«Формування мотиваційного компоненту само ефективності вихованців на заняттях гуртка армспорту»

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ВІДДІЛ ОСВІТИ ВИКОНКОМУ

САКСАГАНСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ

КОМУНАЛЬНИЙ ПОЗАШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЦЕНТР СПОРТУ ДЛЯ ДІТЕЙ, ЮНАЦТВА ТА МОЛОДІ «ОЛІМП»

КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 

 

 

 

МЕТОДИЧНА НАРОБКА

З ДОСВІДУ РОБОТИ

«Формування мотиваційного компоненту само ефективності

вихованців на заняттях гуртка армспорту»

 

 

 

 

ВИКОНАВЕЦЬ:

ТІМЧЕНКО ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ

КЕРІВНИК ГУРТКА АРМСПОРТУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кривий Ріг

2022

ВСТУП

I. РОЗДІЛ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО ЗАНЯТЬ.

1.1. Мотивація як фактор підвищення навчальної успішності.

1.2. Методи і прийоми формування мотивації.

II. РОЗДІЛ РОЗВИТОК МОТИВАЦІЙНИХ КОМПОНЕНТІВ САМОЕФЕКТИВНОСТІ ВИХОВАНЦІВ НА ЗАНЯТТЯХ ГУРТКА АРМСПОРТУ

2.1. Практичні засади розвитку само ефективності вихованців.

2.2. Вміння застосовувати отриманні знання на практиці через систему колових тренувань.

ІІІ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ВИХОВАНЦІВ ДО ЗМАГАНЬ

3.1. Методика навчання техніці боротьби на руках. Практичні рекомендації.

3.2. Спеціальне обладнання та пристрої для занять армспортом.

3.3. Особливості планування, організації та проведення навчання на початковому, основному та вищому рівні.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

ДОДАТКИ

ВСТУП

У позашкільній освіті саме особистість і індивідуальність дитини з притаманними їй характеристиками є результатом освітнього процесу. При цьому виховання особистості полягає, насамперед, у розвитку системи її потреб і мотивів. Освітній процес повинен здійснюватись в умовах мотивованого включення вихованця в такий вид діяльності, який стає бажаним, приносить задоволення від участі в ньому. Характер мотивації навчання і особливості особистості є по суті, показниками нової якості позашкільної освіти. Таким чином, розвиток мотивації в освітньому процесі стає дуже актуальним напрямком педагогічної діяльності.

На сучасному етапі розвитку суспільства мотивація до навчальної діяльності виступає в якості необхідної умови побудови будь-якої ефективної педагогічної системи. Доведено, що в основі творчого активного самопочуття будь-якої людини лежить віра у власні сили. Затвердження цієї віри неможливо без набуття досвіду досягнення і переживання успіху.

Актуальності дана проблеми набула на етапі реформування системи освіти та визначила вибір теми представленого досвіду: «Формування мотиваційного компоненту самоефективності вихованців на заняттях гуртка армспорту».

Актуальність. Формування мотиваційного компоненту сприяє: зростанню продуктивності заняття; підвищенню результативності; формуванню стійкої потреби в самоосвіті та самовдосконаленні; усвідомленню впевненності у рівні своїх знань та умінь; внутрішньому задоволенню освітню діяльність.

У досвіді представлена методика формування мотиваційного компоненту само ефективності вихованців на заняттях гуртка армспорту через застосування інноваційних технологій, методів та прийомів підвищення якості освітнього процесу.

Теоретична значущість. Якщо мало заохочувати дітей за успіхи, а більше карати за невдачі, то в результаті формується і закріплюється мотив уникнення невдачі, який аж ніяк не є стимулом до досягнення успіхів. Якщо, навпаки, велика частина стимулів дитини припадає на успіхи, то складається мотив досягнення успіхів. Виявилося протиріччя між необхідністю вироблення єдиного комплексу методів, прийомів і засобів навчання, які мотивують до освітньої діяльності вихованців на заняттях гуртка армспорту, і недостатньою цілісною розробленістю практичного інструментарію для формування мотивації. І яким же чином це зробити? Виявилося важко знайти цілісний набір засобів, прийомів і методів, який дозволяє забезпечити технологічність цього процесу.

Новизна і практична значущість даного підходу до вирішення проблеми полягає в узагальненні і презентації саме ефективних форм, методів, засобів, прийомів створення ситуації успіху на заняттях армспорту як основи для формування мотивації до навчання.

Проблема формування мотиваційного компоненту полягає, в тому, що цей процес повинен бути не одноразовий, а постійний, до тих пір поки не реалізується основне завдання: відчуття почуття задоволення не тільки від результату діяльності (виступи на змаганнях, перемоги та ін..), а й від самого процесу оволодіння знаннями (робота в колективі, підготовка до змагань, суддівство змагань).

Мотивація до успіху тільки тоді стає дієвим засобом, коли вона:

- формується на всіх етапах освітнього процесу;

- реалізується з урахуванням індивідуальних особливостей вихованців, що знаходить своє відображення в підборі прийомів і засобів на заняттях гуртка армспорту;

- формує у суб'єкта діяльності позитивні емоції в діяльності почуття успіху, яке викликане подоланням труднощів.

Мета роботи - вивчення теоретичних основ формування мотивації до успіху на заняттях з армспорту;

вироблення практичного інструментарію з питань формування мотивації до успіху, створення ситуації успіху на заняттях з армспорту;

впровадження даного інструментарію в практику роботи педагогів;

відстеження результативності та ефективності запроваджених форм, методів, прийомів з питань формування мотиваційного компоненту самоефективності вихованців на заняттях гуртка як одного із засобів підвищення мотивації до занять з армспорту.

Обєктом є процес формування мотиваційного компоненту самоефективності вихованців на заняттях гуртка армспорту.

Предмет дослідження – методика та педагогічні технології формування мотиваційного компоненту самоефективності вихованців на заняттях гуртка армспорту.

I. РОЗДІЛ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО ЗАНЯТЬ.

1.1. Мотивація як фактор підвищення навчальної успішності.

Упродовж останніх років однією актуальною педагогічною проблемою позашкільної освіти є ставлення дітей до занять спортом. Досвід роботи вказує на те, що фізична діяльність не є для підлітків необхідністю. Причина цього – різке зростання технічного прогресу, особливості сучасних умов життя, збільшення навчального навантаження, інтенсивне зростання обсягів інформації, а також недостатній рівень інформації про здоровий спосіб життя та стан особистого здоров’я [2; 3; 6]. Система позашкільної освіти потребує якісного й інноваційного підходу до потреб дитини, формування стійких мотивацій до спортивної діяльності як важливого складника здорового способу життя та позитивної соціальної поведінки [1; 4; 5].

Вивчаючи мотиви, які активізують прагнення підлітків до систематичних занять спортом, та мають вирішальне значення в поведінці й стимуляції активної діяльності я прийшов висновку:

Мотивація – процес формування та обґрунтування намірів що-небудь зробити або не зробити, це насамперед особливий стан особистості, який спрямований на досягнення оптимального рівня фізичної підготовленості та працездатності.

З досвіду знаю, що процес формування інтересу до занять спортом – це не одномоментний, а багатоступінчастий процес: від перших елементарних гігієнічних знань і навичок (у дитячому віці) до глибоких психофізіологічних знань теорії і методики інтенсивних занять спортом.

У теорії та методиці фізичного виховання, педагогіці та педагогічній психології багато наукових робіт щодо мотивації освітнього процесу, визначення зовнішніх і внутрішніх факторів, які впливають на формування мотивації підлітків до фізкультурно-спортивної діяльності [1; 3; 5].

І. С. Сирвачева [12] виділяє внутрішню (активний інтерес до занять спортом) і зовнішню мотивацію діяльності, у тому числі й фізкультурно-спортивної.

Зовнішня мотивація виникає коли цілі відповідають мотивам і можливостям дітей. Внутрішня мотивація виникає при успішній реалізації мотивів та цілей, виникненні у дитини натхнення, бажання займатися, інтересу до занять, а також тоді, коли під час занять вони відчувають задоволення від самого процесу, умов занять (відносин) із педагогом, тренером, товаришами по групі. Аналіз сучасних наукових досліджень та багаторічний досвід дав підставу виділити основні мотиви підлітків до занять спортом:

1.                   Зміцнення здоров’я та профілактика захворювань.
2.                   Задоволення від самого процесу занять спортом. Виконання фізичних вправ - нейтралізує негативні емоцій. Задоволення від тренувальної роботи пов’язане з виділенням– адреналіну.
3.                   Спортивна мотивація. Цей вид мотивації ґрунтується на прагненні людини покращити власні спортивні досягнення.
4.                   Естетична мотивація. Суть естетичної мотивації полягає в дотриманні моди на здоров’я, гармонійне, фізично розвинуте тіло.
5.                   Прагнення до спілкування. Заняття спортом з групою, мотивація до спілкування та обміну досвідом має дієвий ефект.
6.                   Прагнення пізнати свій організм, можливості. Ця мотивація заснована на бажанні перемогти себе, свої лінощі, полягає в бажанні максимально використовувати фізичні можливості свого організму, покращити свій фізичний стан, підвищити фізичну підготовленість.
7.                   Випадкові мотивації. До них належать усі інші мотивації, що мають вузьку специфічну спрямованість. Найчастіше трапляється приклад випадкової мотивації зайнятися спортом – це бажання скинути зайву вагу й схуднути.

Поряд із позитивними позначаються й «негативні» мотивації. Основними факторами є перенавантаженість уроками, особливості характеру, відсутність компанії для відвідування позашкільного закладу, місця занять поруч із місцем проживання, погане самопочуття та ін.

Результати опитування (додаток 1) виявлення мотивів до занять вихованців в гуртку показали, що найважливіше для них, підвищити рівень фізичної підготовленості – 88,37 % опитаних, покращити стан здоров’я – 88,37%, розвивати фізичні якості – 86,05, отримувати задоволення від рухової активності – 74,42 %, отримувати гармонійність тілобудови – 67,44%, нормалізувати масу тіла – 46,51%, отримувати розрядку після розумового навантаження – 58,14%, що вказує на прагнення задовольнити потреби підвищення працездатності й фізичної підготовленості, зміцнення здоров’я та профілактики захворювань, отримувати задоволення від самого процесу занять фізичними вправами (табл. 1).

Достатньо високий рівень спортивної мотивації в анкетуванні показав: бажання брати участь у змаганнях, – 67,44 %; досягти високих результатів у спорті – 62,79 %, стати чемпіоном області – 60,47%, стати чемпіоном України – 62,79 %, стати чемпіоном світу, Олімпійських ігор – 60,4%, навчитися виховувати вольові якості – 65,12%, що є необхідною передумовою самоствердження й досягнення поставленої мети.

Тому вважаю, що мотивація – один із найважливіших компонентів у процесі організації освітньої діяльності. Отже, у підлітків виникає стійкий інтерес до обраного виду спорту. Метою занять стає не лише отримання задоволення від процесу, але й досягнення високих результатів. У підлітків 13–16 років мотиви систематично займатися спортом обумовлені становленням характеру та утвердженням себе в суспільстві, прагненням покращити власні фізичні можливості й досягти високих спортивних результатів.

1.2. Методи і прийоми формування мотивації.

Заняття в гуртку – основна форма навчання і виховання в позашкільному закладі. Мої заняття спрямовані на визнання індивідуальності вихованця, співпрацю, що відповідає вимогам особистісного орієнтованого підходу, створення «ситуації успіху».

Для реалізації цих принципів запроваджую різні форми і методи організації вихованців на занятті:

• колове тренування;
• робота в малих групах;
• групова навчальна діяльність;
• робота у парах (спарінг);

Впроваджую інноваційні технології:

• створення «ситуації успіху»;
• використання самостійної підготовки
• оцінка діяльності вихованця не лише за кінцевим результатом, а й за процесом його досягнення;
• узагальнення і систематизація матеріалів про досягнення вихованців,
• власний приклад з метою формування позитивного ставлення до армспорту.

Спостереження за вихованцями у процесі інтерактивної форми діяльності на занятті дозволило визначити такі позитивні ознаки:

• у всіх вихованців підвищується рівень свідомої активності під час виконання вправ;
• кожен вихованець групи може обирати власний темп виконання вправи;
• під час такої форми діяльності власний вклад у колективну справу може внести вихованець у будь якій фізичній формі;
• надання можливості вихованцям створити власний темп та черговість виконання вправи демонструє напрямок їх інтересів та сферу обізнаності в контексті занять гуртка.

Подібна форма діяльності вихованців дозволяє мені, як керівнику гуртка визначити рівень авторитета вихованців, та у наступному - сприяти його підтримці або підвищенню. Щоб хоч якось змінити ставлення вихованців до занять спортом, до свого здоров’я, ми повинні змінити насамперед умови отримання цих знань. Практикую особистісно орієнтоване заняття, метою якого є створення умов для поліпшення фізичної підготовленості вихованців, їх здоров’я, підвищення зацікавленості до занять армспортом, а саме:

• використовую різноманітні форми і методи організації діяльності вихованців на занятті, що дають змогу розкрити суб’єктивний досвід вихованця;
• створюю атмосферу зацікавленості кожного вихованця на занятях гуртка;
• стимулюю вихованців до виконання фізичних вправ без страху помилитися, виконати неправильно;
• використовую дидактичний матеріал, що дає змогу вибирати більш ефективні вправи;
• оцінюю діяльность вихованця не лише за кінцевим результатом, а й за процесом його досягнення;
• заохочую вихованців освоювати всі види діяльності на знятті;
• створюю атмосферу для природного самовираження вихованця.

