ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ ЗАСОБАМИ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

Мащанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

ФОРМУВАННЯ

КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

УЧНІВ

ЗАСОБАМИ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

Підготував

учитель географії

Мащанської ЗОШ

І-ІІІ ступенів

Озарчук А. В.

2016

Проблематика компетентнісно орієнтованої освіти є в наш час дуже актуальною; її розробляють відомі міжнародні організації, зокрема ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ПРООН, Рада Європи, Організація європейського співробітництва та розвитку, Міжнародний департамент стандартів. Проблема компетентнісного підходу в початковій освіті в Україні набула ґрунтовного розв'язання. За останні десять років в галузі освітнього законодавства було прийнято низку законів та урядових постанов, які стали підставою для розроблення та впровадження сучасного змісту початкової освіти. Визначено нову методологію розвитку початкової школи на цінностях гуманізму і дитиноцентризму, інтеграції до європейського простору; створено каркас нового законодавства для всіх рівнів освіти і нормативи функціонування початкової школи; принципово оновлено навчальний зміст (мета і структура змісту, державні стандарти, впровадження компетентнісного підходу); створено і впроваджено типову і варіативні програми, варіативні підручники за державними стандартами; впроваджуються нові методики, технології, ІКТ; запроваджено нову систему контролю й оцінювання навчальних досягнень молодших школярів; створено умови для впровадження досвіду зарубіжних країн – лідерів у здобутках в галузі шкільної освіти.

Сьогодні також немає сумніву в тому, що компетентнісний підхід – не лише один з тих чинників, які сприяють модернізації змісту освіти. Слід зазначити, що він тільки доповнює ту низку освітніх інновацій і класичних підходів, що допомагають освітянам гармонійно поєднувати позитивний досвід для реалізації сучасних освітніх цілей.

У законі України «Про загальну середню освіту» вказано, що додержання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти є обов’язковим для загальноосвітніх навчальних закладів (ст. 30, п. 2). Тому Державний стандарт розглядається як інноваційний інструмент створення в державі єдиного освітнього простору для одержання якісної освіти в усіх типах загальноосвітніх навчальних закладів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 року № 462 «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти» затверджено вище названий документ, який впроваджено з вересня 2012 року.

Порівняно з чинним Державним стандартом новий оновлено на засадах компетентнісно зорієнтованого підходів, зокрема, передбачено:

•                  глибше і послідовніше забезпечити у  змісті передумови для реалізації виховних і розвивальних можливостей початкової освіти;
•                  послідовне відображення у вимогах до результатів навчання засвоєння ключових і предметних компетентностей;
•                  наблизити зміст кожної освітньої галузі до життєвих потреб молодших школярів.

Хочу зазначити, що компетентнісна освіта більше практико зорієнтована, діяльнісно-результативна, ураховує досвід особистої навчальної діяльності дитини, що сприяє формуванню емоційно-ціннісного ставлення до знань. Такі концептуальні орієнтири обумовлюють необхідність змін як у змісті освіти, так і в організації навчально-виховного процесу, оскільки спрямовані на розвиток ключових та предметних компетентностей учнів. Тож упровадження компетентнісного підходу передбачає обов’язкове прогнозування кожним учителем результатів навчання, супроводжується новим підходом до контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів.

Компетентності є своєрідними комплексами знань, умінь і ставлень, що набуваються в навчанні й дозволяють людині розуміти, тобто ідентифікувати та оцінювати в різних контекстах, проблеми, що є характерними для різних сфер діяльності. Це уміння оперувати такими технологіями та знаннями, що задовольняють потреби інформаційного суспільства, підготують учнів до нових ролей у цьому суспільстві. Саме тому важливим нині є не тільки вміння оперувати власними знаннями, а й бути готовим змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя. 

Науковці-експерти зауважують, що в досвіді країн, які реалізують компетентнісний підхід до змісту освіти протягом декількох років, можна спостерігати спільні тенденції, насамперед спроби розробити певну систему компетентностей на різних рівнях змісту.

Таку систему складають так звані “ключові” (“транс”, “міжпредметні”) компетентності – вони можуть бути представлені у вигляді “парасольки” над усім процесом навчання, саме їх часто називають “надпредметними”, “базовими”;

Ключові компетентності є:  синтетичними, тобто такими, що поєднують певний комплекс знань, умінь та ставлень, що набувається протягом засвоєння всього змісту  початкової освіти; вони не пов’язані з конкретним предметом, до них належать компетентності, що їх можна набути під час засвоєння не одного предмета, а тільки декількох або всіх одночасно (тобто використовуючи всі навчальні можливості, пропоновані формальною й неформальною освітою); вони можуть бути метафорично визначені як персональні засоби, “ноу-хау”, “процедурні знання” учнів, які формуються в них після того, як вони “забувають” фактичні знання, здобуті в школі протягом шкільного життя.

