Формування здоров’язбережувального простору в загальноосвітніх навчальних закладах

Формування здоров’язбережувального простору в загальноосвітніх навчальних закладах

Останнім часом помітно погіршився стан здоров‘я дітей та підлітків. У зв’язку з цим в освітній сфері все більшу увагу стали приділяти даній проблемі. Рівень фізичного та розумового розвитку, працездатності викликає занепокоєння у педагогів. Для подолання цієї проблеми необхідно створити відповідні умови, щоб досягти органічного поєднання оздоровчого та навчально-виховного процесів. Тому одне з чільних місць в освітянській діяльності має бути відведене саме  здоров’яформувальним та здоров’язбережувальним технологіям.

У сучасному житті на здоров’я учнів впливають численні чинники, дія яких раніше відчувалась набагато менше, ніж у сучасному інформатизованому суспільстві. Особливо дію цього впливу відчувають діти та підлітки. Зокрема значно знижено фізичну активність та підвищено нервово-психічне навантаження, інформаційне перенавантаження. Серед учнівської молоді стрімко поширюються шкідливі звички. Зрозуміло, що погіршення загального стану здоров’я дітей не можна не пов’язувати зі зростаючим навчальним навантаженням, перенапруженням та недоліками в організації навчально-виховної шкільної системи. Нові програми висувають перед школярами значно вищі вимоги, до яких діти ні фізично, ні морально, ні розумово не готові. Діти змушені більше часу проводити за робочими місцями, за книгою чи комп’ютером, а це знижує й без того недостатню  їхню фізичну активність. До того ж дитина часто не володіє навичками організації свого робочого часу, не дотримується розпорядку дня, який би відповідав її віковим особливостям, і харчування далеке від зорового та корисного. Та в більшості навчальних закладів недостатньо впроваджено систему здоров’язбереження школярів.

Сучасний навчальний заклад протягом тривалого часу впливає на життя та розвиток дитини. Тому саме школа, як цілісна багаторівнева система, реалізує більшість форм життєдіяльності школяра в межах виховної, комунікативної, соціально-адаптивної освітніх функцій. Гармонійний синтез усіх цих критеріїв створює умови для ефективного розвитку та самореалізації особистості.

Можна сформулювати такі принципи збереження здоров’я школярів:

• фізіолого-гігієнічна регламентація начального навантаження;
• моніторинг здоров’я школярів;
• дослідження внутрішньо шкільного середовища;
• активне скеровування учнів на збереження власного здоров‘я;
• розвиток у школі здоров’яформувального середовища;
• активізація медико-профілактичної роботи.

Здоровя’збережувальний супровід навчально-виховного процесу є цілою системою умов, заходів і технологій, що мають на меті оптимізувати резервні можливості дитячого та підліткового організму, підтримання максимальної працездатності й розвитку психічних та фізичних можливостей особистості, що є соціально абсолютно здоровою.

Здоровя’збережувальні технології  дають можливість забезпечити в освітньому процесі формування, розвиток , збереження  і зміцнення здоров‘я школярів. Це методи, які не лише не шкодять здоров’ю учнів та вчителів, а й створюють сприятливі та безпечні умови  перебування, навчання та роботи в навчальних закладах. Вони засновані на вікових особливостях пізнавальної діяльності та психоемоційного розвитку учнів, на виборі оптимального рівня розумового й фізичного навантаження, на використанні та зміні різних видів роботи, форм і методів навчання, поєднанні різних способів подачі інформації, на формуванні позивної мотивації до навчання і, безумовно, на культивуванні  в учнів знань з питань здоров’я.

Учитель повинен в даній ситуації чітко усвідомлювати й розуміти, що будь-які методи та прийоми, застосовані на уроці, можуть бути оцінені з точки зору ефективності та доцільності їх використання лише в тому випадку, якщо  враховано всебічно їх вплив на здоров’я дітей.

Завдання сучасної школи полягає не тільки в забезпеченні певною сумою теоретичних та практичних знань, умінь та навичок з основних навчальних предметів, але й підготовка дітей до життя в соціумі. Тому з цього погляду одним з основних завдань сучасної системи освіти має стати забезпечення учнів основними знаннями зі збереження власного здоров’я, прищеплення навичок здорового способу життя, формування та розвиток культури здоров’я. Учитель має ставити собі за першочергове завдання забезпечити дитину саме тими знаннями, уміннями та навичками, що сприятимуть виконанню здоров’язбережувальної функції навчально-виховного процесу. Тобто необхідно впроваджувати ті методи, прийоми, технології, які спрямовані на вихованні в учнів культури здоров’я, особистісних якостей, що сприяють його збереженню та зміцненню, формуванню уявлення про здоров’я як найвищу цінність для кожної дитини.

Діяльність школи в сфері збереження здоров’я  учнів полягає насамперед в єдності реалізації здоров’язбережувальних та здоров’яформувальних технологій. До здоров’язбережувальних технологій також слід віднести такі сприятливі фактори перебування, навчання, виховання та розвитку дитини в навчальному закладі :

• відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання і виховання;
• організація навчально-виховного процесу відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог;
• дотримання рухового режиму.

