Формування творчих здібностей молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва з допомогою нетрадиційних технік та матеріалів.

 

 

 

 

 

 

Формування творчих здібностей молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва з допомогою нетрадиційних технік та матеріалів.

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ

І. Основні передумови для розвитку творчості.

ІІ. Послідовність творчого процесу.

ІІІ. Нетрадиційні техніки та матеріали, особливості їх виконання та застосування.

1. Нетрадиційні матеріали в аплікації.
2. Малювання пластиліном.
3. Резервування паперу воском.
4. Ниткографія.
5. Плямографія.
6. Малювання мильним розчином.
7. Нетрадиційні техніки фарбування паперу.
8. Естамп.
9. Малюнок на зім’ятому папері.
10. Малювання ногами.
11. Фротаж.
12. Повітряні фарби.
13. Паспарту як засіб створення композиції.
14. Нетрадиційні техніки оздоблення яєць.

ІV. Мистецька абетка

V. Список використаної літератури

Додатки

 

 

 

 

 

Вступ

                                                                      Під естетичною освітою треба розуміти не

                                                                     викладання якогось спрощеного дитячого

                                                                     мистецтва, а системний розвиток органів

                                                                     відчуття і творчих здібностей, що розширює

                                                                     можливість насолоджуватись красою і

                                                                     створити її.

Б. М. Неменський

 

     Всі діти полюбляють малювати – це чудова можливість за допомогою фарб висловити своє захоплення світом чи його неприйняття.

     Дитячий малюнок – це своєрідний ланцюжок між дитячою душею та світом дорослих. Але часто цей зв’язок порушують самі дорослі. Дошкільнята не переживають, що “не вміють” малювати, що в їх роботах відсутня грамотність зображення, допоки не пролунає оцінка дорослого: “Що це ти намалював? На що це схоже? Ти що не знаєш як це виглядає? Та нічого, не засмучуйся, ти все одно не будеш художником.” Таке запам’ятається назавжди.

     Дитина стала школярем. Шкільні предмети неофіційно поділяються на головні та другорядні. В множину останніх автоматично потрапляє і “образотворче мистецтво.”

     Лунає вислів: “Всі не будуть художниками!” З цим не можливо не погодитись, але чи є метою шкільної програми “образотворче мистецтво” виростити професійних художників. Уроки малювання повинні формувати у дітей здатність нестандартно мислити, розвивати творче сприйняття, вміння самостійно знаходити вихід із будь-якої ситуації. Іншими словами предмет “образотворче мистецтво” формує індивідуальність дитини.

     Індивідуальність – це творчість, нестандартність, без шаблонність. Таку дитину важко загнати у кут як у вчинках, так і у здатності мислити.

     Ще існує один момент, про значення якого ми забуваємо: предмет «образотворче мистецтво» сприяє фізичному розвитку дитини. На кінець курсу початкової школи в дитини не повинно бути проблем із дрібною моторикою, пучки пальців повинні працювати безперебійно, адже це є пам’ять, логіка, мова та грамотність дитини. Дитина теоретично може знати всі правила правопису, а на практиці (диктант, твір) «не спрацьовує» зв’язок між рукою та головним мозком, відмовляє працювати «автоматична грамотність», як наслідок – велика кількість помилок.

     Причиною цих помилок ми вбачаємо незнання правил, хоча проблема зовсім в іншому.  Тому слід переоцінити роль предмету «образотворче мистецтво» і виділити йому гідне місце серед інших предметів навчального процесу.

Основні передумови

для розвитку творчості

 

1. Дитина, не спроможна себе любити, не може залишатись щирою. Без щирості не можлива творча свідомість.

«Наскільки приємною може бути людина, коли вона може бути сама собою»

                                                                                                                    Платон

2. Поважайте і любіть тих, хто вас оточує.

Повага передбачає відсутність насильства, любов – акт додавання: віддати свою (любов) радість, свій інтерес, свої розуміння, знання, почуття.

3. перша формула освіти – «Ти все зможеш!» (навчити вірити дітей у свою перемогу).
4. «Таланти виховуються заохоченням»

                                                 В.Оствальд

5. Порівнювати дитину можливо тільки з нею самою – сьогоднішню зі вчорашньою.

6. Навчити дитину бачити, слухати, відчувати (бачити в маленькому – велике і прекрасне).

7. Дати «свободу», адже заборона – це гальма енергії розвитку, пізнання і творчості.

8. Розвивати творче бачення. Не засмічуйте сприйняття стереотипами. Немає правильних і неправильних малюнків  і фантазій. Велика небезпека для творчості – штампи.

9. Дитина зображає в малюнку не те, що бачить, а що відчуває. Підтримуйте дитячу геніальність.

10. Отримуйте задоволення від пізнання. (Головне те, як ви відкрили, аніж те, що ви відкрили).

11. Не поспішайте в спілкуванні, не виявляйте байдужість.

12. Дитина повинна працювати з цікавістю. Примушення – це стрес, напруження. Щоб захопити дитину – захопіться самі.

13. Не подобається малюнок дитини, не поспішайте давати негативну оцінку. Невизнаний малюнок замикає особистість маленького художника. Похваліть авансом і спробуйте подивитись на малюнок очима дитини.

14. Радійте творчим успіхам дітей і ви навчите їх радіти чужим перемогам.

«Поспішайте захоплюватись людиною, інакше ви пропустите радість».

                                                                                                         Л.Шульга

Послідовність творчого процесу

 

1. Роздуми про задум.

• Формувати позитивну установку на заняття;
• Через створення ситуації підвести до теми заняття;
• Допомогти дитині уявити (відтворити) образ через використання варіативних знань, вражень, отриманих на попередніх етапах роботи з ним;
• Допомогти уявити кінцевий результат, визначити вид діяльності, матеріал, способи дій з ним та інструментом;
• Вибрати місце роботи, обладнати його необхідними матеріалами;
• Заохочувати до дій згідно з прийнятим рішенням;
• Розвивати пам'ять, уяву, образне мислення;
• Формувати здібності до самовираження, прояву вольових зусиль, самостійності рішень.

 

2. Втілення задуму.

При наявності в дитини мотиву «навіщо» виникає бажання створити образ.