Самостійна фізична підготовка, як прийом формування мотивації.

Заняття в гуртку армспорту неможливе без базової фізичної підготовки вихованця, тому на початковому та основному рівнях навчання обовязковим є проведення занняття із загальної фізичної підготовки. Поняття «загальна фізична підготовка» розуміється як методично правильно організований процес рухової діяльності людини з метою оптимального розвитку її рухових якостей сили, міцності, гнучкості, спритності і витривалості.

Більш якісний ефект з розвитку фізичних якостей досягається впровадженням технології самостійних занять, яка передбачає:

• озброєння вихованців теоретичними знаннями про фізичні якості;
• завдання для досягнення оптимального для даного віку розвитку фізичних якостей;
• навчання вихованців виконувати фізичні вправи і адекватно добирати їх;
• озброєння вихованців методами вправ і їх компонентами (фізичне навантаження, об’єм фізичного навантаження, тривалість і характер відпочинку);
• навчання вихованців самоконтролю в оцінюванні динаміки розвитку фізичних якостей та реакції організму на навантаження;
• навчання вихованців у складанні плану індивідуальних тренувальних занять з розвитку фізичних якостей.

Заняття в гуртку армспорту має особливість максимального виконання самостійних занять фізичними вправами. Через них поступово формується звичка до систематичних занять, виконання яких стає потребою фізичного самовдосконалення та мотивації. Вони передбачені програмою гуртка і повинні бути не епізодичними, а становити певну систему діяльності протягом навчального року. Чому система самостійних занять так важлива для формування мотивації?

По-перше, вона створюється на рік і включає низку завдань, тісно пов'язаних між собою таким чином, що виконання наступного можливе лише за умови засвоєння попереднього.

По-друге, вона передбачає виконання завдань з підготовки до змагань, що забезпечує зв'язок у засвоєнні матеріалу (повторюючи засвоєне і готуючись до вивчення більш складного).

По-третє, завдання для самостійної роботи тісно пов'язані з програмою гуртка й у кожний конкретний момент відповідають певній серії занять. Це перевіряється проведенням тестувань, на які відводяться окремі години у календарне планування занять гуртка з армспорту.

По-четверте, система завдань передбачає їхнє виконання в різних формах підготовки вихованців, а контролюють їх, з одного боку, керівник гуртка, з іншого - сам вихованець, або вихованець гуртка вищого рівня.

Завдання доцільно розробляти окремо для вихованців початкового, основного та вищого рівнів. З досвіду роботи розробив комплекси самостійних занять (додаток 2), які даю вихованцям на окремих листах. У кожному листку є таблиці контрольних тестувань. В окремих графах вихованці повинні фіксувати свої результати та виконану роботу. Цей листок перевіряється керівником гуртка. Вправи, підібрані для самостіного виконання, повинні викликати у вихованців особистий інтерес і позитивні емоції, комплексно впливати на фізичні якості.

Вважаю, є помилкою давати своїм вихованцям лише вправи, спрямовані переважно на розвиток силових якостей, типа «підтягування», «віджимання» яких недостатньо для розвинених фізичних якостей для занять армспортом.

Пропонуючи завдання на техніку, акцентую увагу вихованців на тому, що виконання потребує спеціальних умов і страхування, а вдосконалення — обов'язкова умова досягнення запланованого результату. Добираючи вправи, чітко визначаю їхню спрямованість, тривалість виконання і доступність. На початку навчального року, коли визначаються й уточнюються рівні фізичної підготовленості кожного (додаток 3), вихованці виконують загальні для всіх завдання, спрямовані на зміцнення основних м'язових груп, серцевосудинної і дихальної систем, розвиток загальної витривалості.

Перехід від загальних до індивідуальних завдань можливий лише після всебічного і глибокого пізнання фізичної і психологічної готовності вихованців до наступних навантажень. Один і той же вихованець може водночас отримати загальні та індивідуальні завдання. Крім цього, у загальному завданні може бути елемент, однаковий для всіх (загальний), і елемент, котрий регулюється кожним вихованцем відповідно до рівня його підготовленості. Наприклад, усі вихованців одержують завдання здійснювати самостійне віджимання на брусах 15 разів.

Упроваджую виконання самостійних завдань починаючи з груп початкового рівня, тому, що у вихованців першого року навчання підвищене сприйняття впливу фізичних вправ. У них легко виробляється звичка до щоденних занять, чому сприяє біологічна потреба в руховій діяльності. Друга обставина — можливість заручитися підтримкою батьків. У початківців зробити це значно легше, ніж у груп основного та вищого рівнів.

Самостійні завдання мають не тільки освітнє, а й виховне значення. Це особливо важливо тепер, коли в завдання позашкільної освіти входить виховання потреби в постійному самовдосконаленні. Особливість самостійних занять полягає в тому, що для цього не виділяється спеціального часу. Навчання здійснюється у процесі виконання запланованих на заняття вправ. У зв'язку з цим у процесі підготовки до заняття необхідно передбачити, в які моменти і в яких ситуаціях можна акцентувати увагу вихованців на відповідних вправах, обраних для самостійного виконання.

Важливо ставити перед собою мету на всіх заняттях, знаходити будь-яку можливість збагатити вихованців уміннями самостійно обирати і правильно виконувати фізичні вправи для вдосконалення свого фізичного стану. Створивши можливість вихованцям самостійно виконувати вправи, керівник гуртка має змогу вести спостереження за їх розвитком, сприяти формуванню потреби в заняттях, проектувати їхню самостійну діяльність.

II. РОЗДІЛ РОЗВИТОК МОТИВАЦІЙНИХ КОМПОНЕНТІВ САМОЕФЕКТИВНОСТІ ВИХОВАНЦІВ НА ЗАНЯТТЯХ ГУРТКА АРМСПОРТУ

2.1. Практичні засади розвитку само ефективності вихованців.

Розвиток мотивації до успіху може відбуватися на будь-яких етапах заняття.

1. Організаційно-психологічний момент. На цьому етапі формується вміння мобілізувати, внутрішньо організувати себе, зосередитися. Незвичний початок заняття через використання гумористичних хвилинок, відео-презентацій допомагають нам забезпечити психологічну готовність, емоційний настрій дітей до заняття. Психологічна розминка на початку заняття допомагає створити умови для формування в дітей установки на успішне виконання навчального завдання.

2. Коли перевіряю засвоєння навчального матеріалу використовую прийом «Знайди помилку». Дітям показується вправа, в виконання якої свідомо внесена помилка, потрібно вказати причини помилки і визначити подальші дії її виправлення.

3. На початку заняття, щоб забезпечити високий рівень залучення дітей до освоєння освітнього матеріалу використовую прийом «Знак питання» - питання за темою заняття, відповідаючи на які, вихованці виявляють «незнання» і визначають цілі подальшої діяльності. На цьому етапі заняття з метою формування мотиву до досягнення успіху в конкретній навчальній ситуації намагаюсь дати такі завдання, щоб вихованці отримали позитивні емоції в результаті успішно виконаного завдання. Це надає впевненості у власні сили, і відбувається мотивування на виконання нового завдання.

4. На етапі первинного закріплення матеріалу пропоную завдання в режимі навчального утруднення – виконання яких вимагає певних вольових зусиль та напруженої діяльності. На цьому етапі заняття використовується групова робота, «підказка», виконання завдань за певний час. Це допомагає вихованцям подолати труднощі, закріплює успіх, з'являється бажання підтвердити і зміцнити позитивні результати.

5. Узагальнення та систематизації знань і вмінь. Ця технологія на заняттях з армспорту включає індивідуально-групову і командно-ігрову роботу. Це надзвичайно ефективна робота для освоєння нового матеріалу кожною дитиною, та вміння його застосовувати. Наприклад, індивідуальна робота в команді. Члени команди допомагають один одному при виконанні своїх індивідуальних завдань, перевіряють, вказують на помилки. При організації групової взаємодії :

- на занятті створюється певний емоційний настрій, при якому вихованець не боїться висловлювати свої думки;

- діти успішніше опановують малознайомі дії і знання саме при співпраці з однолітками;

- до дітей приходить розуміння своєї значущості: «мої знання і вміння необхідні групі для успішного виконання завдання». При цьому у дитини виробляються навички спілкування і співпраці, що, безперечно, є запорукою подальшого успішного навчання;

- співпрацюючи в групі, дитина вчиться оцінювати об'єктивно власну роботу і роботу своїх однолітків.

Працюючи над структурою заняття, передбачаю, яких дітей треба залучити до виконання того чи іншого завдання, як створити в залі відповідну творчу атмосферу та позитивний настрій. А педагогічні інновації допомагають зробити заняття більш насиченим і цікавим.

Отже, ефективність розробленого практичного інструментарію щодо формування мотиваційного компоненту самоефективності вихованців та її вплив на розвиток мотивації до успіху забезпечується за певних умов:

1. Диференціація змісту навчального матеріалу та вимог здійснюється з метою можливості досягнення успіху кожним вихованцем. Те, що можливо для однієї дитини, може бути неможливим для іншої.

2. Розвиток самостійності та відповідальності вихованців за свої успіхи і невдачі. Чим більше заохочується самостійність вихованців, тим більш успішними вони стають.

3. Відсутність авторитаризму педагога в оцінці вихованця. Формування самостійної оціночної діяльності вихованця. Це дозволяє розвинути в дітях суб'єктність, сформувати стійку самооцінку; попередити можливість формування залежності від зовнішньої оцінки, страху невдачі і боязні помилитися, комплексу неповноцінності або «відмінника».

4. Заохочення будь-яких зусиль, що спрямовані на поліпшення навчальних результатів. Орієнтація на методи позитивної мотивації. Це зміцнює в дітях віру в свої сили, формує позитивне ставлення до успіху, який в результаті стає одним з важливих факторів, що спонукає до діяльності. Разом з тим це перешкоджає розвитку страху і мотивації уникнення невдачі як спонукальної причини до навчання чи будь-якій інший діяльності.

5. Слідування формулі успіху: мотивація + активність + успіх. Мотивація породжує активність, а активність дитини приводить до успіху.

6. Розвиток в вихованцях вольових якостей. Невміння долати перешкоди заважає досягненню успіху і знижує мотивацію. Щоб бути успішними, вихованці повинні бути готовими до подолання самих різних труднощів для досягнення мети. Це формує здатність отримувати задоволення від самоподолання, яке сприяє особистісному зростанню.

7. Формування ціннісного ставлення до інших людей і спільної діяльності, відповідальності за загальні результати. Індивідуалістична мотивація збіднює особистість і робить людину самотньою і менш успішною в житті. Формування ціннісного ставлення не тільки до особистих, але і до колективних досягнень.

8. Привабливість для дитини процесу освітньої, тренувальної та змагальної діяльності. Результати навчання тісним чином пов'язані з включенням вихованців в сам процес, щоб він був їм цікавим і був основним мотиваційним фактором. Це дозволяє підсилити ступінь емоційного та практичного включення дітей у навчальну діяльність і таким чином підвищити результати.

9. Орієнтація самого педагога на високі професійні та інші досягнення. Моя особиста участь та перемоги у чемпіонатах України, Європи з армспорту є гарним прикладом, який мотивує вихованців для досягнення кращих результатів. Для формування мотиваційного компоненту самоефективності вихованців на заняттях гуртка армспорту важлива емоційна культура педагога, його психологічна компетентність, наприклад, такі висловлювання педагога :

- Це дуже важливо, і в тебе неодмінно вийде.

- Це зовсім не складно. Навіть якщо не вийде — нічого страшного.

- Я впевнений, ти це добре зробиш...

- Ось ця вправа вийшла в тебе дуже гарно!

І головне, що треба керівнику гуртка це — створити оптимістичну установку для дитини, забути на деякий час про її недоліки, побачити тільки перспективні лінії її розвитку. Тільки успішний і оптимістичний педагог зацікавлений сприянню розвитку мотивації до успіху у своїх вихованців.

 

2.2. Вміння застосовувати отриманні знання на практиці через систему колових тренувань.

Для того щоб досягти високих результатів в армспорті, потрібно розвивати всі фізичні якості вихованця. У проведенні занять, я намагаюсь приділяти увагу вдосконаленню тих фізичних якостей, в яких спостерігається відставання. Але не менш пильної уваги заслуговують фізичні якості, в яких спостерігається перевага над суперниками. Потрібно, щоб у процесі тренувань ця перевага не тільки зберігалася, але й зростала.

Щоб збільшити показник самоефективності виїхованців на заняттях, розробив власну методику, за допомогою якої виросли показники результативності участі вихованців у змаганнях. Ця методика включає виховання всіх фізичних якостей, які необхідні для розвитку армспортсмена, засобами колового тренування.

Конспект заняття

Розвиток фізичних якостей вихованця засобами колового тренування.

