Формування та розвиток здоров’язберігаючих компетентностей учнів засобами предмету біології

Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації

Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Кафедра природничо-математичних дисциплін та методики їх викладання

Формування та розвиток здоров’язберігаючих компетентностей учнів засобами предмету біології

Луценко Ірина Михайлівна,

вчитель  вищої категорії

Білозерської ЗОШ І-ІІІ ступенів №13

м. Добропілля

Добропілля 2019

Перспективи розвитку суспільства,

доля людства залежать від життєвої

компетентності особистості,

життя і діяльність якої проходять у

 цьому світі.

С. М. Сушко

Актуальність роботи.

 Настав час оцінювати освіту за тим, яку особистість вона формує для досягнення життєвих успіхів. Відомо, що наша система освіти відзначалася своєю орієнтованістю на глибокі і всебічні знання, але школа не розглядала випускника щодо того, чи володіє він якостями, необхідними для творення нормальних умов життя та функціонування в цих умовах.

  Новий етап у розвитку шкільної освіти пов’язаний з  упровадженням компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчально-виховного процесу. Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистісної діяльності на розвиток конкретних цінностей та життєво необхідних знань і умінь учнів.

          Важливим  складником   шкільної освіти є формування  мо­тивації до збереження ти зміцнення здоров'я.  Саме на досягнення цієї мети спрямовані курси: «Біологія», « Основи безпеки життєдіяльності», « Основи  здоров'я», «Медико-санітарна підготовка». Їх завдання — формувати в учнів свідоме ставлення до власного життя і здоров'я, оволодіння основами  здорового способу життя,  життєвими  навичками безпечної та здорової поведінки, формування здоров'язберігаючих компетентностей школярів.

Зважаючи на невтішний стан здоров'я української молоді, здоров'язберігаюча компетентність стає найголовнішою життєвою компетентністю для наших дітей.

За оцінкою медиків , практично здоровими закінчують школу лише      5-7 % учнів. Останніми роками відбувається активний процес зменшення віку курців . Вже до 18 років 82 % юнаків та 72 % дівчат мають досвід куріння, що не може не впливати на стан їхнього фізичного здоров'я та розвитку.

Поступово зростає офіційно зареєстрований рівень споживання алкоголю. Основні причини, які приводять до поширення шкідливих звичок є: просто зацікавленість, пропозиції друзів та бажання розслабитись.

Дослідження останніх років показали, що середній вік в якому відбувається перший сексуальний контакт у юнаків - 16,5 років, а у дівчат - 17 років. Саме ранній початок статевого життя підвищує ризик зараження інфекційними хворобами, може привести до незапланованої вагітності чи безпліддя.

За останні роки спостерігається невтішна тенденція зростання вживання наркотичних речовин, оскільки з більш ніж 90 тис. зареєстрованих споживачів наркотиків 6 тис. - неповнолітні. Поширення наркоманії підвищує загрозу ураження ВІЛ-інфекцією та захворювання на СНІД. Переважна більшість ВІЛ-інфікованих - молодь, відбувається зростання кількості ВІЛ-інфікованих підлітків.

Несприятлива екологічна ситуація складається через велике накопичення у нашому регіоні вугледобуваючих і переробних підприємств. Діти часто хворіють на простудні захворювання, страждають йододефіцитом серцево-судинними захворюваннями майже з народження. З кожним роком росте число ВІЛ-позитивних, наркоманів, токсикоманів, тютюнопаління, хворих на туберкульоз. Саме тому виникає гостра потреба у пропаганді здорового способу життя та профілактики наркоманії, захворювань на ВІЛ/СНІД .

Покращити таке становище можна через застосування нового підходу до формування здорового способу життя, який би ґрунтувався на сучасному підході збереження здоров'я, тобто враховували всі його аспекти. Важливо також, щоб вони опиралися на активізацію участі в даному процесі дітей . Мова йде про те, щоб не дорослі ініціювали таку роботу, а самі діти та молодь. Саме від їхньої активності й буде залежати успішність поширення формули : «здоровим бути модно , стильно і красиво».

На таких принципах базується мій досвід роботи  з формування  ключової компетентності «Екологічна грамотність і здорове життя» ,  а саме формування у учнів навичок розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках збалансованого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя.

Мета цієї роботи:

• формування позитивної мотивації щодо здорового способу життя, культури здоров'я;
• знайомство учнів з основами здорового стиля життя , формування свого стилю здорового життя, здійснення профілактичної роботи за негативними проявами;
• формування теоретичних та практичних навичок здорового способу життя учнів, формування творчої особистості здібної до саморозвитку, самоосвіти і самоактуалізації .

Прогнозований результат:

• Бережливе ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших.
• Забезпечення раціонального харчування.
• Чергування розумової та фізичної активності, праці і відпочинку.
• Виконання санітарно-гігієнічні вимог.
• Попереджування виникнення негативних звичок.

Процес виховання свідомого ставлення учнів до власного здоров'я, здоров'я інших людей вчитель намагається здійснювати шляхом передачі знань і формування умінь і навичок зміцнення та збереження здоров'я, виконання практичних дій здорового способу життя .

