Формування національної етнокультури засобами образотворчого мистецтва

ПОДАННЯ ДОСВІДУ

У наших руках найбільша з цінностей світу – Людина. Ми творимо Людину, як скульптор творить свою статую з безформного мармуру: десь у глибині цієї мертвої брили лежать прекрасні риси які потрібно добути, очистити від усього зайвого

В.О. Сухомлинський

Про виховання особистості в дусі любові до Батьківщини й усвідомлення свого громадянського обов’язку на основі національних духовних цінностей в поєднанні із загальнолюдськими йдеться і в законах України «Про освіту» та «Про повну загальну середню освіту».

Школа має бути в авангарді суспільних змін, так зазначається у Концептуальних засадах реформування середньої освіти «Нова українська школа».

Освічені українці, всебічно розвинені, відповідальні громадяни і патріоти, ось хто поведе українську економіку вперед у ХХІ столітті.

Випускник нової української школи це – цілісна особистість, усебічно розвинена, здатна до критичного мислення; патріот з активною позицією, який діє згідно з морально-етичними принципами і здатний приймати відповідальні рішення; новатор, здатний змінювати навколишній світ, розвивати економіку, конкурувати на ринку праці, вчитися впродовж життя.

Я визначила особисто для себе, що національне виховання ґрунтується на засадах родинного виховання, на ідеях і засобах народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що уособлюють вищі зразки виховної мудрості українського народу — любов до рідної землі, до свого народу, його традицій, звичаїв, готовність до мирної та ратної праці в ім'я України, почуття гордості за Батьківщину, вірність Україні, власну відповідальність за її долю. Сьогодні, коли Україна відстоює своє право на незалежність та суверенітет, відроджується історична пам’ять її народу, культура, мова, а також образотворче мистецтво, відповідно відроджується національна система виховання.

Лише правильно організована, вона може сформувати повноцінну, національно-свідому особистість громадянина України.

Пізнання родоводу, сім’ї, селища, району, міста, краю, держави починається вже з дитинства і продовжується у шкільному віці. На своїх уроках я систематично знайомлю дітей з творами українського образотворчого мистецтва.

В наш час, коли відбувається духовне відродження і становлення нашої держави, актуальності набуває питання національного виховання через твори українського образотворчого мистецтва.

Головною метою національного виховання, формування громадянської свідомості на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатств духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України. Як бачимо, з порядку денного не знімається всебічний і гармонійний розвиток людини, що підтверджується необхідністю всебічного розвитку особистісних рис громадянина України, готового до розбудови і захисту держави.

Щоб упровадити ідею громадянського виховання в життя, я намагаюсь сама стати для учнiв взiрцем громадянина i патрiота своєї держави, адже дуже дiєвими є соцiально-психологiчнi методи (наслiдування, приклад, переконання).

На мою думку такому вчителю мають бути притаманнi:

• визначена, чiтка громадянська позицiя, що базується на повазi до основ конституцiйного ладу держави;

• демократичний стиль педагогiчної роботи — розумiння й сприйняття розмаїття думок i точок зору, умiння чути та пiдтримувати власну думку дитини, висока комунiкативна культура;

• знання i використання на практицi сучасних iнтерактивних технологiй, що передбачає залучення учнiв до творчої участi в освiтньому процесi.

Загальної системи виховання не існує ні в теорії, ні на практиці. У процесі виховання, першою чергою, формується характер людини. А характер і є саме той ґрунт, вважав К.Д.Ушинський, в якому корениться народність.

О.В.Духнович, котрий разом з К.Д.Ушинським вперше ввів поняття «народна педагогіка», на перший план виховання у дітей ставив формування почуття патріотизму.

Національно-патріотичне виховання — це історично зумовлена і створена самим народом сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної поведінки, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, у процесі якої засвоюється духовна і матеріальна культура нації, формується національна свідомість і досягається духовна єдність поколінь. Національне виховання також передбачає широкі знання конституційних і правових норм, державної політики, патріотичних думок.

Виховання любові до рідного краю, до Батьківщини – одне з головних завдань уроків образотворчого мистецтва. Цьому сприяють уроки які спрямовані на ознайомлення з побутом, історією та культуру народу; уроки декоративно-прикладного народного мистецтва; уроки малювання з натури пейзажів рідного краю, портретів земляків, предметів побуту свого регіону; розмови з учнями про рідний край, його природу, про українських художників, вчених і діячів культури.

На уроці діти мають відчути, що вони є частиною народу великої і багатої країни, що вони – громадяни України, українці. Провідна роль у вихованні в учнів любові до рідного краю відводиться перш за все вчителю. Тому дуже важливий його особистий приклад, а саме ставлення до культурно-історичної спадщини.

Я окреслила для себе напрями патріотичного виховання, які необхідно опрацьовувати на уроках образотворчого мистецтва, а саме твори мистецтва є одним із найважливіших засобів впливу на формування культури особистості, її освітнього рівня, загального інтелектуального розвитку.

Особливо велику силу емоційного сприйняття на учнів мають література, музика, кіно, живопис, різні види творчої діяльності. Тож у процесі уроку я використовую репродукції видатних українських художників, фотографії, кінофільми; народну музику та твори українських композиторів, яскраві приклади вірності Батьківщині.

