Формування національної етнокультури засобами образотворчого мистецтва

Про матеріал
Формування національної свідомості учнів через освоєння молоддю своєї етнічної спільності, національних цінностей (мови, території, культури), відчуття своєї причетності до розбудови національної державності, патріотизм, що сприяє, утвердженню власної національної гідності, внутрішньої свободи, гордості за свою землю.
Перегляд файлу

1

 

ПОДАННЯ ДОСВІДУ

 

 

Тема досвіду:

 

«Формування національної етнокультури засобами образотворчого мистецтва»

Адреса досвіду:

 

Комунальний заклад «Слобідський ліцей Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області», с-ще Слобідське, вул. Зарічна, 1, телефон 740-30-04

Автор досвіду:

 

Солдатова Оксана Іванівна, 1972 р.н., вчитель образотворчого мистецтва Комунальниого закладу «Слобідський ліцей Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області», вищої кваліфікаційної категорії,  педагогічне звання «старший учитель» педагогічний стаж 21 рік.

Провідна ідея досвіду:

 

Засвоєння духовної і матеріальної культури нації, формування національної свідомості і досягнення духовної єдності поколінь через вивчення творів українського образотворчого мистецтва.

Актуальність досвіду:

 

Перед сучасною школою стоїть завдання сформувати тип випускника,  який має бути освіченим українцем, всебічно розвиненою особистістю, відповідальним громадянином і патріотом, здатним до ризику та інновацій.

Мета досвіду:

 

Формування національної свідомості учнів через освоєння молоддю своєї етнічної спільності, національних цінностей (мови, території, культури), відчуття своєї причетності до розбудови національної державності, патріотизм, що сприяє, утвердженню власної національної гідності, внутрішньої свободи, гордості за свою землю.

Завдання, на розв’язання яких спрямована педагогічна діяльність:

 

  • розвиток національної самосвідомості;
  • вивчення основ етнокультури;
  • вивчення художньої культури своєї землі;
  • виховання мужності, любові до Вітчизні.

Практична значущість:

 

З метою виховання молодого покоління в українському національному дусі, необхідно дотримуватися ряду педагогічних умов, а саме:

  • доступність дитячому сприйманню дібраного матеріалу;
  • сприятливий мікроклімат спілкування між педагогами і дітьми на уроках і поза ними;
  • доступність, педагогічна доцільність пропонованих завдань;
  • варіативність прийомів і форм організації діяльності дітей;
  • використання новітніх навчально-виховних технологій.

Наукові ідеї та рекомендації:

 

Інноваційні підходи до розгляду основних ознак соціального становлення особистості, шляхів формування навичок критичного мислення, пізнавальних, діяльнісних, комунікативних, універсальних умінь учнів, вміння вчитися самостійно, шукати й опрацьовувати інформацію.

Констатація фактів навчально-виховного процесу на початок вивчення досвіду:

 

Порівняння традиційної та інноваційної  освіти, що паралельно існують в Україні:

  • учні залучені до активного здобуття знань;
  • навчальний процес будується на сучасній освітній основі;
  • системність застосування технології у поєднанні зі сприятливим психологічним мікрокліматом, що забезпечує необхідні умови для досягнення поставленої мети.

Шлях розвитку та становлення досвіду на відомій науковій основі:

 

  • запровадження у  навчальний  процес закладу освіти традицій та сучасних тенденцій розвитку національної культури.
  • представлення суттєвих відмінностей традицій та сучасних тенденцій розвитку національної культури.
  • дотримання етапів реалізації ідей національного виховання: подолання упереджень у мисленні школярів; створення у навчанні проблемних ситуацій, розв'язання яких передбачає використання вмінь критичного мислення; розробка уроків з використанням надбань українського народу.

Критерії та результати ефективного педагогічного досвіду

 

Актуальність:

  •      поєднання методів національно-патріотичного виховання з оптимальними прийомами  і засобами різних форм навчання;
  •      створення розвиваючого середовища на уроках образотворчого мистецтва шляхом збагачення їх змісту характерними для дітей видами діяльності.

