Формування творчої особистості

Формування творчої  особистості

Питання духовного розвитку молоді завжди породжує інтерес суспільства і сьогодні вони набувають нового змісту. Щоб гідно жити, творча особистість повинна бути компетентною в різних сферах діяльності. Вплив школи допомагає дитині  побачити нові завдання й проблеми, навчає їх творчо вирішувати. 

Якість формування творчої   особистості  залежить від урахування  принципів:

-                 неповторності кожної дитини;

-                 врахування індивідуальних особливостей учнів;

-                 визнання кожного учня особистістю;

Реалізація цих принципів потребує розробки оптимальних форм взаємодії учителів та учнів. Сьогодні відбувається модернізація освіти, методологічна перебудова навчального процесу на принципах гуманізації і демократизації, спрямування його на особистісний творчий розвиток учнів, формування в них основних компетентностей. Сьогодні дитині потрібні не тільки знання, але і достатній рівень життєвої компетентності, сформованість таких особистісних якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та уподобань, стати активним членом суспільства і щасливою, впевненою у власних силах людиною.

Проблема творчих  можливостей  школярів,  за  словами  В. О. Сухомлинського - «одна  з ділянок  педагогічної  цілини», - особливо  специфічне  та  малодосліджене  явище, а  дитяча  творчість  -  «глибоко  своєрідна  сфера  духовного  життя».

Серед значного переліку основних ознак творчої особистості науковці виділяють здатність до висловлювання великого числа ідей та оригінальність - здатність відповідати нестандартно.

Зрозуміло, що вчитель не повинен робити з обдарованої дитини «вундеркінда». Для  забезпечення самовираження  дітей  вчитель  має  подбати  про  розробку  привабливих  для учнів  ідей,  розбудити  в  них  бажання творчості. Зусилля  вчителя  мають бути  спрямовані на  вибір  найбільш  дійових стимулів:

-                 для  зміцнення  сенсорної  чутливості;

-                 для  розвитку  пам’яті, уяви;

-                 для  забезпечення  ознайомлення  учнів  із  різними  художніми матеріалами; -           для сприяння  оволодіння  художньою  технікою.

Для налагодження і закріплення зв’язку фантазії з реальністю вчителю необхідно всіма засобами поширювати творчий досвід учнів та виховувати  здатність до його актуалізації. Найважливішим джерелом дитячої  фантазії є емоції. Враження,  думки, події, які ніяк не пов’язані між собою логічно, можуть об’єднатися на основі того настрою, який вони в нас  викликають, і  народити  образи, яких в дійсності  ніколи  не було.

Кожна людина намагається бути успішною, і це природньо. Дитина приходить до школи переповнена бажанням  бути успішною в навчанні. То чому ж вона  стає пасивною на уроках, а часом узагалі втрачає інтерес до навчання? Найбільше діти бояться підтвердження власної безпорадності. Хто в цьому винен: школа, методи навчання, вчителі? Так, ще К. Д. Ушинський розмірковував, як краще організувати навчання дітей. Він зазначав, що «розумова праця учня, успіхи і невдачі в навчанні – це його духовне життя, його внутрішній світ, ігнорування якого може призвести до «гірких» результатів. Дитина не тільки щось пізнає, засвоює матеріал, а й переживає свою працю, висловлює особисте ставлення до того, що їй вдається і не вдається». Педагог дійшов висновку, що тільки успіх підтримує цікавість дитини до навчання. Невипадково А. С. Макаренко висунув ідею «завтрашньої радості», у якій було втілено перспективу творчого розвитку колективу та особистості; В. О. Сухомлинський увів до педагогічного лексикону термін «школа радості». Він запевняв, що пізнавальна та творча діяльність дитини повинна стати для неї джерелом радості, захоплення і дивування від пізнання нового.

Досягнення успіху у будь-якій діяльності завжди сприяє самоствердженню  творчої особистості, виявленню віри в себе, свої можливості. Виникає бажання прагнути далі, ставити нові цілі й також успішно досягати їх. Основою ситуації успіху є психологічні та педагогічні  механізми. Тобто ситуація – педагогічне явище, а успіх – психологічне. Уміння педагога моделювати та створювати унікальні умови, ситуації, середовище любові, прийняття, розуміння, довіри, успіху – це його майстерність. Радість чи сам процес її очікування стимулює просування  вперед творчої  особистості. Радість сама собою не виникає, її джерело - успіх.

Коли сам вчитель стимулює дітей до творчого ставлення до праці, якісного успішного кінцевого результату, формує високий рівень працездатності, здатність переборювати труднощі, співтворчість, здатність до швидкого освоєння нової справи, мистецької техніки, саморозвитку, - створюються всі необхідні умови для формування духовно багатої орієнтованої на  творчу  діяльність особистості.

Список літератури:

1.             Національна  доктрина  розвитку  освіти  України  у  ХХІ  ст. // К.:  2004.

2.             Аннікова Л.В.  Педагогіка  розвиткутворчої особистості // К.: Вид. дім  «Школа»:  2012.

3.             Теличко Н.В. Американський досвід роботи з обдарованими дітьми в Україні //

Обдарована дитина. - 2009. - № 11. - С. 25-35.

4.             Хохліна О. Методика формування загальних інтелектуальних здібностей дитини // Практична психологія і соціальна робота - 2014. - № 7. - С. 27-32.