ФОРМУВАННЯ ПРАКТИЧНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

УДК 37.02 Ф 11

Тематичний розділ: Методично-педагогічні інновації із загальноосвітньої підготовки

Н. В. Клейнота

Викладач географії, спеціаліст вищої категорії

Державний навчальний заклад «Крижопільський професійний

будівельний ліцей»

ФОРМУВАННЯ ПРАКТИЧНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

Анотація. Стаття присвячена пошуку шляхів формування практичних компетентностей на уроках географії. Розкрито суть сучасних технологій, методів, форм навчання, що сприяють кращому засвоєнню здобувачами освіти знань, умінь і навичок з предмету. Визначено умови формування практичних компетентностей, що дають змогу успішно впроваджувати різноманітні методи навчання і спонукають здобувачів освіти цілеспрямовано працювати з інформацією, розв’язувати проблемні ситуації.

Ключові слова: компетентності, практичні компетентності, картознавча компетентність,  новітні технології, дослідження.

N. V. Kleinota. FORMATION OF PRACTICAL COMPETENCES IN GEOGRAPHY LESSONS

Annotation. The article is devoted to the search for ways of forming practical competences at the lessons of Geography. The essence of modern technologies, methods, forms of education, which contribute to better learning of knowledge, abilities and skills in the subject by students, is revealed. The conditions for the formation of practical competences have been determined, which enable the successful implementation of various teaching methods and encourage students to work purposefully with information and solve problem situations.

Key words: competences, practical competences, cartographic competence, latest technologies, research.

Вступ. Зважаючи на виклики сьогодення, незмінний курс України в Європу, зміцнення міжнародних зв’язків нашої держави із зарубіжними країнами у різних сферах життя, можемо визначити, що нагальною потребою та необхідністю є всебічний розвиток людини. Сьогодні нашій країні  потрібні фахівці, що могли б працювати самостійно і творчо, генеруючи компетентні нововведення, свіжі ідеї та пропозиції, демонструючи при цьому готовність успішно реалізувати їх в умовах конкуренції. Отже, зростають вимоги до особистісних та професійно значущих якостей фахівця, що відображає практичну компетентність, забезпечує конкурентоспроможність на ринку праці, сприяє професійній самореалізації та кар’єрному зростанню.

Широке і глибоке проникнення технологій в усі сфери людської діяльності вимагає від молодого покоління, як мінімум, мати базові знання і використовувати їх, застосовуючи новітні технології, що є частиною соціальної культури сучасного суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальнопедагогічні проблеми формування компетентностей здобувачів освіти відображені в працях вітчизняних і зарубіжних дослідників, таких як І. Бех, Н. Бібік, В. Бондар,  Л. Ващенко, О. Кривонос, Н. Морзе, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко, І. Зімняя, В. Краєвський, Дж. Равен, Г. Селевко, А. Хуторський та ін. Висвітленню різних аспектів компетентнісного навчання географії були присвячені роботи Л. Вішнікіної, Т. Гільберг, Л. Зеленської, А. Покась, В. Самойленка, О. Топузова, Г. Уварової, В. Яценка та ін.

Мета статті: розкрити шляхи формування практичних кометентностей на уроках географії у професійному (професійно-технічному) закладі освіти.

Виклад основного матеріалу. Географія – це наука про Землю, її природу, населення та його господарську діяльність, взаємодію людини і природи. Це неймовірно цікава, але й складна наука, яка розкриває непрості взаємозв’язки й закономірності, вивчає закони природи, учить враховувати ці закони в повсякденному житті.

Знаючи географію, людина може скласти своєрідний «портрет» Землі, у якому, як у дзеркалі, будуть відображатися знання про навколишній світ. І цей «портрет» має бути реалістичним. Інакше картина світу буде спотворена й виникне неточне уявлення про Землю, процеси, що відбуваються на ній. Географія відіграє важливу роль у сфері зовнішніх політичних і економічних зв’язків, а це сприяє підвищенню рівня ефективності у формуванні географічної культури представників влади, дипломатів, підприємців.

Вивчення досвіду прогресивних освітніх систем різних країн, зокрема Австрії, Данії, Великої Британії, Канади, Фінляндії, сприяло переорієнтації нової Української освіти на перехід на компетентнісну основу. Нове покоління здобувачів освіти знову і знову задає питання:

– Як навчати сучасних дітей? Хто вони, сучасні здобувачі освіти?

