"Форми і методи роботи з екологічного виховання"

Форми і методи роботи з екологічного виховання.

 

Екологічне виховання дошкільників має за мету  не тільки подання відповідних знань, а й спрямованність на усвідомлення екологічної цінності природного середовища у єдності його з людиною. Дошкільникам необхідно надавати знання у доступній для них формі, щоб спонукати подальше пізнання навколишнього,  розвивати і виховувати дитину.

Обрані форми і методи роботи з екологічної освіти створюють цілісну систему для забезпечення екологічного виховання  дошкільників.

Побудова методів екологічного виховання базується на наступних принципових моментах:

 

1) урахування специфіки змісту екологічного виховання, що виходить з біоекології з її центральним поняттям взаємозв'язку організму і середовища;

 

2) підход до будь-якої спільної діяльності як педагогічного методу, якщо ця діяльність:

 

- насичена екологічним змістом,

 

- дозволяє вирішувати завдання екологічного виховання дітей,

 

- систематична, регулярно повторювана;

 

- планується і організовується вихователем;

 

- націлена па досягнення освітньо-виховного результату;

 

3) одночасне вирішення у діяльності виховних та освітніх завдань і розуміння їх співпідпорядкованості в екологічному вихованні.

 

Застосування еколого-педагогічних технологій вимагає: докладного опису  всіх заходів з вказівкою їх виховно-освітніх цілей (завдань), способів організації, сценарієв проведення; чіткого помісячно-тижневого планування заходів.

 

 

 

Екологічне  виховання в ДНЗ включає необхідні і бажані складові:

 

1) Створення в дитячому саду умов для екологічного виховання:

 

- розвивального середовища,

 

- фонду методичних, наочно-ілюстративних матеріалів.

 

2) Організація «екологічного простору» в приміщенні дитячого садка:  групові куточки природи, зимовий сад, теплиця, кімната  природи, акваріум  (модель прісноводного водоймища, штучно створена мініекосистема), живий куточок, в якому зберігається екологічний принцип утримання тварин, устаткування їх приміщень під природні умови життя, правильний догляд.

 

3) Організація та обладнання «екологічних просторів» на ділянці дитячого садка: майданчика природи, мікроферми, «куточка незайманої природи» (лісу, лугу, пустиря), екологічної стежки, «лікарських грядок», городу.

 

4) Створення умов для праці дітей і дорослих у природній зоні дитячого саду.

 

Подаючи дітям інформацію про навколишнє середовище, ми  застосовуємо пояснювально-ілюстративний метод (розповідь, пояснення, бесіда). Розповіді містять навчальні елементи, використовується цікавий природничий матеріал. Багато занять будуються у формі евристичної бесіди, з проблемними запитаннями, завданнями, які вирішуються під час бесіди з дітьми. Це дає дітям змогу вчитися порівнювати, аналізувати, використовувати вже набуті знання, розвивати логічне мислення. За потреби пояснюємо, доповнюємо, вчасно спрямовуємо роздуми дітей у потрібне русло. Співпраця дорослих і дітей, партнерство, взаємоповага сприяють налагодженню гуманних стосунків між ними.

 

У роботі з дітьми практикується використання наочності. Це різноманітні ілюстрації, гербарії, альбоми (таблиці, схеми, карти, макети, фотографії, натуральні природні об'єкти).

 

Добрі результати дає використання індуктивного методу пізнавальної діяльності. Спочатку діти отримують інформацію під час спостережень, експериментування і тільки після цього проводяться підсумкові заняття, на яких встановлюють причинно-наслідкові зв'язки, діти доходять певних висновків. Екологічні заняття принесуть більше користі, якщо дитина самостійно робить маленькі видкриття і знахідки.

 

 

 

Екологічні знання дитині доцільніше отримувати у пізнавальній діяльності. Її основними видами є екологічні екскурсії, спостереження, прогулянки.

 

Спостереження - основний метод ознайомлення дітей з природою. Це активна форма пізнання навколишнього світу, що має на меті накопичення факторів, початкових уявлень про об'єкти і явища природи, внаслідок чого воно може розглядатися як пізнавальна діяльність і як метод навчання.

 

Прогулянки - повсякденна форма роботи, де діти, спостерігаючи, ознайомлюються з тими ознаками об'єктів природи, явищами, які відбуваються на протязі тривалого часу.

