Формування креативної особистості в процесі навчання фізики

Міністерство освіти і науки України

Управління освіти, науки та молоді Волинської ОДА

Державний професійно-технічний навчальний заклад «Камінь-Каширське ВПУ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У посібнику представлені матеріали з досвіду роботи щодо застосування методичних прийомів і завдань під час навчання фізики, які сприяють розвитку критичного та креативного мислення учня. Даний посібник містить опис таких умов в процесі навчання фізики, за яких кожен учень зможе проявити успішність, винахідливість, гнучкість, креативність, творчий підхід до розв’язання проблем, уміння застосовувати знання в реальному житті  / для викладачів професійно-технічних навчальних закладів // Уклад.: викладач фізики, к.фіз.-мат.н. Лукашук В.В. – Камінь-Каширский:, 2017. – 20  с.

 

 

 

Рецензент: Мельник Наталія Ігорівна – методист, викладач вищої категорії ДПТНЗ «Камінь-Каширське ВПУ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розглянуто і схвалено на засіданні методичної  ради

протокол № 5 від « 02 » березня 2017 року.

 

 

 

ЗМІСТ

Формування креативної особистості учня під час навчання фізики…………………………4

(Опис змісту передового педагогічного досвіду)

Урок фізики у 10-класі «Узагальнення і систематизація знань з тем «Кінематика. Динаміка І»»………………………………………………………………………………………………..13

Список використаних джерел………………………………………………………………….19

« Не так вже й багато людей думають один чи два рази на рік, я ж став всесвітньо відомим лише через те, що думаю один чи два рази на тиждень »

 (Джордж Бернард Шоу)

 

«Креативність - це значить копати  глибше, 

дивитися крізь стіни, будувати замок на піску, 

літати в майбутнє»

 ( П.Торренс )

 

 

Вислів давньогрецького філософа Геракліта Ефеського (кін.VI – поч. V ст.. н.е.) «Усе тече, усе змінюється» буде актуальним завжди. Сучасний світ змінюється настільки швидко, що в межах життя одного покоління відбуваються кардинальні зміни, які стосуються всіх сторін існування людини. Всі ці зміни вимагають від суспільства винахідливості, гнучкості, творчого підходу до розв’язання проблем, уміння застосовувати знання в реальному житті. Однак ці вміння не беруться нізвідки, їх треба формувати і розвивати. В складних умовах, які постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (свіжих ідей, задумів, підходів та рішень). Це людина, яка володіє сміливістю мислення, умінням бачити за межі того, що бачать сучасники і бачили попередники. Кожна людина є унікальною, неповторною особистістю, здатною до розвитку власних творчих здібностей. Вона наділена надзвичайно багатим потенціалом, який часто буває реалізованим не повністю через об'єктивні та суб'єктивні причини.

Головним завданням закладів освіти є створення умов для розвитку творчої особистості, найважливішими якостями якої є творча діяльність, вправне спілкування, креативний пошук, життєва активність, продуктивне мислення учнів. У контексті євроінтеграційних освітніх процесів особливої актуальності набуває питання щодо застосування методів навчання, спрямованих на формування компетентного вихованця. Адже «людина освічена та, яка знає, де знайте те, чого вона не знає» (Георг Зіммель, німецький соціолог)[8]. «Навчання» стає категорією, яка супроводжує людину протягом усього життя.

Креативна освіта – це не механічне перенесення знань, основою є пошукова діяльність учнів, які до встановлення фактів, формування проблем, гіпотез рухаються шляхом наукового дослідження аж до вирішення цих проблем і пояснення гіпотез.

Термін «креативність» має подвійне значення: творчість і створення. Але слід пам’ятати, що творчість не завжди  є гарантією досягнення творчого  результату. Креативність – сума інтелектуальних та особистісних особливостей індивіда, який здатен до самостійного висування проблеми, генерувати нові, оригінальні ідеї, знаходити нетрадиційні та нешаблонні способи вирішення проблемних завдань.