 Вони – «міленіали», покоління, народжене у ІІІ тисячолітті, яке потребує швидких результатів та оцінок. Сучасні учні швидко сприймають інформацію, але затримати увагу на великому за обсягом тексті їм дуже важко: їм легше працювати з короткими текстами, схемами та малюнками. Щоб сформувати світогляд такої людини, потрібна співпраця, співтворчість викладача та здобувача освіти. Як зацікавити учнів? Як переконати їх, що знання в їхній професії вкрай необхідні, а не навпаки? Нове покоління здобувачів освіти потребує і нових освітніх технологій, і нових засобів навчання, які спонукають людину вчитися практично все своє життя.

Стає очевидним: у здобувача освіти потрібно викликати інтерес до навчання, створивши на уроці атмосферу інтелектуального пошуку та творчості. Адже розвиток творчого мислення, пізнавальної потреби, інтересу до пошуку шляхів в пізнанні, допитливості, умінні аналізувати, узагальнювати, виділяти головне, робити висновки, спостерігати, порівнювати, критично мислити – усе це закладено в основу розвитку практичних компетентностей. Щоб їх сформувати передбачається різнобічна діяльність на уроці: робота з картами, робота з підручником та додатковими джерелами інформації, географічні спостереження та дослідження, розв’язування географічних задач, проведення SWOT-аналізу, робота на місцевості тощо, застосовуючи активні форми, методи та технології навчання.

Традиційно урок триває 45 хвилин, і на кожному з цих відрізків часу народжується як інтерес до предмету, так і смертельна нудьга. Викладачу потрібно так організувати заняття, щоб кожна хвилина давала успішний результат. Тому у випадку, коли вивчається новий матеріал з переважанням теоретичних питань, а здобувачі освіти уже мають достатньо опорні знання, на уроці доцільно застосувати техніку Pomodoro. Це метод управління часом, що може бути використаний для будь-яких завдань. Ціль техніки в тому, щоб використовувати час як цінного союзника в досягненні цілей, тим шляхом, яким бажаємо ми і дати можливість постійно вдосконалювати нашу роботу. Техніка Pomodoro – простий інструмент для поліпшення продуктивності, яка дасть можливість переключитись від одного виду діяльності до іншого, тоді кожен момент буде спрямований на формування практичних компетентностей географічної науки.

Перед початком заняття викладачу слід підготувати таймер (наприклад, у телефоні), створити список завдань для виконання. На кожен вид діяльності чітко визначити певний проміжок часу і дотримуватись інструкції заняття.

Наприклад, вивчаючи тему «Державний устрій і форми правління» із застосуванням техніки Pomodoro, для актуалізації опорних знань, умінь і навичок пропонуємо здобувачам освіти гру «Естафета». На початку уроку викладач об’єднує здобувачів освіти у кілька груп. Кожна з них має якомога швидше заповнити заготовлену таблицю.

Таблиця 1.

 «Класифікація країн за адміністративно-територіальним устроєм та формою правління».

Члени груп мають право вписати у схему тільки одне поняття. Перемога за тими, хто першим здав правильно заповнену схему. На гру виділяємо п’ять хвилин. Це буде перший Pomodoro.

Другий Pomodoro – мотивація навчальної та пізнавальної діяльності. Пропонуємо вправу «Парадокс». Викладач звертається до здобувачів освіти із запитанням: «Як би ви сприйняли слова людини, яка  назвала б вас сатрапом: як комплімент чи як образу?». На дискусію слід відвести наступні п’ять хвилин. Після чого викладач повідомляє, що в Перській державі сатрапи були особливо довірені особи перських царів (вони управляли окремими частинами держави і призначались особисто царем). Тому виникає проблемне питання: «Чому за час, що минув, значення цього слова так змінилося?». Зацікавивши здобувачів освіти проблемою, викладач пропонує розв’язати це питання в процесі вивчення нового матеріалу.

Третій Pomodoro – вивчення нового матеріалу. Викладач проводить урок, застосовуючи інтерактивну бесіду, опираючись на знання здобувачів освіти про форми правління. Учні виступають з короткими повідомленнями про державне управління в Афінах, Стародавньому Римі, Перській державі, Вавилоні. Під час бесіди викладач виділяє існуючі зараз форми державного правління (республіки, монархії, джамахірії, держави у складі співдружності ).