Ефективність:

  •      вивільнення вчителя від значного обсягу фронтальної роботи з класом і відповідно збільшення часу для індивідуальної допомоги учням;
  •      збільшення мовленнєвої практики, що забезпечує підвищення якості знань;
  •      навчання ділового спілкування;
  •      вироблення вміння розуміти та оцінювати дії інших людей;
  •      регулювання своїх дій відповідно до вимог членів групи і умов роботи.

Стійкість результатів:

  •   особистість формується у практичній діяльності, у взаємодії з іншими людьми, тож набутий досвід відповідає тезі «Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша заповідь виховання. У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися.» (Г.С.Сковорода)

Раціональність витрат часу, зусиль, засобів:

  •   технологія потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для її оволодіння як учнями, так і педагогом тільки на початковому етапі впровадження

Відповідність реальним можливостям основної маси вчителів, матеріальній базі:

  •   відповідає реальним можливостям учителів, зацікавлених у досягненні стійких результатів праці, не потребує великих матеріальних витрат.

Межі використання досвіду та умови його ефективного функціонування:

 

Досвід може бути використаний у роботі всіх типів навчальних закладів. Умовами ефективного  використання досвіду є усвідомлення власної ролі вчителя, освоєння цілісної системи форм, методів і прийомів, створення психологічного середовища

Шляхи подальшого вдосконалення та розвитку досвіду:

 

  •      моніторинг, добір найрезультативніших форм та методів, визначення факторів впливу на результативність роботи;
  •      створення творчих груп;
  •      презентація досвіду на рівні школи, району, області;
  •      співпраця з учителями, що працюють над даною проблемою.

 

У наших руках найбільша з цінностей світу – Людина. Ми творимо Людину, як скульптор творить свою статую з безформного мармуру: десь у глибині цієї мертвої брили лежать прекрасні риси які потрібно добути, очистити від усього зайвого

В.О. Сухомлинський

Про виховання особистості в дусі любові до Батьківщини й усвідомлення свого громадянського обов’язку на основі національних духовних цінностей в поєднанні із загальнолюдськими йдеться і в законах України «Про освіту» та «Про повну загальну середню освіту».

Школа має бути в авангарді суспільних змін, так зазначається у Концептуальних засадах реформування середньої освіти «Нова українська школа».

Освічені українці, всебічно розвинені, відповідальні громадяни і патріоти, ось хто поведе українську економіку вперед у ХХІ столітті.

Випускник нової української школи це – цілісна особистість, усебічно розвинена, здатна до критичного мислення; патріот з активною позицією, який діє згідно з морально-етичними принципами і здатний приймати відповідальні рішення; новатор, здатний змінювати навколишній світ, розвивати економіку, конкурувати на ринку праці, вчитися впродовж життя.

Я визначила особисто для себе, що національне виховання ґрунтується на засадах родинного виховання, на ідеях і засобах народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що уособлюють вищі зразки виховної мудрості українського народу — любов до рідної землі, до свого народу, його традицій, звичаїв, готовність до мирної та ратної праці в ім'я України, почуття гордості за Батьківщину, вірність Україні, власну відповідальність за її долю. Сьогодні, коли Україна відстоює своє право на незалежність та суверенітет, відроджується історична пам’ять її народу, культура, мова, а також образотворче мистецтво, відповідно відроджується національна система виховання.

Лише правильно організована, вона може сформувати повноцінну, національно-свідому особистість громадянина України.

Пізнання родоводу, сім’ї, селища, району, міста, краю, держави починається вже з дитинства і продовжується у шкільному віці. На своїх уроках я систематично знайомлю дітей з творами українського образотворчого мистецтва.

В наш час, коли відбувається духовне відродження і становлення нашої держави, актуальності набуває питання національного виховання через твори українського образотворчого мистецтва.

Головною метою національного виховання, формування громадянської свідомості на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатств духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України. Як бачимо, з порядку денного не знімається всебічний і гармонійний розвиток людини, що підтверджується необхідністю всебічного розвитку особистісних рис громадянина України, готового до розбудови і захисту держави.

