Фізичне виховання дітей з порушеннями зору в умовах спеціальної школи

МУКАЧІВСЬКА  СПЕЦІАЛЬНА  ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ  ОБЛРАДИ

 

Фізичне виховання  дітей

 з порушеннями  зору

в умовах спеціальної школи

 

 

 

 

 

Несух Надія Володимирівна

вчитель фізичної культури,

спеціаліст вищої категорії

 

 

                                                                                  

 

 

Мукачево – 2022

ЗМІСТ

 

ВСТУП ……………………………………………………………………..3

 

РОЗДІЛ 1.  Завдання фізичного виховання спеціального загальноосвітнього навчального закладу………………………………………..5

1.1. Основні завдання фізичного виховання школярів ……………….………  5

1.2. Завдання та зміст фізичного виховання в школах для дітей з порушенням зору…………………………………………………………………………………7

 

РОЗДІЛ 2. Специфіка фізичного виховання в школах для дітей з вадами зору ………………………………………………………………………………..14

2.1. Корекційна спрямованість фізичного виховання сліпих та

слабозорих дітей ………………………………………………………………….14

 

2.2. Види занять з фізичної культури в школах-інтернатах

для дітей  з порушеннями зору…………………………………………………..15

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………… 17

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………... 18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        „Дитяча гра народжується з протиріччя:

                                дитина намагається діяти як дорослий,

                                           але не може в силу своїх вікових особливостей,

                                   тобто, граючи, вона відпрацьовує ситуації

  дорослого життя”.

Л. С. Виготський

 

 

Вступ

 

Фізична культура є невід’ємною ланкою виховання сліпих дітей і має на  меті сприяти різнобічному розвитку в них фізичних та розумових якостей та підготовки до подальшої соціальної адаптації і трудової діяльності.

Освітня галузь «Основи здоров’я і фізична культура» забезпечує необхідний для учнів рівень фізкультурної освіти (включаючи здоровий спосіб життя), профілактики захворювань, травматизму, умінь і навичок особистої гігієни та фізичної підготовки, без яких неможлива самостійна життєдіяльність, подальше навчання та професійно-трудова підготовка з урахуванням особливостей розвитку (розумового, фізичного, загального) стану здоров’я школяра.

Мета освіти для дітей з глибокими порушеннями зору – досягнення потенційно можливого рівня освіченості, формування компенсаторних способів діяльності водночас з корекцією первинних і вторинних відхилень у розвитку для забезпечення оптимальної інтеграції в сучасні умови життєдіяльності.

Фізична культура є важливою складовою частиною системи освіти та виховання учнів спеціальної школи для дітей з глибокими порушеннями зору. Задачами фізичного виховання у школі для сліпих є:

•                    зміцнення здоров’я учнів, правильне фізичне виховання, розвиток та загартування;
•                    навчання учнів основним гімнастичним вправам, основним рухам (ходьба, біг, стрибки, метання), іграм, ходьбі на лижах, ковзанню, плаванню, в межах передбачених програмою, розвиток в них в процесі навчання правильної постави, спритності, швидкості, сили, витривалості та гнучкості;
•                    створення і вдосконалення перцептивної сфери сліпих дітей, стимулювання їхньої перцептивної, пізнавальної та мовної активності;
•                    відновлення фізичних і духовних сил, реабілітації та корекції здоров’я;
•                    корекція скутості, обмеженості та недостатності рухів, орієнтування у просторі;
•                    розвиток навичок орієнтування на слух;
•                    розвиток м’язового відчуття шляхом різнобічного впливу засобами фізичного виховання на м’язову систему;
•                    формування в сліпих дітей умінь та навичок здорового способу життя, організації корисного дозвілля та активного відпочинку, виховання позитивних моральних і вольових якостей.

Досягнення вимог Державного стандарту для дітей з глибокими порушеннями зору варіюється залежно від стану зорового порушення, складності дефекту та потенційних можливостей дітей до навчання.

          Змістом предмету «Фізична культура» є рухова активність, спрямована на формування у учнів наступних компетентностей: соціальних, мотиваційних, функціональних які відображують низку вимог до фізкультурної діяльності, що удосконалюються та розширюються на кожному році навчання.

Головними вимогами до сучасного уроку фізичної культури є:

– забезпечення оптимізації навчально-виховного процесу із застосуванням елементів інноваційних методів навчання та здійснення міжпредметних зв’язків;

– забезпечення освітньої, виховної, оздоровчої, розвивальної спрямованості навчального процесу;

– формування в учнів умінь і навичок самостійно займатися фізичними вправами;

– забезпечення диференційованого підходу до організації навчального процесу з урахуванням стану здоров’я, рівня фізичного розвитку, рухової підготовленості та статі учнів, урахування мотивів та інтересів учнів до заняття фізичними вправами;

– використання вчителем різноманітних організаційних форм, засобів, методів і прийомів навчання;

– досягнення оптимальної рухової активності всіх учнів протягом кожного уроку з урахуванням стану здоров’я.