Четвертий Pomodoro – бесіда змінюється географічним практикумом, тобто робота з ілюстрованими картками. Викладач роздає здобувачам освіти картки, на яких зображені контури кількох держав. Завдання полягає в тому, щоб за допомогою атласів учні розпізнали держави, та назвали їхні форми правління (наприклад: Велика Британія, Єгипет, Канада, Лівія, Нова Зеландія, Польща, Саудівська Аравія, Японія).

П’ятий Pomodoro – закріплення вивченого матеріалу. Викладач проводить географічний диктант. Наприклад: 1) проставте олівцем на контурній карті світу цифри, що відповідають країнам: 1. – Велика Британія.  2. – Австралійський Союз. 3. – Індія. 4. – Італія. 5. – Канада.  6. – Китай. 7. – Японія;

2) обведіть кружечком цифри, якими на карті позначені федеративні держави (І варіант), та цифри, якими на карті позначені унітарні держави, що мають у своєму складі автономні утворення (ІІ варіант).

Між зміною діяльності запроваджують перерву (музичну хвилинку). Учням пропонується пограти в асоціації: жанр музики – країна.

Позитивним є те, що всі працюють над конкретним завданням, стає менше ризиків відволіктися, здобувачі освіти встигають зробити більше за менший час та проаналізувати, наскільки ефективно виконали завдання. Таким чином вибудовується прямий зв'язок між метою і завданнями для її досягнення. Техніку Pomodoro можна підлаштувати під  ритм та потреби засвоєння матеріалу.

Для формування практичних компетентностей на уроках географії ефективними є завдання з професійним спрямуванням. Наприклад, вивчаючи тему «Світова промисловість: основні галузі промисловості» для здобувачів освіти з професії «Швачка» даємо завдання провести SWOT-аналіз легкої та текстильної промисловості. Здобувачі освіти отримують випереджувальне завдання – проаналізувати основні тенденції розвитку підприємств промисловості України та зарубіжних країн, визначити, яку бізнес-модель використовувати, щоб задовольнити потреби всіх зацікавлених сторін. Головною умовою дослідження ставимо аналіз функціонуючих компаній легкої промисловості в Україні та за кордоном. Опрацювавши всі види інформаційних джерел, здобувачі освіти мають зібрати такі дані: як змінився попит на одяг та вироби з текстилю для армії, поліції, рятувальників, починаючи з 2015 року, яким став обсяг таких замовлень із прийняттям Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС, чи змінились обсяги експорту й імпорту легкої промисловості, чи працюють українські компанії на повну потужність, чи є потенціал до розширення для українського виробництва взуття та одягу. На основі цих даних потрібно побудувати діаграми та зробити висновки, що доцільно зробити задля ефективної інтеграції українських виробників, брендів, творців моди із зарубіжними партнерами, як ефективно вийти на експортний ринок, зокрема на ЄС, Канаду, Туреччину.

Досить цікавою і пізнавальною для здобувачів освіти виявилась робота над проектом «Піонери менеджменту». Працюючи над дослідженням «Чому саме легка промисловість була «піонером» промислового перевороту?», учні дають відповіді на такі питання:

1. Які види продукції виробляють підприємства галузі?

2. На випуску яких видів продукції спеціалізуються розвинені країни? Країни, що розвиваються?

3. Які види тканини вам відомі?

4. Які країни є «законодавицями» моди?

Доповіді учнів доповнюються презентацією дослідження.

З високим практичним результатом проходять заняття з використанням кейс-технології. Вона дозволяє застосувати теоретичні знання для вирішення конкретних практичних завдань, сприяє розвитку самостійного мислення, удосконалює вміння вислуховувати думки інших, аналізувати.

Вивчаючи тему «Картографія», здобувачі освіти отримують завдання (кейс «Зображення плану») за уривком художнього твору зобразити план місцевості. Наприклад: «Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця. Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби потонуло в вербах село Вербівка. Між вербами дуже виразно й ясно блищить проти сонця висока біла церква з трьома банями, а коло неї невеличка дзвіниця неначе заплуталась в зеленому гіллі старих груш. Подекуди з-поміж верб та садків виринають білі хати та чорніють покрівлі високих клунь.

По обидва береги Раставиці через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади, не одгороджені тинами… Понад самим берегом в’ється в траві стежка через усе село. Підеш тією стежкою, глянеш кругом себе, і скрізь бачиш зелене-зелене море верб, садків… Серед села Раставиця входить в широкий ставок… Нижче од ставка Роставиця знов повилася між зеленими левадами та вербами, а далі сховались в дубовий ліс та й утекла Рось».