 

Екологічні екскурсії визначаються в педагогіці як форма і метод нав-чально-виховної роботи, що дозволяють організувати спостереження і вивчення різноманітних предметів і явищ у природних умовах. Під час екскурсії діти ознайомлюються з явищами природи в їх природних взаємозв'язках, з рослинами і тваринами в середовищі їх існування, з руйнівним впливом людини на природу. Змістом таких екскурсій можуть стати: обстеження близької місцевості для формування уявлень про навколишні природні умови, рельєф місцевості, наявність рослин і тварин. Під час екскурсій діти збирають природний матеріал для колекцій, ігор, занять із флористики, праці, малювання. На екскурсіях дитина збагачує свої екологічні знання, розкриває своє серце красі довкілля, привчається до культури поведінки.

 

Під час екскурсій ми намагаємось сприяти активізації пізнавальної діяльності дітей,  прагненню берегти і захищати  природу. Будь-яку екскурсію, навіть буденну прогулянку, можливо перетворити на захоплюючу подію. Для цього потрібно привнести елемент таємниці, казки, гри.

 

Йдучи на прогулянку чи екскурсію, заздалегідь знайомлю своїх вихованців з правилами та нормами поведінки, що є елементами екологічної культури кожної цивілізованої людини.

 

Таким чином, екологічні екскурсії та всі інші засоби навчання та виховання дошкільників у своїй сукупності дають їм можливість не тільки одержати знання, закласти фундамент духовності, а й зрозуміти перші поняття - „екологічна культура", „екологічна свідомість", зрозуміти їх сутність.

Виходячи з того, що основне завдання виховної роботи - створення оптимальних умов для розвитку активності дошкільників, спонукати їх до творчості й самостійності, я використовую проблемні ситуації. Проблемними ситуаціями стимулюю допитливість своїх вихованців, ставлю їх в умови практичного пошуку вирішення завдання. Проблемні ситуації розвивають самостійність думки, спрямовують на активні пошуки відповіді, на розуміння зв'язків та залежностей часового, послідовного та причинно-наслідкового змісту. Водночас, проблемні ситуації вчать дітей обґрунтовувати свої судження, висловлювати припущення, підводять їх до самостійних висновків.

 

Застосовуючи метод проблемних ситуацій, доцільно використовувати такі прийоми, як подача дітям варіативності ознак одних і тих самих об'єктів, явищ; порівняння і зіставляння нових характеристик з відомими, поєднання художнього опису об'єктів та явиш природи, огляду їх реальних рис через безпосереднє сприймання. Проблемні запитання — одна з найпоширеніших і найдоступніших для дітей форм, що спонукає малюка до пізнання. Вони розвивають у дітей продуктивне мислення через розв’язання завдань, поставлених проблем і дають новий пізнавальний результат.

 

 

 

Основна форма діяльності дошкільняти - гра, яка водночас є для нього головним способом пізнання зовнішнього світу, основним елементом дитячого розвитку, в тому числі і екологічного виховання. Гра — це творча та емоційна діяльність дітей, сповнена радості, тому введення її в освітній процес сприяє створенню емоційного настрою і мотивації екологічної діяльності.      

 

Для вирішення освітніх завдань використовуємо дидактичні ігри екологічного змісту, сюжетно-рольові ігри, ігри з правилами - сюжетно-рухливі, рухливі, настільно-друковані, а також вправи екологічного змісту, які розвивають самостійність дітей, сприяють набуттю знань про навколишню дійсність.

 

Дуже  допомагає в закріпленні набутих знань, створенні зацікавленості до навколишнього середовища, з метою формування природодоцільної поведінки використання різноманітних вікторин, конкурсів, КВК, які активізують інтерес, увагу дітей, сприяють розвиткові їхніх пізнавальних здібностей, уяви, закріпленню набутих знань та вмінь. Проведення виховних заходів екологічного змісту допомагає вихователю розширити естетичне, пізнавальне, оздоровче, практичне значення природи в житті людини. В екологічних святах використовуємо  фольклорний матеріал, казки, поезію про природу. До проведення свят залучаються всі діти та їх батьки , і кожна окрема людина може проявити себе як індивідуальність.

 

Організація екологічних виставок дитячих малюнків, ілюстрацій до кожної пори року, виробів з природного матеріалу, фотовиставок  сприяє прояву активності, творчості дітей і батьків, формуванню стійкого інтересу до об’єктів природи, баченню прекрасного в звичайному.