Корекційно спрямоване навчання, виховання і розвиток учнів на уроках фізичної культури досягається дотриманням загальних дидактико-методичних положень і спеціальних принципів навчання осіб з особливими освітніми потребами таких як: корекційно-компенсаторній спрямованості навчання, додержання принципу спеціально педагогічного керівництва, диференціацією та індивідуалізацією видів діяльності та навантаження в процесі фізичного виховання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.  Завдання фізичного виховання спеціального загальноосвітнього навчального закладу

 

1.1. Основні завдання фізичного виховання школярів

 

Будь-яка мета реалізується шляхом її конкретизації в цілому комплексі послідовних, тісно взаємопов'язаних завдань. У цьому контексті завдання можна розглядати як малі, конкретні кроки, що ведуть до кінцевого результату діяльності.

У процесі фізичного виховання вирішується багато завдань, але всі вони можуть бути умовно об'єднані у три групи: освітні, оздоровчі і виховні.

Група освітніх завдань, що вирішуються у процесі фізичного виховання, полягає в тому, щоб:

• зробити надбанням кожного базові науково-практичні знання, нагромаджені у сфері фізичної культури;

• забезпечити раціональне формування індивідуального фонду рухових умінь і навичок, необхідних у житті, та довести їх до необхідного рівня досконалості;

• навчити кожного застосовувати набуті знання і навички у повсякденному житті з метою самовдосконалення.

Освітня спрямованість фізичного виховання реалізується, перш за все, шляхом планомірної передачі вихователем і наступним засвоєнням школярам певного обсягу знань, систематичним їх поповненням і поглибленням. Сучасні програми фізичного виховання повинні передбачати досить широке коло фізкультурно-спортивних знань, що охоплювали б усі чинники розумної організації і забезпечення життєдіяльності, які в сукупності одержали назву "здоровий спосіб життя". Це знання про суть фізичної культури, її значення для особи і суспільства, принципи і правила раціонального використання її цінностей; знання суто прикладного характеру, які є необхідною передумовою усвідомленого засвоєння рухових умінь, формування навичок, ефективного використання фізичних можливостей у житті та фізкультурно-гігієнічні знання.

Ґрунтуючись на відповідних знаннях, у процесі фізичного виховання вирішуються і завдання із системного формування і вдосконалення необхідних у житті рухових умінь та навичок. Освітній сенс таких завдань визначив автор вчення про "фізичну освіту" П.Ф.Лесгафт. Він підкреслював, що було б помилково обмежувати фізичне виховання лише турботою про розвиток тілесних якостей людини. Не менш важливим є вміння свідомо аналізувати окремі рухи,

порівнювати їх і об'єднувати в рухові дії та рухову діяльність, керувати ними і пристосовувати до перешкод, спритно і наполегливо долаючи їх. Іншими словами, необхідно навчатись з найменшими зусиллями і за найкоротший проміжок часу свідомо здійснювати найбільшу фізичну роботу.

Без набуття рухових умінь і навичок неможливо домогтись успіху у практичній діяльності. Навіть незвичайні фізичні задатки людини, які вона одержала від природи, так і залишаться потенціями, якщо не реалізувати їх у діяльності, пов'язавши з раціональними способами виконання рухових дій. Формуючись як цілісно відрегульовані способи управління рухами, рухові уміння і навички є необхідними складовими реально проявлених рухових здібностей.

Природна послідовність у формуванні індивідуального фонду рухових умінь і навичок така: на базі вроджених рухових можливостей і елементарних рухів формуються відносно прості рухові уміння, які, закріплюючись, трансформуються в навички. Зі збільшенням числа і різноманітності набутих рухових умінь і навичок зростає можливість швидкого становлення нових практичних умінь, що відповідають вимогам життя.

Ця закономірність повинна враховуватись при реалізації освітніх завдань на всіх етапах багаторічного процесу фізичного виховання. На перших етапах передбачається забезпечити базову фізичну освіту — формування вихідних і основних життєво важливих рухових умінь і навичок (ходьба, біг, керування предметами, подолання перепон тощо). На наступних етапах вирішуються завдання із забезпечення індивідуального фонду умінь і навичок в обсязі, необхідному кожному в житті, та поглиблене вдосконалення умінь і навичок, спрямоване на спеціалізацію у вибраних видах діяльності (в тому числі і спортивній). При цьому, як предмет удосконалення, використовуються не тільки ті рухові дії, які знаходять застосування в повсякденній діяльності (так звані прикладно-побутові та професійно-прикладні), але і ті, які не характеризуються прикладністю, але ефективні у плані різнобічної фізичної освіти та цінні для вдосконалення фізичних здібностей.

Вирішення освітніх завдань не самоціль, їх реалізація спрямована на одержання максимального ефекту від занять фізичними вправами в напрямку їх впливу на фізичну і духовну сферу людини, її здоров'я та творче довголіття. В цьому контексті освітні завдання виступають як обслуговуючі щодо оздоровчих та виховних.

