Галицьке і Волинське князівства. Утворення Галицько-Волинської держави.

Галицьке і Волинське князівства. Утворення Галицько-Волинської держави.

Галицьке князівство. Населення - волиняни, білі хорвати, тиверці. У 993 р. Володимир Святославич організував похід проти хорватів. У результаті частина Галичини увійшла до складу Русі-України. Та у 1018 р. польський король Болеслав Хоробрий захопив ці землі і приєднав їх до Польщі. Відтоді протягом кількох століть Галичина почергово опинялася під владою то київських князів, то польських королів. Після смерті Ярослава Мудрого на галицьких землях утворилась власна династія Ростиславичів.

Ростиславичі були ізгоями. І хоча вони не мали вотчини, та здобули підтримку місцевого населення. Тож змогли захистити свої території від посягань київських та волинських військ наприкінці XI ст.Ізгої — у Русі-Україні ХІ-ХІІ ст. люди, що вийшли зі свого звичайного суспільного становища з різних обставин і перебували під опікою церкви.

Ярослав Володимирович Осмомисл (бл. 1130-1187) Князь галицький (1153-1187). Син галицького князя Володимирка Володаровича й дочки угорського короля Коломана І. Зажив великого авторитету в Русі-Україні.успішно протистояв київському князю Ізславу ІІ у боротьбі за незалежність від Києвазначно розширив територію князівства: було приєднано дунайське пониззя, землі між Карпатами та Дністромпроводив далекоглядну й виважену зовнішню політику: добросусідські відносини з Угорщиною, Польщею та Візантією. Зі “Слова о полку Ігоревім” пішло прізвисько «Осмомисл» – той, що має вісім смислів, тобто – розумний, мудрий.

Волинське князівство.сформувалося в XI на початку XII ст. навколо міста Володимир (нині — Володимир-Волинський)Із часів Ярославичів Волиньські землі були вотчиною київських князів, тому до середини ХІІ ст. на Волині не було окремої династії правителів, а саме князівство виступало розмінною монетою у міжусобицях для київських князів. Остаточно виокремлюється у 1154 році у вигляді Володимирського та Луцького князівств, під владою гілки Мономаховичів – Ізяславовичів. Стрімкий розвиток почався із приходом на княжіння Романа Мстиславовича у 1173 році. Цей розвиток завершився об’єднанням, про яке так часто згадується, Волинського та Галицького князівств

Роман Мстиславович (близько 1150/1152-1205) Праправнук Володимира Мономаха, засновник Галицько-Волинського князівства і монаршого правлячого роду Романовичів1199 р. - скориставшись смертю галицького князя Володимира, Роман приєднує Галицьку землю до своїх володінь. У 1168 році Романа Мстиславича, батько якого сидів у Києві, запросили княжити до Новгорода Великого. Восени 1170 р. вирушив на Волинь та сів у Володимирі

Передумови об'єднання Галицького та Водинського князівств

Території Галичини й Волині, увійшли до складу Київської держави за часів Володимира Великого. На галицьких землях сформувалась власна князівська династія - Ростиславичів. На галицьких землях упродовж століть панівну роль у державних процесах відігравали місцеві впливові бояри. Ростиславичам доводилося постійно приборкувати бояр, що послаблювало позиції князя. Ярослав Осмомисл - найвідоміший галицький князь: розширив кордони Галицького князівства, проводив далекоглядну зовнішню політику, підтримуючи добросусідські відносини з іншими країнами і з руськими князями. Волинь відокремилась від Києва за часів онука Володимира Мономаха - Ізяслава Мстиславовича. Зміцнення князівства і центральної влади князя пов’язане з іменем Романа Мстиславовича, який уславився як активний учасник війн проти половців, а найбільшої слави зажив завдяки об’єднанню Волині й Галичини в одну державу.