Прикладом ключових компетентностей можуть бути такі здатності людини: продемонструвати творче мислення; застосувати різни види спілкування в різних ситуаціях; зрозуміти сенс належності до різних видів спільнот; довести здатність пристосування до різних ситуацій; сприяти створенню якісного життя; зрозуміти й відповідно використати технології; розвивати здібності дослідження та набувати власний досвід; побудувати комплекс індивідуальних і соціальних цінностей та орієнтувати на них свою поведінку й кар’єру.

Кожна з таких компетентностей складається з простіших дій, операцій, які є показниками її розвиненості. Наприклад, компетентність “продемонструвати творче мислення” відображена в діяльнісній лінії змісту кожної освітньої галузі і передбачає:

• використання, оцінювання й постійне поліпшення власних стратегій розв’язання питань;
• розроблення деяких моделей дії та прийняття рішення в динамічному світі;
• формування й застосування навичок критичного мислення;
• використання різних прийомів аргументування в різних соціальних контекстах.

Кожна з ключових компетентностей формується, зокрема, й через навчання в певній освітній галузі, набуваючи в цьому процесі характеру засвоєння освітніх дій, які пов’язані з освітніми завданнями та змістом цієї галузі.

У ДС ключова компетенція визначена як об’єктивна категорія, що фіксує суспільно визначений комплекс певного рівня знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати в широкій сфері діяльності людини (вміння вчитися, загальнокультурна, громадянська, здоров’язбережувальна, соціальна компетентність та компетентність з питань інформаційно-комунікаційних технологій);

Компетентнісний підхід представлений як спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно-підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна.

В останні роки у зв’язку з модернізацією географічної освіти зріс інтерес до використання методу проектів. Мета використання проектних технологій на уроках географії - активізація пізнавальної діяльності учнів для формування ключових компетенцій школярів та підвищення рівня їх навчальних досягнень. Тематика проектних завдань має бути широкою, пошук проблеми може здійснюватися в полі різноманітних об’єктів і областей людської діяльності. Важливою також є структуризація змістовної частини проекту із зазначенням поетапних результатів.

До безперечних переваг методу проектів належить: формування навичок безконфліктного спілкування учнів; високий рівень організації, який має забезпечити здатність самостійно здійснювати різні види діяльності. Здібності до проектної діяльності проявляються в ситуаціях, коли людина набуває вміння вирішувати проблеми. Важливим фактором при створенні проекту є логічне мислення, що розглядають не як можливість дати правильну відповідь, а вміння вирішити проблему, тобто запропонувати різні шляхи її вирішення.

Особлива увага приділяється непередбаченим, нереальним пропозиціям. Шлях від мети до результату – це певним способом організована взаємодія вчителя й учнів. Усі дії вчителя мають економно і цілеспрямовано вести до заздалегідь визначеної мети. Технологія навчання повинна мати чіткі характеристики, тобто настільки зрозуміло, недвозначно описувати, як і що слід робити, щоб кожний учитель, застосувавши її, гарантовано досягав результату.

Технологія проектної діяльності учнів на уроках географії створює широкі можливості для розвитку особистості. Зміст шкільної географії має багато можливостей в плані використання проектної технології. Технології проектної діяльності вимагають від учителя особливої підготовки учнів, пояснення завдань, спосіб їх використання, вимоги до оформлення результатів.

В основу методу проектів покладено розвиток пізнавальних, творчих інтересів учнів, уміння самостійно конструювати свої знання, вміння орієнтуватися в інформаційному просторі; розвиток критичного мислення. Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів (індивідуальну, парну, групову), яку учні виконують упродовж певного відрізку часу.

Метод завжди передбачає розв'язування певної проблеми за допомогою різноманітних прийомів, засобів навчання, інтегрованих знань, умінь, творчість. Так за допомогою програми Microsoft Word, Microsoft Power Point, Microsoft Оffice Publisher учні під керівництвом вчителя вчаться розробляти уроки з курсу географії, використовуючи метод проектів. При цьому вони звертаються до ресурсів Інтернету, матеріалів підручників, енциклопедій, науково-популярної та художньої літератури.

Комп’ютерна підтримка уроків географії має позитивні наслідки. Учні показують стабільні, достатньо високі результати навчання. Ця технологія розвиває не тільки учнів, а й учителя, робить його роботу успішною, продуктивною, полегшує працю, забезпечує професійний ріст. Використання інформаційних технологій при вивченні географії на основі розробки проектів значною мірою підвищує пізнавальну активність учнів, робить навчання цікавим та приносить плідні результати.