Керівник гуртка Тімченко Володимир Васильович

Тема: комплекс вправ ЗФП, колове тренування,

Завдання:

1.                   навчальні:

• повторити правила техніки безпеки під час виконання фізичних вправ:
• навчити вихованців практичним діям щодо виконання вправ колового тренування по станціях та виконання страховки;
• підвищення рівня загальної фізичної підготовленості вихованців;
• вдосконалення техніки виконання раніше вивчених вправ;

2.                   оздоровчі: сприяти розвитку рухових якостей – сили, спритності, координиції рухів.
3.                   виховні: виховувати у вихованців дисциплінованість, товариськість, наполегливість, рішучість, вміння самостійно працювати.

Навчально-методичний матеріал: спортивна зала, що відповідає санітарно-гігієнисним нормам, гімнастичні лави, гімнастичні палиці,

Хід заняття.

Метод колового тренування – як найбільш ефективний засіб в організації заняття, забезпечує високу моторну щільність заняття, дає змогу виконати великий обсяг вправ, одержати значне навантаження і підвищити рівень фізичної підготовленості вихованців.

Заняття з коловим тренуванням планую, як почергове дозоване виконання комплексу із 6-10 вправ (станцій), тренувальний вплив яких спрямований на розвиток конкретної рухової якості чи певних функціональних систем організму. Тренувальне завдання складаю із повторення певного комплексу за точно визначений час. При цьому в залежності від завдання 2-4 рази виконується одна і та ж вправа, а потім у тому ж режимі 2-га, 3-тя і т. д., або на кожній станції робиться по одному підході, і в такому варіанті весь комплекс (всі станції) повторюється кілька разів.

Один і той же комплекс вправ застосовую протягом 4-6 тижнів. Упродовж цього часу дотримуюсь принципу прогресуючого навантаження. Рівень тренувальних навантажень визначаю індивідуально для кожного вихованця. Це роблю на підставі результатів випробування за так званим, повторним максимумом (ПМ) у кожній вправі комплексу.

Кожний вихованець у межах жорсткого регламенту робочих фаз і відпочинку виконує по колу всі вправи комплексу з установкою досягти якомога вищого результату в кожній з них. Показники виконаної роботи і ЧСС (за 10 с) відразу ж після роботи та в кінці інтервалів відпочинку записую в Індивідуальну картку. Цей результат (ПМ) використовую, як вихідний для подальшого планування Індивідуальних тренувальних завдань.

 Автори цього методу Р.Морган і Г.Адамсон вважали оптимальною індивідуальною початковою нормою тренувального максимуму (ПМ:2) у кожній вправі комплексу при трьохразовому проходженні кола [1,10].

Зазвичай, в методиці колового тренування я застосовую робочі фази до 30 с, інтервали відпочинку між станціями 30-90 с (які займають час переходу від станції до станції), а між колами — 2-3 хв. За цей час підраховую пульс.

На підставі даних тестування на ПМ складаю індивідуальний план занять на 4-6 тижнів.

Якщо даю вихованцям вправи з зовнішнім обтяженням (гантелі тощо), то збільшую або число повторень, або величину обтяження, або зменшую час на виконання тієї ж кількості повторень.

Наприклад, при розвитку максимальної сили недоцільно повторювати вправу більш як 10-12 разів, а при розвитку силової витривалості більший ефект дають саме вправи з кількістю повторень понад 10-12 разів.

У комплекси колового тренування включаю фізичні вправи, які за своєю структурною найбільш відповідають умінням і навичкам того чи іншого розділу програми.

 

Картка № 1

Вправи для розвитку м’язів ніг

№ з/п	Зміст	Дозування
1	Піднімання ніг на носках, стоячи на підставці (рейці,)	5×15 разів
2	Присідання на обох (одній) ногах із додатковим навантаженням	3×10 разів
3	Стрибки зі скакалкою	90–150 разів
4	Стрибки через гімнастичну лаву на одній нозі	3×8 разів
5	Біг на носках із високим підніманням стегна	30–50 разів
6	Багаторазові застрибування на гімнастичну лаву	30–50 разів
7	Стрибки з місця поштовхом обох ніг	30–50 разів

Картка № 2

Вправи для розвитку м’язів рук і плечового поясу

№ з/п	Зміст	Дозування
1	Згинання та розгинання рук в упорі лежачи на підлозі (лаві)	3×8 разів
2	Штовхання набивного м’яча	3×10 разів
3	Піднімання гантелей через сторони стоячи (сидячи)	3×8–10 разів
4	Підтягування на перекладині широким хватом до торкання потилицею	3×8 разів
5	Підтягування у висі лежачи	5×5–8 разів
6	Піднімання штанги до рівня грудей	2×8 разів
7	Жим штанги	3×10 разів

Картка № 3

Вправи для розвитку м’язів спини

№ з/п	Зміст	Дозування
1	Нахили тулуба вперед з штангою	3×8 разів
2	Повороти тулуба сидячи на гімнастичній лаві (на підлозі)	3×10 разів
3	Опускання та піднімання ніг у висі на гімнастичній стінці	Максимум
4	Одночасне та поперемінне піднімання ніг лежачи на грудях на гімнастичній лаві	8×10 разів
5	Випрямлення тулуба лежачи на стегнах на гімнастичному козлі обличчям униз	2×25 разів
6	Лежачи на животі прогинання тулуба з підніманням рук і ніг угору	2×20 разів
7	Качання на животі, обхопивши ноги руками	До 30 разів

Картка № 4

Вправи для розвитку м’язів черевного пресу

№ з/п	Зміст	Дозування
1	Піднімання тулуба з положення лежачи з обтяженням	3×30 разів
2	Піднімання ніг із зафіксованим тулубом на гімнастичній лаві	3×8 разів
3	Колові рухи тулубом, руки за голову	2×10 разів
4	Повороти тулуба в сторони у положенні лежачи з обтяження	3×8–10 разів
5	Рухи ногами у висі на гімнастичній стінці у положенні лежачи («написати» ногами цифри 1–5)
6	присід кутом із утриманням ніг	До 30 с
7	Піднімання тулуба зі скручуванням із положення лежачи на спині	2×20 разів

Картка № 5

Вправи для розвитку витривалості

№ з/п	Зміст	Дозування
1	Біг на місці з опорою на висоті тазу	3×30 разів
2	«Дріботливий» біг із максимальною частотою кроків	30–50 с
3	Імітація рухів ногами велосипедиста лежачи на спині	100–120 разів
4	Стрибки на обох ногах на місці з підтягуванням стегон до грудей	3×40–50 разів
5	Вистрибування із глибокого присіду на обох ногах	2×20 разів
6	Біг стрибками	60–100 стрибків
7	Стрибки на прямих ногах із піднятими вгору руками	До 30 с

Картка № 6

Вправи для розвитку гнучкості тулуба

№ з/п	Зміст	Дозування
1	Нахили тулуба ліворуч і праворуч із максимальною амплітудою	2×10 разів
2	Нахили вперед із торканням руками підлоги між ногами	2×20 разів
3	Нахили вперед у положенні сидячи з прямими ногами	2×20 разів
4	Нахили вперед у положенні сидячи з розведеними ногами, намагаючись грудьми торкнутися підлоги	2×10 разів
5	Прогинання у спині, лежачи на животі та спираючись руками у підлогу	2×10 разів
6	Нахили тулуба вперед (униз) стоячи біля гімнастичної стінки на одній нозі, друга — на щаблі на рівні поясу	2×10 разів
7	Утримування положення «міст»	До 30 с

 

Картка № 7

Вправи комплексу «колового тренування» для розвитку сили

№ з/п	Зміст	Дозування
1	З присіду руки ззаду підняття ніг в кут з подальшим в.п	2×10 разів
2	З упору лежачи на підлозі віджимання, згинаючи і розгинаючи руки.	2×20 разів
3	З основної стійки присідання з винесенням рук з гантелями вперед і вставати на носки, відвівши руки назад.	2×20 разів
4	Стрибки вгору з вихідного положення упор присівши.	2×10 разів
5	Лежачи на животі, руки за головою, піднімання і опускання тулуба, прогинаючи спину.	2×10 разів
6	Лежачи на спині, згинання і розгинання ніг і тулуба із захватом руками гомілки.	2×10 разів
7	Стрибки через скакалку з обертанням вперед	До 30 с

 

Індивідуальна картка обліку спортивних досягнень

Станція	Зміст вправ	1 МТ	Дозування на кожне заняття	Тренувальний обєм	2 МТ	Приріст досягнень
Ноги	Присідання з в.п. о.с.	10	2 повтор	10-8 повторень	15	+5
Спина	Піднімання ніг угору. Руки і ноги фіксовані	15	2 повтор	15-20 повторень	20	+5
Чер. прес	Піднімання ніг до кута 90о	25	3 повтор	25-20 повторень	30	+5
Руки	Згинання та розгинання рук в упорі лежачі	20	4 повтор	20-15 повторень	25	+5
Пульс післі першого кола	150-170 уд.хв	190 уд. хв
Пульс-2 хв. відпочинку	100-120 уд.хв	120 уд.хв
Зауваження	Наприклад: неправильне виконання вправи 3 станції	Починати роботу не раніше 120уд.хв	Виконав всі повторення	Не максимальнакількість повторень	Швидке відновлення	Підвищеня працездатності

 

Список використаної літератури:

1.  Вільчковський Е.С. Застосування методу колового тренування на уроках фізичної культури.,2015. - 42 с.
2. Даньшин І., Застосування методу колового тренування на уроках фізкультури // Здоров´я та фізична культура. – 2011.- №2 (206) ст. 2-5
3. Жужиков В.Г. Найприйнятніший. Про організацію занять по экстенсивно інтервальному методу колового тренування. // Фізкультура в школі 1971 №11
4. Столітенко, В. З досвіду роботи вчителя фізичної культури. Куривчак М.М. / В. Столітенко // Фізичне виховання в школі. - 2000. - № 1. - С. 31
5. Циповяз А. Т., Севрюк М. П., Жданова М. А., Геращенко Б. І. Ефективність дозованих фізичних вправ. // Педагогіка, психологія та медико – біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Наукова монографія за ред. проф. С.С. Єрмакова – Харків, 2006.- №3 – С.109-111.
6. Худолій О. М. Загальні основи теорії і методики фізичного виховання: Навч. посібник. — 2-е вид., випр. — Харків: «ОВС», 2008. — 406 с.
7. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів: Підруч. для студ. вищих навч. закл. фіз. вихов. і спорту: В 2-х ч., Ч.1. – Тернопіль : Навч. книга - Богдан, 2001. – 272 с.
8. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів: Підруч. для студ. вузів фіз. виховання і спорту: В 2 ч., Ч.2. – Тернопіль : Навч. кн.-Богдан, 2007. – 248 с.
9. Шиян Б.М., Папуша В.Г. Теорія фізичного виховання: Навч. посіб. для студ. факульт. фіз. вихов. пед. ін-тів та ун-тів. – Тернопіль : Збруч, 2000. – 184 с.
10.                  http://zolochivschool-4.net/f-zkultura-v-shkol/z-dosv-du-roboti-vchitelja-psyuka-ja-ja.html

 

ІІІ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ВИХОВАНЦІВ ДО ЗМАГАНЬ

3.1. Методика навчання техніці боротьби на руках. Практичні рекомендації.

Методика навчання техніці боротьби на руках в армспорті в основному є мистецтвом застосування техніки в конкретних умовах, а також зіставлення своїх фізичних і моральновольових якостей - якостям і намірам супротивника. Навчаю вихованців, що перед двобоєм вони повиннні вирішити головне питання: пристосовуватися до дій супротивника або активно діяти самім. Тут важливу роль відіграє наявність інформації про супротивника, виходячи з якої, поміркована оцінка власних можливостей, співвідношення їх з можливостями суперника і ухвалення вірного рішення про вибір способу боротьби.

Якщо техніка армспорту і фізичні якості рукоборця – це його переваги, то тактика боротьби – це уміння користуватися цією перевагою. Багато спортсменів говорять, що тактика армспорту – це уміння перемагати. Техніка армспорту, фізичні, морально-вольові якості й тактика двобою завжди взаємозалежні. Без відповідної тактичної підготовки провести прийом не вдасться. Адже треба застати супротивника зненацька, непідготовленим до контратаки, змусити прийняти його зручну для себе стійку, а для цього потрібно велике тактичне уміння.

Тактична побудова двобою диктується технічними можливостями спортсмена, його фізичними якостями, морально-вольовою підготовкою, і рівнем спортивної майстерності супротивника. Кожному змагальному двобою повинна передувати відповідна підготовка, куди входять збирання відомостей про супротивника, вибір тактики і плану двобою, психологічна настроєність, технічна підготовка та ін.

Вихованці, що володіють хорошими швидкісно-силовими якостями, найчастіше (приблизно у 90% випадків) вибирають атакуючу стратегію. Наведу деякі можливі варіанти боротьби:

• рух кисті до себе;
• прямий поштовх кисті суперника (без супінації);
• супінація руки зігнутою кистю притягання руки суперника;
• супінація кисті і прямий поштовх руки суперника.

