Формування мотивації навчальної діяльності учнів у світлі нового державного стандарту базової освіти

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Львівської облдержадміністрації

КЗ ЛОР «Львівський науковий ліцей № 1 імені Б.-І. Антонича»

Формування мотивації навчальної діяльності учнів у світлі нового державного стандарту базової освіти

(виступ на педраді)

          Підготувала

                                                            вчитель основ християнської етики

   Юрків Руслана Сергіївна

Львів – 2025 р.

Замість вступу.

Основне завдання школи залишається незмінним – навчати і виховувати дітей. У світлі нового державного стандарту базової освіти сучасна освіта покликана не стільки передавати учням знання, скільки формувати в них навички й уміння, необхідні для успішної життєдіяльності та самореалізації в суспільстві. Нова українська школа потребує нового вчителя, який зможе стати агентом змін – основний акцент сучасної педагогіки, що підготувала для вчителя своєрідні ролі в індивідуальній освітній траєкторії учня, а саме: ментор, модератор, фасилітатор, тьютор, коуч. Таким чином сучасний педагог повинен бути помічником у роботі учня, перебираючи на себе роль одного із джерел інформації; в ідеалі педагог стає організатором самостійного навчального пізнання учнів, не головною діючою особою у групі учнів, а режисером їхньої взаємодії з навчальним матеріалом, одне з одним та з учителем.

У нинішніх умовах перед школою постала проблема байдужості, низької мотивації, втрати інтересу учнів до навчання та як допомогти дітям заново повернути бажання до пізнання і задоволення від навчального процесу.

Ще якихось два-три десятиліття тому це питання не стояло так гостро. Школа мала найбільший важіль впливу на дитину – контроль, який виражався в оцінці на уроці та суворій перевірці з боку батьків. На превеликий жаль, зараз здебільшого учні не надто переймаються отриманими балами, а батькам байдуже, як навчаються їхні діти. Все частіше вчителі чують запитання «Навіщо мені це потрібно?»

Мотивація в педагогіці завжди була і є одним із найважливіших компонентів навчання, фундаментом для здійснення всебічного розвитку особистості.  Без мотивації до навчання ніколи не буде якісної освіти. Отож не дивно, що формування  мотивації навчальної діяльності учнів є головним засобом підвищення якості знань.

Мабуть, кожен досвідчений педагог має у своєму арсеналі ті методичні родзинки, які якнайкраще дозволяють йому формувати мотивацію навчальної діяльності учнів на своїх уроках. Поділюся власним досвідом.

Насамперед намагаюся, щоб на уроках панувала комфортна психологічна атмосфера, підтримую позитивні емоції. Тому часто розпочинаю заняття із вправи-енерджайзера («Подаруй усмішку», «Зроби комплімент», «Поділись позитивом», «Побажання сусідові» тощо), а для фізкультхвилинок використовую банси (коротенькі, легкі танці з виявом емоцій, руху та радості). Упродовж уроку виділяю певний час для безпосередньої комунікації з учнями: дізнаємося про захоплення, досягнення, симпатії та антипатії одне одного, обговорюємо тренди у світі сучасної музики, кіно, моди, заохочую висловлювати власну думку з приводу політичних та суспільних новин тощо. Якщо вчитель добре знає своїх учнів, налаштувати їх на плідну та конструктивну роботу в класі набагато легше.

На підвищення навчальної мотивації чудово працює сторітелінг й почуття гумору – анекдот чи смішна історія з життя не лише приверне увагу учнів, а й сприяє зближенню педагога та школярів. Тому кожен урок розпочинаю з певної історії. Відомий психологічний фактор: історії виразніші, захопливіші, цікавіші та легше асоціюються з особистим досвідом, ніж правила або директиви. Вони краще запам’ятовуються, їм надають більше значення та їхній вплив на поведінку людей є сильнішим. Учні на конкретних прикладах – реальних або вигаданих історіях – вчаться аналізувати й оцінювати поведінку та вчинки людей із позицій християнської моралі, передбачають наслідки, роблять висновки, застосовуючи набуті знання на практиці та узгоджуючи свою позицію із загальнолюдськими морально-етичними цінностями. Особливо діти люблять незавершені історії та розповіді з несподіваною кінцівкою. Дидактичним матеріалом для цього насамперед слугують оповідання Василя Сухомлинського та притчі Бруно Ферреро, а висновками – відповідні біблійні вірші.

Намагаюся, щоб зміст навчального матеріалу був цікавим і пізнавальним, з елементами новизни та непередбачуваності, стимулював мислення учнів. Активність школярів на уроках може бути високою тільки в тому разі, коли їхня діяльність не зводиться лише до самого слухання вчителя, простого відтворення вивченого, а включає спостереження над фактами, їхнє осмислення і зіставлення, застосування знань на практиці.  

Не допускаю ускладнення навчального матеріалу, натомість демонструю практичну значимість та перспективу застосування знань у подальшому житті, використовуючи для цього не лише біблійні вислови, але й афоризми, свідчення, повчання відомих та авторитетних людей. Також готую для уроків тематичний відеоматеріал, добірку цікавих фактів, мультфільми та пісні морально-етичної тематики, створюю презентації.

Щоб зацікавити дітей процесом здобуття знань, практикую інтелектуальні розминки. Розминки на уроці є необхідним мостом, який готує мозок, організм і настрій учнів до основної роботи під час навчання. Вони знімають втому, нормалізують увагу й активність, відновлюють сили, робочий настрій, почуття бадьорості, підвищують дисциплінованість, збуджують інтерес, формують мотивацію. Інтелектуальними розминками  слугують кросворди, дидактичні ігри («Хто/що чим славиться», «Назви чесноту», «Нехай Бог зрадіє», «Бог створив…», «Для того щоб ми могли…», «Для того щоб бути…» і т.п.), створення колективних малюнків-схем морально-етичної тематики, вправи «Оціни вчинок» (моделювання життєвих ситуацій на етичну тематику; аналіз, обговорення, висновки) та «Прогнозування за ілюстрацією» (діти працюють у невеличких групах, отримують ілюстрацію морально-етичної тематики, за якою повинні скласти власну розповідь та презентувати її класу), обговорення проблемних, дискусійних питань тощо.

Замість висновків.

Свій виступ хочу завершити словами Василя Сухомлинського: «Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам змусити себе до праці і сам вимагати її від себе».

Учителі – не чарівники: чуда не станеться, якщо ні діти, ні батьки не будуть працювати разом з ними. Якщо не буде зусиль збоку дітей та батьків, то жоден учитель не зможе «вкласти» знання дитині в голову. Якщо не буде в дітей розуміння для чого вони ходять у школу, як би вчитель не старався, як би не хотів навчити дитину – позитивного результату не буде. Дитину не можна «здати» до школи як у «камеру зберігання», а освіту у школі не можна «дати» – її дитина має «здобути». Лише спільною працею – учитель-дитина-батьки – можна досягнути високих результатів!

Насамкінець: умотивовані учні потребують умотивованих учителів!