Працюючи з завданням, здобувачі освіти не тільки будують план місцевості за поданим текстом, а й визначають автора та назву твору.

Одним із засобів, який сприяє формуванню практичних навичок на уроках географії є розв’язування задач здобувачами освіти. Це дозволяє на уроці вдало створити проблемні ситуації, закріпити теоретичний матеріал, здобути практичні вміння які будуть необхідні в подальшому житті, розвивати логічне і просторове мислення, формувати пізнавальні інтереси, розвивати активність, цілеспрямованість і наполегливість.

Під час вивчення теми «Орієнтування на місцевості та азимут» здобувачі освіти отримують завдання розв’язати задачі.

Задача 1. Над степом на висоті 80 м кружляє безпілотник. Визначити, як далеко він проводить зйомки навколо себе.

Задача 2. Як далеко бачить боєць з окопу на вершині невисокого пагорба, як­що горизонт перед ним відкритий, а відносна висота пагорба –15м , очі бійця – на рівні окопу?

Задача. До цукрового заводу здобувачі освіти ДНЗ «Крижопільський ПБЛ» йшли за азимутом 270º, 225º, 180º. Назвіть напрямки їхнього руху і зобразіть шлях схематично.

Задача. У якому напрямку ви будете повертатися додому, якщо в будівельний ліцей ішли за азимутом 45º?

Задача. На екскурсію в музей ім. Мазуркевича І. В. учні йшли за азимутом 90º. У якому напрямку вони будуть повертатися назад? За яким азимутом?

Задача. Група учнів отримала завдання: «Пройти маршрутом від цукрового заводу 750м. за азимутом 107⁰, а потім ще 240м. за азимутом 270 та повернутися назад, дослідивши територію. Побудуйте схему маршруту в зошиті».

Одним з найбільших перспективних напрямів досягнення навчальної мети під час вивчення географії є поєднане формування картографічних знань і практичних компетентностей. Географічна карта має високу дидактичну ефективність, сприяючи вивченню основного текстового матеріалу. Пересічній людині потрібні топографічні карти та плани міст для того, щоб орієнтуватися на місцевості. Карта – це міжнародна мова. Багато громадян вимушені сьогодні покинути свою країну і рідні домівки, шукаючи безпечного місця для своїх родин в інших країнах. І перше, що вони роблять, – це купують карту країни або план міста. Навіть не знаючи мови, а лише вміючи прочитати інформацію на карті, можна знайти потрібну місцевість, адресу чи цікавий об’єкт, можна скласти маршрут подорожі чи екскурсії. Знання карти потрібне сучасній людині не менше ніж цифрове.

Топографічні карти мають дуже широке застосування. Їх використовують для вирішення господарських завдань, у будівництві та у військовій науці. За допомогою топографічної карти можна розв’язати низку практичних завдань, а саме: визначити географічне положення, лінійні розміри та площу об’єктів, виміряти відстань між ними, визначити абсолютні висоти точок і перевищення між ними, обчислити ухил схилів. У військовій справі за допомогою топографічних карт визначають положення природних, господарських об’єктів, прокладають напрямки руху військової техніки, оцінюють умови прохідності і маскування, а також повного використання захисних властивостей місцевості, щоб зайняти кращу позицію; набувають практики точно знаходити координати та своє місцезнаходження на місцевості, адже не завжди можна використати сучасні гаджети, що подають сигнали (геолокації) визначення місцезнаходження.

Зважаючи на події, що відбуваються в нашій країні, топографічна компетентність стає життєво необхідною, хоча б для того, аби врятувати життя.

Під час вивчення теми «Читання топографічних карт і вимірювання на них» на уроці повинні вирішитися три основних завдання: навчити здобувачів розуміти карту, читати карту і знати карту. Такий результат дають уроки-практикуми за технологією перевернутий клас. Здобувачі освіти самостійно вивчають теоретичний матеріал і вже на уроці за допомогою викладача працюють із топографічними картами.

Викладач пропонує здобувачам освіти виконати завдання:

а) на фрагменті топографічної карти потрібно знайдіть ТЕЦ і визначити географічні та прямокутні координати;

б) визначте абсолютну висоту гір Цегельна, Русавська, Волинська, Дідова;

в) знайдіть перевищення між найвищою та найнижчою з-поміж них;

г) з’ясуйте, які схили названих гір є пологими, а які – стрімкими;

д) обчисліть падіння відрізка річки Гусава від дерев’яного моста через неї до гирла.