Група оздоровчих завдань спрямована на:

• забезпечення оптимального розвитку властивих людині фізичних якостей і на їх основі вдосконалення фізичного розвитку. "Фізичними" прийнято називати вроджені (передані за спадковістю) морфофункціональні властивості, завдяки яким можлива фізична (матеріально виражена) активність,

• зміцнення і збереження здоров'я. Завдання із зміцнення здоров'я вирішуються у процесі фізичного виховання на основі вдосконалення властивих кожній людині фізичних якостей, особливо тих, розвиток яких призводить до піднесення загального рівня функціональних можливостей організму. Але це не означає, що завдання зі зміцнення здоров'я і вдосконалення рухових здібностей у фізичному вихованні повністю співпадають, а їх реалізація не має своїх особливостей. Зокрема, завдання із загартування та виховання навичок дотримуватись здорового способу житія мають самостійне оздоровче значення, і його реалізація передбачає спеціальну систему фізкультурно-гігієнічних заходів;

• удосконалення будови тіла і формування постави. У комплексі поставлених завдань з метою оптимізації індивідуального фізичного розвитку передбачаються і конкретні завдання із вдосконалення будови тіла. Досконалі форми тіла певною мірою виражають досконалість функцій організму. Одним із виразів нормального фізичного розвитку людини є риси тілесної краси, які свідчать про її життєві сили і тому мають ще й естетичну цінність. Проте, прагнення надати тілу надто вражаючих форм виправдано лише якщо це не стає окремою метою, а підпорядковане інтересам всебічного розвитку особи, й основним життєво важливим якостям і здібностям. В окремих випадках завдання з регулювання м'язових об'ємів, ваги тіла, виправлення постави та ін. можуть мати і лікувально-профілактичний чи лікувально-корегуючий аспекти;

• забезпечення творчого довголіття як наслідок вирішення попередніх завдань.

В єдності з реалізацією розглянутих специфічних завдань у процесі фізичного виховання вирішуються і загально-педагогічні — виховні завдання.

Виховні завдання, які покликаний вирішувати у процесі фізичного виховання кожен педагог, повинні забезпечити соціальне формування особи, виховання членів суспільства, відданих його ідеалам, які відстоюють його інтереси.

Говорячи про якості вихователя, К. Д. Ушинський відзначав, що педагог повинен бути не тільки викладачем, а, й насамперед, вихователем. Головне достоїнство гімназійного викладача він вбачав у вмінні виховувати школярів своїм предметом.

Реалізація виховних завдань сприяє втіленню віковічної мрії людства про гармонію у вихованні, якою вона представлялася кращим мислителям у різні часи та епохи.

Підготовку всебічно розвинених членів суспільства вважав метою виховання Фур'є. В новому світі, за його прогнозами, виросте нова людина, фізично розвинена, творчо активна, знайома з декількома ремеслами, основами наук і мистецтв.

Об'єктивною основою органічного взаємозв'язку всіх сторін виховання є єдність фізичного і духовного розвитку людини.

Вирішення виховних завдань передбачає:

• розвиток інтелекту й утвердження життєвого оптимізму;

• патріотичне та моральне загартування молоді, виховання волі;

• виховання любові до праці;

• розширення сфери естетичного впливу навколишнього середовища на особу.

 

1.2. Завдання та зміст фізичного виховання в школах для дітей з порушеннями зору

 

Фізичне виховання є одним із компонентів в цілісній сис­темі виховання всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Фізичне виховання дітей з порушеннями зору являє собою процес організації їх оздоровчої та пізнавальної діяльності, спрямований на розвиток фізичних сил і здоров'я, вироблення гігієнічних навичок і здорового способу життя.

Медичні дані свідчать про те, що в більшості випадків сліпі та слабозорі діти на момент вступу до школи значно відстають від своїх зрячих однолітків у фізичному розвиткові.

Встановлено відставання дітей у рості, масі тіла, життєвій ємкості легень та у інших антропологічних показниках. У біль­шості сліпих та слабозорих дітей спостерігаються порушення постави, пози, викривлення хребта, плостопість. Порушення зору негативно впливає на розвиток рухової активності, зна­чно знижуючи її, що в свою чергу, відбивається на формуванні рухових здібностей, сили, швидкості, витривалості, коорди­нації, статичної та динамічної рівноваги та ін. Як відхилення третинного характеру, виникає порушення просторово-орієн­тувальної діяльності. Чим раніше наступило порушення зору, тим сильніший його вплив на фізичний розвиток дитини.

За даними В.П. Єрмакова та Г.А. Якуніна  найбільше виражені відхилення у учнів старших класів. Довжина тіла у сліпих і слабозорих у          17 років менше в середньому на 5-5,5 см по­рівняно з нормою. Маса тіла у сліпих та слабозорих підлітків цього віку на 4-5%, а у юнаків та дівчат на 6-7% менша, ніж у однолітків з нормальним зором. Окружність грудинної клітини у сліпих та слабозорих підлітків в середньому на 4,8 см менше, у порівнянні з нормою.

З віком фізичний розвиток сліпих та слабозорих відбува­ється, але уповільнено порівняно з дітьми, які добре бачать. У сліпих та слабозорих наявні виражені відхилення в діяльності серцево-судинної та дихальної систем організму на всіх вікових етапах розвитку. Відсутність або зниження зору стримує при­родний хід фізичного розвитку таких дітей, оскільки знижується їх загальна фізична активність.