Вихованці, у яких краще розвинені силові якості, як правило, використовують контратакуючу стратегію боротьби. Наведу деякі можливі варіанти такої манери боротьби:

• дія «прогнутою» кистю. В цьому випадку на старті кисть спортсмена не бере участь в боротьбі, а рухом руки вперед з відведеною кистю він прагне подолати опір суперника. Іноді така ситуація може виникнути і у того, хто атакує, коли він програє старт;
• явний програш старту, потім зупинка руху супротивника і доведення до перемоги. Такий варіант можливий при значній перевазі в силі, що на змаганнях високого рівня трапляється украй рідко.

З описаних варіантів боротьби наявне основне тактичне завдання спортсмена - «ізолювати» руку і кисть супротивника від тулуба. Як видно з короткого опису можливих варіантів, боротьбу в армспорті можна умовно розділити на наступні фази:

• стартова позиція;
• досягнення переваги;
• реалізація переваги.

Техніка армспорту. Під технікою боротьби в армспорті розуміється арсенал прийомів ведення змагального поєдинку рукоборців. Техніка армспорту розвивається на основі аналізу змісту змагальної діяльності спортсменів. Це передбачає врахування базових вимог до раціональних варіантів техніки. Вони враховують положення кінцівок тіла спортсмена в просторі, їх траєкторії й основні моменти узгодження в тісному зв’язку з положенням і розподілом зусиль суперника.

Незважаючи на доступність армспорту, техніка його досить обмежена правилами змагань і малою площиною взаємодій спортсменів. Підвищення рівня загальної й спеціальної фізичної підготовки, розвиток індивідуальних здібностей рукоборця – все це може вплинути на техніку, її елементи, але основний механізм рухів зберігається, тому що він у найбільшій мірі відповідає анатомо-фізіологічним спроможностям людини.

Становлення і розвиток техніки кожного рукоборця, як правило, відбувається з урахуванням його зросту і вагових показників, розвитку сили основних м’язових груп. Вивчення техніки армспорту дозволяє вихованцям точніше оцінити і краще використовувати в процесі тренування основні й допоміжні вправи. Удосконалення технічних дій рукоборця повинно мати постійний і безперервний характер в міру підвищення рівня його підготовленості. У техніці поєдинку в армспорті ми вивчаємо такі положення: стійки (лівостороння, правостороння), стартова позиція, фаза атаки, реалізація переваги.

Стійки. Перед початком двобою спортсмени можуть прийняти такі стійки: ноги суперників знаходяться під столом і стоять паралельно або опираються на бокові сторони стола. Якщо ж супротивники ведуть боротьбу лівою (правою) рукою, то вперед під стіл ставиться ліва (права) нога, права (ліва) трохи ззаду. Спортсмени можуть однією ногою опиратися в ближню сторону стійки стола. У будь-якому з вищеперелічених положень одна нога не повинна відриватися від підлоги.

Стартова позиція. У будь-якому випадку, не порушуючи правил, в стартовій позиції спортсмен повинен намагатися наблизити плече та передпліччя на якомога ближчу відстань з метою використання «золотого правила» механіки: програючи у відстані, виграєш в силі. У даному випадку такий «програш» утворює додаткові переваги для успішного проведення поєдинку. У зв’язку з тим, що стартова позиція спортсмена має стійкий характер, тому що він має чотирьохопорне положення, важливим моментом створення оптимальних умов поєдинку є положення загального центра ваги тулуба (ЗЦВ).

Найбільш стійке положення тулуба рукоборця в даній ситуації буде в тому випадку, коли проекція загального центра ваги буде знаходитися точно в середині площини опори. Однак для максимального використання стартової позиції спортсменові треба прийняти таке положення, щоб проекція загального центра ваги «рука, яка бореться», була перпендикулярна і знаходилася б в центрі стола.

При стартовій позиції руки суперників хватають одна одну таким чином, щоб фаланги великих пальців були видні. Кисть «руки, яка бореться» повинна бути перпендикулярна до плеча, а кут між передпліччям і плечем має бути 90º. Друга рука повинна держатися за штир. Це у великій мірі досягається розташуванням ніг, які, як правило, мають опору на підлогу.

Фаза атаки. Мета фази атаки полягає в досягненні переваги над суперником шляхом виведення його руки до кута в 45º відносно площини столу. Ми вивчаємо три основні способи атаки.

Перший спосіб – атака через верх. Атакуючий спортсмен за командою рефері до початку поєдинку одразу починає зісковзуючий рух своїх пальців уздовж вказівного пальця суперника і накриває його своєю долонею. Одразу відбувається силовий тиск на пальці суперника з метою розігнути його кисть до положення загального центра ваги. Атакуючий прагне дожати руку супротивника.

Другий спосіб – атака гаком. Із стартової позиції атакуючий починає різко крутити свою кисть мізинцем до себе, а великим пальцем вверх зовні, підламуючи таким чином кисть суперника донизу. При цьому центр ваги рукоборця зміщується до центру столу від початкового положення.

Третій спосіб – атака поштовхом. Атакуючий рукоборець штовхає свою руку вперед, вигинаючи її в зап’ясті, і продовжує рух до перемоги. Досягнення переваги враховують, коли один із спортсменів, проводячи той чи інший прийом, виконує рух кистю руки, випереджаючи супротивника, в результаті чого досягається перемога. Реалізація переваги. Дії рукоборця в цій фазі поєдинку направлені на посилення тиску на руку суперника в напрямку тієї результативної сили, яка була у фазі атаки, до досягнення переможного результату. Ця фаза поєдинку вважається важливою, тому що багато спортсменів, дуже добре провівши стартову фазу, вважають, що перемога забезпечена, але втрачають контроль і самі опиняються в програшному положенні.

Роль спарингу в армспорті

Армспорт – це єдиноборство, а не тільки робота з обтяженнями. Можна виділити два основних варіанти роботи за столом: це відпрацювання прийомів боротьби і безпосередньо сама боротьба. Приступати до боротьби за столом краще тоді, коли техніка боротьби знайде сприйнятливі обриси. Що стосується самої боротьби, то тут можна виділити два варіанти – роботу першим і другим номером. На заняттях відпрацьовуємо з вихованцями різні варіанти двобою. Двобій починає атакуючий суперник, а той, хто захищається, намагається піймати його старт і нав'язати свою техніку. Цей варіант більш універсальний. Він вчить спортсмена, який захищається використовувати свою коронну техніку з будь-яких, навіть незручних для себе позицій. При цьому спортсмен, який в основному працює першим номером, може відчути себе не дуже комфортно, тому що буде позбавлений свого звичного, набагато пріоритетного стартового положення. Але при роботі другим номером є і недолік – звикання, якби підстроюватися під свого суперника, а щоб виграти, треба на старті самому нав'язувати вигідні для себе умови.

Оптимальна схема тренування зі спарингом може виглядати в такий спосіб. На першому етапі тренування відпрацьовується техніка прийому без опору спаринг-партнера. На наступному етапі тренування атакує суперник, а головна мета другого спортсмена – захист і контратака. Справжня майстерність полягає саме в умінні провести прийом з будь-якого положення при максимальному опорі спаринг-спортсмена.

Техніка безпеки проведення занять, профілактика травм

Вихованці повинні бути проінструктовані про особливості поведінки в залі. Небезпеку представляють окремі спортивні прилади, конструкції з висунутими в зал частинами, на які хтось із тих, хто займається, може натрапити й отримати травму. Тому перед початком занять звертаю увагу вихованців на все те, що може представляти небезпеку отримання. Організовую навчальний процес таким чином, щоб вихованці були захищені від отримання травм. Основними засобами профілактики травм опорно-рухового апарату є навчання засад техніки, що виключає роботу суглобів і м'язів, яка суперечить законам анатомії та фізіології людини. Іншою можливістю запобігти отримання травм є правильна організація навчально-тренувальних занять і змагань. Для цього якісно проводимо розминку; щоб підготувати м'язи верхніх кінцівок і тулуба до майбутніх фізичних навантажень. Значну увагу приділяю техніці виконання прийомів боротьби; стежу за станом спортивного інвентарю, обладнання; постійно вдосконалюю матеріально-технічне забезпечення та умови проведення навчальних занять та змагань.

Інструкторська та суддівська практика

Оволодіння знаннями та навичками суддівства змагань в армспорті відбувається протягом усього терміну навчання в закладі.

У групах основного рівня вихованці вивчають правила проведення змагань з армспорту, основні суддівські термін (додаток 4).

Вихованці груп вищого рівня 1-го року навчання повинні цілком вивчити правила проведення змагань з армспорту, на 2-му році - положення про організацію місця змагань (додаток 5). Вихованці 3-го року навчання мають оволодіти навичками ведення та складання суддівської документації; а також вивчити жестикуляцію бокового судді та термінологію й жестикуляцію рефері.

Вихованці цих груп мають опанувати команди для шикування групи та виконання стройових вправ, вміти провести розминку. З 3-го року навчання вони допомагають керівнику гуртка в проведенні занять у групах початкової підготовки, мають самостійно проводити заняття в цих групах, вміти виявляти помилки під час виконання технічних елементів і знати найпростіші методи їх виправлення, а також правильно показати технічний елемент і пояснити техніку його виконання.

3.2. Спеціальне обладнання та пристрої для занять армспортом.

На початковому рівні навчання в гуртку армспорту я використовую тренажерний зал, в якому є необхідне обладнання для формування базової підготовки і загального зміцнення верхнього плечового поясу початківця армспортсмена.

 В групах основного рівня, коли починається етап підготовки до змагань, обовязково необхідне правильне розучування техніки боротьби на руках, тому тому я використовую стіл для боротьби на руках (армстіл). мал..1

  

(мал.1)        (мал. 2)

Також, в групах основного рівня, я використовую спеціальні блокові тренажери і пристосування до них.

Застосовую на заняттях спеціальні обладнання, які сприяють розвитку сили біцепсу, кисті, пальців, зап'ястя, і т.д., Це «Лямка для кисті», «Дерев'яна рукоятка» «Поворотна дерев'яна рукоятка», «Рукоятка-«пістолет». (малюнок 2)

 

3.3. Особливості планування, організації та проведення навчання на початковому, основному та вищому рівні.

Планування, організація та проведення освітнього процесу на початковому, основному та вищому рівні проводиться відповідно до освітньої програму гуртка армспорту.

 

Річний розподіл навчальних годин групи початкового та основного рівня

№ з/п	Теми навчальної програми	Рівні підготовки			Всього (годин)
		початкова	основна	спец.
1	Теоретична підготовка	2	2	2	6
2	Загальна фізична підготовка	26	26	26	78
3	Спеціальна фізична підготовка:
4	а) вправи динамічного характеру	22	18	14	54
5	б) вправи статичного характеру	-	6	12	18
6	Відпрацювання техніки боротьби за столом	12	12	12	36
7	Тактика ведення поєдинку	6	6	6	18
8	Практика суддівства			2	2
9	Виконання тестових нормативів	2	2	2	4
10	Усього за рік:	70	70	76	216

Річний розподіл навчальних годин групи вищого рівня

№  з/п	Теми навчальної програми	Рівні підготовки			Всього (годин)
		Початк.	основна	спец.	Всього
1	Теоретична підготовка	2	2	2	6
2	Психологічна підготовка	2	2	2	6
3	Загальна фізична підготовка	18	18	20	56
4	Допоміжна фізична підготовка	20	22	24	66
5	Спеціальна фізична підготовка:
6	а) вправи динамічного характеру	22	24	26	72
7	б) вправи статичного характеру	18	18	18	54
8	Відпрацювання техніки боротьби за столом	4	4	6	14
9	Тактика ведення поєдинку	6	6	6	18
10	Практика суддівства		6	6	12
11	Виконання тестових нормативів	2	2	2	6
12	Участь у змаганнях				14
	Усього за рік				324

 

ВИСНОВКИ

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи результати проведених педагогічних та психологічних досліджень, можна зробити висновок про перспективність й ефективність подальшого використання розробленого автором практичного інструментарію щодо створення ситуації успіху на заняттях гуртка як одного з основних джерел підвищення мотивації до навчання. Презентовані прийоми, форми, методи роботи щодо формування мотиваційного компонену само ефективності вихованців можна запроваджувати не тільки на заняттях гуртка з армспорту, але й у інших гуртках фізкультурно-спортивного напрямку. Вони є дієвими, практичними та ефективними. В цьому полягає практична значущість досвіду.

Мій перспективний досвід роботи успішно поширюється серед педагогів позашкілля. Методика використання власних відео занять, як методичного посібника:

• на освітньому порталі міста розміщені майстер-класи та фрагменти відео-занять з армспорту;

• на порталі інституту модернізації змісту освіти;

• особиста участь у змаганнях різного рівня та проведення майстер-класів.

Успіх породжує енергію для подолання труднощів, бажання вчитися. Дитина відчуває впевненість в собі і внутрішнє задоволення. Сьогодні успіх на занятті – завтра успіх на змаганнях– в майбутньому – успіх у житті! Це є підргунттям компетентісно-орієнтованої позашкільної освіти.

Зазвичай вихованці приходить в гурток позитивно вмотивовані.

Але щоб дійти до самого армспорту, треба поступово підготувати дітей через вправи Щоб у неї не згасло позитивне ставлення до занять хореографією, зусилля педагогів повинні бути спрямовані на формування стійкої мотивації досягнення успіху, з одного боку, і розвитку навчальних інтересів – з іншого.