Система креативної фізичної освіти спрямована на формування творчого мислення всіх учнів, розвиток їхніх інтелектуальних здібностей, що мають важливе значення для опанування знаннями й уміннями в різних галузях науки. Креативна освіта перетворює процес засвоєння знань, умінь на захопливу мандрівку, пригоду, що розкриває секрети речовини, природи світу загалом.

Дж. Гілфорд визначав, що «креативність – це процес дивергентного мислення». Однак він включав до структури креативності не тільки дивергентне мислення, але й здатність до перетворень, точність розв’язку та інші інтелектуальні параметри. Цим визначався позитивний зв'язок між інтелектом і креативністю. У своїх працях Гілфорд виділяє вісім параметрів креативності: здатність до знаходження і постановки проблеми; здатність до генерування великої кількості ідей; гнучкість – здатність до продукування різноманітних ідей; оригінальність – здатність відповідати на стимули нестандартно; здатність удосконалювати об’єкт, додаючи деталі; здатність розв’язувати проблеми, тобто здатність до аналізу та синтезу. 

 

Таким чином, він виділив один із аспектів креативності – креативне мислення – один із видів мислення, що характеризується створенням суб’єктивно нового продукту та новоутвореннями в самій пізнавальній діяльності з його створення. Новоутворення стосуються мотивації, мети, оцінок.

Деякі дослідники (Р. Стернберг, Т. Лубарт) виділяють загальні вимоги до процесу креативного мислення незалежно від проблеми, на яку він спрямований, а саме: зміна структури зовнішньої інформації та внутрішніх уявлень за допомогою формування аналогій і поєднання концептуальних прогалин; постійне переформулювання проблеми; застосування існуючих знань, спогадів і образів для створення нового та використання старих знань і навичок у новому ключі; використання невербальної моделі мислення; процес креативності вимагає внутрішнього напруження.  Вважаю, що ці вимоги можна задовольнити в процесі пізнавальної діяльності. Але для розвитку креативного мислення учні повинні оволодіти та застосовувати прийоми розумової діяльності.

Основні складові креативності: швидкість думки, гнучкість думки, оригінальність та допитливість.

Основна ідея мого досвіду полягає у відмові від механічного перенесення знань, у проблемно-пошуковій діяльності учнів, які йдуть шляхом наукового дослідження до формування проблем, гіпотез, пошуку шляхів їх розв’язання, формування понять та їх пояснення. Учитель здійснює супровід учнів, дає певні рекомендації, спонукає їх до творчої діяльності, демонструє певний спосіб дій. Креативне навчання передбачає індивідуально-орієнтовану роботу викладача з учнями. Першочерговою задачею є розвиток в учнів здібностей до самостійного формування нових знань, умінь, способів дій. Головним фактором креативного навчання є ініціативність учнів. При цьому учень із об’єкта педагогічного впливу перетворюється на суб’єкт спілкування. Він відповідає за свою діяльність так само, як і викладач за свою. Не із кожного учня можна «зробити» креативну особистість. Креативне навчання – це процес постійної співпраці викладача та учня. Навчальний процес організовується як живий контакт партнерів, зацікавлених один у одному та в справі, якою вони займаються разом. Креативне навчання має характерну рису: навчальний процес зливається з життям, із рішенням реальних творчих задач.

Створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень зможе проявити успішність, свій інтелектуальний потенціал – це конкретна мета моєї роботи над темою «Формування креативної особистості учня під час навчання фізики». Використовую методи: дослідницький, частково – пошуковий; пояснювально – ілюстративний (на етапі підготовки дослідження).

У процесі педагогічної діяльності прийшла до висновку, що саме ігри, моделювання, розв’язування прикладних та винахідницьких задач, самостійна робота, дослідно-експериментальна діяльність, участь у семінарах і диспутах, робота над проектами, створення мультимедійних презентацій сприяють формуванню креативної особистості.

Під час навчання фізики в кожній навчальній темі можна створити умови для креативної діяльності.