Рис.1. Фрагмент топографічної карти.

Таким чином, працюючи з топографічною картою, здобувачі освіти формують практичні картознавчі компетентності.

Крім традиційних топографічних карт на уроці доцільно використовувати  електронні карти, глобуси, картографічні джерела та інтернет-сервіси, навігаційні карти, географічні інформаційні системи (ГІС). Вони є невід’ємними атрибутами сучасності, які дають можливість отримати систематизовану й наочну інформацію про географічний об’єкт або процес. Адже ми живемо в світі «інформаційного вибуху». Відповідно до цього, метою освіти є формування особистості, здатної читати, аналізувати, оцінювати медіатекст, займатися медіатворчістю, засвоювати нові знання за допомогою медіа. Сучасні цифрові технології дають можливість комплексно поглянути на довколишній світ. Завданням викладача є навчити користуватися ними у повсякденному житті. Наприклад: під час вивчення теми «Електронні карти та глобуси. Картографічні джерела» викладач, застосовуючи технологію BYOD, пропонує за допомогою мобільного телефону чи планшета знайти та  ознайомитись з відкритою навігаційною картою (http//map.openseamap.org) або інше завдання знайти Україну, свою область і населений пункт за допомогою інтернет-ресурсу «Google карти».

Застосовуючи метод мозкової атаки,викладач пропонує здобувачам освіти виконати наступне завдання: «Міністерство екології та природних ресурсів створило електронний сервіс ecomapa.gov.ua – інтерактивну карту сміттєзвалищ України, місць видалення відходів, пунктів прийому втор сировини. Запропонуйте власні проекти створення відповідних карт для інформатизації та зацікавленості населення у сталому розвитку України».

 Ще одним цікавим завданням є дослідження за темою «Прокладання оптимального маршруту руху між визначними об’єктами свого району за допомогою навігаційної карти своєї області».

Такі уроки сприяють формуванню практичних компетентностей,  привертають увагу здобувачів освіти до кращого вивчення географії, викликають зацікавленість предметом.

Висновки

Європейські науковці визначають поняття «компетентність» як здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби, а їх внутрішня структура розкриває взаємозалежність між ними. Тому формування компетентної особистості, здатної до саморозвитку, самовдосконалення найбільш повно реалізується у процесі розвитку творчої діяльності здобувача освіти. Практична компетентність визначається як володіння необхідною кількістю географічних знань, умінь та навичок, що зумовлюють сформованість географічної діяльності, географічного спілкування та особистості здобувача освіти як носія географічних цінностей. Пізнавальний інтерес та творча активність здобувачів освіти розвиваються шляхом використання активних форм і методів навчання, які спираються на несподіваність, парадоксальність, цікавість, проблемні ситуації. Тому важливо: закладати систему знань, яка формується протягом життя; розвивати потреби й інтереси учнів, створювати позитивну мотивацію для подальшого навчання; сприяти виробленню здобувачами освіти умінь і навичок, необхідних під час самостійного навчання.

Список використаних джерел

1.                    Бірюкова В. Зміст навчання в системі професійно-технічних закладах України//Профтехосвіта.-2010.-№11(23).
2.                    Білик М.Д. Організація і методика аудиту сільськогосподарських підприємств: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003р.
3.                    Булава Л.М. Фізична географія України.  Дидактичні матеріали для формування предметної компетентності учнів / Булава Л.М. // - Х.: Видавництво «Основа», 2009.
4.                    Булгакова Т. Є.  Практичні завдання на контурних картах. 5-10 класи  / Булгакова Т. Є., Байназаров А. М. // Бібліотека журналу «Географія».  – Х.: Видавнича група «Основа», Випуск № 1  - 2005. – с. 112 .
5.                    Гілецький Й.Ф. Географічні задачі. / Гілецький Й.Ф. // – Тернопіль: Мандрівець. 2013.
6.                    Гуревич Р.С. Теорія та практика навчання в ПТНЗ. – ТОВ «Планер», Вінниця , 2009р.
7.                    Федоришин Б. Система професійної орієнтації як фактор формування особистості: історично-психологічний аспект. [Редкол.: І.А.Зязюн та ін.]. – К.; Вінниця: «ДОВ Вінниця», 2006. – Вип.9 – С.215-219.