Проведені психолого-педагогічні дослідження доводять, що у дітей з високою успішністю яскраво виражена мотивація досягнення успіху – бажання добре, правильно виконати завдання, отримати потрібний результат. Мотивація досягнення успіху, поряд з пізнавальними інтересами – найбільш цінний мотив навчальної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

 

1.  Безкоровайний Д. О. Оптимізація розвитку сили та статичної витривалості юнаків в армспорті : монографія. Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2013. 178 с «Олімпійський і професійний спорт». Харків, 2013. 22 с.
2. Безверхня Г.В. Формування мотивації до самовдосконалення учнів загальноосвітніх шкіл засобами фізичної культури і спорту: Метод реком. (длявчителів фіз. культури). – Умань: Вид-во Умань держ. пед. ін-ту. – 2003. – 52 с.
3. Бєлкін А.С. Ситуація успіху. Як її створити: Кн. для вчителя. - М.:Освіта, 1991. - 176 с. – (Майстерність вчителя: ідеї, поради, пропозиції).
4. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн.1: Особистісно орієнтовний підхід: теоретико-технологічні засади: Навч.-метод. видання. – К.: Либідь, 2003 – 280 с. 3. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн.2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади: Навч.- метод. посібник. – К.: Либідь, 2003. – 344 с
5. Біліченко О. О. Особливості мотивації до занять з фізичного виховання у студентів / О. О. Біліченко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2011. – № 5. – С. 3–5. 1. Boyko, O. (2013).
6. Бойко О. Теоретичні аспекти впливу мотиваційних складових на підвищення ефективності занять із фізичної культури / О. Бойко // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві : зб. наук. пр. Східноєвроп. нац. ун-ту. ім. Лесі Укрїнки / уклад. А. В. Цьось, С. П. Козіброцький. – Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т. ім. Лесі Українки, 2013. – № 1 (21). – С. 94–98.
7. Грибан Г. П., Мичка І. В. Педагогічні засади навчання силових вправ з

пауерліфтингу студентської молоді в освітньому процесі з фізичного виховання // Вісник Кам’янець-Подільського нац. університету імені Івана Огієнка. Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини. Кам’янець- Подільський, 2018. Вип. 11. С. 102–110.

8. Драгнєв Ю. В. Загальноосвітній предмет «Армспорт» в умовах профільного навчання у рамках базового загальноосвітнього предмету

«Фізична культура» // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2009. №10. С. 51–53.

9. Звягінцева І. М. Силова та фізична підготовка. Армспорт : метод. вказівки. Харків : ХНАМГ, 2009. 47 с.
10.                    Іващенко В.П., Безкопильний О.П. Теорія і методика фізичного виховання. Частина 1. - Черкаси: Видавництво ЦНТЕІ, 2005. – 420 с.
11.                    Круцевич Т.Ю. Оцінка як один із чинників підвищення мотивації учнів до фізичної активності // Фізичне виховання в школі. – 2003. - №1. – с. 47-50.
12.                    Клочко В.М., Безкоровайний Д.О. Спортивні єдиноборства. Армспорт. Техніка, тактика і методика навчання. Конспект лекцій// Х.: ХНАМГ, 2005. – 106 с.
13.                    Маслоу А. Г. Мотивация и личность / А. Г. Маслоу. – СПб. : Евразия, 1999. – 478 с.
14.       Мосійчук Л. В. Армспорт : методичні рекомендації. Тернопіль : Осадца Ю. В., 2017. 36 с.
15.       Овчарук І. С. Армспорт. Організація навчально-тренувальних занять : навч.-метод. посібник. Одеса: Військова академія, 2012. 145 с.
16.                    Остапенко О. Виховання в учнів 8-9 класів інтересу до занять фізичною культурою // Фізичне виховання в школі. – 2002. - №2. – с. 19-23.
17.                    Переверзеева С. Определение факторов мотивации старшекласников к занятиям физической культурой и спортом / С. Переверзеева, Т. Андрианов, Т. Дронникова, Е. Дронникова // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві : зб. наук. пр. Східноєвроп. нац. ун-ту. ім. Лесі Укрїнки / уклад. А. В. Цьось, С. П. Козіброцький. – Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т. ім. Лесі Укрїнки, 2012. – № 2 (18). – С. 188–191.
18.                    Попович О. І., Загура Ф. І., Коробка Є. В. Розвиток сили армрестлінгістів за допомогою спеціальних вправ та тренажерів // Вісник Запорізького національного університету. Серія: Фізичне виховання та спорт. Запоріжжя, 2014. № 2. С. 99–106.
19.                    Пристинський В. М. Взаємозв’язок пізнавальної активності та розвитку мотивації до занять фізичною культурою в навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл / В. М. Пристинський, Н. О. Курисько, Т. М. Пристинська, О. І. Григоренко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : наук. моногр. / за ред. проф. С. С. Єрмакова – Х. : ХДАДМ (ХХІП), 2008. – № 6. – С. 59–63.
20.                    Пуні А.Ц. Психологія фізичного виховання і спорту : навч. посіб. для ІФК / А. Ц. Пуні. – М., 1979. – С. 117.
21.                    Райтер Р., Лесько О., Борик О. Основні напрями спеціальної фізичної підготовки в рукоборстві // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві. 2015. № 3 (31). С. 258–261.
22.                    Розторгуй М. С., Куклишин І. В. Особливості зародження та розвитку армспорту в структурі адаптивного спорту // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія № 15 : Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт). 2019. Вип. 9 (103) С. 77–80.
23.                    Сірвачова, І.С. Мотивація самостійних занять фізичними вправами / І.С. Сірвачова // Фізична культура, здоров'я: проблеми, перспективи, технології: матеріали промов. наук. конф. / ДВГУ. - Владивосток, 2003. - C. 108-111.
24.                    Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві : збірник наукових праць № 1 (33), 2016 86 3. Горшкова Н. Б. Мотивація школярів до занять фізичною культурою і спортом / Н. Б. Горшкова // Актуальні проблеми фізичної культури і спорту, 2005. – № 6–7. – С. 130–133.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Анкета

для дослідження мотиваційного компоненту

ставлення вихованців до занять армспортом

 

1.     Чи подобаються Вам заняття силовими вправами чи силовими видами спорту?

• так, подобаються

• ні, не подобаються

• маю особисту відповідь _________________________________________

2.     Оберіть, будь ласка, основний мотив, що спонукає Вас до занять силовими вправами (армпортом) чи силовими видами спорту:

• зміцнення статури, покращання зовнішнього вигляду

• підвищення спортивних результатів у обраному виді спорту

• підвищення рівня фізичної підготовленості та покращання стану здоров’я і фізичного розвитку

• покращання показників навчання

• спілкування з друзями, емоційна розрядка, отримання задоволення

• маю особисту відповідь _______________________________________

3.     Чи сприяють, на Ваш погляд, заняття силовими вправами чи силовими видами спорту підвищенню рівня фізичної підготовленості, покращанню стану здоров’я і фізичного розвитку, вихованню морально- вольових якостей?

• так, сприяють

• ні, не сприяють

• маю особисту відповідь __________________________________________

4.     Який силовий вид спорту із запропонованих нижче вам імпонує більше всього?

• пауерліфтинг

• кросфіт

• гирьовий спорт

• армспорт

• перетягування канату

• маю особисту відповідь _________________________________________

5.     Визначте основні чинники, які сприяють наданню Вами переваги тому або іншому силовому виду спорту або виду силових вправ:

• наявність та професіоналізм фахівця (керівника гуртка) з конкретного силового виду спорту

• можливість досягнути високих спортивних результатів

• можливість виконати спортивний розряд чи отримати спортивне звання

• можливість покращити зовнішній вигляд та зміцнити будову тіла

• можливість отримати задоволення від занять

• можливість отримати заохочення від керівництва закладу

• приклад та поради вихованців вищого рівня, які досягли певних результатів

• маю особисту відповідь ________________________________________

6.     Чи відбувається, на Ваш погляд, зміцнення здоров’я, покращання фізичного розвитку та функціональних можливостей організму у вихованців під час занять армспортом?

• так, відбувається

• ні, не відбувається

• маю особисту відповідь _________________________________________

7.     Чи можна, на Вашу думку, застосовувати змагання з армспорту для покращання морального клімату в гуртку, зняття стресового напруження у вихованців та організації змістовного дозвілля?

• так, можна

• ні, не можна

• маю особисту відповідь

 

Дякуємо.

Додаток 2

Комплекс вправ самостійних занять

Вправи з подоланням ваги власного тіла

Загальнорозвивальні вправи з подоланням власної ваги корисні для кожного. Важливо до того ж сказати про те, що виконувати їх можна де і коли завгодно, якщо дотримуватися загального правила – за 1,5–2 год до та після їжі. Із рекомендованих нижче загальнорозвивальних вправ на розвиток і зміцнення основних м’язових груп можна самостійно складати індивідуальні комплекси для вирішення загальних та конкретних завдань, щоб зміцнити тіло й підвищити фізичну підготовленість.

Вправи для м’язів ніг

Тренуванню м’язів ніг і черевного преса потрібно приділяти більше уваги. Ноги складають майже половину маси тіла, і якщо вони «відстають» у розвитку, то тіло не матиме симетрії. До того ж, якщо не буде сильних ніг, то не буде сильної спини: без регулярних присідань зміцнити спину доволі важко.

Присідання – це ефективна вправа для розвитку м’язів ніг, сідниць і квадрицепсів.

Початкове положення – стоячи, ноги на ширині стегон.

Виконання вправи: на вдиху присісти до положення, у якому стегна будуть паралельні до підлоги, п’ятки від підлоги не відривати – у разі потреби можна покласти під п’яти брусок або книгу товщиною приблизно 2 см. На видиху, розгинаючи ноги, повернутися у вихідне положення. Намагатися тримати спину рівно. Вправу можна виконувати в повільному, середньому (оптимальному) та швидкому темпах. Крім звичайних присідань, можна виконувати різні види присідань.

Присідання на одній нозі у випаді

Початкове положення – стоячи у випаді на одній нозі, інша – спирається верхньою поверхнею стопи на край стільця (лави, дивану), розташованого позаду.

Виконання вправи: присідати доти, доки стегно робочої ноги не буде паралельним до підлоги, повернутися у вихідне положення. Після виконання всіх повторів підходу на одній нозі виконайте вправу на іншій нозі.

Важливі деталі: тулуб тримати вертикально рівно, не прогинаючись у попереку, погляд має бути спрямованим уперед; коліно робочої (висунутої вперед) ноги не має виходити за лінію носка.

Присідання з опорою спини на стіну зі зміщеним назад центром ваги.

Початкове положення – стоячи, спираючись спиною на стіну, поставити ноги трохи ширше стегон. Стопи розташовуються на відстані довжини стегна від стіни так, щоб гомілки залишалися перпендикулярними до підлоги протягом усього виконання вправи, носки дещо розсунути назовні.

Виконання вправи: повільно згинати ноги в колінних суглобах, ковзаючи спиною вниз по стіні до положення, у якому стегна будуть паралельні до підлоги. Водночас кут згинання між тазостегновими та колінними суглобами має складати приблизно 90°. Зафіксувати положення й повільно повернутися в початкове положення, не розгинаючи ніг у колінних суглобах повністю.

Важливі деталі: тулуб тримати рівно, відвівши плечі назад; зберігати постійний контакт спини зі стіною; положення рук – за голову, перед грудьми, на поясі або опущені вниз; розподіляти вагу рівномірно по всій поверхні ступні – від пальців до п’яток. Для зменшення навантаження на колінні суглоби потрібно стежити за тим, щоб ноги розташовувалися подалі від стіни.

Випад уперед або назад

Початкове положення – стоячи, руки на стегнах.

Виконання вправи: зробити крок уперед (назад) на 60–90 см від іншої ноги та повільно присідати до положення, у якому стегно ноги, яка стоїть попереду, не буде паралельними до підлоги. Потім, активно відштовхнувшись, повернутися у вихідне положення.

Важливі деталі: коліно ноги, що стоїть попереду, має перебувати над її носком; після виконання всіх повторів на одній нозі зробити випади на іншій або виконувати їх позмінно.

Варіанти для середнього рівня підготовки – виконати присідання у випаді однією ногою на підвищену опору (підставку), але, стоячи на підвищеній опорі, робити випад однією ногою вперед.

Піднімання таза в положенні лежачи на спині.

Вправа для зміцнення м’язів – розгиначів стегна. Початкове положення: лежачи спиною на опорі (на підлозі), руки вздовж тулуба, п’ятки ніг, які зігнуті в колінах, розташувати на підвищенні. Виконання вправи: напружте м’язи сідниць, дещо підніміть спину від підлоги. Втисніть п’ятки в опору, продовжуючи піднімати таз доти, доки тіло не буде прямим від колін до плечей. Для непідготовлених підійде наступна вправа.

Піднімання таза в положенні лежачи на спині з піднятою вертикально прямою ногою

Початкове положення – для ускладнення вправи підніміть одну ногу вертикально вгору. Виконання вправи: піднімаючи спину від підлоги, піднімати ногу так, щоб вона була перпендикулярна до підлоги протягом усієї вправи.

Піднімання на носок у положенні стоячи на одній нозі.