Ще більше виражене відставання у дітей з порушеннями зору відмічається у формуванні рухових якостей. Так, сліпота і слабозорість негативно відбиваються на розвиткові швидко­сті рухів. Виражене відставання у сліпих та слабозорих дітей відмічається в стрибках з місця, координації точності рухів, причому на всіх етапах розвитку.

Спостерігаються затримка в розвиткові статичної витри­валості, невміння виконувати ритмічні рухи; ожиріння; низький рівень розвитку функції рівноваги; відсутність легкості і плав­ності в рухах; напруженість; скутість рухів, ожиріння. Розвиток рухових якостей у цих дітей знаходиться у прямій залежності від ступеня порушення зору.

Відхилення у фізичному розвитку вимагають спрямованої корекційно-виховної роботи з їх попередження і виправлення. Відомо, що при правильній організації фізичного виховання ці відхилення зводяться до мінімуму, а в окремих випадках повністю зникають.

Фізичне виховання в навчально-виховних закладах для дітей з порушеннями зору вирішує такі завдання:

1. Укріплення здоров'я, загартування і сприяння нормаль­ному фізичному розвиткові організму.

2. Досягнення можливого для певного віку дитини рівня розвитку координації, точності і швидкості рухів, функцій рівноваги, м'язової сили, швидкісно-силових якостей, рухливості в суглобах, витривалості.

3. Навчання дітей основної гімнастики, метання, повза­ння, ходіння на лижах, катання на ковзанах, елементам легкої атлетики, рухливим іграм та ін.

4. Формування життєво важливих навичок правильної по­стави, рухів ходьби, бігу, лазіння, стрибків та ін., профілактика плоскостопості.

5. Підвищення опірності організму несприятливим впли­вам і розширення його функціональних можливостей (покра­щення регуляторних функцій центральної нервової системи, укріплення опорно-рухового апарату, збільшення дієздатності серцево-судинної, дихальної та ін.систем).

6. Розвиток здібності орієнтуватися за допомогою збере­жених аналізаторів.

7. Формування позитивних моральних і вольових якостей (дисциплінованість, колективізм, рішучість).

8. Формування знань про здоровий спосіб життя, спорт, прищеплення гігієнічних знань та навичок.

9. Формування стійкого інтересу до занять фізкультурою та спортом, звичок та навичок щоденного виконання фізичних вправ.

Фізичне виховання сліпих та слабозорих дітей передбачає проведення додаткової роботи з попередження та корекції відхилень у їх фізичному розвитку, які виникають як вторинні наслідки дефекту зору.

Особливого значення в роботі з фізичного виховання надаєть­ся організації охоронного лікувально-педагогічного режиму в школі. Застосування в школах для дітей з порушеннями зору лікувально-педагогічного режиму пов'язане, зокрема, з осо­бливостями перебігу психофізичних функцій та психічних станів дітей. Так, незряча дитина важче, ніж дитина з нормальним зо­ром, прокидається, їй не вистачає зорових стимулів для бодрості, хорошого ранкового настрою. Вона може частіше, ніж зрячі діти вередувати вранці, їй важче даються перші уроки в класі. Тут на допомогу приходить ранкова гімнастика. Ранкова гімнастика в школі-інтернаті повинна проводитися з музичним супроводом, під безпосереднім контролем учителя фізкультури і за активною участю вихователя. Ранкова гімнастика не тільки сприяє зміцненню м'язової, серцево-судинної і дихальної систем та поліпшенню
фізіологічних функцій організму, але й задає правильний ритм
життя і трудової діяльності на весь день, створює гарний морально-психологічний настрій і використовується як один із заходів
охоронного лікувально-педагогічного режиму в школі.

В початкових класах діти швидко втомлюються, що може призвести до негативної поведінки. Для того, щоб уникнути цього, в школах-інтернатах використовується денний сон. Після сну діти знову активні і добре себе поводять.

Правильна організація вільного часу та самопідготовки в школі-інтернаті також входять до структури охоронного лікувально-педагогічного режиму. Для цих видів виховної роботи виділений час в режимі дня дітей, вони проводяться під керівництвом тифлопедагогів.

Врахування особливостей навчальної працездатності сліпих та слабозорих дітей лежить в основі складання розкладу уроків. З тифлопедагогічних досліджень відомо, що найкраща працездатність дітей припадає на 2-3 уроки дня і на 2-3 дні тижня. Відповідно більш складні предмети в розкладі уроків ставляться саме в ці періоди.

Система фізичного виховання сліпих та слабозорих включає такі його форми:

•                    уроки (фізичної культури, лікувальної фізкультури та ритміки,

фізкультхвилинки на уроках);

•                    фізкультурні заходи в режимі дня (ранкові та вечірні прогулянки,

рухливі ігри на свіжому повітрі, ранкова гімнастика, гігієнічні
заняття);

•                    фізкультурно-масова робота в позаурочний час (фізкультурні

гуртки, спортивні секції, спортивні змагання);

•                    оздоровчі заходи (поточне медичне обслуговування і дотримання

санітарно-гігієнічних норм, лікувально-педагогічний режим, співвідношення фізичних навантажень, праці і відпочинку, загартування, спорт і туризм в екологічно чистому середовищі, формування понять і переконань про здоровий спосіб життя).

Провідною формою фізичної підготовки сліпих дітей, як і зрячих, безумовно є урок фізкультури. На уроці фізкультури закладаються основи фізичного розвитку учнів, виробляються навички рухів, просторового орієнтування тощо. Для більшої ефективності уроку фізкультури, учитель зобов'язаний виконувати педагогічні вимоги до його проведення і чітко уявляти свої функції.

Найбільш важливими педагогічними вимогами до уроку
фізкультури є здійснення диференціаційованого та індивідуального підходу до дітей з урахуванням стану здоров'я та важкості зорової патології, врахування клінічних форм та характеру порушень зору, інших аномалій розвитку у співвідношенні з систематичним контролем за динаміки фізичного розвитку і
рухових здібностей учнів, обсягом фізичних навантажень, забезпеченням необхідної систематичності занять та врахування особливостей фізичного розвитку дітей при виконанні вправ на спортивних знаряддях.

Диференційований підхід на уроках фізкультури передбачає врахування медичних протипоказань до окремих видів фізичних навантажень для різних груп учнів. Так, для дітей з нормальним зором встановлено три медичні групи: основна, підготовча і спеціальна. В проведенні фізичного виховання зі сліпими та слабозорими дітьми необхідна більш глибока диференціація дітей за медичними групами, зокрема, їх стан здоров'я, офтальмологічна і ортопедична характеристики.

Індивідуальний підхід в процесі навчання фізичної культури особливо важливий при виконанні ними вправ на спортивних знаряддях, що вимагають великого навантаження та зорового контролю, оскільки це пов'язане з підвищенням фізичної і психічної напруги.

В практиці проведення уроків фізкультури виділяють такі
групи дітей: основну, підготовчу, спеціальні першу та другу
групи, а також групу ЛФК.

У спеціальну першу медичну групу виділяють учнів з певними захворюваннями очей. Зокрема, це діти у яких є такі захворювання як афакія, підвивих кришталика, глаукома, висока міопія, гіперметропія. Цим дітям протипоказані вправи, пов'язані, наприклад, з підняттям важких речей, штовханням, різкими нахилами голови тощо.

У другій спеціальній медичній групі займаються діти, у яких спостерігаються важкі захворювання серцево-судинної системи, хронічна пневмонія, органічні ураження ЦНС, гідроцефалія, епісиндромом.

Частина дітей повністю звільняється від занять фізкультурою.

Розподіл учнів за медичними групами проводиться щорічно на основі результатів поглибленого медичного огляду та оформляється наказом по школі-інтернату.

Дуже важливою формою фізичної підготовки дітей з глибокими порушеннями зору є також уроки ритміки. Основне завдання вчителя на цьому уроці полягає в тому, щоб сформувати навички координації рухів, які успішно виробляються при музичному супроводі. В цьому випадку руховий аналізатор, як психофізіологічний механізм координації рухів, вдосконалюється не тільки на базі м'язового відчуття, але й за участю слуху.

Уроки ритміки, окрім загально педагогічних завдань всебічного і гармонійного розвитку особистості, ставлять на меті вирішення спеціальних завдань корекції вад фізичного і психічного розвитку за допомогою засобів музично-ритмічної діяльності.

Так, на уроках ритміки вирішуються загальнооздоровчі,
навчально-виховні та корекційно-розвивальні завдання.

Загальнооздоровчі завдання спрямовані на загартування і
зміцнення здоров'я; всебічний психічний і фізичний розвиток;
активізацію рухових функцій організму; підвищення фізичної
та розумової працездатності.

Навчально-виховні завдання передбачають виховання пізнавального інтересу до музичних творів, що використовуються на заняттях з ритміки; ознайомлення дітей з елементами українських народних танців і танців народів світу; формування системи музично-ритмічних рухових умінь і навичок, ігрових дій, розвиток відчуття ритму (здатності відчувати його в музиці, русі та мовленні); опанування технікою виконання загально розвивальних, гімнастичних, танцювальних, музично-ритмічних та ігрових вправ; розширення знань про організм людини; ви­ховання, основ культури рухів під музику, морально-вольових якостей, інтересу і звички до занять ритмікою.

Корекційно-розвивальні завдання спрямовані на дорозвиток, розвиток і корекцію темпоритмічного відчуття, коор­динації рухів з мовленням; дорозвиток, розвиток і корекцію психомоторних функцій, дрібної моторики пальців і кистей рук; рухової пам'яті, стійкості, розподілення і переключення уваги; навичок орієнтування у просторі; статичної координації, виправлення порушеної постави; розвиток музично-сенсорних здібностей: розуміння темпу і характеру музики, динамічної координації рухів; розвиток музично-рухової творчості (ви­гадування музично-рухових образів і вміння ритмічно і ви­разно їх відтворювати); виховання впевненості в собі, в своїх можливостях, усвідомлення своєї індивідуальності, корекцію негативних особистісних якостей; попередження недоліків, що виникають на фоні зорового порушення при опануванні рухами (скутість, малорухливість, невпевненість, нав'язливі рухи, страх рухатися у просторі тощо).

