Генна інженерія людини: досягнення та ризики. Біоетичні проблеми сучасної медицини.

Генна інженерія людини: досягнення та ризики. Біоетичні проблеми сучасної медицини.

Генна інженерія — це галузь сучасної біотехнології, яка містить методи виокремлення генів, конструювання нових та перенесення їх в організми, для яких ці гени не властиві. Генну інженерію активно використовують для лікування, діагностики та запобігання певним захворюванням у людини. Діагностувати таким чином можна різні форми раку, інфекційні захворювання і, звичайно ж, спадкові.

Генна терапія. Генна терапія полягає у внесенні в організм робочих генів або «вимкнення» дефектних, залежно від захворювання. Її можна реалізувати двома методами: Перший передбачає вилучення з організму людини клітин, їх модифікацію за допомогою методів ГІ, внесення клітин назад до організму. Другий передбачає за допомогою векторного або безвекторного передання безпосереднє внесення генів в організм. Наприклад, лікування певних видів вродженої сліпоти в людей.

Генна терапія

Препарат для лікування сліпоти

Генна інженерія людини передбачає роботу: із соматичними клітинами (генну терапію); з ембріональними; статевими або ж гермінальними клітинами (поки тільки з дослідницькою метою).

Питання біоетики регулює низка документів. Гельсінська декларація Всесвітньої медичної асоціації 1964 р. дала перший міжнародний етичний стандарт проведення наукових досліджень на людині, в основі якого лежав принцип автономії особистості пацієнтів і досліджуваних. У квітні 1997 р. ухвалена Конвенція про права людини та біомедицину (м. Ов’єдо, Іспанія). Вона ставить права та гідність людини вище за наукові досягнення та інтереси суспільства. Загальна декларація біоетики та права людини, затверджена в Парижі у 2005 році. В Україні окремі питання регламентує Закон України «Про лікарські засоби» та наказ МОН № 249 «Про затвердження Порядку проведення науковими установами дослідів, експериментів на тваринах».

Гермінальна терапія реалізується на клітинах зародкових ліній ембріона або в статевих клітинах та покликана позбавити від дефектів наступні покоління. Наприклад, «дитина, народжена від трьох батьків». Учені з університету Кентукі трансплантували мітохондрії клітини від однієї жінки до яйцеклітини іншої з метою запобігання рідкісному генетичному захворюванню. Як наслідок, дитина мала генетичний матеріал батька (від сперматозоїда), генетичний ядерний матеріал матері (від ядра яйцеклітини) та мітохондрії від іншої.

Стовбурові клітини. Широке практичне застосування клітинної технології знайшли також у регенеративній медицині для людини, завдяки стовбуровим клітинам ми можемо отримувати тканини чи окремі органи в лабораторних умовах. Технології передбачають безпосереднє введення стовбурових клітин, які після потрапляння в організм продовжать ділитися та перетворюються на наразі необхідні організму клітини.

Біоетика (з грецької мови βίος — життя, ἔθος — звичай) — нормативне знання, що охоплює моральну проблематику, пов’язану з розвитком біомедичних наук, які стосуються питань генетики, медичних досліджень, терапії, турботи про здоров’я і життя людини.

Принципи біоетики1) принцип автономії (індивід має право розпоряджатися своїм здоров’ям та благополуччям, навіть відмовлятись від лікування, за умови, що це буде вартувати йому життя; цей принцип має антипіклувальну спрямованість, на ньому ґрунтується концепція «інформованої згоди»); 2) принцип «Не зашкодь» бере початок із клятви Гіппократа і вимагає мінімізації шкоди, якої завдають пацієнтові у разі медичного втручання); 3) принцип блага (моральний обов’язок робити добро, котрий акцентує обов’язок лікаря чи лікарки чинити дії, спрямовані на покращення стану пацієнта); 4) принцип справедливості (підкреслює необхідність рівного ставлення до пацієнтів, а також справедливого розподілу ресурсів, котрі завжди обмежені, під час надання медичної допомоги).

Сучасні проблеми біоетикитрансплантація органів і тканин;використання людських ембріонів у дослідженнях або як джерел стовбурових клітин. Учені вже декілька років працюють над переглядом роботи з людськими ембріонами, оскільки найбільший час роботи — 14 діб; можливість втручатися в геном ембріонів та генні модифікації статевих клітин. Тобто модифікації будуть передані наступним поколінням;сурогатне материнство;клонування людини (безуспішні спроби були, оскільки в багатьох країнах немає чіткого законодавства, яке б обмежувало ці процеси).

Відео. Генетичні ножиціhttps://www.youtube.com/watch?v=e. Fhbec. BG-ik