 

Важливим елементом екологорозвиваючого середовища є «Екологічна стежина». Екологічні стежинки виконують пізнавальну, розвивальну, естетичну і оздоровчу функції. Ми використовуємо їх для проведення навчальних екскурсій, цільових прогулянок, масових заходів екологічного спрямування, пропагандистської роботи з охорони природи.

 

Для формування усвідомленого ставлення до природи за допомогою спостереження має значення діяльність моделювання - ведення календарів природи, відображення в них результатів спостережень. Календар  природи допомагає закріпити набуті знання в системі, а саме:

 

- формувати у дітей уявлення про закономірності сезонних змін, характерні ознаки кожного місяця, послідовність та причини змін у природі: стан погоди, життя рослин, тварин, трудова діяльність дітей та дорослих;

 

- закріпити знання про послідовність днів тижня;

 

- розвивати творчу уяву, логіку мислення через уміння узагальнювати, систематизувати, робити висновки та відображати їх у малюнках та графічному зображенні.

 

Педагог вчить дошкільнят самостійно заповнювати сторінки календаря, орієнтуватися в його параметрах, правильно користуватися відповідною символікою. Велике значення має те, що ця спільна діяльність довгостроково протікає в часі, здійснюється періодично-постійно протягом усього навчального року. Ставлення, що виникає у старших дошкільників до спостереження і моделювання його результатів, - це пізнавальне ставлення до природи і інтерес до навчальної діяльності одночасно, а це дуже важливо для особистості дитини напередодні її вступу до школи.

 

В роботі з ознайомлення дітей з природою, виховання любові до неї, вихователю важко  обходитися без художньої літератури, яка сприяє збагаченню мови, формуванню уміння образно мислити, відтворювати свої враження, розвиває інтерес до природи. Через художню літературу діти вчаться любити природу, бачити в ній прекрасне, глибше і тонко відчувати її красу. Прослухавши вірш, оповідання, відчувши емоційни відгук, діти починають уважніше придивлятися до рослин, до всього, що живе довкола них. Діти охоче сприймають від дорослих не лише довідкову інформацію про навколишнє, а й казки, легенди, пісні, вірші про природу.

 

 

 

В зміст бесід за літературними творами варто включати запитання, за допомогою яких виявляється можлива поведінка дитини в подібних ситуаціях: “Як би ти поступив, коли б побачив кошеня, що потрапило в біду?” Діти, хоч подумки, але знаходять способи протистояти поганому, і в цьому цінність їх міркувань.

 

Систематичне навчання на заняттях - важливий засіб освітньої роботи з дітьми дошкільного віку.

 

Сучасна дошкільна педагогіка потребує вдосконалення занять: розширюється і ускладнюється зміст навчання, здійснюється пошук форм інтеграції різних видів діяльності, способів привнесення гри в процес навчання, пошук нових (нетрадиційних) форм організації дітей. Дана тенденція забезпечує якість навчання: індивідуальний підхід до дітей, урахування особливостей їх просування в засвоєння знань і практичних навичок.

 

В екологічному вихованні дітей заняття виконують абсолютно певну і дуже важливу функцію: чуттєві уявлення дітей, одержувані повсякденно, можуть бути якісно перетворені,  розширені, поглиблені, об'єднані, систематизовані. Заняття з екологічного виховання інтегруються з іншими сферами знань: мистецтво, розвиток мовлення, формування математичних уявлень, фізична культура, валеологія тощо. Проводимо заняття-дослідження, заняття-відкриття, заняття-подорожі. На таких заняттях не нав'язуються готові знання, а надається дітям змога ділитися своїми почуттями, і лише потім робиться акцент  на основному питанні.

 

Проводяться тематичні і комплексні  заняття. Метою цих занять у природі є установка: дивитися, помічати, відчувати, міркувати і творити.

 

Використовуючи різні методи і прийоми роботи з дітьми,  пояснюю і показую, що любов до природи – це не звичайне споглядання, відсторонене милування її красою, а й активна допомога, дбайливий догляд, розумне користування всім, чим вона багата. Треба пам’ятати і знати дітям, що природа потрібна всім людям і не тільки сьогодні, а й завжди.

 

Таким чином, різноманітні методи і форми роботи допомагають педагогам виховувати у дитини гуманне ставлення до природи, допомагають їм зрозуміти, що людина і природа тісно пов’язані між собою.