Через неоднорідність контингенту учнів робота з фізич­ного виховання в школі-інтернаті для дітей з порушеннями зору характеризується багатьма особливостями і вимагає від педагогів знань тифлопедагогіки, фізіології, анатомії, гігієни, офтальмології, психології, ортопедії, а також систематичного вдосконалення методики навчання.

Основним у роботі вчителя з фізичного виховання дітей з вадами зору є індивідуальне дозування фізичних навантажень для учнів кожної медичної групи.

Особливу медичну групу становлять діти, яким за станом здо­ров'я рекомендовані заняття лікувальною фізкультурою.

При дефектах зору, особливо при вродженій сліпоті, вна­слідок малорухливого способу життя, м'язової слабкості, не­правильного сидіння тощо виникають вторинні дефекти опо­рно-рухового апарату — сколіози, кіфози, лордози та ін..

Вартий уваги і той факт, що майже всі діти, які мають дефекти опорно-рухового апарату центрального походження характеризуються вираженими порушеннями зору вродженого типу. При цьому чим порушення глибше, тим значніші відхилення у фізичному розвитку.

Отже, поруч з уроками фізкультури дуже велике значення
у фізичному вихованні сліпих та слабозорих учнів мають уроки
лікувальної фізкультури та уроки ритміки.

Лікувальна фізкультура — це комплекс безперервних лікувальних, психологічних та педагогічних впливів на організм учня з врахуванням його офтальмологічної характеристики та з метою усунення ортопедичних вад.

Лікувальна фізкультура може бути ефективним корекційним засобом у тому випадку, якщо вона є складовою частиною загального процесу фізичного виховання,форми якого, включаючи урок, ритміку, фіззарядку, позакласні спортивні заходи, взаємопов'язані і підлягають єдиній педагогічній
меті.

Усунення порушень опорно-рухового апарату складна спільна робота вчителя і вихователя. В позаурочний час вихователь повинен систематично контролювати ходу і поставу учнів у процесі самообслуговування та суспільно корисної діяльності. Для проведення уроків лікувальної фізкультури необхідно мати добре обладнаний кабінет.

Фізкультхвилинки під час уроків сприяють поліпшенню кровообігу, психологічній розрядці, зниженню розумової напруги дитини і створюють умови для більш якісного засвоєння навчального матеріалу. Завдання вчителя фізкультури полягає в підготовці педагогів до правильного проведення фізкультхвилинок і загальному контролі за виконанням єдиних педагогічних вимог до фізичного виховання.

Ефективність фізичного виховання незрячих дітей визначається не тільки якістю проведення уроків фізкультури, лікувальної фізкультури, ритміки, ранкової фіззарядки, фізкультхвилинок на уроках і під час самопідготовки на основі єдиних педагогічних вимог, а й також широким проведенням позакласної спортивно-оздоровчої роботи.

В школах для дітей з вадами зору використовуються ті ж
форми позакласної спортивно-оздоровчої роботи, що й у масовій
школі: спортивні секції, спартакіади, вечори здоров'я тощо.

Головна відповідальність за її проведення, безперечно,
лягає на вихователя, який зобов'язаний організовувати прогулянки дітей на свіжому повітрі, рухливі ігри, походи.

Успішність фізичного виховання в школах для дітей з порушеннями зору забезпечується врахуванням всім педагогічним колективом тяжкості і характеру рухових порушень дітей, особливостей формування їх рухової сфери, вікових та статевих розрізнень учнів. Здійснення виховного впливу на фізичний
розвиток дітей повинно спиратись на їх збережені рухові можливості та пізнавальну діяльність.

Системний характер порушення фізичного розвитку вимагає системи педагогічного впливу, спрямованого на повне або часткове знищення або нівелювання вторинних відхилень в процесі розв'язання оздоровчих та освітніх завдань виховання сліпих та слабозорих.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.  Специфіка фізичного виховання в школах для дітей з вадами зору

 

2.1. Корекційна спрямованість фізичного виховання сліпих та слабозорих дітей

 

Фізичне виховання дітей з порушеннями зору здійснюється за
принципом компенсаторно-корекційної спрямованості. Тому
при його організації необхідно дотримуватись таких вимог:

По-перше, всі види фізкультурних, спортивних та лікувально-оздоровчих заходів повинні здійснювати всебічний вплив на організм дитини, сприяти укріпленню її здоров'я, правильному розвитку і в той же час корекції наявних недоліків.

При цьому необхідно враховувати залежність компенсаторних
можливостей центральної нервової системи від загального стану організму.

По-друге, рухові вправи повинні комплексно сприяти покращенню всіх ланок рухового апарату, розвивати всі якості моторики і разом з тим вибірково впливати на найбільш виражені недоліки фізичного розвитку, наявні у дітей.

По-третє, корекційна спрямованість процесу фізичного
виховання передбачає активізацію пізнавальної діяльності при оволодінні руховими навичками з метою розвитку у дитини вмінь виконувати рухи за інструкцією, контролювати правильність координації рухів, положення корпусу і частин тіла, планувати наступну моторну діяльність, давати словесний звіт
про виконані рухи.

По-четверте, робота з фізичного виховання дітей з вадами зору передбачає розвиток особистісних якостей учнів: наполегливості, взаємодопомоги, здібностей і потреб в галузі фізкультури і спорту.