Навчання здоровому образу життя у моєї навчально виховній діяльності  є системною і сприяє гармонійному розвитку психофізичних здібностей учнів. Така робота передбачає:

по-перше, вивчення уявлень молоді про здоровий спосіб життя;

по-друге, формування свідомості і культури здорового способу життя;

по-третє, розробку методик навчання молоді здоровому способу життя;

 і нарешті, розробку і упровадження моніторингу здорового способу життя дітей. Таким чином, у мене склалися певні етапи у формуванні здоров’язберігаючої компетентності учнів .

 На першому етапі методами анкетування, індивідуальних та групових бесід я  з’ясовую рівень сформованості навичок здорового способу життя       ( Додаток 1,2,3).

Зазвичай виявляється, що теоретично учні дають відповіді на всі питання щодо способу життя, а застосовувати на практиці знання не можуть. Не робиться ранкова зарядка, не дотримується режим дня, не виконуються гігієнічні вимоги, діти не завжди правильно харчуються: віддають перевагу солодкому, а не фруктам та овочам, часто нормально не снідають. У зв’язку з цим самі учні у 67% випадків визначають своє здоров’я як задовільне, у 19% – як незадовільне. Саме це  стає поштовхом до другого етапу, виклику у учнів інтересу до виконання певних дій щодо збереження та зміцнення свого здоров’я.

 Сформованість компетентності не можливо без оволодіння певними валеологічними знаннями та їх відтворення. Учні повинні навчитися застосовувати отримані знання самостійно. Для цього я  ставлю  перед учнями такі завдання, які активізують  їхнє мислення і вимагають застосування отриманих знань.

 З метою включення кожного школяра в різні види діяльності і враховуючи традиції школи  застосовуються різні технології навчання та виховання .

Методи навчання та виховання, які використовую з метою формування компетентності «Екологічна грамотність і здорове життя» спрямовані на формування в учнів умінь визначати рівень здоров'я, про­гнозувати і зберігати його, коригувати спосіб життя та запобігати захворюванням.

За допомогою словесних методів вивчаються теоретичні осно­ви функціонування системи «Людина – природа - суспільство» . Слово педагога є джерелом знань, воно виявляє систему понять і закономірностей, передає термінологію науки, зміст фактичного матеріалу, є потужним джерелом емоційного впливу на учнів, бо містить думки і по­чуття, які формують духовний світ. Словесними методами можна визначити основні алгоритми здорового способу життя.

Навчальні програми з біології людини побудовані на засадах поєднання елементів знань, щодо збереження, захисту життя та зміцнення здоров'я людини з розширенням та поглибленням їхнього змісту. Зміст начального матеріалу з біології людини можна  поділити за такими напрямками:

в) життя і здоров'я людини;
6) фізична складова здоров'я:
в) соціальна складова здоров'я;

г) психічна і духовна складові здоров'я;
г) екологічна складова здоров'я.

У кожній темі розділу існує зв’язок біологічних знань із валеологічними, які і використовує вчитель для досягнення своєї мети.  Це, наприклад, будова і функції опорно-рухового апарату; основи профілактики порушень постави, роль м’язової системи для збереження здоров’я; значення здорового способу життя для нормального функціонування серцево-судинної системи; вплив на стан здоров’я наркотичних речовин, алкоголю, куріння. Через усвідомлення учнями життєвої необхідності та надзвичайної важливості дотримання здорового способу життя даний курс здійснює позитивну мотивацію на освоєння ними навичок самостійної діяльності, спрямованих на зміцнення свого здоров’я .

На уроках  старшокласники знайомляться із правилами загартовування організму, переконуються в необхідності виконання комплексу ранкової гімнастики для забезпечення нормальної працездатності впродовж дня, вчаться укладати харчові раціони з урахуванням індивідуальних особливостей, дотримуватися режиму дня, виконувати вправи для формування правильної постави . Усі знання, вміння та навички учні можуть і повинні застосовувати в повсякденному житті. Для цього я пропоную старшокласникам вести карту здоров’я ( Додаток 4), вивчати ставлення до здоров`я у різних народів у різні історичні епохи.

Навички здорового способу життя я починаю формувати і при вивченні курсів біології рослин та біології тварин. Вивчаючи значення рослин у житті людини,  вона знайомить дітей з лі­карськими рослинами нашої місцевості, засобами їх використання, а також вказує на не­безпеку для здоров'я вживання в їжу генетично модифікованих організмів. Вивчаючи біологію тварин, учні дізнаються про організми, що паразитують в тілі людини — гельмінти, гриби, віруси і бактерії , а також шляхи їх проникнення в організм, що спонукає уважніше ставитися до свого здоров'я.

 Наряду з фізичним треба виховувати дбайливе ставлення і до психічного та духовного здоров'я. Я намагаюся особливу увагу приділяти формуванню здорової атмосфери в класі, підвищенню культури взаємин між учнями. Працюю над налагодженням емоційного контакту між собою та учнями, ство­ренню в класі спокійного, доброзичливого, творчого мікроклімату; максимально використовую можливості творчого спілкування з учнями та їхніми батьками.

