26 серпня о 18:00Вебінар: Навчання в умовах пандемії: рекомендації ООН та світовий досвід

Географічне краєзнавство. Туризм

Про матеріал
Матеріал містить інформацію на тему "БІВУАК, загальні вимоги до місць бівуаків"
Перегляд файлу

Загальні умови і вибір місця для бівуаку

Бівак, бівуак (від фр. bivouac) — місце розташування людей на відпочинку та ночівлі в умовах природного середовища. Організація біваку є необхідним і обов'язковим елементом видів спорту, пов'язаних з подоланням природних перешкод (альпінізм, скелелазіння, туризм, спелеологія), в зв'язку з необхідністю тривалого перебування в природному середовищі.

 

Якщо група проходить у день до 20 км, то перехід займає 6-7 годин, а решту часу група витрачає на відпочинок - привали та сон. Привали під час переходів займають здебільшого 10-15 хв на кожні 50 хв ходового часу. Після чотирьох годин ходу організовується обідня перерва. Перерву на обід краще робити у затіненому місці, де група матиме можливість комфортно відпочити. Зазвичай на обід готують гарячий чай та сухий перекус.

Зупинку на бівуак група визначає по карті ще до виходу на маршрут, розбиваючи ходові дні походу і приблизно визначаючися з місцем ночівлі. А вже під час походу місця ночівлі можуть дещо коректувати з різних причин. Деколи негода може примусити групу зупинитися раніше визначеного часу і ближче від визначеного місця. Або якщо визначене місце виявилося некомфортним, група може пройти дещо більше, ніж заплановано. А інколи буває й так, що до кінця робочого дня (денного переходу) ще залишається пройти певну відстань, але, натрапивши на гарне місце, група зупиняється на ночівлю раніше. Але у будь-якому разі ночівля повинна відповідати вимогам безпеки, повинна бути у зоні рослинності (дрова) і з питною водою поблизу.

Приємно відпочивати на відкритій місцевості на тлі чудового пейзажу, спостерігати схід та захід сонця, барви хмар з неповторною конфігурацією. В озері або річці, які будуть поруч, можна рибалити та купатися. Особливо це має значення, якщо, крім ночівлі, на обраному місці ще й буде днювання.А погано влаштований табір у разі негоди може спричинити небезпеку.

Рис. 12.1. Бівуак
Рис. 12.1. Бівуак

Вибираючи місце, необхідно завжди дотримуватися двох основних вимог: дбати про свою безпеку та якомога менше нашкодити природі. У туристському поході ви повинні бути готові в будь-який момент швидко приймати рішення. Кожного разу, обираючи місце для наступного бівуаку, коли зовні місце здається зручним і безпечним, необхідно оглянути околиці, щоб максимально убезпечити себе від несподіваних стихійних явищ. Доцільно розвідати шлях відходу та напрямок руху на завтра, адже з перших хвилин продовження маршруту можуть виявитись якісь несподіванки: притиск, непрохідні завали тощо.

На бівуак необхідно зупинятися не пізніше ніж за 2 години до настання темряви. Бажано, щоб місце бівуаку якомога раніше і довше зранку освічувалося сонцем. Бівуак має бути розташований у захищеному від вітру, рівному та сухому місці (рис. 12.1), поблизу води і дров (див. рис. 12.2). Не рекомендується ставити табір біля населених пунктів, тваринницьких ферм, які розташовані вище за течією ріки. Зупинка на крутих берегах водоймищ небезпечна тим, що підмиті береги можуть обвалитись.

Рис. 12.2. Схема розташування бівуаку
Рис. 12.2. Схема розташування бівуаку

Якщо бівуак розташований на березі ріки, воду для пиття та приготування їжі необхідно брати вище від місця розташування табору, а для вмивання, миття посуду, купання та прання місце відводиться нижче за течією.

У тайзі не рекомендовано облаштовувати табір у густому чагарнику чи хвойних заростях. По-перше, це загрожує лісовою пожежею. По-друге, групу в такій місцевості турбуватимуть комарі та мошва. У тайзі табір найкраще встановлювати на сухих продувних галявинах. Заборонено ставити намети під осібними та похилими деревами. Встановлюючи намети, потрібно стежити, щоб поряд не було мурашників та осиних гнізд.

Не рекомендується облаштовувати табір на острові - вночі під час негоди та зливи рівень ріки може раптово і суттєво піднятися.

У тундрових районах більш-менш сухе місце можна знайти на річкових терасах, піщаних та кам'янистих підвищеннях ґрунту.

У степу, щоб захиститися від вітру, бівуак влаштовують під пагорбом, у байраках та улоговинах.

У гірській місцевості необхідно, щоб місце для бівуаку не було лавинонебезпечним, не було розташоване у зоні падіння каменів, кулуарах, на місцях зі слідами селевих потоків та зсувів.

Категорично заборонено ставити намети в сухих руслах річок, адже у разі зливи таке русло миттєво заповниться бурхливою водою і змиє табір.

Не можна влаштовувати бівуак на крутих рухомих осипищах та на осипищах, що лежать на льодовому схилі. Ставити намети можливо тільки на нерухомих схилах, старих осипищах. Майданчики під намети розчищаються на найбільш пологих ділянках. На морені табір розташовують, попередньо вирівнявши майданчик, вибравши велике каміння. Плескаті камені розкладають рівномірно по усьому майданчику, а щілини між ними заповнюють дрібнішим камінням, піском та травою. На схилах майданчики вирівнюють за допомогою льодорубів та альпенштоків.

