ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА

ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА

Важливою складовою, що забезпечує високий духовний розвиток особистості, є естетичне виховання особистості. Естетичне виховання – складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на виховання здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини. Національне мистецтво допомагає глибше вивчити рідну мову, історію мистецтв, народний побут, національні традиції, музичний фольклор, образотворче мистецтво, що у комплексі сприятиме формуванню естетично вихованого громадянина України. Мета художньо-естетичного виховання полягає в тому, щоб у процесі сприйняття, інтерпретації творів мистецтва і практичної художньо-творчої діяльності, формувати в учнів особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва, розвивати естетичну свідомість, загальнокультурну і художню компетентність, здатність до самореалізації, потребу в духовному самовдосконаленні тощо. Естетичне ставлення до життя – це особлива якість особистості, яка необхідна для відповідального існування людини в світі. Вона відображається в наступних здібностях: 1) безпосередньо відчувати себе невід'ємною частиною оточуючого світу; 2) бачити в навколишньому світі своє продовження; 3) відчувати прихильність до історії та культури людства в цілому; 4) усвідомлювати цінність всього в світі; 5) усвідомлювати свою відповідальність за все в житті, починаючи зі свого найближчого оточення. Розвиток саме цих якостей створює міцну основу для морального, естетичного, патріотичного та інших видів виховання. Естетичне ставлення до світу лежить в основі мистецтва, художнього сприйняття світу людиною і може бути розвинуте в дітей у процесі викладання художніх дисциплін.

Естетичне виховання найдоцільніше здійснювати за допомогою засобів, прийомів та методів мистецтва, головне завдання якого – навчити відчувати і розуміти красу у різних її проявах, забезпечуючи єдність між естетичним розвитком людини та її моральним, фізичним вихованням та трудовою підготовкою, формуванням потягу до художньої творчості. Основна увага приділяється пошуку нових форм в естетичному вихованні молоді на основі малих академій народних мистецтв, творчих об'єднань дітей, пов'язаних з відродженням декоративно-прикладної творчості тощо. Саме у юнацькому віці проходить становлення естетичної свідомості учнів. Внаслідок цього, у старшокласників нерідко спостерігаються серйозні естетичні переорієнтації, що робить особливо важливим момент естетичного виховання та освіти, збагачення учнів широким кругозором історикокультурних знань про мистецтво, принципів загальнолюдської моралі. Розвинуту в естетичному плані особистість характеризує наявність гуманістичних якостей і почуттів, що складають естетичну свідомість: сталий інтерес до мистецтва, вихований художній смак, розвиненість творчих здібностей, грамотне судження про твори мистецтва, можливість самостійно і об'єктивно оцінювати його моральний зміст і, як результат, - будувати своє життя адекватно вищим нормам людської моралі і естетичної довершеності.

Ознаками художньо-естетичної культури та естетичного виховання особистості  можна вважати: 1) її формування засобами мистецтва, на засадах діалогу культур (між художньо-естетичною, загальною та професійною культурами; між особистісною культурою людини і мистецьким твором як явищем художньої культури; між нею та автором чи героями твору; у процесі внутрішнього діалогу особистості із самою собою тощо); 2) залежність від індивідуального художньо-естетичного досвіду та художньоестетичної активності особистості, а також від рівня художньо-естетичної культури та художньо-естетичної спрямованості особи, яка має вплив на цю особистість. Одним із засобів формування естетичного розвитку особистості виступає  образотворче мистецтво, і зокрема найулюбленіша діяльність – малювання. Малювання являє собою найбільш естетичне й захоплююче заняття. Це досвід вираження свого ставлення до навколишнього світу. Наше завдання – допомогти особистості реалізувати потребу в самовираженні за допомогою образотворчого мистецтва, розвивати уяву, формувати естетичне сприймання, викликати позитивні емоції, що являється основою духовного здоров'я особистості. 

Перш за все, педагоги повинні бути налаштовані на:

•           стимулювання пізнавальної діяльності;

•           розкриття творчих здібностей;

•           розвиток фантазії та імпровізації;

•           пошук прекрасного навколо себе.

Розвивати пізнавальну активність та естетичне виховання особистості можна такими шляхами:

•           виховувати бажання оволодівати знаннями й способами дій, досягати поставленої мети;

•           підтримувати взаємозв'язок між заняттями  мистецтвом  і заняттями по ознайомленню з навколишнім світом;

•           виховувати культуру діяльності, формувати навички співробітництва;

•           створювати умови для загальної образотворчої діяльності, навчати правилам і засобам спілкування, які дозволяють вступати в контакти.

Вище зазначені завдання зумовлюють художню діяльність, яка є провідним способом естетичного виховання особистості. Отже, художня діяльність є системою специфічних предметних дій, спрямованих на сприйняття, пізнання й створення художнього образу (естетичного об'єкта) з метою естетичного сприймання світу. Всебічний розвиток особистості не можна уявити без її естетичної вихованості. Естетичне виховання передбачає розвиток в людини почуттів прекрасного, формування вмінь і навичок творити красу у навколишній дійсності, вміння відрізняти прекрасне від потворного, жити за законами духовної краси. В умовах школи, учні, передусім, отримують естетичні знання в процесі вивчення навчальних різних дисциплін. Виняткову роль в естетичному вихованні школярів відіграють предмети мистецького циклу, на яких учні знайомляться з шедеврами рідної та світової культури, отримують нові знання, вчаться мислити, розвиваються інтелектуально та естетично.

Вплив мистецтва на становлення емоційної сфери особистості  полягає у тому, що своїм мистецьким потенціалом воно формує естетичне ставлення до довкілля. Основними завданнями педагогів усіх навчальних закладів щодо розвитку в учнівської молоді художньо-естетичної культури мають бути визначені: формування в них системи художньо-естетичних цінностей та розвиток їх потреб, забезпечення цілісності їхньої картини світу; гармонізація особистості; наповнення гуманістичним і культурологічним змістом їх знань; формування в них естетичних якостей і художніх здібностей; зростання рівня загальної та професійної культури; створення не споживацького, а саме активного творчого й естетичного ставлення до оточуючої дійсності, прагнення до творення прекрасного у своїй діяльності, виконання бажаного на високому естетичному рівні.

Список використаних джерел:

1.             Андрущенко Т. Мистецький твір як процес // Образотворче мистецтво. - 2003. - №3.С. 2-4.

2.             Выготский Л. С. Психология искусства. Анализ эстетической реакции. - 5-е изд., испр. и доп. - М.: Изд-во «Лабиринт», 1997.-416 с

3.             Естетичне виховання: Довідник / В. І. Мазепа (керівник авт. колективу), В. Азархін,

В. С. Горський та ін.; Упорд. Н. О. Яранцева. - К: Політвидав України, 1988.-214 с.

4.             Мелик-Пашаев А. А. Первый пласт эстетического развития // Искусство в школе. -

2003. - № 6. - С. 30 - 32.

5.             Наконечна О. П. Естетичне як тип духовності. - Рівне: Рівненський держ. техн. ун-т, 2002. - 202 с.