Для комплексної дії програми здоров’я в навчально-виховному закладі потрібна взаємодія шкільної медичної служби, служби здорового харчування, служби здоров’я персоналу школи, служби психологічної допомоги та консультації, соціальної служби, батьків і громадськості.

Виконання здоров’язбережувальної функції втілюється завдяки системі заходів. Це можуть бути профілактичні щеплення, диспансеризація учнів, шкільні спортивні свята, дні здоров’я, бесіди з батьками та дітьми про здоров’я, вітамінізація, ведення листків здоров’я.

Разом з тим треба пам’ятати самим учителям та нагадувати про це дітям, що здоров’я є не лише особистою цінністю, а й соціальною та освітньою. Попри різноманітні труднощі в соціальній сфері освітні заклади повинні залишати за собою виконання найважливішої задачі з охорони і поліпшення здоров’я дітей та підлітків, із забезпечення їхнього гармонійного фізичного та психолого-емоційного розвитку. А для цього необхідно створити ряд педагогічних програм, які б комплексно розв’язували проблеми здоров’я й успішного навчання. Це можливо здійснювати на двох рівнях : управління діяльністю учнів у цьому напрямку та управляння діяльністю педагога як організатора навчально-виховного процесу.

В теорії та практиці питання здоров’язбережувальної та здоров’яформувальної функції навчального закладу виділяються такі типи технологій:

• медико-гігієнічні, які спрямовані на дотримання гігієнічних умов навчання і виховання школярів;
• екологічні, що сприяють формуванню у школярів навичок бережливого ставлення до природи;
• лікарсько-оздоровчі, які полягають у впровадженні ідей лікувальної фізкультури;
• фізично-оздоровчі, які орієнтовані на фізичний розвиток учнів через загартовування, тренування;
• соціально-адаптивні та особистісно-розвивальні, що сприятимуть підвищенню рівня соціальної адаптації дітей;
• забезпечення безпеки життєдіяльності, які спрямовані на впровадження в навчально-виховний процес рекомендацій фахівців з охорони праці.

Упровадження здоров‘язбережувальних технологій не є самоціллю, вони мають нести позитивний ефект для всіх учасників навчально-виховного процесу. Отже, варто сказати про те, від чого ж залежить ефективність таких освітніх технологій. По-перше, це цілеспрямована взаємодія вчителя та учнів; по-друге, послідовна система активних дій всіх учасників навчально-виховного процесу, спрямована на створення здорового середовища, у якому можливе збереження, відтворення та зміцнення здоров‘я. 

Важливим елементом здоров‘язбережувального супроводу у школі є розклад уроків та організація уроку. Саме від них найбільше залежить рівень розумової працездатності, успішність та здоров‘я школяра. Розклад уроків має відповідати гігієнічним вимогам, підтримувати працездатність учнів протягом тривалого часу. А правильна організація роботи на уроці передбачає врахування динаміки працездатності школярів. Перші 3-5 хвилин навантаження має бути відносно невеликим, щоб дати учням можливість увійти в роботу. На 20 хвилинах можливе максимальне навантаження учнів. Також слід створити умови та передбачити протягом уроку можливість для пересування учнів по класу, проведення фізкультхвилинок, вправ для загального та зорового стомлення. Не варто недооцінювати роль фізкультхвилинок. Їх доцільно проводити тоді, коли в учнів спостерігаються перші ознаки втоми ( розсіяна увага, зміна поз, відволікання). Збереженню високої працездатності на уроці сприяє раціональне чергування різних видів діяльності.

Створюючи умови для психологічного та фізичного розвантаження учнів, отримуємо можливість знизити рівень «шкільного стресу», підвищити функціональний стан організму. Можна виділити два напрямки профілактики «шкільного стресу».

Перший – це створення умов для стабільної, сприятливої атмосфери, зменшення ризику стресових ситуацій. Реалізувати цей напрямок можливо за умови своєчасної діагностики та корекції готовності дітей до шкільного навчання, дотримання вікових особливостей при розподілі навчального навантаження, створення доброзичливої атмосфери тощо.

Другий напрям – підвищення функціональних можливостей організму школярів. Він реалізується через оздоровлення дітей та підлітків, підвищення і мобілізацію їхніх функціональних резервів, посилення ролі фізичного виховання у навчальному процесі, формування стереотипів безпечної поведінки.

Сьогодні ведеться активний пошук такої універсальної моделі, яка б інтегрувала всі форми збереження здоров‘я школярів. Успішне використання усіх можливостей педагогічних методів, прийомів, технологій, засобів можливі лише через характер діяльності учнів та особистості педагога. Формуючи особистість школяра, педагог насамперед повинен мотивувати власну діяльність. А для її реалізації учитель сам має володіти високим рівнем здоров‘я.

Отже, розв’язання проблеми збереження і зміцнення здоров’я всіх учасників освітнього процесу в сучасних умовах інтенсифікації навчання можливе шляхом формування здоров’язбережувального простору. Здоров’язбережувальні технології навчання і виховання школярів мають забезпечити високий рівень психосоматичного здоров’я, розумової працездатності, формувати мотивацію до ведення здорового способу життя та виховувати високу культуру здоров’я.