Вправа опрацьовує м’язи гомілки.

Початкове положення – стати носком однієї ноги на сходинку або дерев’яний брусок. Стопу іншої можна відвести за робочу ногу на рівні ахіллового сухожилля. Однією рукою можна триматися за опору. П’ятку робочої ноги опустити якомога нижче.

Виконання вправи: піднятися на носок якомога вище, утримуючи ногу прямою. Затриматися у верхній точці руху й повернутися у вихідне положення.

Варіант вправи: піднімання на носки, стоячи на обох ногах.

Вправи для м’язів грудини, спини, плечового пояса та рук

Вправи для м’язів грудей

Для м’язів грудей однією з найкорисніших вправ без обтяжень є звичайні віджимання від підлоги. Раджу обрати будь-яку із запропонованих нижче вправ і виконувати її в кілька підходів до стомлення:

згинання та розгинання рук в упорі лежачи – віджимання;

віджимання із зупинками за траєкторією руху вгору та вниз;

віджимання в положенні «ноги вище рівня голови»;

віджимання з розташуванням рук одна попереду іншої. Розглянемо докладніше виконання кожної з названих вправЗгинання та розгинання рук в упорі лежачи – віджимання Початкове положення – опір лежачи на прямих руках, долоні на ширині плечей. Не згинати тулуб і ноги та не прогинатися в попереку.

Виконання вправи: згинати руки в ліктьових суглобах майже до торкання грудьми підлоги. Потім розгинати руки, щоб повернуться в початкове положення. Важливі деталі: випрямляючи руки, не розгинати їх у ліктьових суглобах повністю; не розслабляти м’язи спини та стегон, тримати тулуб і стегна рівно; підборіддя не має висуватися вперед під час згинання рук; ті, кому важко виконати вправу, можуть повернутися у вихідне положення з опору на коліна, а потім, після випрямлення рук, опиратися на носки. Варіант для середнього рівня: під час опускання тулуба виконувати уповільнений рух.

Віджимання за недостатнього рівня підготовленості:

а) згинання та розгинання рук на підвищеній опорі (від краю столу, підвіконня, стільця);

б) згинання та розгинання рук в опорі на колінах.

Вправи виконуються до втоми в одному підході з поступовим збільшенням кількості підходів. Віджимання із зупинками. Під час згинання та розгинання рук у ліктьових суглобах уповільнюють рух і роблять зупинки, щоб довше зберігалася напруга м’язів рук та грудей.

Наприклад, опуститися на одну третину, зробити зупинку на 2–3 с. Потім опуститися ще на третину нижче, зупинитися й, нарешті, зробити ще одну зупинку в нижній точці амплітуди руху перед тим, як випрямити руки.

Вправи для розвитку м’язів верхньої частини спини

Для м’язів верхньої частини спини рекомендується підтягуватися на щаблині.

Підтягування у висі на щаблині

Початкове положення – вис на щаблині, руки на ширині плечей, хватом донизу (долоні обернені до себе) або хватом зверху.

Виконання вправ: зігнути руки в ліктях, виконувати підтягування таким чином, щоб підборіддя опинилося вище за щаблину. Зафіксувати положення у верхній точці й повернутися у вихідне положення. Виконувати до рівня підборіддя вище щаблини.

Варіанти для початкового рівня: якщо важко виконати підтягування навіть один раз, рекомендується виконувати підтягування на низькій щаблині різними хватами; виконувати підтягування за допомогою партнера у вихідному положенні; виконувати підтягування на низькій щаблині різними хватами з положення лежачи, ноги на підлозі.

Щаблину встановлюють на висоті приблизно 1 м від підлоги. У висі лежачи на низькій перекладині п’ятки пиратися на підлогу таким чином, щоб поперечина перебувала над грудьми, а ноги та тулуб – на одній лінії. Підтягуватися до торкання щаблини грудьми або підборіддям. Повторювати до втоми кілька разів.

Варіанти для середнього рівня підготовленості: підтягування на щаблині хватом донизу (зверху) із підвішеним до пояса обтяженням або з вантажем за спиною. Виконувати до рівня, коли підборіддя буде вищим за щаблину, з будь- яким видом хвату. У вигляді вантажу за спиною можна використовувати рюкзак або пасок із обтяженням.

Підтягування на щаблині широким хватом зверху. Виконувати до торкання щаблини грудьми або потилицею для підвищення навантаження на найширші м’язи спини. Цей варіант підтягування більш важкий для виконання.

Вправи для трицепсів

Згинання та розгинання рук із опором сидячи позаду

Початкове положення – опір, сидячи позаду, об край будь-якої лави, ноги зігнуті в колінах, стопи на підлозі.

Виконання вправи: згинаючи руки, повільно опускати тулуб вниз до крайнього положення. Зафіксувати положення. Потім розігнути руки, повернутися у вихідне положення.

Важливі деталі: під час опускання тримати пряму спину ближче до стільця; руки під час повернення в початкове положення мають бути дещо зігнутими в ліктях; чим ближче розташовані руки, тим більше навантажуються трицепси.

Варіанти виконання:

а) виконувати вправу з прямими ногами, спираючись на п’ятки, або одну ногу, зігнуту в колінному суглобі, покласти на коліно іншої;

б) згинання та розгинання рук в опорі позаду з опорою рук і ніг на лаві. Виконувати згинання та розгинання рук, як у попередній вправі.

Вправа для біцепсів

Підтягування на щаблині вузьким хватом донизу

Початкове положення – вис на щаблині вузьким хватом донизу.

Виконання вправи: згинаючи руки, виконувати підтягування до положення, за якого підборіддя буде вищим за рівень щаблини. Зафіксувати це положення. Повільно розгинаючи руки, повернутися у вихідне положення. Вузький хват сприяє цілеспрямованому опрацюванню біцепсів.

Вправи для м’язів живота та попереку

Сильні м’язи попереку та розвинений черевний прес забезпечують правильну поставу, дають змогу зберігати вертикальне положення протягом дня, значно знижують імовірність виникнення поперекових болів. Слабкі м’язи черевного преса не запобігають обвисанню живота, збільшуючи навантаження на поперек.

М’язи живота та спини потрібно тренувати постійно протягом усього життя, щоб бути здоровим і мати привабливий зовнішній вигляд. Зміцнення цих м’язів забезпечує не лише пружність м’язів середньої частини тіла та гарний зовнішній вигляд, а дає змогу ефективно працювати над розвитком м’язів інших частин тіла. Для тренування цих м’язів важливо правильно обрати вправи і ступінь навантаження, що дасть змогу цілеспрямовано тренувати мускулатуру живота. Якщо вправи для м’язів черевного преса виконуються без достатнього фізичного навантаження та напруги, у швидкому темпі, то про належну стимуляцію зростання м’язової тканини не може бути й мови.

Прес, як і литкові м’язи, ‒ дуже витривала група м’язів. Із огляду на це потрібно намагатися опрацьовувати м’язи черевного преса до появи значного стомлення. Чим повільніше виконується вправа, тим більше навантажуються м’язи. Між вправами не варто довго відпочивати. Для занять із обтяженнями потрібні міцні м’язи преса та попереку, щоб забезпечити стабільність середньої частині тіла під час виконання станової тяги та присідань. Саме м’язи преса та попереку створюють потрібний «силовий пояс», що захищає хребет.

Вправи для верхньої частини м’язів черевного преса

Піднімання верхньої частини тулуба лежачи на спині.

Вправа є базовою для м’язів черевного преса.

Початкове положення – лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах, стопи на підлозі. Руки за голову, підтримувати її пальцями на рівні вух або схрестити руки на грудях.

Виконання вправи: піднімати верхню частину тулуба, напружуючи м’язи черевного преса й утримуючи поперек щільно притиснутим до підлоги. Потім виконати зворотний рух і повернутися у вихідне положення. Починати повторення вправи до того, як лопатки або голова торкнуться підлоги, не відпочиваючи доти, доки не досягнете стану м’язового стомлення.

Вправа з підніманням верхньої частини тулуба може виконуватися в різних варіантах, що забезпечує різнобічний вплив, для опрацювання верхньої частини черевного преса. Так, із положення лежачи на спині з піднятими прямими ногами, з піднятими та зігнутими в колінах.

Варіант вправи: лежачи на спині, ноги зігнуті в тазостегнових суглобах під кутом 900 до тулуба, стопи розташовані на підвищеній опорі. Руки можна схрестити на грудях або за головою.

Піднімати верхню частину тулуба, посуваючи груди вперед. Поперек притиснутий до підлоги, у тазостегновому суглобі не має відбуватися жодних рухів, що відрізняє цю вправу від підіймання верхньої частини тулуба в положенні ноги на підлозі.

Щоб уникнути напруги в області шиї, під час виконання вправи з піднімання й опускання верхньої частини тулуба не рекомендується переплітати пальці рук за головою. За такого положення пальців при виконанні вправи голова мимоволі тягнеться вперед і створюється надлишкова напруга м’язів шиї. Забезпечення стійкого положення голови вимагає широкого розведення пальців рук: великі пальці розташовані у верхній частині шиї, а мізинці - майже в області верхівки.

Вправи для косих м’язів черевного преса

Нахили вперед з поворотом тулуба

Початкове положення – стоячи, руки в сторони.

Виконання вправи: нахил уперед із поворотом верхньої частини тулуба до торкання правою рукою носка лівої ноги. Повернутися в початкове положення та виконати нахил до торкання лівою рукою правої ноги.

Повторювати вправу приблизно 16–20 разів для початківців. Для середнього рівня підготовленості робити її більш інтенсивно протягом 30-60 с. Після відпочинку протягом 30–60 с повторити вправу ще раз.

Піднімання тулуба з поворотами з положення лежачи на спині.

Початкове положення - лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах, стопи на підлозі, руки за головою.

Виконання вправи: піднімати верхню частину тулуба з одночасним поворотом праворуч, руки вперед до торкання лівою рукою правого коліна. Повернутися у вихідне положення та повторити вправу з поворотом в інший бік. Важливі деталі: скручувальний рух виконувати з невеликою амплітудою, піднімати тулуб і тягтися плечем до протилежного коліна; стопи протягом усього виконання вправи мають бути щільно притиснутими до підлоги.

Піднімання верхньої частини тулуба лежачи на спині із зігнутими й опущеними вбік ногами.

Початкове положення – лежачи на спині із зігнутими ногами, руки за головою, спина притиснута до підлоги. Опустити зігнуті в колінах ноги ліворуч, щоб стегно лівої ноги розташовувалося на підлозі, а права нога лежала на лівій. Виконання вправи: скорочуючи м’язи черевного преса, піднімати верхню частину тулуба, тягнутися вперед у напрямку тазу, як під час класичного піднімання верхньої частини тулуба з положення лежачи. Потім повернутися в початкове положення. Виконати всі повороти в один бік, потім повернути коліна в інший бік і продовжувати вправу.

Важливі деталі: тримати поперек притиснутим до підлоги протягом усієї вправи; не торкатися головою підлоги в крайньому нижньому положенні й не нахиляти її вперед під час виконання руху; утримувати протягом 2 с положення в момент найвищої напруги м’язів, а потім починати зворотний рух.

Цей варіант підіймання верхньої частини тулуба за його скрученого положення лежачи на спині з опущеними вбік зігнутими ногами забезпечує більш активну участь косих м’язів живота, якщо на кожний рух вгору та вниз витрачається по 5 с.

Згинання та розгинання ніг із поворотами тулуба.

Початкове положення – лежачи на спині, ноги підняті та зігнуті в колінах під кутом 90°, гомілки паралельні до підлоги, руки за головою.

Вправи для м’язів нижньої частини черевного преса Підтягування стегон до грудей у положенні лежачи на спині Початкове положення – лежачи на спині, руки розташовані вздовж тулуба долонями вниз. Підняти голову й утримувати її в такому положенні до кінця вправи.

Виконання вправи: піднімати ноги до грудей, згинаючи їх у колінах. Досягнувши верхньої точки амплітуди руху, піднімати таз, підтягуючи коліна до грудей. Потім повільно опускати таз і ноги, одночасно плавно розгинаючи ноги до повного випрямлення. Утримувати випрямлені ноги на деякій відстані від підлоги, а потім повторювати всі рухи до досягнення м’язового стомлення.

Важливі деталі: утримувати вихідне положення рук і голови протягом усього виконання вправи; під час виконання всіх повторень ноги не мають торкатися підлоги. Піднімання таза в положенні лежачи на спині з піднятими догори ногами.

Початкове положення – лежачи на спині, руки вздовж тулуба, долонями вниз. Підняти вгору прямі ноги перпендикулярно до тулуба.

Виконання вправи: напружуючи м’язи нижньої частини черевного преса, тягнутися ногами вгору, піднімаючи таз над підлогою. Затриматися у верхньому положенні та повільно опустити таз до торкання підлоги. Потім повторити вправу.

Важливі деталі: не робити ривкових рухів ногами під час підіймання таза вгору; намагатися виконувати підіймання таза за допомогою скорочення м’язів живота; найбільш ефективно виконувати вправу в повільному темпі.

Катання гімнастичного валика на підлозі.

Початкове положення – стоячи на колінах в опорі на валик.