Планування уроків фізики здійснюється з урахуванням таких чинників:

•                   навчальний процес має позитивний емоційний зміст. Бо саме емоціонально – актуальний початок уроку сприяє формуванню творчої атмосфери. Для цього використовую афоризми, приказки та прислів’я, уривки віршів, картини відомих художників тощо;
•                   учні повинні розуміти, що творчість починається саме із сумніву. Дуже дієвим на даному етапі є створення проблемних ситуацій, висування проблемно-пошукових гіпотез. Наприклад, під час вивчення теми «Потужність» з учнями розглядаємо таке питання: навіщо людству було створювати підйомний кран та подібні до нього пристрої, якщо вантаж на певну висоту можна підняти вручну. У Єгипті ж побудували піраміди без підйомних кранів?!
•                   проблеми, які розглядаються на уроці, можна вирішити кількома способами. Наприклад, вивчаючи явище інерції, пропоную учням знайти способи переміщення склянки з водою на смужці паперу до краю столу так, щоб смужку витягнути з-під склянки на краю столу і склянка при цьому не впала. На даному етапі використовую загадковість, інтригу, таємничість, деяку театральність формування проблеми – це все підсилює мотивацію пошуку нових ідей;
•                   на окремих уроках були б присутні питання відкритого типу, однозначну відповідь на які не завжди можна найти. Такі питання є розвиваючими. Наприклад, чому з давніх часів більшість філіжанок виготовляють  ширшими вгорі, а серед сучасних спостерігаємо філіжанки циліндричної форми?
•                   на уроці мають бути присутні елементи винахідницької діяльності учнів, не зважаючи на те, що ті відкриття, які вони можуть зробити на уроці, давно відомі людству. Наприклад, під час вивчення теми «Явище електромагнітної індукції» пропоную учням створити індукційний струм, якщо тільки маємо котушку, магніт та гальванометр.

Також не відкидаю самостійне ознайомлення учнів з додатковим інформаційним матеріалом із тих тем, які вивчаються чи будуть ще вивчатися.

Пропоную розглянути декілька методичних прийомів і завдань до них, які сприяють розвитку критичного та креативного мислення. Їх можна застосовувати на уроках фізики та позакласних заходах.

І. Пошук альтернатив.

Разом з дітьми прагнемо винайти найбільшу кількість різних вирішень певної задачі. Пошук альтернатив може не дати результату, проте замість прийняття найбільш ймовірного варіанту виробляється звичка шукати інші можливості. З метою активізації пошуку альтернатив, висуваю учням обмеження – деяке фіксоване число альтернативних шляхів підходу до ситуації. У результаті можуть виникнути такі ситуації:

1.                з одного боку, учні шукають альтернативні рішення проблеми;
2.                з другого боку, вичерпавши ймовірні варіанти, вони намагаються досягти обмежень і при цьому вигадують штучні рішення, які іноді містять протиріччя.

Приклади:

1.                Описати лід, використовуючи всю відому інформацію, отриману за допомогою органів чуття. Обмеження – 10 характеристик.

Твердий, холодний, кристалічний, прозорий, без смаку, під час нагрівання перетворюється на воду, утворюється з води, може мати нерівності поверхні, сніжинки – це лід, температура завжди менше або дорівнює нулю.

2.                Тема «Сила. Одиниці сили».

Описати об’єкт, його характеристики (властивості, параметри, дії). Об’єкт – динамометр із вантажем масою 100 г. Обмеження – 4 параметри. 

Варіанти відповіді:

•                   Динамометр розрахований на 4 Н;
•                   Ціна поділки динамометра 0,4 Н;
•                   Прилад для вимірювання сили;
•                   1 Н – це показ динамометра до якого прикріплено вантаж масою 100 г.

3.                Гра «Пантоміма». Учень мімікою зображає модель об’єкту чи процесу. Учні класу вгадують завдання. Така гра активізує фантазію всього класу та є ефективною  під час проведення тижня фізики. Наприклад, зобразити двигун внутрішнього згоряння,  розташування молекул у твердому, рідкому й газоподібному станах, танення льоду, кипіння води тощо.
4.                Вправа «Пошук причин». Наприклад, вода у чайнику не кипить. Чому? Калюжі на дорозі не висихають. Чому?
5.                Вправа «Третій – зайвий». Що зайве: телефон, саксофон, магнітофон? 

