Ектопаразити. Ектопаразити-це паразити, що живуть на зовнішніх покривах хазяїна, (наприклад, блохи та кліщі, воші та пухоїди — на птахах і ссавцях). Ектопаразитів поділяють на постійних (які перманентно живуть на тілі хазяїна) і періодичних (які живуть вільно, і нападають на хазяїна лише на час харчування, як москіти або ґедзі)Ектопаразитам характерні такі ознаки: А)Невисока кількість нащадків, короткий життєвий цикл і нестійкість до несприятливих зовнішіх умов. Б)Ектопаразити можуть харчуватися кров'ю, лімфою, виділеннями шкірних залоз, змертвілими частинками шкіри, пір'ям, шерстю.
збудник амебної дизентерії- амебіазу. У циклі розвитку маються дві стадії: вегетативна та стадія спокою – циста. Вегетативна стадія існує у наступних формах: малої вегетативної (просвітної), великої вегетативної, тканинної та передцистної. Тканинна та велика вегетативна форми виявляються при гострому амебіазі, просвітна та передцистна – у період одужання та у цисто носіїв. З кожної цисти у просвіті товстого кишечнику людини утворюються після кількох поділів 8 дрібних (приблизно 20-25 мкм) амеб з псевдоніжками, які активно пересуваються та живляться, переважно, бактеріями – це просвітна форма–мінута Людина не хворіє, але може роками бути цистоносієм (за добу формується до 300 млн. цист)При погіршенні імунітету, недоїданні, хронічній перевтомі у людини амеби здатні перетворюватися на великі вегетативні форми, які за допомогою протеолітичних ферментів сильно пошкоджують слизову кишечника, утворюючи при цьому запалення, дрібні виразки, провокуючи кровотечі, гнійні рани та надвелике утворення слизу. У цей період розвитку амебне паразитоносійство переходить у стан хвороби – амебної дизентерійноїАктивна стадія життєвого циклу амеби, що живиться, пересувається та розмножується має назву – трофозоїта. Амеба дизентерійна (Entamoeba histolytica
Трихомонада кишкова – (Trichomonas hominis)1 Живе у товстому кишечнику людини і зустрічається там досить часто. 2. Форма тіла кишкової трихомонади варіює, розмір клітини (5–15 мкм), має 3–5 вільних джгутики . 3. Викликає антропонозне захворювання – кишковий трихомоніаз. 4. Цикл розвитку: з фекаліями трихомонади потрапляють назовні, залишаючись у вологому середовищі до кількох діб. 5. Зараження відбувається при потраплянні паразитів разом із їжею чи водою у рот. 6. Патогенні ознаки:з’являються проблеми у роботі кишечника: коліт, ентероколіт, холецистит, діарея та інші розлади. 7. Джерело зараження – хвора людина або цистоносій, механізм передачі- фекалії
Форми паразитування за часом перебування паразитів. Тимчасові паразити-вступають в контактз хозяїном лише під час живлення. Наприклад: види-кровососи. Стаціонарні паразити-це тривале перебування паразита на хазяїні й наявністю багатьох взаємних пристосувань. Наприклад:цип’яки. Кліщ. Ципяк’
Соціальні паразити Соціальні паразити отримують вигоди від взаємодії з угрупованнями соціальних тварин (наприклад мурах або термітів), використовуючи особливості їхньої суспільної організації (такими є, наприклад, кілька видів жуків, що живуть в мурашниках, живлячись на «складах» продуктів всередині них, та отримуючи від мурах захист від ворогів). . Наприклад: Соціальний паразитизм → мурахи-амазонки викрадають лялечки інших мурах і виховують потомство як робочу силу.
Клептопаразитизм. Клептопаразитизм (клептобіоз) – це існування одного виду соціальних комах за рахунок обкрадання інших видів. Якщо в деяких медоносних та безжалих бджіл це явище спостерігається, але є необов’язковим, то представники роду лестримелітта стали нездатними забезпечувати своє існування іншим шляхом. Ці комахи втратили щіточки й кошики, через що самостійно збирати їжу на квітах не можуть
Гніздови́й паразити́зм .. Гніздови́й паразити́зм — тип клептопаразитизму, яким користуються деякі птахи, риби та комахи, що полягає в маніпуляції та використанні іншої тварини-хазяїна, або того ж виду (внутрішньовидовий гніздовий паразитизм), або іншого (міжвидовий) для вирощування молоді тварини-паразита. . Ця стратегія дозволяє тварині-паразиту звільнитися від необхідності будувати гніздо та доглядяти за потомством, витрачаючи більше часу на пошуки їжі та розмноження. . Специфічний гніздовий паразитизм характерний для багатьох видів зозуль: в цьому випадку птахи-паразити підкладають свої яйця в гнізда інших птахів, котрі потім вигодовують чужих пташенят.
Надпаразитизм. Надпаразитизм, гіперпаразитизм — один з видів паразитизму, що характеризується паразитуванням одного паразита в іншому. У цьому випадку надпаразит називається паразитом другого порядку, а його хазяїн — паразитом першого порядку. Паразитизм більш високих порядків зустрічається дуже рідко