Виконання вправи: на вдиху покотити валик уперед до положення опору лежачи на колінах, руки догори. Тулуб не торкається підлоги. Потім на видиху повернутися у вихідне положення. Повторити вправу на початковому етапі стільки разів, скільки зможете. Поступово збільшити навантаження до 20–30 повторів.

Підтягування ніг до грудей у висі на щаблині.

Початкове положення: у висі на щаблині широким хватом зверху, ноги дещо зігнуті. М'язи нижньої частини живота, підтягувати стегна до грудей, округлюючи поперек. Зафіксувати положення у верхній точці амплітуди руху до відчуття напруги в нижній частині черевного преса, а потім повернутися у вихідне положення. Одночасне піднімання ніг і тулуба.

Початкове положення – лежачи на спині, підняти руки вперед, пальці спрямовані до стелі.

Виконання вправи: підняти одночасно тулуб і ноги, напружуючи м’язи нижньої частини живота. Намагатися торкнутися носків пальцями рук, спину тримати рівно. Зафіксувати положення у верхній точці, а потім повернутися у вихідне положення.

Вправи для поперекового м’яза живота

Втягування м’язів живота.

Початкове положення – стоячи на колінах із опором на руки. Спину тримати рівно.

Виконання вправи: зробити глибокий вдих, випинаючи живіт. Потім із силою видихнути й вигнути спину подібно до кішки, втягнувши живіт і зберігаючи вигнуте положення, тримати паузу.

Можна зробити кілька поверхневих вдихів через ніс. Вправу варто виконувати протягом 20–30 с. Потім на вдиху повернутися у вихідне положення, випрямляючи спину.

Вправа «міст»

Початкове положення - упор лежачи на передпліччях, з’єднати кисті рук, щоб руки утворили трикутник. Тіло випрямлене, спину тримати рівно (не прогинатися).

Виконання вправи: втягнути м’язи живота якомога сильніше та підняти тулуб. Зберігати це положення «зависання» в повітрі від 20 до 60 с. Потім опуститися, відпочити та повторити вправу.

Важливі деталі: якщо зробити одразу паузу на 60 с під час утримання положення важко, треба використовувати будь-яку за часом комбінацію повторів, щоб поступово довести тривалість виконання до 1 хв. Щоб утримати вагу тіла, головну роботу мають виконувати м’язи живота.

«Міст» у положенні лежачи на боку.

Початкове положення – лежачи на боці з опором на передпліччя та зовнішній край стопи. Одна рука притиснута до тулуба. Тіло має бути прямим.

Виконання вправи: втягніть м’язи живота якомога глибше та утримуйте це положення від 10 до 30 с. Потім повторіть вправу для іншого боку тіла.

Вправи для зміцнення нижньої частини спини

М’язи попереку – це потужна м’язова група, яка тягнеться вздовж усього хребта, починаючись від нижньої частини. Вона підтримує хребет у вертикальному положенні. Тренування розгинаючих м’язів в області попереку та м’язів живота дає змогу зміцнити середню частину тіла спереду і ззаду, щоб створити міцну серцевину, яка надаватиме більше рівноваги, координації, сили й рухливості. Для укріплення м’язів попереку виконуються вправи з розгинання тулуба в положенні лежачи на животі.

Піднімання верхньої частини тулуба.

Початкове положення – лежачи на животі, руки вздовж тулуба.

Виконання вправи: прогнутися, піднімаючи верхню частину тулуба, з’єднати кисті за спиною. Тягнутися руками до ніг, напружуючи м’язи. Затриматися в цьому положенні на одну секунду та повернутися у вихідне положення. Піднімання ніг у положенні лежачи на животі.

Початкове положення – лежачи на животі, руки зігнуті, кисті долонями вниз під підборіддя. Підтягнути живіт і притиснути нижньою частиною тіла до підлоги. Виконання вправи: піднімати ноги вгору, прогинаючись у попереку. Затримати ноги в такому положенні на 1–2 с, потім розслабитися та повторити вправу.

Важливі деталі: якщо складно піднімати одразу обидві ноги, спробуйте піднімати їх по черзі; вправа розтягує та зміцнює м’язи живота, зміцнює нижню частину спини. Вона є підготовчим етапом для виконання наступної вправи.

Одночасне піднімання рук і ніг у положенні лежачи на животі.

Початкове положення – лежачи на животі, ноги прямі, руки витягнуті догори.

Виконання вправи: підняти одночасно руки, голову, плечі та прямі ноги над підлогою. Зберегти це положення від 1 до 5 с, утримувати голову та шию на одному рівні з плечима протягом усього часу виконання вправи. Потім повернутися у вихідне положення. Намагатися не затримувати дихання.

Зміцнити м’язи живота та спини можна за допомогою такого варіанта вправи: стоячи, палиця за спиною. Робити наклони вперед від 50 до 100 разів.

Гантелі – доступний і потрібний снаряд для тренінгу

Під час проведення тренувань гантелі надають величезні можливості через необмежений вибір вправ, що робить їх кращим типом обладнання.

Не можна не погодитися з думкою про те, що переваги гантелей полягають, по-перше, в посиленні роботи мускулатури порівняно зі звичайними вправами, отже, у надані додаткового імпульсу її розвитку, по-друге, вони загальнодоступні та дають змогу дозувати навантаження для кожної окремої групи м’язів. Для початкового тренування з обтяженнями гантелі є кращим снарядом, особливо в умовах самостійного тренування. Варто додати також, що під час виконання вправ із гантелями є певна свобода рухів, якої немає під час роботи зі штангою та тренажерами. Ви можете пересувати їх вище, нижче, ближче одна до одної, далеко назад, що дає змогу не лише збільшувати силу великих м’язів, а й ефективно опрацьовувати невеликі м’язи.

Наприклад, починати роботу з м’язів слабкого боку тіла, щоб збільшувати рухливість суглобів. До того ж гантелі більш ощадно впливають на плечові та ліктьові суглоби порівняно зі штангою. До недоліків можна зарахувати проблему тренування з великими вагами для розвитку максимальної сили й сили м’язів нижньої частини тіла.

Для самостійного тренування потрібно мати дві розбірні гантелі, щоб обирати вагу для опрацювання різних груп м’язів, а також доволі міцну тренувальну лаву.

Визначення ваги обтяжень.

Перед тренуванням потрібно визначитися, з якою вагою ви будете працювати. Починати займатися краще з найлегшого: використовувати гантелі вагою 1,5–2,5 кг для жінок і 2,5–5,0 кг для чоловіків. Зробіть кілька пробних повторень вправи з обраною вагою, щоб зрозуміти, як почуваються ваші м’язи. Деякі вправи варто починати з дуже легких гантелей або взагалі без обтяжень, нарощуючи навантаження поступово.

Обирати потрібно таку вагу, з якою без сильного зусилля можна виконати вправу в першому підході. Потім ви зможете визначати, коли потрібно додавати вагу. Наприклад, якщо вправу з колишньою вагою легко виконувати в останньому підході. Потрібно поступово й обережно нарощувати вагу обтяжень.

Вага гантелей залежить, насамперед, від ваших силових можливостей, а також від мети тренування. Дотримуйтеся такого правила: коли ви зможете виконати 12 повторів цієї вправи – потрібно збільшити вагу обтяження на наступному тренуванні.

Додаток 3

Тестування фізичних якостей вихованців гуртка

армспорту, группа вищого рівня.

Керівник гуртка Тімченко В.В.

 

Мета: Експериментально обґрунтувати дозування фізичного навантаження вихованців, які мають різний рівень розвитку фізичних здібностей.

Методи:

•  Аналіз літературних джерел
• Тестування розвитку фізичних здібностей

Для визначення рівня фізичної підготовленості були використані тести:

1.                   Підтягування на турніку (кількість раз)
2.                   Згинання та розгинання рук в упорі лежачи (кількість раз)
3.                   Присідання зі штангою (кількість раз)

Тестування проводилось в групі вищого рівня. У них брали участь хлопці 17-20 років, які регулярно відвідують заняття з армспорту (3 рази на тиждень, тривалість кожного заняття становила 3 академічні години), були протестовані 15 хлопців. Всі станом здоров’я віднесені до основної медичної групи.

Тестування проводилось повторно, щоб порівняти результати які проводились на початку навчального року (після тривалого літнього відпочинку), з результатами тестувань після тримісячного навантаження. В результаті тестування були виявлені 3 рівні розвитку фізичних здібностей (достатній, середній, низький)

Перший рівень (достатній) становили – 16,8 % хлопців

Другий рівень (середній) становили 48,3 % хлопців

Третій рівень (низький) становили 35,9 % хлопців

Найбільший % хлопців із достатнім рівнем був у тесті «Підтягування на турніку» -60 %, найменший у «Присідання зі штангою» - 20 %

Серед хлопців із середнім рівнем найбільший % був зафіксований у тесті «Згинання та розгинання рук в упорі лежачи» - 64,2 % найменший у «Присідання зі штангою» - 20 %.

 

Результати:

Проаналізувавши показники, слід відмітити, що зміни, які характеризують фізичну підготовленість хлопців та розвиток їхніх силових якостей, відбулися в таких тестах.

1). Результати тесту «Підтягування на турніку» (збільшення результату в середньому по групі на 12,9 раз);

2) За тестом «Згинання та розгинання рук в упорі лежачи» ( с початку року та на середину року, результат збільшився на 4,6 раз)

3) За тестом «Присідання зі штангою» йде тенденція до покращення результату (с початку року та на середину року, результат збільшився на 2,6 раз.).

Висновок: Заняття армспортом найбільш вплинули на рівень розвитку силових якостей та витривалості і сприяли змінам у розвитку таких фізичних якостей, як міцність , та витривалість.

 

 

№ з\п	Прізвище ім’я	віджимання	присідання	підтягування
1	Алексієнко Михаїл	добре	добре	добре
2	Бакланов Владислав	відмінно	добре	відмінно
3	Волошин Владислав	відмінно	відмінно	відмінно
4	Волошиненко Данило	добре	відмінно	добре
5	Іосипов Микола	добре	добре	добре
6	Ібрагімов Акшин	відмінно	відмінно	відмінно
7	Манойло Денис	відмінно	добре	відмінно
8	Мішустін Ростислав	добре	задовільно	задовільно
9	Паньков Владислав	відмінно	добре	добре
10	Стеценко Владислав	відмінно	відмінно	відмінно
11	Семко Ілля	відмінно	відмінно	відмінно
12	Федоряка Сергій	відмінно	відмінно	відмінно
13	Червотока Евгеній	добре	добре	добре
14	Черепанов Максим	добре	добре	добре
15	Штерндок Ілля	добре	добре	добре

 

Додаток 4

Правила

проведення змагань з армспорту

1.                   Програма i характер змагань
2.                   Система проведення змагань
3.                   Органiзацiя змагань
4.                   Учасники змагань
5.                   Суддiвська колегiя
6.                   Правила проведення та суддiвства змагань
7.                   Визначення переможцiв
8.                   Суддiвська термiнологiя
9.                   Протести
10.               Обладнання мiсць змагань

 

Загальнi положення

1. Змагання з армспорту проводяться за спеціальним стандартним столом на лівій або правій руках. У змаганнях місця учасників у вагових категоріях визначаються окремо на кожну руку. У командний залік зараховуються місця, зайняті спортсменами в особистому заліку окремо на лівій і правій руках.

1. Програма i характер змагань

1.1.В особистих змаганнях визначаються мiсця зайнятi учасниками у кожнiй ваговiй категорiї.

1.2. У командних змаганнях визначаються результати команд i їх мiсця.

2. Система проведення змагань

2.1. Змагання з армспорту проводяться за системою з вибуванням пiсля двох поразок.

2.2. Змагання проводяться спочатку на лiвiй потiм на правiй руках.

3. Органiзацiя змагань.

3.1. Положення про змагання.

3.1.1. Змагання проводяться за дiйсними правилами i положенням, затвердженому органiзацiєю що проводить змагання.

3.1.2. Положення про змагання є основним документом, яким керуються суддiвська колегiя та учасники змагань.

3.1.3. Положення про змагання повинне мiстити наступнi роздiли:

а) мети i задачi;

б) час i мiсце проведення;

в) керiвництво змаганнями;

г) органiзацiї, що беруть участь, i учасники;

д) програма;

е) порядок i умови визначення особистого результату (система залiку);

є) нагородження;

з) порядок i термiни подачi заявок.

3.2. Заявки на участь у змаганнях.

3.2.1. Iменна заявка на участь у змаганнях подається в органiзацiю, яка проводить змагання, i приймається мандатною комiсiєю.

3.2.2. Заявка повинна бути пiдписана керiвництвом органiзацiї, що направляє команду на змагання, i затверджена печаткою.

3.2.3. У заявцi напроти прiзвища кожного спортсмена повиннi бути вiза лiкаря "допущений", його пiдпис i печатка.

4. Учасники змагань.

4.1. Вiковi групи учасникiв.

4.1.1. Змагання з армспорту проводяться за такими вiковими групами (за роком народження):

юнаки (чоловіки і жінки) – 14 - 18 років;

юніори (чоловіки і жінки) – 19 - 21 рік;

дорослі (чоловіки і жінки) – 14 років та старші;

4.2. Ваговi категорiї.

4.3. Допуск до участi у змаганнях.