• Обговорення (яке зображення: форма розмір, колір, образ (веселий, сумний)…
• Відповіді на запитання:

«Що хочеш зобразити?» «Чим?» «Чому» «На чому?» «Як?» «З чого починати?» «Куди вести лінію?»

• Співтворчість (спільний пошук шляхів зображення)
• Якщо після бесіди дитина не може визначитись в способі дій, то проводиться показ, але це губить ініціативу – творчість. Показ можливий при поясненні нового матеріалу, що характеризується складністю, або якщо цього потребують особливості дитини.

 

3. Оцінка результату.

• Розвивати здібності дітей оцінювати успіхи, усвідомлювати причину успіху, бачити зв'язок: вибір матеріалу – техніка виконання – попереднє знання і переживання образу.
• Розвивати вміння висловлювати своє ставлення до зображувального, вживаючи образні вирази: епітети, метафори, порівняння.
• Стимулювати удосконалення робіт (повернення, доопрацювання  роботи); з графічного зображення удосконалюємо кольором (розфарбування), потім – промальовка.
• Виставка дитячих робіт.

Нетрадиційні техніки та матеріали, особливості їх використання та застосування.

 

1. Нетрадиційні матеріали в аплікації

1. Аплікація  бісером.

«Декоративне панно»

     Малюнок виконується простим олівцем (контурно). Площину поступово намащують клеєм ПВА або наносимо тонкий шар пластиліну, на який щільно викладаємо бісер.

      Також можливе часткове наклеювання бісеру на пластилін, тобто йде поєднання двох технік:

• малювання пластиліном;
• аплікація бісером.

 

2. Аплікація олівцевою стружкою.

     Можна використовувати стружку двох видів: грубу та м’яку. Груба утворюється внаслідок стругання ножем, має кольорове забарвлення. Мілка утворюється від заточування точилкою і не має певного кольорового забарвлення. Існує також промислова стружка, яка має характерні кільця.

      Аплікація грубою стружкою виконується поетапно:

1. контур малюнка наносимо олівцем на папір, картон, прогрунтовану дощечку.
2. наносимо клей ПВА на площину малюнку пензликом (на невеличку ділянку), поступово викладаємо стружку мов «луску риби», починаючи з краю малюнку. Для більш точного викладання стружки можливе використання в роботі пінцету або стеку.

Аплікація мілкою стружкою виконується в два етапи:

1. наносимо контурний малюнок олівцем на площину або об’ємну форму.
2. поступово змащуємо елементи малюнку клеєм ПВА і присипаємо стружкою.

       Площинне зображення «Півник»

       Об’ємне -  декорування стаканчика.

 

      3. Аплікація тирсою.

            Аплікація тирсою по техніці виконання багато в чому має схожість до аплікації олівцевою стружкою. Єдине, на що слід звернути увагу, це на характер тирси. В залежності від її розміру, фактури, текстури зображення може бути як площинне, так і напівоб’ємне (рельєфне).

       4. Аплікація ватою.

            Аплікація ватою може виконуватись як і на заздалегідь пофарбовану площину, так і нефарбовану. В другому випадку можливе фарбування вати:

• фарбування здійснюється набризком (акварель);
• фарбування гуашевими фарбами готових ватяних кульок, виготовлених способом скачування і фіксування їх форми клеєм ПВА.

5. Аплікація пінопластом.

Може використовуватись пінопласт трьох видів:

• пінопласт кульковий;
• пінопласт тертий (тирса);
• пінопласт цілими шматками.

      Для декорування предметів найширше використовується кульковий пінопласт, який кріпиться на клей ПВА або нанизується голкою на нитку. Тертий пінопласт використовується для виконання рельєфних (напівоб’ємних) площинних робіт та надання своєрідної текстури об’ємним формам. Ділянка змащується клеєм і присипається пінопластом. Пінопласт цілими шматками доцільно використовувати для об’ємного конструювання, або як тло для подальших робіт.

     Фарбування пінопласту можливе до і після наклеювання. Для цього використовують різноманітні фарби з додаванням незначної кількості клею ПВА (для фіксації) або кольорова туш.

 

6. Аплікація текстильними матеріалами (нитками, тканиною, стрічками, ґудзиками …).

            На відміну від аплікацій, які виконані матеріалами зазначеними вище, аплікація текстильними матеріалами вимагає від виконавця більшої фізичної сили. Нарізання деталей зі шкіри, тканини слід впроваджувати в навчальний процес на уроках старшої школи. З дітьми молодшого шкільного віку виконувати аплікацію з підготовленого заздалегідь вчителем матеріалу.

      Особливу увагу звернути на використання клею для аплікативних робіт. Це може бути клей ПВА, гумовий клей і т. п.

 

7. Аплікація яєчною шкаралупою.

       Для виконання цього виду аплікації слід попередньо підготувати яєчну шкаралупу. Шкаралупу спочатку перемивають, відділяють від внутрішньої плівки і висушують. Подрібнюють  шкаралупу в залежності від задуму обраної роботи.

      Яєчну шкаралупу можна використовувати як фактурне тло для подальшої роботи  та як декоративну оздобу для площинних або об’ємних форм. В першому випадку шкаралупу наклеюють (клей ПВА) на цупкий папір у вигляді мозаїчного полотна. Малюнок виконується кінчиком пензля – ефект мерехтливого зображення («Човник далеко в морі», «Спекотний день», «Туман над озером»-схожість з технікою імпресіоністів –пуантилізм).

      Для оздоби шкаралупу можна подрібнити і посипати на заздалегідь змащену клеєм поверхню. Фарбування можливе на вибір художника

 

8. Аплікація листом, пелюстками квітів, ягодами, мушлями.

      Природні матеріали – це велика можливість для творчості, адже для них характерна невичерпна різноманітність ліній, фактур, кольорів. Складність цієї аплікації полягає у підготовці матеріалів для неї. Вірна просушка листя, квітів, ягід, кори – є передумовою збереження кольорової гами матеріалу та його гнучкості у роботі. Одним словом, солома для аплікації має блищати і не бути крихкою, листя не пересушене, ягоди яскравих кольорів. Основою для аплікаційних робіт може бути картон, тканина, фанера і т. д. В залежності від природних властивостей матеріалу він може кріпитися на клей ПВА (пух тополі, насіння), пластилін (мушлі, шкірки апельсину), гумовий клей (кора, каміння).