Щоб упровадити ідею громадянського виховання в життя, я намагаюсь сама стати для учнiв взiрцем громадянина i патрiота своєї держави, адже дуже дiєвими є соцiально-психологiчнi методи (наслiдування, приклад, переконання).

На мою думку такому вчителю мають бути притаманнi:

• визначена, чiтка громадянська позицiя, що базується на повазi до основ конституцiйного ладу держави;

• демократичний стиль педагогiчної роботи — розумiння й сприйняття розмаїття думок i точок зору, умiння чути та пiдтримувати власну думку дитини, висока комунiкативна культура;

• знання i використання на практицi сучасних iнтерактивних технологiй, що передбачає залучення учнiв до творчої участi в освiтньому процесi.

Загальної системи виховання не існує ні в теорії, ні на практиці. У процесі виховання, першою чергою, формується характер людини. А характер і є саме той ґрунт, вважав К.Д.Ушинський, в якому корениться народність.

О.В.Духнович, котрий разом з К.Д.Ушинським вперше ввів поняття «народна педагогіка», на перший план виховання у дітей ставив формування почуття патріотизму.

Національно-патріотичне виховання — це історично зумовлена і створена самим народом сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної поведінки, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, у процесі якої засвоюється духовна і матеріальна культура нації, формується національна свідомість і досягається духовна єдність поколінь. Національне виховання також передбачає широкі знання конституційних і правових норм, державної політики, патріотичних думок.

Виховання любові до рідного краю, до Батьківщини – одне з головних завдань уроків образотворчого мистецтва. Цьому сприяють уроки які спрямовані на ознайомлення з побутом, історією та культуру народу; уроки декоративно-прикладного народного мистецтва; уроки малювання з натури пейзажів рідного краю, портретів земляків, предметів побуту свого регіону; розмови з учнями про рідний край, його природу, про українських художників, вчених і діячів культури.

На уроці діти мають відчути, що вони є частиною народу великої і багатої країни, що вони – громадяни України, українці. Провідна роль у вихованні в учнів любові до рідного краю відводиться перш за все вчителю. Тому дуже важливий його особистий приклад, а саме ставлення до культурно-історичної спадщини.

Я окреслила для себе напрями патріотичного виховання, які необхідно опрацьовувати на уроках образотворчого мистецтва, а саме твори мистецтва є одним із найважливіших засобів впливу на формування культури особистості, її освітнього рівня, загального інтелектуального розвитку.

Особливо велику силу емоційного сприйняття на учнів мають література, музика, кіно, живопис, різні види творчої діяльності. Тож у процесі уроку я використовую репродукції видатних українських художників, фотографії, кінофільми; народну музику та твори українських композиторів, яскраві приклади вірності Батьківщині.

У програмі з образотворчого мистецтва відводиться велика роль формуванню творчої особистості через вивчення культурної спадщини свого народу. Безперечно, окреслюється суспільна мета – розбудова власної держави, яка немислима без національної ідеї, відродження національної пам’яті і духовності.

Я вважаю, що урок образотворчого мистецтва має стати у ряд тих шкільних предметів, які духовно збагачують особистість учня і формують її свідомість на національному ґрунті. Я глибоко переконана, що краса і добро крокують поряд, тому на своїх уроках викликаю в учнів почуття радості, здивування, привчаю бачити естетичні деталі через малюнок, закладаю духовні основи у процесі роботи над композиціями з різних тем. Для досягнення цієї мети я використовую різні методи і прийоми роботи, поєдную такі види мистецтва як музика та література.

Наприклад, на уроці у 5 класі «Особливості національного одягу слов’янських народів» я пропоную учням послухати українські народні мелодії, а коли учні вивчають тему «Історичний і батальний жанри», звучить пісня у виконанні О.Білозір «Україночка» або «Пісня Роксолани», зміст яких розкриває сутність українського народу, його історичне минуле, менталітет.