4.3.2. До участi у змаганнях допускаються пiдготовленi спортсмени, якi займаються армспортом не менше 6 мiсяцiв, якi одержали дозвiл лiкаря та представили до мандатної комiсiї документи, передбаченi положенням про змагання.

4.4. Зважування учасникiв.

4.4.1. Зважування учасникiв проводиться за день до початку змагань для усiх вагових категорiй, але не ранiше нiж за 24 години до початку змагань.

4.4.2. Пiд час зважування учасник зобов'язаний пред'явити документ, що засвiдчує його особу.

4.4.3. Учасник, котрий спiзнився або не прийшов на зважування, вибуває зi змагань.

4.5. Жеребкування.

4.5.1. Жеребкування проводиться у кожнiй ваговiй категорiї окремо на лiву i праву руки для учасникiв пiд час зважування.

4.6. Обов'язки та права учасникiв змагань.

4.6.1. Учасник зобов'язаний:

а) знати правила i положення про змагання i неухильно їх виконувати;

б) бути увiчливим та коректним по вiдношенню до усiх учасникiв, глядачiв, суддiв та осiб, якi проводять та обслуговують змагання;

в) беззаперечно виконувати вказiвки офiцiйних осiб i суддiв.

4.6.2. Учасник має право:

а) звертатись до суддiвської колегiї через представника або капiтана своєї команди;

б) до початку зважування проводити контроль за своєю вагою на вагах офiцiйного зважування;

в) за необхiднiстю звертатися до лiкаря змагань.

4.6.3. Учасник, що показав явну технiчну непiдготовленiсть, може бути знятий зi змагань головним суддею.

4.8. Костюм учасникiв змагань.

4.8.1. До участi у змаганнях спортсмени (нки) допускаються тiльки у спортивному одязi та спортивному взуттi.

4.8.2. Спортивний одяг складається з футболки з коротким рукавом до середини плеча або майки, спортивних штанiв.

4.8.3. Учасникам забороняється вживати будь-якi любi захиснi бинти (браслети) на зап'ястях та лiктях.

4.8.4. Руки учасникiв повиннi бути чистими, без ознак шкiряних захворювань, нiгтi коротко пiдстриженi.

5. Суддiвська колегiя.

5.1. Головна суддiвська колегiя складається iз головного суддi, його заступника, головного секретаря, суддiв, iнформаторiв, лiкаря.

6. Правила проведення та суддiвства змагань.

6.1. Правила ведення поєдинку.

6.1.1. Пiсля оголошення iнформатора змагань, до столу запрошується пара спортсменiв, якi займають мiсця по обидвi сторони столу. Спортсмен, який був викликаний першим, займає мiсце справа вiд реферi, який судить поєдинок.

6.1.2. Пiсля того як реферi переконався у правильностi положення тулуба по вiдношенню до столу, слiдує команда: "Grip" - "Захват". Пiсля команди "Grip" спортсмени торкаються один одного вiдкритими долонями i роблять захват. В момент захвату спортсмени не мають права вiдривати лiкоть вiд пiдлокiтника чи мiняти положення тулуба.

6.1.3. Якщо на протязi 15 сек. спортсмени не зафiксували захват, його встановлює реферi.

6.1.4. Спортсмени торкаються долонями, пiсля чого реферi призначає першого спортсмена, який має провести захват, пiсля цього по командi другий спортсмен робить захват.

6.1.5. Пiсля встановлення правильного захвату слiдують основнi команди: "Don't move" - ("Не рухатись"), "Ready" - ("Увага"), "Go" - ("Марш"). Пiсля команди "Don't move" спортсмени не мають права здiйснювати любi рухи. Поєдинок починається пiсля команди "Go". Команда "Ready" є сигналом для повної готовностi спортсменiв.

6.1.6. По командi "Stop" - ("Стоп") поєдинок зупиняється. Реферi жестом прямої руки вказує на бiк переможця i говорить "Winner" - ("Переможець").

6.1.7. Спортсмени не мають права припиняти поєдинок до команди "Stop", навiть якщо їм здалося, що вони притиснули руку суперника до валика.

6.1.8. Якщо в процесi боротьби вийшов розрив захвату, реферi зв'язує руки спортсменiв спецiальним ременем i призначає повторний поєдинок.

6.2. Порушення правил при боротьбi.

6.2.1. Спортсмен повинен уважно слухати та виконувати усi команди реферi. Порушеннями правил вважаються наступнi дiї спортсменiв:

а) невиконання команд реферi;

б) рух пiсля команди "Don't move";

в) передчасний старт пiсля команди "Ready";

г) вiдрив лiктю вiд пiдлокiтника;

д) зсування лiктю з пiдлокiтника;

е) торкання головою, плечем свого передплiччя або захвату рук;

є) вiдрив руки вiд штиря;

ж) вiдрив обох нiг вiд пола;

м) неспортивна поведiнка.

6.2.2. За порушення пунктiв (а-б) дається зауваження. Два зауваження рiвносильне одному попередженню. За порушення пунктiв (в-н) спортсмену дається попередження. Два попередження рiвносильне поразцi.

7. Визначення переможцiв.

7.1. Спортсмен вважається переможеним:

а) якщо його рука була притиснута до валика або пройшла рiвень вищої лiнiї валика;

б) якщо вiн отримав друге попередження;

в) якщо вiн порушив правила в програшному положеннi;

г) якщо вiдбувся розрив захвату в програшному для нього положеннi;

8. Суддiвська термiнологiя

При проведеннi поєдинку всi команди реферi повинен вимовляти англiйською мовою.

а) "Поставити лiктi" - "Put elbows on the table";

б) "Захват"- "Grip";

в) "Вiдкрити кисть" - "Open the hand";

г) "Закрити кисть" - "Close the hand";

д) "Випрямити зап'ястя" - "Straighten the hands";

е) "Вирiвняти плечi" - "Square the shoulders";

є) "Плечi назад" - "Shoulders back";

ж) "Не рухатись" - "Don't move";

з) "Увага! Марш" - "Ready! Go!";

к) "Зсковзування лiктя" - "Elbow slip";

л) "Вiдрив лiктя" - "Elbow lifted";

м) "Небезпечна позицiя" - "Injury prone position";

н) оголошення "Перше попередження" - "One foul";

о) оголошення "Друге попередження" - "Two fouls";

п) "Стоп" - "Stop" - закiнчення поєдинку;

р) оголошення переможця - "Winner".

9. Протести

9.1. Протести, обгрунтованi посиланнями на пункти правил, подаються у письмовому виглядi головному секретаревi змагань.

10. Обладнання мiсць змагань

10.1. Армстiл.

10.1.1. Змагання проводяться за спецiальним стандартним столом, який обладнаний пiдлокiтниками, валиками для торкання рук та штирями для захвату.

10.1.2. Стiл для проведення змагань на лiву руку вiдрiзняється вiд столу для проведення змагань на праву руку тiльки положенням пiдлокiтникiв, валикiв за принципом дзеркального вiдображення.

10.1.3. Конструкцiя армстолу.

Армстiл виготовується з мiцного металу - профiль 20х20 - 40х40. Поверхня армстолу виготовується з фанери товщиною 10 - 20 мм або листового металу 3 - 5 мм. На поверхнi столу установлюються два пiдлокiтника i два валика, закрiпленi знизу болтами або шурупами. Щоб запобiгти травмування грудної клiтки спортсмена, на тi сторони армстолу, де вони знаходяться пiд час боротьби, повиннi бути встановленi зм'якшуваннi накладки.

10.2. Ремiнь для зв'язування рук.

10.2.1. Згiдно правил змагань, для забезпечення поєдинкiв в спiрних ситуацiях пiд час розриву рук спортсменiв застосовується спецiальний ремiнь для зв'язування їх рук.

10.2.2. Ремiнь зображує собою плитну, м'яку тасьму будь якого кольору шириною 20-25 мм та довжиною 1000-1010 мм. Для крiплення ремiнь має липучку або металевi скоби.

10.3. Пiдставка для нiг.

Згiдно правил змагань для спортсменiв невеликого росту використовуються пiдставки. Висота - 120 мм, ширина - 800 мм i довжина - 900 мм.

10.4. Вимоги до мiсць проведення змагань.

При проведеннi змагань в примiщеннi температура повiтря повинна бути не нижче +15°С. Вентиляцiя повинна забезпечувати триразовий обмiн повiтря за одну годину.

При проведеннi змагань на вiдкритому повiтрi температура повинна бути не нижче +15°С. Стiл повинен бути захищений вiд попадання прямих сонячних променiв.

Додаток 5

Положення

про проведення змагань з армспорту

 

 

 

 

 

 

ПОЛОЖЕННЯ

про проведення відкритої Першості ЦСДЮМ «Олімп»

з армспорту серед юнаків та дівчат 2006 р.н. та молодше присвяченої Дню визволення міста Кривого Рогу

від німецько-фашистських загарбників

 

 

І. МЕТА І ЗАВДАННЯ

Мета проведення Відкритої Першості ЦСДЮМ «Олімп» армспорту є

• сприяння поширенню, популяризації та пропаганди фізичної культури і спорту, здорового способу життя серед молоді,
•  підвищення спортивної майстерності учасників змагань та набуття ними корисного досвіду,
• виявлення кращих спортсменів для участі в наступних рівнях змагань,
• сприяння його впровадженню у практику фізкультурно-оздоровчої і спортивної роботи, як ефективного засобу фізичної, моральної підготовки і виховання, забезпечення бази допризивної підготовки юнаків та молоді.

 

ІІ. ЧАС І МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ

 Відкрита Першість ЦСДЮМ «Олімп» з армспорту відбудеться 22.02.2022 року о 16.30 за адресою м. Кривий Ріг, вул. Космонавтів, 13 на базі КПНЗ ЦСДЮМ «Олімп» КМР .

 

ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА КЕРІВНИЦТВО ПРОВЕДЕННЯМ

Організацію та проведення Відкритої Першості ЦСДЮМ «Олімп» з армспорту здійснює КПНЗ ЦСДЮМ «Олімп» КМР. Відповідальність за безпосереднє проведення змагань покладається на завідувача відділу Блістун І.В. та головного суддю змагань Тімченко В.В.

 

ІV. ПРОГРАМА ТА УЧАСНИКИ

 До участі в чемпіонаті допускаються юнаки та дівчата 2006 року народження та молодше. До змагань допускаються спортсмени, які мають довідку лікаря про дозвіл на участь у змаганнях. Кожен спортсмен повинен мати спортивну форму згідно з правилами.

 16.00 – 16.20 – реєстрація та зважування учасників;

 16.30 - початок змагань;

 18.00 підсумок змагань та нагородження переможців

 Регламент виступів учасників буде складено та оголошено, за підсумками завершення прийому попередніх заявок, до початку змагань.

 Технічні заявки подаються до головної суддівської колегії в день змагань за формою

ЗАЯВКА

на участь у відкритої Першості ЦСДЮМ «Олімп»

з армспорту

 (назва навчального закладу) ___________________________________

 

№ з/п	ПІБ учасника	Назва гуртка, керівник	Вік та дата  народження	Вага

 

Директор М.П. підпис ПІБ

 

Попередні заявки надаються на ел.пошту olimp_24@ukr.net.

тел. 099-999-99-99 – Блістун Ірина Вікторівна

Супровід команд здійснюють тренери, керівники гуртків, що несуть відповідальність за безпеку та життя учасників у дорозі та під час їхньої участі, відповідають за дотримання учасниками правил техніки безпеки, культури громадської та спортивної поведінки, за якість надання учасниками документації та їх підготовку й зовнішній вигляд.

 

VІ. БЕЗПЕКА ТА ПІДГОТОВКА МІСЦЬ ПРОВЕДЕННЯ ЗМАГАНЬ

Підготовка місць проведення змагань здійснюється відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року № 2025 "Про порядок підготовки спортивних споруд та інших спеціально відведених місць для проведення масових спортивних та культурно-видовищних заходів" та від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами).

Медичне забезпечення змагань покладається на медичну сестру Спіцину В.В.

V. СПОРТИВНІ СПОРУДИ

Спортивна зала обмежена до допуску глядачів.

Організатор змагань організовує вхідний контроль з температурним скринінгом за допомогою безконтактного інфрачервоного термометра, який здійснює медична сестра КПНЗ ЦСДЮМ «Олімп». Усі присутні, крім спортсмена, який виступає на змаганнях, повинні весь час використовувати засоби індивідуального захисту.

Організатор забезпечує контроль за дотриманням соціального дистанціювання між присутніми.

 

VІ. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

 Відповідальність за дотримання вимог чинного законодавства, Постанови МОЗ України, затвердженої Головним державним санітарним лікарем України, № 58 від від 19.11.2020 року «Про внесення змін до протиепідемічних заходів під час проведення спортивних змагань на період карантину у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» покладається на учасників змагань.

 

VІІ. ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ

 Переможці визначаються тільки в особистому заліку.

 Переможці визначаються у кожній ваговій та віковій категоріях за кращим результатом у армспорті.

 

VІІІ. НАГОРОДЖЕННЯ

 Спортсмени, які посіли І-ІІІ місця нагороджуються грамотами та медалями відповідних ступенів.

 

Дані умови є офіційним запрошенням на змагання.