 

9. Аплікація з металу.

      В початковій школі аплікація з металу виконується рідко. Головною причиною є неможливість застосування дітьми хімічно-небезпечних клеїв. Але для нескладних робіт можлива заміна клею на пластилін – аплікація з копійок.

 

10.  Аплікація чаєм та меленою кавою.

      Аплікація чаєм та меленою кавою виконується поетапно: наносимо контурний малюнок, змащуємо його клеєм, присипаємо кавою або чаєм. Ці матеріали можна використовувати як для площинних, так і для об’ємних форм. Цікавість та своєрідність цієї роботи полягає не лише у незвичайній фактурі, а й в ароматичних можливостях запропонованих матеріалів. Своєрідна ароматерапія на уроках образотворчого мистецтва.

 

 

2. Малювання пластиліном

      Пластилін – це матеріал, який широко використовується на заняттях з ліплення, але й можливе його використання на уроках з малювання. Існує два способи малювання пластиліном:

• механічне змішування кольорів (коли ми пальцями втираємо пластилін в поверхню аркуша чи фанери і тим самим досягаємо плавного переходу одного кольору в інший);
• оптичне змішування кольорів (дуже схожий на крапковий спосіб у  малюванні) – це скачування кольорових пластилінових кульок і викладання їх поряд, як викладання кольорового каміння в мозаїці.

       Обидва способи малювання є цікавими і мають свої переваги. При механічному змішуванні кольорів робота має більш реалістичний вигляд. Слід застосовувати у зображенні пейзажів, натюрмортів, портретів і т. д.. Тоді як при оптичному – це більш декоративне застосування ( декоративний розпис, орнаментальні мотиви, елементи оформлення…)

      Основою для малювання пластиліном може бути картон, фанера, дерев’яна поверхня, пластик...

      Малювання на склі повністю відрізняється від малювання на інших поверхнях. Так як скло – це матеріал прозорий, то малюнок виконується навиворіт ( від детальної прописки до загального фону), його виконання схоже до вітражних робіт. Існують такі етапи:

• підготовчий ( виконання контурного малюнку на папері);
• основний:

а) перенесення малюнку на скло резервуючим розчином (аркуш паперу з контурним малюнком підкладаємо під скло і зверху на склі повторюємо зображення тушшю або гуашевими фарбами + клей );

б)  заповнення порожнин контурного зображення пластиліном;

    - заключний ( підбір кольорового фону навколо зображення). Фоном може бути той самий пластилін або кольоровий папір.

Різноманіття предметних форм вимагає застосування різних прийомів ліплення.

Для більш виразного зображення предметів, а також для отримання великої кількості однакових заготовок на допомогу йдуть допоміжні робочі інструменти. Наприклад, для виготовлення стебел, травинок чи павутинок можна використати одноразовий медичний шприц без голки. Розкачайте шматок пластиліну по діаметру вхідного отвору шприца і проштовхуємо його всередину. Відділіть зайве, закрийте поршнем вхідний отвір і нагрійте вміст шприца. Підігрітий пластилін видавлюється на робочу дошку довгими "нитками".Товстенькі "ковбаски" можна робити з допомогою кондитерських шприців. Для нагріву пластиліну можна використовувати гарячу воду, батарею опалення...

 

3. Резервування паперу воском

      Ця техніка використовується для знайомства школярів з одним із видів графіки -  гратографією. Це є ніби спрощений її варіант, можливий для виконання в початковій школі. Вона використовується на різних етапах заняття: як сюрпризний (зацікавлюючий) момент на початку уроку, і як основа для виконання роботи.

      Резервування можна здійснювати на білому чи тонованому папері, або малюнку, виконаному фарбами. Як резервуючий засіб використовуємо воскову свічку або  поліколір (воскові олівці). Після ґрунтування паперу воском покриваємо всю площину аркуша сумішшю: чорна гуаш + туш + мило. Останнім етапом роботи є нанесення малюнку гострим предметом (прошкрябування голкою, зубочисткою…) за заздалегідь виконаним ескізом. Можливий  творчий політ фантазії.

 

4. Ниткографія

  Ниткографія  стала  популярна не так давно,  але з  кожним  днем ​​ цей  новий  вид мистецтва  знаходить  все  більше  прихильників.  Ниткографією  захоплюються  не тільки  дорослі, а й діти. Малюки із задоволенням  створюють  роботи у  цій  техніці.

 Картини,  виконані за  допомогою  ниткографіі, завжди  виходять дуже яскравими і барвистими. Крім того їм можна надати додатковий об’єм, використавши «кучеряві» або «волохаті» нитки для їх створення.

Перед тим як приступити до створення майбутнього шедевра, ви повинні  спочатку підготувати всі необхідні матеріали:

• в першу чергу вам знадобляться нитки різних кольорів. Для початківців-творців найкраще використовувати нитки, товщина яких не буде перевищувати 2 мм. Наприклад, ви можете взяти муліне, акрилові або вовняні нитки;
• також вам потрібна буде основа, на якій ви зможете застосувати техніку малювання ниткою на практиці. Для цієї мети краще обрати  ДВП, товстий картон, однотонний ковролін або оксамитовий папір;
• ще вам буде потрібно полімерний водостійкий клей;
• заздалегідь покладіть на своє робоче місце зубочистку і ножиці. Вони також стануть в нагоді; 
• акрилові фарби, пензлик або ескіз малюнку.Підготувавши всі необхідні матеріали, ви можете сміливо приступати до роботи.   Етапи роботи:

- створити ескіз, вирішити його в кольорі;

- нанести клей на контурні лінії і  приклеїти нитки, поступово заповнюємо  всю площину. У творців-початківців на цьому етапі можуть виникнути деякі труднощі, тому радимо наносити клей на невеликі ділянки. В першу чергу постарайтеся акуратно викласти нитками основу вашого малюнка, а вже потім приступайте до її заповнення та до виконання більш  дрібних  деталей. Пам'ятайте про те, що ниткографія - це досить кропітка праця.  Заздалегідь  налаштуйтеся  на  досить  тривалий  час,  потрібний  для  її виконання.  Щоб  підвищити  щільність  укладання  ниток, а також  згладити всі нерівності, на заключному етапі можна використати праску.