Основними напрямами корекційної роботи з фізичного
виховання в закладах для дітей з порушеннями зору є:

1. Корекція недоліків рухової активності.

2. Навчання дітей руховим діям;

3. Корекція порушень просторового орієнтування при виконанні локомоторних рухових дій.

Характерною особливістю цих трьох напрямків корекційної роботи є їх взаємозв'язок та взаємообумовленість. Спрямована корекція недостатньої рухової активності сприяє розвиткові локомоторних рухових дій, що в свою чергу полегшує орієнтування в просторі. Реалізація виділених напрямків роботи з фізичного виховання можлива лише при спиранні на механізми компенсації. Так, для корекції просторового орієнтування провідне значення має слуховий аналізатор та збережені зорові відчуття та сприймання. Саме їх активізація може мати найбільше значення для забезпечення орієнтувальної основи при пересуванні в просторі в процесі занять фізичною культурою.

Але слід відмітити той факт, що порушення просторової
орієнтації є вторинним відхиленням, одним з тих, що найближче знаходяться до первинного дефекту, а значить і більш складним для здійснення корекції.

Особливі труднощі при орієнтуванні в просторі можуть
відчувати слабозорі та сліпі діти молодшого шкільного віку,
в яких механізми компенсації в цьому виді діяльності ще не
сформовані. Але при цьому молодший шкільний вік є найбільш продуктивним періодом розвитку рухових можливостей і фізичної досконалості.

Усунення протиріччя між можливостями і потребами дитини з порушеним зором викликає необхідність пошуку свого роду специфічних для фізичного виховання "обхіднихшляхів" (за Л.С. Виготським), які б дозволили спрямовано компенсувати недостатню рухову активність — безпосередню причину аномального фізичного розвитку.

Таким "обхідним шляхом" для корекції аномального фізичного розвитку можуть стати вправи, досяжні для досить інтенсивного їх виконання і цікаві для дитини. Така діяльність має протікати в умовах, в яких дитина не буде боятись зіткнень і тому відчуватиме себе вільно.

Дітям з порушеннями зору рекомендуються виконання таких вправ: шикування та перешикування; загально розвиваючі вправи без предметів і з предметами; вправи з м'ячем; вправи з виправлення і правильного формування постави; вправи на координацію, точність, рівновагу; заняття ритмікою; вправи на лазіння; вправи на орієнтацію без зорового контролю; вправи
на розвиток простої і складної реакції; вправи на гнучкість;
ходіння та біг помірної інтенсивності; метання малих м'ячів;
прогулянки на свіжому повітрі в нормальному темпі.

Вироблення і виховання ряду навичок — тривалий педагогічний процес, що потребує наполегливої, копіткої роботи як вчителя фізичної культури, так і всього колективу. Наприклад,у вихованні гарної постави, якщо учні, підкоряючись вимогам вчителя фізкультури, стараються на всіх його заняттях зберегти гарну поставу, а протягом всього іншого часу не слідкують
за собою і не отримують відповідних вказівок від оточуючих,
виробити гарну поставу дуже важко. Гарна постава повинна
стати звичкою, постійною потребою. Цього можна добитися
тільки при регулярній, щогодинній роботі над собою. Щоб така
робота стала реальною, виховання правильної постави повинно бути справою всіх працівників школи і батьків.

 

2.2.  Види занять з фізичної культури в школах-інтернатах для дітей з порушеннями зору

 

Програма з фізичної культури включає такі основні види занять:

основна гімнастика

• ігри

• легка атлетика

• лижі або ковзани.

Основна гімнастика повинна сприяти розвитку і укріпленню підростаючого організму: в процесі занять гімнастикою вивчаються основи рухів, виробляється певне коло навичок. Основна гімнастика включає: гімнастичні побудови і перебудови, вільні вправи і танці, акробатичні вправи на
снарядах, ходіння, біг, метання, стрибки, вправи на рівновагу
та ін.

Програмою передбачено, в основному, одні і ті ж види фізичних вправ як в молодших, так і в старших класах, але це не означає, що програмний матеріал всюди один і той же. З кожним класом він ускладнюється, підвищуються вимоги по всім видам вправ. Якщо в І—IV класах першочергове місце займають завдання загальної фізичної підготовки і оздоровлення дітей, прищеплення початкових навичок по основним видам фізичних вправ, то в V—ІІ класах основною задачею є розвиток і закріплення рухових навичок і удосконалення техніки виконання гімнастичних вправ.

Ігри — один з найбільш дійових і емоційних видів фізичної
культури. Включають метання, лазіння, стрибки та інші види фізичних вправ і є чудовим засобом розвитку і укріплення здоров'я учнів, особливо якщо вони проводяться на свіжому повітрі. Різноманітність ігор дає великі можливості для розвитку рухів, орієнтування, слуху.

В іграх нерідко виправляються недоліки у фізичному розвитку дитини, виховуються товариськість, згуртованість, ініціатива, відповідальність за свої вчинки, сміливість. Крім того, в грі закріплюються і вдосконалюються навички і вміння, здобуті на заняттях іншими видами фізичної культури, що має дуже
велике значення.