Конкретним результатом такого навчання є розвиток життєвих навичок  учнів,   зокрема таких,   як  уміння   приймати   рішення, розв'язувати   проблеми, творчо і критично мислити, спілкуватися, здійснювати самооцінювання, гідно поводитися, чинити опір тиску, доречно виявляти емоції,  долати  стрес, співчувати, бути громадянином.

Процес формування  навичок здорового способу життя передбачає опанування учня­ми певної  інформації і розуміння життєвих ситуацій.  Наприклад, знання шляхів  передачі ВІЛ-інфекції є результатом засвоєння інформації, а усвідомлення зв'язку між різними шляхами передачі ВІЛ-інфекції дає розуміння того, що статеві зв'язки зі споживачем ін'єкційних наркотиків збільшують ризик інфікування.

        На основі знань, умінь та особистого ставлення дитини можуть бути сформовані необхідні для збереження здоров'я життєві навички . До них належать життєві та специфічні практичні навички, які стосуються здоров'я, наприклад: надання першої медичної допо­моги, дотримання особистої гігієни, правильне користування протизаплідними засобами. Це допоможе продуктивно організовувати власне життя, вести здоровий образ життя, налагоджувати соціальні контакти та здорові стосунки.

 Значно  посилює ефективність цієї роботи навчання здорового способу життя як у школі, так і в родині. Організація батьківської освіти з проблем виховання здорової дитини здійснюється через батьківські збори, лекції, бесіди, перегляд та обговорення тематичних відеофільмів, телепередач, індивідуальних консультацій, зустрічей з лікарями. При цьому вчитель  порушує питання сімейного виховання щодо формування здорового способу життя в ді­тей та підлітків, акцентує увагу на відповідальності сім'ї за здоров'я, виховання і долю дитини. Батьків необхідно орієнтувати на виховання  в дитини морально-етичних, гігієнічних навичок (Додаток 5).             

 Вирішальну роль у закріпленні знань і умінь здорового способу життя відіграє залучення вчителем школярів до активної участі в різних формах позакласної діяльності.

• Традиційні Дні здоров'я найбільш всього запам'ятовується дітям . Цього дня проводяться спортивні змагання між класами, різноманітні конкурси, готуються туристичні сніданки  і все це на свіжому повітрі;
• Тренінги, бесіди, лекції;
• Спортивні змагання, ігри, фізкультурні свята,  фізкультхвилинки;
• екскурсії, походи;
•  зустрічі з лікарями різного профілю;
• виступ агітбригад , випуски санбюлетенів, плакатів;
• основи з охорони і зміцнення здоров'я учні отримують на уроках ОБЖ, біології, фізкультури , медично-санітарної підготовки, факультативних занять «Діалог», занять кружка «Екологія».

Дуже дієвими є художньо - прикладні форми та методи виховання. Ідеться про  конкурси малюнка, виставки квітів, захист технічних проектів тощо. Ці форми роботи вчителя  містять візуальну інформацію, впливають на свідомість завдяки образотворчим засобам, до того ж адресовані великій і різнорідній аудиторії.

З учнями 9-11 класів  вдало проводяться наукові конференції  присвячені темі наркоманії,  СНІДу, здорового харчування, екологічних проблем регіону. Ці заходи надають учням багато профілактичної інформації, демонструють переваги здорового способу життя.

Таким чином, позаурочна виховна діяльність є важливим фак­тором формування фізичного, психічного, соціального і духовного здоров'я школярів. Вона створює необхідні умови для розширення і поглиблення досвіду спілкування і взаємин дітей, становлення тих якостей і властивостей, які притаманні здоровій людині. Крім того, під час діяльності дитина вчиться безконфліктно взаємодіяти з однолітками. розвиває комунікативні навички, самореалізується в колективі.

Уберегти майбутнє нації від лиха, що насувається, - обов'язок найближчого оточення дітей та підлітків - школи, сім'ї. Ключова роль у пропаганді здорового способу життя та профілактиці ВІЛ - інфекції та інших негативних явищ серед дітей та підлітків належить системі шкільної освіти, яка забезпечує наймасовіше охоплення молоді. Таке завдання неможливо виконати без інноваційних підходів до виховання молоді. Саме такий підхід розкрито в цьому досвіді. 

Компетентнісний підхід –це відповідь на вимоги часу.

Джерела інформації:

1. Формування здорового способу життя молоді : навчально-методичний посібник. — Київ, 2005.
2. Шевченко С. Шкідливі звички шкільної молоді. — Рідна школа. — 2000. — № 2. — С.
3. Максименко С. Д. Актуальні питання психологічного обґрунтування заходів пропаганди здорового способу життя серед підлітків та юнаків. // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. № 11. Соціально-педагогічні аспекти збереження та зміцнення здоров’я дітей та молоді в Україні: матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції (12 – 13 квітня 2007 р.) – Мелітополь, 2007.
4. https://vseosvita.ua/library/formuvanna-pozitivnoi-motivacii-na-zdorovij-sposib-zitta-ucnivskoi-molodi-3736.html
5. http://ru.osvita.ua/school/lessons_summary/education/45346/