- завершену роботу можна вставити в багет та прикрасити нею кімнату.

Малювання ниткою.

Деякі люди вважають, що ниткографія - це своєрідне малювання картин за допомо- гою нитки. Постійні спроби художників знайти натхнення і спробувати щось нове призвели до того, що багато хто з них став захоплюватися малюванням ниткою.
Малюємо картину, використовуючи нитку.

 В основі цієї техніки лежить принцип отримання відбитку (сліду, штампу).  Виконується вона методом складання паперу вдвоє, тобто в основі лежить принцип симетрії.

      Етапи виконання:

• готуємо нитку №10 довжиною 40 см, складаємо її вдвоє, петлю фарбуємо акварельною фарбою потрібного кольору, кінці в руках залишаються нефарбованими;
• викладаємо нитку на одній половині зігнутого вдвоє аркуша, а кінці виводимо за його межі;
• закриваємо аркуш і притискаючи його зверху однією рукою, іншою витягуємо нитку за два кінці;
• розгортаємо аркуш, перед нами – симетричний абстрактний малюнок, вдивляємось в нього і домальовуємо необхідні деталі, щоб утворити якийсь образ.

Цю техніку доцільно застосовувати як вправу на розвиток фантазії та образного мислення школярів.

 

5. Плямографія

      До різновидів акватипії відноситься така техніка, як плямографія- малювання «від плями». Можна здійснювати різними способами.

Перший спосіб - це плямографія, виконана методом складання паперу. Кольорові плями наносимо на одну частину аркуша. Методом згинання          отримуємо

 

      симетричний відбиток. У цьому відбитку діти намагаються віднайти цікаве зображення. Якщо потрібно, розмальовують деталі фломастерами, кольоровими  ручками, іншими графічними засобами.

      Другим способом малювання «від плями» є видування. На папір наноситься кольорова пляма, яка роздувається під певним кутом (з соломинки). Можливе перехрестне змішування кольорів. Обриси малюнку непередбачувані та фантастичні.

      Третім способом малювання в техніці «плямографія» є малювання від чітко окресленої плями. Школярам пропонується пляма краплевидної (овальної, круглої...) форми, яку слід перетворити у зображення. Можливе малювання від штампованої плями ( слід від руки…) Необхідне діти домальовують обраними ними матеріалами.

  

6. Малювання мильним розчином

      Щоб виконати роботу у цій техніці, слід вірно підготувати розчин. Для цього потрібно до будь-якого миючого засобу додати фарбу обраного кольору, розмішати. Після цього занурити соломинку для «коктейлю» і подути. Утворюється «шапка» кольорових бульок. Беремо чистий аркуш і торкаємось ним до цієї «шапки», на папері залишається відбиток.

      Така техніка малювання може використовуватись як тло для подальшої роботи або цікава фактура для предметних чи сюжетних малюнків.

      Застосування цієї техніки буде доцільним як в першому так і в четвертому класі, адже сприяє розвит-ку фантазії,  образного мислення, уяві школярів.

 

7.Нетрадиційні техніки фарбування паперу

      При знайомстві школярів з різними фактурами матеріалів доцільно розповісти їм про нетрадиційні техніки фарбування паперу. На цих уроках діти не лише навчаться відчувати текстуру предметів, а й створювати її.

       Фарбування паперу під дерево виконується з допомогою гуашевих фарб, поролону, гребінця, картону, обгорткового паперу.

      На альбомний аркуш паперу наносимо щільний шар гуашевої фарби (відтінки деревини). Поки він вологий виконуємо малюнок: хвилеподібні паралельні лінії з допомогою гумки або поролону.  Також можливе нанесення рельєфних ліній з допомогою гребінця чи картону. Після висихання пофарбований папір можна застосувати в аплікативних роботах.

       Часто для оформлення інтер’єрів, коли ми знайомимо школярів з дизайнерським проектуванням, виникає потреба створення композицій з каміння, наприклад, мармуру. На практиці, в стінах школи, це не можливо. На допомогу приходить техніка фарбування паперу під мармур. Вона здійснюється різними матеріалами в залежності від текстури каміння:

1 спосіб: олійними фарбами на склі з допомогою розчинника змішуємо 2-3 олійні фарби (жовта, зелена, чорна). Скло занурюємо у ванночку з водою, змиваємо фарбу. Фарби у вигляді плівки рівномірно розповсюджуються по поверхні води. Беремо аркуш паперу, опускаємо у ванночку і повільно підіймаємо. На папері залишається малюнок дуже схожий на текстуру мармуру.

2 спосіб: вам знадобляться крем (піна) для гоління, акварельні фарби або харчові барвники, пласка тарілка для змішування піни для гоління і фарб, папір, скребок. Рівномірним товстим шаром нанесіть піну для гоління на тарілку. Змішайте фарби або харчові барвники різних кольорів із невеликою кількістю води, щоб вийшов насичений розчин. Пензликом або піпеткою хаотично накрапайте фарбу різних кольорів на поверхню піни і красиво розподіліть фарбу по поверхні, створюючи химерні зигзаги, хвилясті лінії тощо. Це напрочуд творчий етап усієї роботи, який принесе задоволення дітям. Тепер візьміть аркуш паперу й акуратно прикладіть його до поверхні цієї візерунчатої піни. Покладіть аркуш на стіл. Вам залишилося тільки прибрати всю піну з аркуша паперу картоном, скребком або пластиковою карткою. Під шаром піни для гоління ви виявите приголомшливі мармурові візерунки. Фарба встигла просякнути папір, вам потрібно тільки дати їй можливість висохнути протягом кількох годин.

Техніка фарбування паперу під мармур широко застосовується у макетуванні.