Легка атлетика особливо цінна тим, що складається з
природних рухів людини (ходіння, бігу, метання, стрибків), що
мають прикладне і оздоровче значення. Велике різноманіття легкоатлетичних вправ дозволяє використовувати їх з успіхом для різнобічного і гармонійного фізичного розвитку дітей.

Легка атлетика надає незрячій дитині великого простору в межах якого вона може вільно пересуватися і виробляти необхідну їй свободу рухів. В рухах сліпих дітей, які займаються бігом, метанням і стрибками з кожним днем з'являється все більше невимушеності, легкості і впевненості. Заняття легкою
атлетикою пов'язані з перебуванням на свіжому повітрі, що в
свою чергу має велике значення для зміцнення і загартування
їх дитячого організму.

Програма з легкої атлетики включає біг на відстань від 20 до 100 метрів на швидкість, витривалість; метання удалину м'ячів, гранат; штовхання ядра і стрибки з місця і з розбігу в довжину і висоту.

Лижі. Лижні заняття, що проводяться на морозному повітрі
мають дуже велике оздоровче значення. Після них у дітей значно
підвищується апетит, сон, змінюється їх зовнішній вигляд — блідість змінюється рум'янцем, з'являється велика життєрадісність
і рухливість. Великий простір, на якому проводяться заняття,
сприяє покращенню рухів, удосконаленню орієнтування.

Крім вказаних засобів фізичної культури, передбачених в
програмі, можна займатися з дітьми плаванням, ковзанами,
аеробікою, спеціальними спортивними іграми. Кожен вчитель
в залежності від територіальних і матеріальних можливостей
школи може включити в плани своєї роботи і ці засоби фізичної культури.

Висновки

 

У ході роботи були зроблені наступні висновки:

- фізична виховання дітей з порушеннями зору є важливою складовою частиною виховання, так як воно спрямоване на всебічний розвиток дітей, підготовку їх до життя і праці, формування рухових умінь і навичок, досягнення високого рівня фізичної підготовленості, підвищення працездатності.

- під впливом спрямованого фізичного виховання та застосування системи рухомих ігор відбувається перебудова в руховому аналізаторі, поліпшується м'язова працездатність, нормалізується діяльність серцево-судинної і дихальної систем, поліпшується функціональний стан зору у дітей.

- більшу роль у профілактиці слабозорості і призупинення його прогресування грає фізична реакція, використання рухливих ігор, а також видів спорту в спрощених формах для активного відпочинку дітей, отримання задоволення від цього процесу, розваги, переключення з звичайних видів діяльності на інші.

- фізична рекреація, із застосуванням масових форм фізичної культури, цілеспрямованого комплексного лікування, для відновлення або компенсації частково або тимчасово втрачених рухових здібностей, під впливом спеціально підібраних рухливих ігор, масажу, водних і фізіотерапевтичних процедур, створює оптимальне фізичне стан, що забезпечує нормальне функціонування людського організму.

Хоча програмою передбачено, в основному, одні і ті ж види
фізичних вправ як в молодших, так і в старших класах, але це
не означає, що програмний матеріал всюди один і той же. З кожним класом він ускладнюється, підвищуються вимоги по всім видам вправ. Якщо в І—IV класах першочергове місце займають завдання загальної фізичної підготовки і оздоровлення дітей, прищеплення початкових навичок по основним видам
фізичних вправ, то в V—ІІ класах основною задачею є розвиток і закріплення рухових навичок і удосконалення техніки виконання гімнастичних вправ.

Проведення системи рухливих ігор на уроках фізичної культури сприяло тому, що у дітей підвищилася сила і швидкість рухових дій, змінився рівень загальної витривалості та координаційних здібностей в кращу сторону.

Таким чином, в ході проведеного дослідження гіпотеза підтвердилася, мета і завдання роботи виконані.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Азарян Р.Н. Педагогічні дослідження впливу багаторічних занять фізичною культурою і спортом на розвиток і виховання сліпих і слабозорих школярів. - М., 1989.

2. Аксьонова О.Е, Євсєєв С.П. Технології фізкультурно-спортивної діяльності в адаптивній фізичній культурі. Під редакцією С.П. Євсєєва. - М., 2004.

3. Вайнер Е.Н. Короткий енциклопедичний словник: АФК. - М., 2003

4.  Горошніков Е.Н, Іванов М.М. Спортивні ігри для сліпих. - М., 1986

5. Демірчоглян Г.Г. Спеціальна фізична культура для слабозорих школярів. - М., 2000.

6. Демірчоглян Г.Г, Демірчоглян А.Г. Фізична культура інвалідів. - М., 2000

7. Євсєєв С.П. Адаптивна фізична культура. - М., 2000

8. Єрмаков В.П. Основи тифлопедагогіки. - М., 2000

9. Калінкін Л.А. Фізкультурно-рекреаційна стратегія розвитку сучасного суспільства. /Теорія.

10. Маллаєв Д.М. Ігри для сліпих та слабозорих. - М., 2002

11. Шмельков І.І. Шляхи реабілітації сліпих школярів засобами фізичної культури. - М., 1981