Варіанти відповіді:

•                   саксофон – не є електричним приладом;
•                   саксофон – отримав назву за прізвищем винахідника;
•                   саксофон – музичний інструмент;
•                   телефон – слово має найменшу кількість літер;
•                   магнітофон – слово має найбільшу кількість літер;
•                   магнітофон – відтворює звук з магнітної стрічки.

ІІ. Зняття штучних обмежень.

Під час опису об’єктів чи процесів виникають штучні обмеження, які треба відкинути під час пошуку рішень. Головне – розуміння того, що будь-які припущення можуть підлягати сумніву.

1.                Інтерпретація відсутньої або неповної інформації на малюнку чи в тексті. Описати об’єкт, систему, явище тощо. У цьому випадку:

а) показую учням частину малюнка, а другу частину вони інтерпретують;

б) даю фізичний диктант, у якому учням треба відновити відсутні слова, фрази.

Наприклад, показую малюнок, на якому пасажири автомобіля відхилилися вправо (вліво, вперед, назад). Учні визначають, як рухається авто або яке світло горить на світлофорі.

2.                Моделювання за встановленими правилами. Наприклад, скласти ланцюг із об’єктів (слова, малюнки, знаки) так, щоб два сусідніх мали спільні ознаки.

 

 

 

Струм       амперметр       вольтметр      А.Вольта      винахідник      Гальвані

3.                «Чомучки».  До учнів ставиться питання пояснити, чому …

•                   Чому колеса круглі?
•                   Чому люди не літають?
•                   Чому у залізниці дві рейки?

ІІІ. Роздуми від зворотного. Об’єкти чи процеси розглядаються такими, як вони є, а потім – з інших позицій для того, щоб зрушити з місця під час процесу пошуку рішень проблеми.

1.                Зміни словосполучення (термін): білий сніг – чорна вода, заряджена частинка – нейтральний атом, випаровування – конденсація, плавлення – твердіння.
2.                Визначити ознаки об’єкту чи процесу за протилежними за змістом характеристиками: температура зменшується, відстань між молекулами зменшується, молекули рухаються повільніше, потенціальна енергія взаємодії молекул збільшується. Який це процес? Відповідь: це процес нагрівання (температура збільшується, відстань між молекулами збільшується, швидкість руху молекул збільшується …).
3.                За ознаками об’єкту чи процесу знайти йому протилежні.
4.                Складання пазлів. Картки із зображенням об’єктів, явищ, процесів розрізаються на окремі фігури довільної форми. Завдання – скласти пазли, визначити зображений об’єкт чи процес.

ІV. Поділ на частини. Під час поділу на окремі частини задачі, проблеми, об’єкту є можливість змінити й об’єднати частини в новий спосіб. Учень, маючи набір елементів, комбінує їх і створює різні об’єкти. Це сприяє розвитку логічного мислення та розвиває навички моделювання. Наприклад, під час виконання лабораторної роботи «Визначення густини речовини твердого тіла» пропоную учням розробити алгоритм дій у загальному вигляді. Потім окремі етапи поділяються на дрібніші кроки і т.д. Схематично такий алгоритм виглядає так:

Знайти густину речовини твердого тіла

Знайти масу тіла                     

- За допомогою терезів

- Зрівноважити терези.     

- На одну шальку покласти тіло, а на другу важки, поки шальки не зрівноважаться.

- Порахувати масу важків – це і буде маса тіла.

Знайти об’єм тіла

•              Якщо дано тіло правильної форми, то обчислити його об’єм за допомогою  лінійки та математичних розрахунків.

•              Якщо тіло неправильної форми, то скористатися мензуркою.

•              Налити у мензурку води і виміряти її об’єм.

•              Занурити тіло у воду.

•              Визначити об’єм води з тілом.

•              Із об’єм води з тілом відняти об’єм води, це і буде об’єм тіла.

Масу поділити на об’єм.

Можна також запропонувати учням завдання зворотного змісту: за окремими кроками алгоритму відновити саму дію.

Дуже подобається учням завдання на розгадування та складання ребусів, які розвивають навички мислення високого рівня.