   Різноманіття природних фактур сприяє появі різноманітних технік фарбування:

• фарбування розчином марганцю ( У посудину з водою кидаємо марганець. Допоки кристалики повністю  не розчинились занурюємо у воду аркуш паперу і швидко дістаємо);
• свічкою (підпалюємо свічку, полум’я повинне бути неспокійне, давати гептяву). Акуратно опускаємо над полум’ям папір, щоб закоптити площину аркушу. Звернути увагу на правила протипожежної безпеки!;
• акварельними або гуашевими фарбами ( У фарбуванні використовується техніка «набризк». Набризк можна виконувати зубною щіткою або розсіювачем, на гладкій поверхні або на зім’ятому папері під одним кутом нахилу чи з усіх сторін одночасно);
• олівцями (Надійно закріпіть клейкою стрічкою великий аркуш паперу. Зберіть в пучок кольорові олівці так, щоб загострені кінці були на одному рівні. Запропонуйте дитині помалювати);
• малювання харчовою плівкою (Нанесіть плями кількох кольорів акварельної фарби або гуаші на всю поверхню аркуша. Прикладіть зверху плівку та промалюйте, злегка натискаючи на плівку, різноманітні лінії. Дайте фарбі просохнути і зніміть плівку. Доведіть малюнок до завершення фломастерами або олівцями);
• крейдою та крохмалем (Нанесіть на аркуш паперу трохи крохмалю і руками рівномірно розподіліть по поверхні. Запропонуйте малюкові малювати крейдою по слизькій поверхні. Краще використовувати основні кольори крейди, щоб вони дали похідні кольори);
• кольоровим клеєм (Розлийте клей по порожніх флаконах, додайте до кожного по кілька крапель різного кольору – і ви вже готові до створення художніх творів. Малюйте кольоровим клеєм на темному папері, використовуючи крапельну техніку «дріппінг»);
• малювання «чарівними кульками» (Для цієї диво-техніки знадобиться кришка від коробки, кульки, фарба, папір, пензлики, вода. У коробку покладіть аркуш паперу, на нього нанесіть по кілька крапель різної фарби. Покладіть у коробку 2-3 кульки і потрясіть коробкою так, щоб кульки котилися, змішуючи фарби та створюючи візерунок. Це найперше знайомство школярів з абстрактним ек-

спресіонізмом).

Незвичайні рельєфні фактури можна отримати застосувавши у своїй роботі цукор (присипати вологе зображення виконане акварельними фарбами) або розплавлений віск (накрапати рельєф гарячим воском).

      Також цікавими є застосування солі. Сіль має властивість тягнути на себе воду. Присипаючи свіже акварельне зображення сіллю, отримуємо в місцях скупчення кристалів плавні варіації кольорів (від світлого до темного).

                              8. Естамп

      «Естамп» - в перекладі означає «слід», «відбиток», що і зумовлює її виконання: наносимо фарбу на площину (об’єкт, матеріал) і залишаємо відбиток на аркуші (штампуємо).

     Ця техніка широко використовується школярами будь-якого віку. Для молодших дітей можливе штампування пальцями, рукою, поролоном, природними матеріалами, тоді як старші за віком можуть виконувати штампування на склі, естампи за трафаретами і т. д.

      Чим цікавіша поверхня, на яку ми наносимо фарбу, тим цікавіший слід ми отримаємо в подальшому.

      Наведемо приклад виконання естампу з гумок, це є найпростіший вид гравюри.

      Малюємо контурний малюнок олівцем. На головній частині наклеюємо більш грубі деталі з гумки, на менш значні – тонші. Фарбуємо гумку гуашевими фарбами і поки кольори не висохли прикладаємо зверху чистий аркуш паперу, притискаємо. Отримуємо відбиток, який можна підкреслити, домалювати контур пером чи фарбами.

      Рамку для такої роботи теж можна виконати в техніці естампу.

      Для цього вирізаємо рамку з картону і виконуємо на ній рельєфний малюнок з гумового клею. Після висихання штампуємо рамку поролоном золотистою акриловою фарбою. Зверху, щоб отримати ефект «старіючого золота», наносимо м’якою ганчіркою чорний крем для взуття. Саме штампування, а не малювання фарбами, дає ефект натуральності зображення.

      Одним із видів художнього друку є монотипія. Для виконання монотипії фарбу наносять на гладку поверхню у вигляді певного рисунка, після чого зверху накладається папір. Вдруге отримати такий самий відбиток не можливо. Для роботи в техніці «монотипія» використовуються акварельні, гуашеві, друкарські чи олійні фарби.

   Основою для зображення в монотипії може слугувати металева пластинка, пластик,  скло, линолеум.

 

 

9. Малюнок на зім’ятому папері

        Ця техніка сприяє кращому розвитку дрібної моторики у школярів.

       При її виконанні діти вчаться регулювати силу натиску пензлика на папір.

       Головною умовою при виконанні малюнку на зім’ятому папері є легкість нанесення фарб. Зображення схоже на результат роботи в техніці «малювання на яєчній шкаралупі»: немає чіткого контуру, мерехтливість силуетів, схожість з роботами художників-імпресіоністів.

       Етапи виконання роботи:

• зминаємо аркуш паперу а потім розгладжуємо, щоб утворились маленькі нерівності (рельєфи)
• тонким пензлем намічаємо контури майбутнього зображення (ворсинки пензлика рухаються по рельєфу листка плавно і легко, випуклі ділянки зафарбовуються а впадини залишаються незафарбованими)
• зафарбовуємо площину зображення так само легко як намічали контур. При малюванні акварельними фарбами використовуємо обмежену кількість води.

       Можливе виконання малюнку на зім’ятому папері з допомогою техніки «набризк». В цьому випадку використовуються такі матеріали: гребінець, щітка, розсіювач фарби.

        10.Малювання ногами

Закріпіть на підлозі клейкою стрічкою аркуш паперу. Вкладіть малюкові між пальцями ніг олівець і попросіть щось намалювати. Можна творити одночасно двома ногами на одному аркуші паперу. Прикріпіть до стіни великий аркуш паперу і попросіть дитину зобразити на ньому щось, лежачи на спині. Малюючи фарбами, можна використовувати широкі пензлі, губку, шматок тканини або пальці ніг. Ця техніка активізує нервові закінчення на кінцівках, сприяє психологічному розвантаженню та розвитку фантазії.

