Фрагмент загальношкільного виховного заходу «Традиції українського народу»

Фрагмент загальношкільного виховного заходу «Традиції українського народу»

(виступ одного із класів)

Ведучий. Вечорни́ці — одна з форм осінньо-зимових вечірніх розваг української молоді. Починалися на Покрову , коли роботи на городі закінчувались, ночі ставали довшими і з'являлось багато часу для роботи під дахом. Тривали вони до початку Великого посту.

Ведуча. Кожного вечора сходилися до найманої хати якоїсь самітньої сільської жінки – вдови чи то «солдатки», а в крайньому випадку – бездітного сільського подружжя. Приміщення для вечорниць завжди винаймали дівчата і ніколи не платили за нього грішми. Ходовою валютою були печений хліб, пшоно, борошно, полотно…

Ведучий. Такі наймані хати для вечорниць були в українських селах на кожному кутку, мало яка вулиця не мала власного приміщення. Навіть на найменших хуторах знаходилося не менш як дві господи для молоді. Братам і сестрам ходити на вечорниці до однієї хати, як правило, не годилося.

Ведуча. Першими на вечорниці приходили дівчата і  відразу сідали за якусь роботу: пряли починки, шили сорочки, вишивали рушники собі на придане. Працювали енергійно, перекидаючись за роботою кількома словами про останні сільські новини. Рідше затягуючи якусь пісню, поглядаючи у вікно. Значно пізніше з’являлися хлопці. Підходили до вікна і стукали у нього і гукали: «Пу-гу, дівчата, до хати пустіть, бо з дороги збився!» Якщо хлопець «свій», зі свого кутка чи вулиці – пускали відразу. Чужий же мав чекати приходу місцевих хлопців і запитувати дозволу бути присутнім на вечорницях у них.

Ведучий. З приходом хлопців будь-яка робота ставала майже неможливою. Тут якраз і починалися справжні веселощі. Хлопці жартували, залицялися до дівчат, розказували різні небилиці, співали веселих пісень, танцювали. Одним словом, заважали дівчатам працювати. Потроху про роботу забувалось. Молодь веселилась аж до «перших півнів». Інколи засиджувались і довше – повертались додому з «третіми півнями». Тоді вечорниці ставали вже досвітками… 

Ведуча. Вечорниці припинялися з настанням Великого Посту. Веселитися у цей час вважалося гріхом. Влітку вечорниць не було взагалі. 

Чути стукіт у двері. Це хочуть зайти парубки у хату на вечорниці до дівчат. Дівчата визирають у вікно, роздивляються і гукають: «Наші» Наші!» Відчиняють двері і впускають парубків.

1 парубок. А добрий вечір всім у цій гарній хаті! Будьте здорові усі і багаті! Чи пустите нас до своєї оселі, бо ж ми молоді, хороші й веселі!

Всі парубки. Добрий вечір, добрі люди! Хай вам всім здоров’я буде! І здоров’я, і удача, та ще й доля неледача!

Дівчата. Добрий вечір, хлопці! То ж заходьте в хату. Просимо сідати. З чим прийшли до нас, розказати час!

2 парубок. А ми вам дровець припасли, щоб усі тут зігрітись могли. (Складають дрова біля печі).

3 парубок. Принесли вам меду солоденького і калача чималенького. (Викладають на стіл). Щоб всі ми були веселі та ситі, а не голодні, не злі й не сердиті. То ж тримайте!

4 парубок. Бо ж в хаті оцій зібралися на вечорниці. А з порожніми руками зайти не годиться! Ось вам яблука з нашого саду, а як захочете, то дам ще й пораду: щоб і у вашім саду родилося рясно, то за садком треба дивитися вчасно!

5 парубок. А це вам солодкі й великі горіхи, для вашої доброї втіхи!

Всі парубки. А тепер і заспівати час, щоб відірвати від роботи вас! Бо ми любимо дівчат розважати і в роботі їм частенько заважати!

Виконується українська народна пісня