VI. Встановлення аналогій. У креативному мисленні використання аналогій сприяє постійному руху думки вперед. Сутність завдань на аналогію полягає в тому, що дітям пропоную певну систему, до якої вони знаходять аналогічну, але з іншими об’єктами. Починаючи з 7 класу, вправи на аналогію зводяться до встановлення фізичного змісту приказок, винайдення їм аналогічних, розв’язування логічних задач, серед наданих задач знайти аналогічні та пояснити. Наприклад, пояснити фізичний зміст приказки «Багато снігу – багато хлібу» та підібрати до неї аналогічну («Відвезеш гній у поле – матимеш хліба доволі»).

На уроках варто систематично застосовувати завдання для малих творчих груп. Наприклад, прочитайте додатковий матеріал і складіть усні питання до нього, намалюйте схему або поставте запитання до тексту. Учасники груп самостійно опрацьовують текст, а потім захищають свій проект у вигляді мультимедійної презентації й ставлять питання учням групи.

Добре розвивають творчу активність учнів дидактичні ігри. Гра привчає учня мислити, виділяти головне, узагальнювати, розвиває його пам’ять, здібності.

Можна використовувати сюжетно-рольові ігри «Фізичне доміно», «Хрестики-нулики», гру мозаїку.

Під викладання фізики в усіх класах варто використовувати експериментальні задачі, розв’язання яких потребує нестандартного підходу, що сприяє розвитку творчих здібностей на уроках фізики.

Під час роботи, зіткнулася з факторами, які заважають прояву креативних (творчих) здібностей: недостатній розвиток певних здібностей учнів; наявність таких особистісних рис, як схильність до конформізму, острах виглядати смішним у своїх судженнях та діях, побоювання робити рецензії на відповіді чи дії інших учнів із-за відплати; завищена оцінка значущості своїх власних ідей; конфлікт двох типів мислення: критичного та творчого.

Подолати вищезазначені труднощі можна створенням в пізнавальній діяльності учнів ситуації успіху та відчуття правильності виконання задачі, що досягається наявністю відповідної мотивації, певним рівнем емоціонального збудження.  Педагог має кожен урок будувати так, щоб в учнів постійно був стійкий інтерес до предмету та процесу пізнання, навчальна активність, бажання творити і пізнавати. Саме креативне навчання цьому й сприяє.

Фізика і мистецтво по-своєму допомагають пізнавати світ і прагнуть зробити його кращим. І лише тоді, коли вони доповнюють одне одного, об’єднуються в своєму прагненні пояснити, зрозуміти природу, відбувається те, що ми називаємо величною красою. Так ми наближаємося до істини.

 

Тема уроку: Узагальнення і систематизація знань з тем «Кінематика. Динаміка І».

Мета уроку:

навчальна: узагальнити та систематизувати знання учнів про різні види механічного руху та закони Ньютона; удосконалити вміння розв’язувати якісні та розрахункові задачі; виконувати завдання на основі відомих законів і закономірностей; закріпити знання про гравітаційну взаємодію тіл, закон всесвітнього тяжіння;

розвивальна: створити умови для розвитку мислення (вчити аналізувати, виділяти головне порівнювати, узагальнювати і систематизувати, пояснювати і визначати поняття), умінь формулювати проблеми, пропонувати шляхи їх вирішення;

виховна: виховувати в учнів засобами уроку впевненості у своїх силах, чесність, добропорядність у процесі групової роботи на уроці.

Тип уроку: підсумково-узагальнюючий

Методи уроку: самостійна робота, індивідуальна робота, робота в групах, проблемно-пошуковий.

Обладнання уроку: індивідуальні картки для самостійної роботи; індивідуальні картки з елементами різнорівневих завдань; виставка творчих робіт учнів: рефератів, ребусів, творів; саморобні прилади для пояснення законів Ньютона, мультимедійний комплекс.

 

Урок підсумковий, і тому кожен учень повинен отримати оцінку. Для цього потрібно враховувати кожний вид роботи на уроці. Для зручності оцінювання учнів пропонується така відомість оцінювання учнів:

1) У першу колонку (індивідуальне завдання – малюнковий диктант) оцінку виставляє учень сам собі, звіряючи свої відповіді з наведеними викладачем правильними відразу після диктанту.