              11.Фротаж

Аркуш паперу покладіть на плаский рельєфний предмет і, переміщуючись незагостреним кольоровим олівцем по поверхні, ви отримаєте відтиск-імітацію основної фактури. Хто малював на столі з рельєфним покриттям, знає, як за допомогою цієї техніки непомітно з’являється фактурний малюнок. Можна створювати малюнки, комбінуючи рельєф кількох предметів. Ця техніка дає можливість перейти із плаского зображення у об’ємне, знайомить дітей з поняттям «фактури предмета»                                                                                                  

12.Повітряні фарби

Щоб приготувати таку фарбу, перемішайте в невеликій посудині одну столову ложку млинцевого борошна (це борошно з уже доданим розпушувачем). Можна просто додати до 500 грамів борошна 1ч.л. соди і 1ч.л. лимонної кислоти, кілька крапель харчового барвника, одну столову ложку солі. Потім влийте трохи води, щоб надати «повітряній» фарбі потрібної консистенції.

Нанесіть фарбу на картон – можна пензликом, можна ватною паличкою. Але картон не повинен містити синтетичних матеріалів і плівок, використовуйте звичайний картон або дуже щільний папір.

Помістіть картину в мікрохвильову піч, ввімкнувши максимальний режим на 10 – 30 секунд, допоки фарба не підсохне. Час сушіння залежить від товщини шару фарби та її консистенції.

13.Паспарту як засіб створення композиції.

Намалюйте на цупкому папері або картоні шаблон  метелика, квітки, геометричної фігури тощо. Попросіть дитину створити «каляки-маляки» і накладіть свій шаблон зверху на “карлючки” малюка. Так витвір дитини стане неповторним візерунком крил метелика або пелюсток квітки. Цей спосіб дає можливість підібрати декорування до заздалегідь виготовленого контуру. Можна йти від супротивного – за допомогою рамки шукати зображення у розмаїтті плям та візерунків, на основі знайденого створити роботу. Ця техніка спонукає дитину як деталізувати зображене, так і об’єднувати роздрібнене у ціле.

14. Нетрадиційні техніки оздоблення яєць.

Обплетення яйця бісером.

     Обплітати бісером можна дерев'яне яйце або куряче, але перед цим його вміст потрібно видути. Це робимо так:  з обох сторін яйця пробиваємо отвори і з однієї сторони шприцом вдуваємо повітря всередину.  Білок і жовток витече з іншого боку. Тепер яйце необхідно просушити.     Нетрадиційні техніки   оздоблення         яєць бісером були відомі в давнину, але набули поширення в наш час.

     Для обплетення потрібний бісер різних кольорів, міцні нитки або жилка, спеціальний гачок для бісеру. Спочатку плетемо браслет - "безконечник", діаметр якого має дорівнювати діаметру яйця. Десять бісеринок нанизуємо на одну і просилюємо голку в другу бусинку з кінця,  нанизуємо ще одну і просилюємо в наступну. Готовий браслет надягаємо на яйце і плетемо до обох кінців, поступово зменшуючи кількість бісеринок.

     Є інший спосіб плетіння: нанизуємо на нитку чи жилку декілька бісеринок і просилюємо голку в першу. Нанизуємо ще одну і просилюємо в наступну бусинку колечка. Поступово розширюємо виріб, виходить ніби шапка, яку надягаємо на яйце. Від середини плетіння звужуємо.

Техніка обклеювання бісером.

     Цією технікою можна оздобити дерев'яне яйце або куряче, попередньо видувши вміст. Наклеювати бісер можна на клей ПВА або на пластилін. Техніка виконання: на площину яйця наносимо тонкий шар пластиліну, потім виконуємо розмітку контурів орнаменту,  викладаємо бісер.

     Якщо бісер наклеюємо на яйце з допомогою клею ПВА, то контури орнаменту наносимо простим олівцем на чисту поверхню яйця. Орнамент може бути різноманітний - рослинний, тваринний, геометричний. Кольори бісеру слід підбирати так, щоб елементи орнаменту були чіткі, не зливались, наносимо клей на поверхню яйця пензликом, причому не на ціле яйце, а на невеличку частину, щоб він не встиг висохнути. Починаємо роботу з тупого або гострого кінця. Наносимо клей на частину орнаменту, тоді наклеюємо бісер. Бісер кладемо дірочкою догори. Для роботи підходить тільки матовий бісер, бо орнамент, викладений з прозорого, виглядає нечітко. Викладаємо спочатку орнамент, потім фон. Для фону можна використовувати бісер як темних тонів (темно-червоний, темно-зелений, коричневий), так і світлих.

     Щоб орнамент був чіткий, рівний, бісер різних тонів повинен бути однаковий за розміром. В поєднанні з круглим бісером можна використовувати склярус.

     Оздоблення яйця аплікацією з соломки.

     Для роботи потрібно спочатку підготувати соломку. Беремо стебла жита, пшениці, відрізаємо вузли. Після цього кип'ятимо 1-2 години, додавши у воду соду.

     Потім стебла потрібно розрізати вздовж надвоє. Гострим ножем чистимо соломку з внутрішнього боку, після чого прасуємо праскою. Соломка готова. Підбираємо орнамент (рослинний чи геометричний), малюємо його лементи на папері і вирізаємо. Кожну частину орнаменту заклеюємо соломкою так, щоб вона трохи виходила за краї паперу. Коли все заклеєно, зайву соломку обрізаємо.

     Тепер треба підготувати яйце. Орнамент з соломки найкраще виглядає на темному фоні - чорному або коричневому. Беремо гуаш відповідного кольору і додаємо трохи клею ПВА. Цією фарбою покриваємо очищену і висушену поверхню яйця. Коли добре висохне, наклеюємо готовий орнамент з соломки.

 

     Оздоблення яйця аплікацією з кольорового паперу.

Оздоблювати аплікацією з кольорового паперу краще дерев'яне яйце. Беремо кольоровий папір, зі зворотної сторони малюємо деталі орнаменту. Найкраще використовувати рослинний орнамент (квіти, листки, гілочки, верби) можна також геометричний, тваринний. Підбираємо кольори, які гармонійно поєднуються між собою. Оскільки оздоблене яйце - символ радісного, світлого свята, то й кольори паперу підбираємо світлі, яскраві, майже не використовуємо темні. Вирізаємо деталі і наклеюємо на яйце за допомогою клею ПВА.

     Можна оздобити яйце мозаїкою з паперу. Для цього спочатку підбираємо орнамент. Матеріал для мозаїки може бути двох видів: деталі рвані або деталі різані. Чим менші деталі, тим краще виглядатиме орнамент.

     Кольори повинні гармонійно поєднуватися. Якщо деталі світлі, можна пофарбувати яйце в темний колір.