Деколи для зручності, коли простір майданчика обмежений, намети ставлять тандемом - парами, зверненими вхідними сторонами одна до другої (рис. 12.3, 6). Для таких випадків необхідно мати кусок щільної матерії, якою накриваються намети. Тандем дає змогу не лише зекономити місце, але й розмістити в тамбурі кухню, скласти продукти та спорядження, що забезпечує комфортну ночівлю в наметах.

Намет можна поставити і під скелею, якщо вона нависає над наметом і захищає його від каміння, що може падати.

Рис. 12.3. Встановлення наметів на скелях: а - поодинокі намети; б - тандемом
Рис. 12.3. Встановлення наметів на скелях: а - поодинокі намети; б - тандемом

На засніженій сідловині або гребені можна підготувати рівний майданчик, попередньо зрізавши вершину сніжного гребеня. Викладаючи майданчик під намет, треба пам'ятати, що найменший нахил підлоги намету заважає нормально спати. Якщо майданчик (схил) має невеликий загальний нахил, намет орієнтують так, щоб вхід до нього був розташований вище по схилу, а верх даху був паралельно до схилу. У такому разі туристи не будуть скочуватись до одного боку. Рюкзаки, мотузки, спорядження кладуть під ноги - для більш комфортного відпочинку.

Вхід намету повинен бути поверненим у підвітряну сторону. Коли буде сильний вітер, намети захищатимуть стінки, викладені з каміння чи сніжних "цеглин" (рис. 12.4, а). Цеглини вирубуються за допомогою лавинних лопат або пилкою для снігу


Рис 12.4. Встановлення наметів на снігу: а - з викладенням снігової стінки; б - на сніговому гребені (сідловині); в - на сніговому схилі


Рис 12.4. Встановлення наметів на снігу: а - з викладенням снігової стінки; б - на сніговому гребені (сідловині); в - на сніговому схилі

Для закріплення відтяжок наметів та дна використовують дюралеві кілки, скельні гаки, льодові гаки, каміння, кішки, льодоруб, альпенштоки та лавинні лопати (рис. 12.4).

Якщо намети встановлюють на снігу або на льодовику, то під намет стелять поліетиленову плівку. Всередині намету на підлогу необхідно викласти мотузки, пусті рюкзаки, штормівки, карімати. Потім розкладають непотрібний на даний час сухий одяг та спальний мішок. Вологі шкарпетки, устілки, а деколи і черевики кладуть у спальний мішок біля ніг, де вони за ніч встигають підсохнути. Для комфортного сну з сорочок, змінної білизни та светра облаштовують подушку.

Посуд, примуси, бачки з бензином, газові пальники, спеціальне спорядження розміщують під зовнішніми крилами намету або під тентом. Продукти тримають в імпровізованому холодильнику - виритій ямі у снігу.

На облаштування наметів у горах деколи витрачають 2-3 години. Але воно того варте, адже ночівля, яка погано організована, замість комфортного відпочинку, принесе додаткову втому.

У лісовій та низинній зоні вимостити майданчик для наметів значно простіше. Майданчик очищують від каміння, сучків, вирівнюють купини, а невеликі заглиблення закривають гілками, травою, мохом та сухим листям.

Рис. 12.5. Бівуак на галявині
Рис. 12.5. Бівуак на галявині

Як у горах, так і в низинній місцевості встановлювати намет починають із дна. На випадок негоди під дно намету підстилають поліетиленову плівку, розмір якої не повинен перевищувати розміру дна намету. В іншому разі вода з намету буде стікати і збиратися під наметом.

Вставивши кілки в петлі дна, його натягають за петлі по діагоналі (попарно) або всі чотири разом. Розтягнувши дно, кілки забивають у ґрунт під кутом 40-60°. Після чого ставлять стійки (краще зовні) і розтягують головні (дахові) розтяжки. Згодом фіксують розтяжки даху кілками. У лісі їх можна прикріплювати до стовбурів дерев та кущів. Досвід показує, що краще з наметами носити стійки до них та кілки, ніж у поході витрачати набагато більше зусиль для пошуків стійок, зв'язування льодорубів (у гірській зоні), забивання скельних гаків тощо. Перед тим, як розтягувати відтяжки даху, вхід у намет необхідно защепити. Відтяжки даху повинні бути продовженням діагоналей прямокутників даху. Коли всі відтяжки намету зафіксовані, необхідно відрегулювати їх довжину, стежачи, щоб дах не мав перекосів. Натягують відтяжки туго, щоб на стінках намету не було зморщок, а в негоду його не зірвав вітер. Відпускаючи одні відтяжки та підтягуючи інші, регулюють натяг стінок. Для зручності намети краще встановлювати удвох-утрьох. Так простіше регулювати розтяг даху та стійок (стійки повинні фіксуватися чітко під прямим кутом до підлоги), закріплювати кілки, прив'язувати до відтяжок каміння та вирівнювати кути відтяжок. Петлі відтяжок зручно в'язати вузлами "провідник", "вісімка", "багнет" та "наметовий".

 

1

 

docx
Додав(-ла)
Лешко Анна
Пов’язані теми
Географія, Розробки уроків
Додано
18 травня
Переглядів
114
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку