Географічна оболонка

Географічна оболонка

Географічна оболонка – оболонка, що охоплює верхню частину літосфери, нижню частину атмосфери, всю гідросферу та біосферу. Це найбільший природний комплекс Землі, властивості якого формувалися протягом кількох мільярдів років. Найістотніших змін він зазнав після появи живих організмів.

 Географічна оболонка існує переважно завдяки внутрішнім зв’язкам, що виникають між гірськими породами, повітрям, водою – компонентами літосфери, атмосфери, гідросфери. В ній зароджується життя, в ній живе людство.

 Поряд із внутрішніми зв’язками географічній оболонці притаманні й зовнішні – з космосом і надрами, звідки надходять до Землі відповідно сонячна та внутрішня енергія. Сонячна енергія і внутрішня енергія Землі – це енергетичні компоненти географічної оболонки. Ззовні у географічну оболонку потрапляють також космічні промені, пил і метеорити, із земних глибин – різноманітні гази й солі, вода.

 Верхня межа географічної оболонки розташована на висоті близько 30 км від поверхні Землі. Шари атмосфери до цієї висоти тісно взаємодіють з іншими оболонками. Сюди з повітряними потоками потрапляють живі організми , приміром бактерії, а також спори і пилок.

 Нижня межа географічної оболонки розташована у літосфері і сягає здебільшого глибини в кілька сотень метрів, а подекуди 4 км. Саме тут утворюються мінерали і гірські породи, накопичуються підземні води, живуть найпростіші організми.

 Цілісність – існування природних компонентів як єдиного «організму». Вона досягається завдяки взаємозв’язкам та взаємодії природних компонентів. Зміна одного з компонентів неодмінно спричиняє зміну інших.

 Цілісність географічної оболонки – визначальна її властивість, тому необережне втручання людини в природу, бездумне її перетворення призводять до негативних наслідків. Так, вирубування лісів стає причиною ланцюга взаємопов’язаних необоротних змін: зникають лісові рослини й тварини, змінюється місцевий клімат, вимиваються ґрунти, знижується рівень ґрунтових вод, міліють річки.

 Колообіг речовини та енергії – постійний обмін речовиною та енергією між оболонками Землі. Саме завдяки колообігу речовин та перетворенню енергії в географічній оболонці всі її компоненти взаємодіють між собою.

 Розрізняють великі  й малі колообіги. Найважливіші з них це ті, що безпосередньо впливають на органічний світ. Це колообіги вуглецю, кисню, азоту. Всі колообіги взаємопов’язані і входять до загального колообігу: космос – географічна оболонка – глибинні шари Землі.

 Колообіги є відносно стійкими і тому підтримують певну природну рівновагу. Діяльність людини часто порушує природні колообіги, що призводять до їхнього руйнування.

 Ритмічність – закономірна повторюваність у часі всіх природних явищ і процесів. Розрізняють добові й сезонні ритми, коли природні явища і процеси відбуваються через однаковий проміжок часу впродовж доби й року. Це, наприклад, зміна дня на ночі, пір року, припливи і відпливи тощо. Є також багаторічні та вікові ритми: коливання клімату і рівня води в річках та озерах, наступання і відступання льодовиків та ін. Оскільки географічна оболонка є цілісною, то різні ритми взаємопов’язані. Особливо чутливо реагують на прояв ритмічності рослини і тварини.