     Ця техніка неважка, її можна використовувати в роботі з дітьми молодшого шкільного віку.

     Нетрадиційна крапанка.

     Крапанка належить до традиційних технік писанкарства, але можна виготовити крапанку з допомогою  маленьких паперових кружечків - відходи телеграфної стрічки. Така техніка більш доступна для використання на уроках трудового навчання.

     Для виготовлення такої крапанки потрібно підготувати яйце. Беремо куряче яйце, видуваємо його вміст. Фарбуємо у відварі з лушпиння цибулі. Щоб порожнє яйце не плавало на поверхні, заповнюємо середину водою за допомогою шприцу. Можна пофарбувати в інші кольори гуашевими фарбами, додаючи трохи клею ПВА.

     Тонко заструганим олівцем наносимо на поверхню яйце орнамент. За допомогою сірника, шпильки або тупого кінця голки наносимо клей ПВА на лінію орнаменту (не на увесь зразу, а поступово). Наклеюємо паперові кружечки.

     Під час виготовлення такої крапанки  слід звернути увагу на дотримання правил роботи з гострими предметами.

 

     Яйце, апліковане текстильним матеріалом.

     Для аплікації використовуємо різні декоративні стрічки, шматки тканини, нитки.

     Для аплікації не потрібно фарбувати яйце. Тонко заструганим олівцем ділимо поверхню яйця вздовж надвоє, можна поділити і впоперек.

     По поздовжній лінії наклеюємо декоративну стрічку. Якщо яйце ділили і впоперек, то і по цій лінії наклеюємо стрічку, бажано вузьку. Поверхня яйця поділена стрічкою на 2 або 4 частини.

     Вирізаємо з тканини деталі орнаменту і наклеюємо.

     Можна використовувати також нитки для вишивання, наклеюючи їх по контурах орнаменту.

 

   

 Декоративне яйце, оздоблене флоромозаїкою.

     Для виготовлення цього виробу беремо дерев'яне яйце. Наносимо на нього шар пластиліну товщиною 2-3мм. Для роботи можна використати насіння різних рослин: огірків, пшениці, гарбуза, льону, половинки насіння квасолі, та ін. Непридатне велике насіння.

     З насіння можна викласти будь-який орнамент. Використання цієї техніки на уроках сприяє розвитку фантазії, а також акуратності, старанності, культури праці.

 

Зберігання писанок.

     Шкаралупа яйця тонка і швидко псується, тому багато писанок минулого не збереглися і не дійшли до нас.

     Одним із способів збереження є видування внутрішнього вмісту яйця. Писанки можна запікати. Це роблять так: готові писанки кладуть у розігріту  піч на 10-15 хв. Такі писанки зберігаються не довго.

     В 1972 р. в Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття Л. Кречковським та М. Баледзюк був розроблений оптимальний спосіб консервації писанок з використанням пап'є-маше. Готову писанку спочатку розбивають на 2 половинки вичищають усередині, потім змащують стінки яйця клеєм ПВА, обклеюють папером і з'єднують дві половинки. Така писанка вічна.

Правила безпечної праці при виготовленні писанок.

     Щоб уникнути травмування при писанні писанок, потрібно дотримуватися відповідних правил.

     Потрібно перевірити, чи добре закріплений писачок. При набиранні воску бути обережним, щоб не торкнутися руками до гарячої посудини. Яйце в руках тримати обережно.

     Усі інструменти повинні лежати так, щоб не заважали під час роботи. На робочому столі не повинно бути зайвих предметів.

     Підчас нагрівання воску слід дотримуватися правил користування нагрівальними та електронагрівальними приладами.

   Підчас фарбування користуватися спеціальною ложкою і цей процес здійснювати подалі від гарячого воску (при попаданні води у посудину з воском можливе її «вистрілювання» , що  може спричинити опіки).

     При оздобленні яєць нетрадиційними способами потрібно дотримуватися правил роботи з ножицями і голкою.

 

     На жаль, в початкових класах творчий потенціал мистецтва писанкарства реалізується досить обмежено. На уроках використовують переважно нетрадиційні техніки, наприклад, оздоблення яєць аплікацією з паперу, тканини чи соломки, а також такі види традиційної писанки, як дряпанка, крашанка. Ці способи, оздоблення яєць найбільш легкі і доступні для дітей. Виготовлення писанки традиційним способом, а також складніші нетрадиційні техніки, (обплетення бісером, оздоблення мозаїкою з бісеру та ін.) використовується переважно в гуртковій роботі, бо їх виготовлення займає більше часу.

     Мистецтву писанкарства, на мою думку, потрібно приділяти більше уваги. Адже цей вид роботи сприяє не тільки розвитку творчого мислення, уяви, фантазії, а й ознайомленню з народними традиціями. Це особливо важливо в наш час, коли молодь вважає  народні традиції і звичаї  пережитками минулого. Звичайно, дитині без допомоги дорослих важко зорієнтуватися в сучасному світі. Тому важливо, щоб в сім'ї шанували народні традиції. Велика роль у прищепленні любові до народного мистецтва покладена на вчителя, керівника гуртка. Секрети виготовлення традиційних писанок, їх символіку знають здебільшого старші люди. В сучасному світі дуже мало справжніх майстрів цього мистецтва. Страшно навіть подумати, що писанкарство може колись зникнути і ніхто більше не створюватиме цього маленького дива.

     Тому дуже важливо пробудити в дитячій душі інтерес і любов до писанкарства. Цього можна досягти, влаштовуючи виставки, конкурси дитячих робіт. Завдяки яким формувати в  учнів прагнення до самовдосконалення та бажання досягти естетичного ідеалу.

     Дуже важливо, щоб діти зрозуміли, що їхнє завдання не відтворити запропонований  учителем зразок, а на його основі створити свій власний орнамент. Таким чином в дитини розвивається творче мислення, фантазія, формується естетичний смак. Діти вчаться підбирати потрібний матеріал, гармонійно поєднувати кольори.

     Щоб урізноманітнити заняття з писанкарства, зробити їх цікавішими, можна організувати зустрічі з народними умільцями.

