви та Петербургу. 1858 рік – Шевченко повертається до Петербургу, де селиться в Академії мистецтв. 1859 рік – Тарас Григорович прибув на Україну, де незабаром його заарештували та змусили повернутися до Петербурга. До самої смерті великий поет перебував під безперервним наглядом таємної поліції. В цей час його твори перекладаються на різні мови та стають популярними в багатьох європейських країнах. Сам поет займається гравюрою та бере участь у підготовці журналу «Основа». 10 березня 1861 року – смерть Кобзаря. Спочатку його поховали в Петербурзі, але згодом перевезли його тіло до України згідно з одним із його найвідоміших віршів «Заповіт».

Важко знайти іншу людину, творчість якої відображала національну ідею так, як це зробив Шевченко для українців. Його шлях, як поета, був постійним підтвердженням боротьби за найвизначніші загальнолюдські цінності ‒ ідею національного визволення українського народу. Загальнолюдське значення поезії Шевченка також є в тому, що вона дала  українському народу розуміння його долі, потреб і завдань перед обличчям майбутнього ‒ з погляду загальнолюдської історії та боротьби, з висоти найпередовіших ідеалів і уявлень свого часу. Давши людству краще з українського, він водночас дав Україні краще із уселюдського.

Отже, український Кобзар мав дуже напружену та важку долю. В нагороду за це він був і залишається ідеалом революційних ідей українського народу проти загарбників. Творчість Тараса Григорович Шевченка ‒ це актуальне, вічно живе явище, яке буде жити у свідомості українського народу та зберігати в собі ті ідеали, для яких жив і за які боровся великий поет. Його творча спадщина – це не історія літератури, а, насамперед, звернення до душі, до сумління кожного. Це ті національні цінності, які залишатимуться загальнолюдськими і незмінними, незважаючи ні на що. Тарас Григорович Шевченко, Кобзар свого народу, безперечно, є найвідомішим письменником в історії української літератури. Не забуваймо про це, щоб передати його творчість нашим нащадкам, бо хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього! А майбутнє - є! Я дуже в це вірю!!!

Щиро дякую вам за те, що я змогла висловити свою думку! Вірю у нашу Велику Перемогу! Все буде Україна!!!