2) У другу та третю колонку (робота в групах з 4-х учнів ) оцінку виставляє викладач після першого уроку-пари.

3) У четверту колонку (експериментальне завдання ) оцінку виставляє учень — товариш по парті (взаємооцінювання) після закінчення екcперименту.

4) У п'яту колонку (задачі на розрахунок – кожен учень отримує варіанти задач) оцінку виставляє викладач (перевіривши розв'язок задач за час проведення міні-конференції під керівництвом учня-асистента).

5) У шосту колонку (творче завдання  – домашнє завдання: підготовка презентації на тему «Застосування законів Ньютона») оцінку виставляє викладач під час проведення міні-конференції під керівництвом учня-асистента

Загальна кількість балів підраховується й оголошується в кінці уроку-пари.

Відомість оцінювання навчальних досягнень учнів

№ п/п	Прізвище та ім’я учня	Індивідуальне завдання (малюнковий диктант)	Осн. поняття фізичних величин («Наукова ромашка»)	Формули (квітка-загадка)	Експериментальне завдання (робота в парах)	Задачі на розрахунок (робота з індивідуальними картками)	Творче завдання (презентації )	Заг. к-ть балів
		1	2	2	2	2	3
1.

 

Хід уроку:

1.                      Організаційний етап.

Викладач вітається, проводить перевірку присутності учнів на уроці, пояснює методи і форми роботи під час уроку-пари. Визначаються учні на посаду асистента викладача, їм вручається відповідний бейдж.

2.                      Актуалізація опорних знань.

Викладач проводить малюнковий диктант, використовуючи мультимедійну презентацію (слайд 1).

 

ІІІ. Самостійна робота учнів.

1.                Робота учнів в групах.

Учні класу поділяються на групи з 4-х осіб. Кожна група отримує пелюстки квітки з символами, з яких потрібно скласти за певний час якомога більше формул (слайд 2), а також скласти «наукову ромашку» (слайд 3.)

 

 

2.                Робота в парах.

Дослід цінніший, ніж тисячі думок,

народжених уявою.

М.Ломоносов

 

Завдання. Маючи лише лінійку, визначити швидкість реакції людини (завдання для майбутніх пілотів і космонавтів).

Спочатку учні не розуміють цього завдання, тому викладач має підказати: швидкість реакції людини вимірюють часом реакції на якусь подію. Можна поставити навідне запитання: як пов’язати час падіння тіла зі швидкістю реакції людини?

Після обговорення проводимо дослід. Викладач притискає до дошки лінійку і, відволікає увагу учня розповіддю про якусь цікаву подію, непомітно відпускає її. Учень, який стоїть поруч, як тільки помітить, що лінійка рухається, ударом долоні повинен зупинити її.

Для того щоб визначити швидкість реакції, пропоную учням 1-го ряду визначити шлях вільного падіння лінійки за 0,1 с, учням 2-го ряду – за 0,2 с, учням 3-го ряду – за 0,3 с.

Результати поступають дуже швидко:

Усі разом усно обчислюємо шлях пройдений лінійкою за 0,4 с:

На дошці від верхнього краю відмічаємо поділки вниз: 5 см, 20 см, 45см, 80 см, проти цих поділок проставляємо час падіння лінійки: 0,1 с, 0,2 с,0,3 с, 0,4 с. Якщо ви зупинили лінійку на поділках 0,1 – 0,2 с, у вас гарна реакція; якщо швидкість реакції дорівнює 0,3 с, – це також непогано, а якщо 0,4 с і більше – будьте уважними і зібраними.

 

IV. Формування умінь та навичок учнів

1.                Розв'язування задач, використовуючи індивідуальні картки з задачами. Перевіряють роботу учні-асистенти разом з викладачем.

Задачі на розрахунок

Варіант 1

Танк масою 20 т їде по мосту, який прогинається під його вагою, утворюючу дугу кола радіусом 80 м. З якої силою танк тисне на середину моста? Яка вага танка? Швидкість його руху 72 км/год.

Варіант 2

По опуклому мосту, який має радіус кривизни 40 м, рухається автобус масою 2 т зі швидкістю 36 км/год. Визначити прискорення автобуса і силу його тиску на міст у верхній точці моста.

Варіант 3

На шляху, де допустима швидкість 50 км/год, водій застосував аварійне гальмування і зупинився через 12 м. Чи порушив водій правила руху? Визначити дійсну швидкість, якщо коефіцієнт тертя 0, 6.

Варіант 4

Якого радіуса поворот може зробити автомобіль, що рухається зі швидкістю 36 км/год, якщо коефіцієнт тертя 0, 2? Чому зменшує швидкість водій при повороті?

2.                Творче завдання для кожного учня. Домашнє завдання наперед було задано підготувати презентації на  тему «Застосування законів Ньютона в природі та техніці». Учні презентують свої роботи на міні-конференції, яка проходить на другому уроці-пари.

V. Підсумок уроку

1. Оцінювання відповідей та роботи учнів на уроці-пари.

Зачитуються результати, занесені у відомість учнями-асистентами.

2. Визначення та пояснення домашнього завдання

Список використаних джерел

1.                Беженар Г.Д. Освітнє середовище гімназії як засіб самореалізації обдарованої особистості// Обдарована дитина. – 2008. - №10.С.11
2.                Гилфорд Дж. Три стороны интеллекта// Психология мышления. – М. Прогресс, 1969. – С.433 – 456
3.                Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для вузов. Изд. второе, доп., испр. И перераб. – М.: Логос. – 384 с.
4.                Краткий психологический словар/ Сост. Л.А. Карпенко, Под общ. Ред.. А.В.Петровского, М.Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1985. – 431 с.
5.                Маклаков А.Г. Общая психология. – СПб.: Питер, 2002. – 592с.
6.                Національна доктрина розвитку освіти. – www. zakon. rada. gov. ua
7.                Пометун О., ПироженкоЛ. Сучасний урок: Інтерактивні технології  навчання. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 192с.
8.                Пономарьова - Семенова Р.О. Психологічні аспекти розвитку креативності обдарованої особистості// Обдарована дитина. – 2007. - №7.С.12
9.                Пономарьова - Семенова Р.О. Теоретико – концептуальні підходи до проблеми обдарованості й креативності// Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога. – К., 1998. С.19 – 26
10.            Романець В.А. Психологія творчості.:Навч. Посібник, 2-е вид., доп. = К.: Либідь, 2001. – 288с.
11.            Сологуб А.І. Концепція креативної освіти у природничо – науковому ліцеї// Рідна школа. – 2002. –  №12. – С.9 – 34.
12.            Станіславська Г.П. Розвиток творчих здібностей школярів / Станіславська Г.П. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2007. — 64 с.
13.            Чувасова Ю. Розвиток природних обдарувань та творчих здібностей дітей // Психолог. — 2007. — Груд.(№47). — С. 10–16.
14.            Антонюк В. С. Біофізика і біомеханіка: підручник / В. С. Антонюк, М. О.Бондаренко, Г. В. Канашевич – К.: «Політехніка», 2012.
15.            Іваницький О.І. Теоретичні і методичні основи підготовки майбутнього вчителя фізики до впровадження інноваційних технологій навчання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. пед. наук: спец. 13.00.02 „Теорія і методика навчання фізики” / О.І. Іваницький. – К., 2005. – 41 с.
16.            Психологічне дослідження творчого потенціалу особистості [монографія / наук. кер. Моляко В. О.]. – К.: Педагогічна думка, 2008. – 208 с.
17.            . Швай Р.І. Дидактичний матеріал з фізики для тренінгу творчості учнів. 7 – 8 класи. Навчальний посібник / Р. І. Швай. – Львів: Ліга-Прес, 2011. – 88 с.
18. Чигрина В. Технології розвитку креативності в процесі навчання. - // Джерело. – 2011. –  №25-32. –  С.11 –32.
19. http://www.stattionline.org.ua/pedagog/104/18416-formuvannya-kreativnogo-mislennya-osobistosti.html
20. http://www.chasopys.ua/events/event-2225.html
21. http://bankstatey.com/index.php?newsid=16084