     На цих зустрічах учні матимуть змогу детальніше ознайомитися з символікою орнаменту і кольорів писанки, з їх регіональними особливостями і секретами зберігання. Учням буде цікаво послухати легенди про походження писанки. Під час оздоблення яєць нетрадиційним способом діти мають можливість реалізувати свою уяву, фантазію, творчі задуми, а також самостійно вибрати матеріал, з яким хочуть працювати.

     Творчий потенціал мистецтва писанкарства справді невичерпний. Адже кожна писанка неповторна, особлива. Навіть якщо дитина намагається скопіювати орнамент, все одно він вийде іншим, ніж на зразку. Поступово набираючи навичок, дитина створює свій власний маленький шедевр. І хоч він буде і не досконалий, але  створений своїми руками. До нього докладено стільки праці й старання!

     Дуже важливо, щоб дитина зберегла свою першу писанку.

     Потрібно не тільки показати дітям елементи писанкового орнаменту, а й пояснити їхнє значення. Знаючи, що символізує той чи інший значок (символ), учень більше дізнається про традиції предків, відкриває для себе таємниці їх звичаїв і вірувань. Розкриває не тільки символіку орнаменту, а й значення кольорів. Використовуючи ці знання, учень може розписати писанку  самостійно. Створити власний оберіг. Це своєрідний духовний зв’язок традицій минулого з естетикою сучасності.

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Мистецька абетка

      Акватипія – техніка мимовільного змішування кольорів.

      Види: - ниткографія   (методом

                 - «від плями»                складання паперу)

                 - видування

                 - малювання мильним розчином

      Аля-пріма – техніка нанесення кольорів відразу в повну силу

      Аплікація – спосіб отримання зображення шляхом накладання, наклеювання або нашивання різних по кольору шматків паперу, картону, тканини та інших матеріалів.

      Архітектура – мистецтво створювати будинки.

      Ахроматичні кольори – чорний, білий, всі відтінки сірого.

      Види образотворчого мистецтва – живопис, графіка, скульптура, архітектура, декоративно-прикладне мистецтво.

      Горизонт – горизонтальна та безкінечна площина, що знаходиться на рівні очей і сприймається у вигляді лінії.

      Гратографія – вид графіки, що ґрунтується на резервуванні паперу свічкою або полі кольором.

      Графіка – це вид образотворчого мистецтва, який ґрунтується на виконанні малюнку лінією, штрихом, плямою, без фарб. До поняття графіка відноситься малюнок в цілому та різноманітні види друкованої графіки:

• ксилографія (гравюра на дереві)
• офорт (гравюра на металі)
• літографія (гравюра на камені)
• літогравюра (гравюра на лінолеумі)
• гравюра на картоні

      Естамп – відбиток(слід), техніка, що ґрунтується на штампуванні різними фактурами.

      Жанри образотворчого мистецтва – міфологічний, історичний, батальний, портретний, побутовий, пейзажний, натюрморт.

      Живопис – вид образотворчого мистецтва, головну роль в якому відіграє колір.

      Засоби художньої виразності – пляма, лінія, штрих, контраст, мазок, фактура і   т. д.

      Колаж – аплікативна робота з використанням об’ємних елементів.

      Колорит – гармонійне поєднання різноманітних кольорів в картині, їх тоновий взаємозв’язок.

     Композиція -  гармонійне поєднання різноманітних частин в єдине ціле за одним задумом (побудова картини).

     Контрастні кольори -  кольори, протилежні в колірному колі, взаємо підсилюючі (червоний – зелений, синій – оранжевий, жовтий – фіолетовий).

     Контур – засіб для зображення, лінія, що обмежує форму.

     Листування – техніка, що ґрунтується на поетапному нанесені фарб одна на одну (від прозорої до максимально насиченої)

      Малюнок – це основа будь-якого зображення: графічного живописного, скульптурного, декоративного.

       Оригінал – картина, виконана художником.

       Орігамі – техніка виконання об’ємних форм з паперу методом складання та часткового вирізання.

      Набризк – техніка нанесення фарб методом розсіювання.

      Монотипія – вид друкованої графіки, відбиток в єдиному числі,

      Монохромність – одноколірність, виконання зображення відтінками одного кольору,

      Орнамент – ритмічний малюнок, який повторюється. Види орнаментів: геометричний, рослинний, тваринний.

      Основні кольори – кольори, які не можливо отримати шляхом змішування фарб: синій, жовтий, червони.

      Паперова пластика – об’ємне зображення з паперу.

      Пейзаж – жанр образотворчого мистецтва, зображення живої природи,

      Перспектива – розміщення предметів на площині аркуша в залежності від зорового сприйняття.

       По-вологому – техніка нанесення кольорів на вологу поверхню.

       Похідні кольори – кольори, які можна отримати шляхом змішування основних (зелений, оранжевий, фіолетовий, коричневий).

       Примакування – техніка роботи всією площиною пензля.

       Пропорції – співвідношення розмірів елементів або частин будь-якого предмету між собою, а також співвідношення між розмірами різних предметів.

      Репродукція – зменшене або збільшене зображення картини друкарським способом.

      Світло і тінь – засоби зображення предметів, їх об’єму та розташування в просторі.

      Силует – площинне зображення контур залитий кольором.

      Спектр – червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій та фіолетовий кольори.

      Спорідненні кольори – кольори, що знаходяться поряд у колірному колі (червоний, жовтий, оранжевий і т.д.)

      Теплі кольори – червоні, жовті, оранжеві і всі їх відтінки.

      Техніка – система матеріалів, інструментів та прийоми роботи.

      Фактура – характер поверхні на вигляд та дотик.

      Холодні кольори – сині, блакитні, фіолетові і всі їх відтінки.

      Хроматичні кольори – всі кольори окрім чорного білого та сірого.

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

    

1. Енциклопедія малювання. Віктор Запаренко Санки. Петербург - М., Росія, 2000р.
2. Любарська Л.М., Резниченко М.І. Образотворче мистецтво: Підручник для 1-4 класів – К: Форум, 2002р.
3. Неменський Б.М. Мудрість краси. Про проблеми естетичного виховання. – М. : Просвещение, 1981р.
4. Рутковська А. Малювання в початковій школі. – Видавництво «Нева», Росія, 2001р.
5. Соловейчик С. Виховання творчістю. – М. : Знание, 1978р.
6. Барвиста радість. Шульга М.М. – Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС», 2007р.