У програмі з образотворчого мистецтва відводиться велика роль формуванню творчої особистості через вивчення культурної спадщини свого народу. Безперечно, окреслюється суспільна мета – розбудова власної держави, яка немислима без національної ідеї, відродження національної пам’яті і духовності.

Я вважаю, що урок образотворчого мистецтва має стати у ряд тих шкільних предметів, які духовно збагачують особистість учня і формують її свідомість на національному ґрунті. Я глибоко переконана, що краса і добро крокують поряд, тому на своїх уроках викликаю в учнів почуття радості, здивування, привчаю бачити естетичні деталі через малюнок, закладаю духовні основи у процесі роботи над композиціями з різних тем. Для досягнення цієї мети я використовую різні методи і прийоми роботи, поєдную такі види мистецтва як музика та література.

Наприклад, на уроці у 5 класі «Особливості національного одягу слов’янських народів» я пропоную учням послухати українські народні мелодії, а коли учні вивчають тему «Історичний і батальний жанри», звучить пісня у виконанні О.Білозір «Україночка» або «Пісня Роксолани», зміст яких розкриває сутність українського народу, його історичне минуле, менталітет.

Розповідаючи про кольори та спектр у 5-му класі, я пропоную учням познайомитись із творчістю видатних українських художників, наприклад:

1. Демонструється картина І.Айвазовського «Веселка», розповідь про художника звучить на фоні спокійної музики, де чути шум моря; в якості домашнього завдання дається творча робота. Змішати різні фарби і отримати нові кольори;
2. На прикладах картин П.Левченка, М.Глущенка, А.Куінджі розкривається тема «Тепла гама», «Осінні дерева»; самостійна робота учнів супроводжується музикою українського композитора Золтана Алмаші «Пори року».
3. Розповідаючи учням про народний розпис, я знайомлю їх з творчістю народних майстринь, зокрема з творчість Катерини Білокур, її біографією, демонструю репродукції картин.

При вивченні розділу «Декоративно-прикладне мистецтво» я звертаю особливу увагу учнів на естетичну сторону творів народного мистецтва, прищеплюю їм любов до народної творчості, вивчаю з ними історичні корені мистецтва свого народу, його культурну спадщину тим самим здійснюю формування художньої етнокультури школярів бо вважаю що формування художньої етнокультури є складовою частиною сучасної концепції розвитку національної культури, в тому числі традиційної народної художньої творчості, а відтак має важливе педагогічне та суспільне значення.

Під час проведення підсумкових уроків у кінці навчального року я використовую різні прийоми, які допомагають учням пригадати вивчений матеріал. Один з таких прийомів – розгадування кросвордів.

Отже, образотворче мистецтво – один із засобів творчого розвитку учнів. Практика показує, що діти виявляють великий інтерес до творів народного мистецтва і створюють неповторні роботи. «Творчість, – писав                                           В.О. Сухомлинський, починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням».

Якщо ми хочемо виховати молоде покоління в українському національному дусі, необхідно дотримуватися ряду педагогічних умов. Серед них такі:

• доступність дитячому сприйманню дібраного матеріалу;
• сприятливий мікроклімат спілкування між педагогами і дітьми на уроках і поза ними;
• доступність, педагогічна доцільність пропонованих завдань;
• варіативність прийомів і форм організації діяльності дітей;
• використання новітніх навчально-виховних технологій.

Отже, треба використовувати всі засоби, всі сили і можливості, всі знання, щоб надихнути дитину на творчість, дати повірити в свої сили, зацікавити та навчити творити «з душею», продовжуючи традиції нашого народу, виховуючи громадянина України, патріота – ось завдання справжнього вчителя.

Список використаних джерел

1. Використання мультимедійних технологій у процесі навчання // Завуч. – 2007. – № 3 – с. 10-11.96-99.
2.               Демченко І. Творчий розвиток молодших школярів засобами образо-творчого мистецтва // Рідна школа. – 2002. – №6. – С. 62-64.
3. Кащенко Л. Катерина Білокур. — К.: Мистецтво, 1975. – 86 с.
4. Підгорна В. В. Методика та педагогічні умови впровадження мультимедійних технологій Видавництво А.С.К., 2003. - 192с. : іл. / http://intkonf.org
5. Пометун О, Пироженко Л. В. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. –К., 2002. – 135 с.
6. Сухомлинський В.О. Народження громадянина / В.О.Сухомлинський // Вибрані твори. В 5-ти т. – Т.3. – К. : Рад. шк., 1976.
7.               Титаренко В. Виховання на національно-культурних традиціях українського народу як головний чинник формування особистості // Наукові записки ТДПУ: Педагогіка. – 2000. – №8. – С. 19-20.
8.               Томашевський В. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва // Рідна школа. – 2000. – №4. – С. 48-49.
9.               Ушинский К.Д. Человек как предмет воспитания, т. 2. – Собр. соч., т. 9. – М.; Л., 1950. – 627 с.
10.          Черниш П. Вплив народної педагогіки на формування громадянина України // Рідна школа. – 1996. - №10. – С. 37-41.
11.          http://blog.i.ua/community/2785/611217/