Розповідаючи про кольори та спектр у 5-му класі, я пропоную учням познайомитись із творчістю видатних українських художників, наприклад:

  1. Демонструється картина І.Айвазовського «Веселка», розповідь про художника звучить на фоні спокійної музики, де чути шум моря; в якості домашнього завдання дається творча робота. Змішати різні фарби і отримати нові кольори;
  2. На прикладах картин П.Левченка, М.Глущенка, А.Куінджі розкривається тема «Тепла гама», «Осінні дерева»; самостійна робота учнів супроводжується музикою українського композитора Золтана Алмаші «Пори року».
  3. Розповідаючи учням про народний розпис, я знайомлю їх з творчістю народних майстринь, зокрема з творчість Катерини Білокур, її біографією, демонструю репродукції картин.

При вивченні розділу «Декоративно-прикладне мистецтво» я звертаю особливу увагу учнів на естетичну сторону творів народного мистецтва, прищеплюю їм любов до народної творчості, вивчаю з ними історичні корені мистецтва свого народу, його культурну спадщину тим самим здійснюю формування художньої етнокультури школярів бо вважаю що формування художньої етнокультури є складовою частиною сучасної концепції розвитку національної культури, в тому числі традиційної народної художньої творчості, а відтак має важливе педагогічне та суспільне значення.

Під час проведення підсумкових уроків у кінці навчального року я використовую різні прийоми, які допомагають учням пригадати вивчений матеріал. Один з таких прийомів – розгадування кросвордів.

Отже, образотворче мистецтво – один із засобів творчого розвитку учнів. Практика показує, що діти виявляють великий інтерес до творів народного мистецтва і створюють неповторні роботи. «Творчість, – писав                                           В.О. Сухомлинський, починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням».

Якщо ми хочемо виховати молоде покоління в українському національному дусі, необхідно дотримуватися ряду педагогічних умов. Серед них такі:

  • доступність дитячому сприйманню дібраного матеріалу;
  • сприятливий мікроклімат спілкування між педагогами і дітьми на уроках і поза ними;
  • доступність, педагогічна доцільність пропонованих завдань;
  • варіативність прийомів і форм організації діяльності дітей;
  • використання новітніх навчально-виховних технологій.

Отже, треба використовувати всі засоби, всі сили і можливості, всі знання, щоб надихнути дитину на творчість, дати повірити в свої сили, зацікавити та навчити творити «з душею», продовжуючи традиції нашого народу, виховуючи громадянина України, патріота – ось завдання справжнього вчителя.


Список використаних джерел

 

 

  1. Використання мультимедійних технологій у процесі навчання // Завуч. – 2007. – № 3 – с. 10-11.96-99.
  2.               Демченко І. Творчий розвиток молодших школярів засобами образо-творчого мистецтва // Рідна школа. – 2002. – №6. – С. 62-64.
  3. Кащенко Л. Катерина Білокур. — К.: Мистецтво, 1975. – 86 с.
  4. Підгорна В. В. Методика та педагогічні умови впровадження мультимедійних технологій Видавництво А.С.К., 2003. - 192с. : іл. / http://intkonf.org
  5. Пометун О, Пироженко Л. В. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. –К., 2002. – 135 с.
  6. Сухомлинський В.О. Народження громадянина / В.О.Сухомлинський // Вибрані твори. В 5-ти т. – Т.3. – К. : Рад. шк., 1976.
  7.               Титаренко В. Виховання на національно-культурних традиціях українського народу як головний чинник формування особистості // Наукові записки ТДПУ: Педагогіка. – 2000. – №8. – С. 19-20.
  8.               Томашевський В. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва // Рідна школа. – 2000. – №4. – С. 48-49.
  9.               Ушинский К.Д. Человек как предмет воспитания, т. 2. – Собр. соч., т. 9. – М.; Л., 1950. – 627 с.
  10.          Черниш П. Вплив народної педагогіки на формування громадянина України // Рідна школа. – 1996. - №10. – С. 37-41.
  11.          http://blog.i.ua/community/2785/611217/

 

 

 

docx
Додано
27 лютого 2023
Переглядів
173
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку