Географічне положення Африки.Дослідження континенту.

УРОК № 1

 Тема: Особливості фізико-географічного положення материка,

   елементи  берегової лінії. Дослідження та освоєння Африки.

 Мета: сформувати в учнів первинні навички складання характеристики                                              географічного положення материка;

     систематизувати знання учнів про основні етапи історії дослідження  Африки;

     розвивати практичні навички учнів самостійно визначати географічні                 координати;

     виховувати почуття бережливого ставлення до предмета.

 Обладнання: фізична карта світу, портрети дослідників Африки,

  «географічні пазли», атласи, контурні карти, підручники.

 Тип уроку: формування нових знань та вмінь.

ХІД УРОКУ

 І. Організація класу.

 ІІ. Актуалізація опорних знань.

«Інтелектуальна розминка»:

• Скільки материків ви знаєте?
• Назвіть їх.
• Екватор – це…..
• Нульовий меридіан – це….
• Які бувають півкулі?
• Пригадайте, на які частини розколовся давній

материк Гондвана? (Африка, Австралія та Південна Америка – це материки, які є ”уламками” давнього материка Гондвана. Вони мають подібні риси рельєфу, клімату, ґрунтово- рослинного покриву та тваринного світу.
 

 ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

 Океани, які ми вивчили, омивають береги материків, які мають свої неповторні особливості. Ми починаємо вивчати материки Південної півкулі.

 І зараз ми з вами разом з’ясуємо який материк вивчатимемо першим.

 Клас поділяється на 4 групи. Кожна група отримує конверт з «Географічними пазлами».

 Завдання: Складіть пазли, назвіть географічний об’єкт складений вами. (Географічний об’єкт - Африка).

 Які тематичні карти склала кожна група? (Фізична, кліматична, політична карти Африки, та карта географічних поясів та природних зон Африки).

 Перший материк, який ми будемо вивчати – Африка.

 ІV. Вивчення нового матеріалу.

Африка най…

1. найвища температура, + 58° С – Тріполі;
2. на вершині гір сніг;
3. найбільша пустеля материка – Сахара;
4. найменша кількість опадів – Асуан;
5. найдовша річка в світі – Ніл;

 Для того, щоб розглянути географічне положення материка, ми маємо ознайомитись з планом характеристики географічного положення материка:

1. площа материка;
2. положення відносно екватора, тропіків, 0° меридіана;
3. крайні точки і їх координати;
4. положення відносно інших материків;
5. особливості берегової лінії;
6. океани, мор, затоки, протоки, острови, півострови;
7. географічні пояси в яких лежить материк.

 Давайте ми з вами разом охарактеризуємо географічне положення материка за кожним пунктом плану, використовуючи тематичну карту (фізичну карту).

 Географічне положення материка:

1. Площа Африки – 30, 3 млн. км²;
2. Її перетинає екватор, північний та південний тропіки та 0° меридіана, тобто Африка розташована в чотирьох півкулях;
3. Крайні точки (миси) Африки:
   • м. Рас-Енгела – північний
   • м. Агульяс (Голковий) – південний
   • м. Альмаді – західний
   • м. Рас-Гафун – східний;
4. До Африки найближче розташований материк – Євразія, від якого її відділяють лише Гібралтарська протока (ш = 14 км), Середземне море, Суецький канал (д=164 км), Червоне море;
5. Берегова лінія мало розчленована;
6. Океани: Атлантичний та Індійський;

  Моря: Середземне та Червоне;

  Затоки: Гвінейська;

  Протоки: Гібралтарська, Мозамбікська, Баб-ель-Мандебська;

  Острови: Мадагаскар, Сокора, Занзібар та ін.;

  Півострови: Сомалі.

7. Африка розташований в таких географічних поясах:
   • Субтропічному (північна та південна півкулі)
   • Тропічному (північна та південна півкулі)
   • Субекваторіальному (північна та південна півкулі)
   • Екваторіальному.

Дослідження та освоєння Африки.

 В дослідженні та освоєнні материка Африка виділяють ІІІ етапи:

І – від найдавніших часів (фінікійці) до VІ – VІІ ст..(вторгнення арабів).

ІІ – VІІ ст. – середина ХІХ ст.. Плавання Васко да Гами, європейські работоргівля та колонізація материка.

ІІІ – з середини ХІХ ст.. до наших часів. Початок цього періоду пов’язаний з дослідженнями Д. Лівінгстона, Г. Стенлі, В. Юнкера, М. Вавілова, Є. Ковалевського та інших дослідників. Вже в наш час океанологічні дослідження біля берегів Африки проводив видатний французький природознавець Жак Ів Кусто.

 Перші більш-менш до­стовірні уявлення про обриси Аф­рики європейці дістали в 1498 році завдяки плаванню португальського мореплавця Васко да Гами. У лип­ні 1497 року флотилія з трьох су­ден, яку очолив Васко да Ґама, ви­рушила до Індії, потрапити до якої морським шляхом було неможливо, не проминувши Африки.

 До початку XIX століття були вже відкриті всі існуючі материки, крім Антарктиди. Внутрішні райони ма­териків залишалися недослідженими. На картах вони були майже су­цільними білими плямами. Сьогод­ні ми згадаємо тих мандрівників та дослідників, які заповнили ці білі плями на фізичній карті Африки. Пропоную вашій увазі роботу про­ектної групи.

 Одна з перших експе­дицій для дослідження внутрішніх районів Африки була організова­на 1795 року шотландським лікарем Манго Парк, який з невеликим за­гоном місцевих провідників виру­шив від дельти річки Гамбія на по­шуки річки Нігер, яку місцеві жителі називають Джалібо. Від місцевих жителів він дізнався, що за два дні шляху можна дістатися до місця, де річка повертає свої води на південь, але він так і не дізнався, де вона за­кінчується.

 Манго Парк організував наступну експедицію в 1805 році. Із 42 мандрівників до Ніґера дійшло лише семеро. Причиною був напад маврів на порогах у нижній течії річ­ки. Шотландський лікар мав послі­довників. Його співвітчизник Олександр Ленгу 1822-1823 роках вста­новив, що Нігер бере початок на південному сході Сьєрра-Леоне.

 Внутрішні райони Пів­нічної Африки, зокрема о. Чад, були досліджені німецьким мандрівни­ком та дослідником Генріхом Бартом, який вивчав береги озера і вста­новив, що жодна річка в нього не впадає. Варт дослідив, що жаркі віт­ри пустелі Сахари висушують озеро, а в період дощів прибережні райони покриваються водою.

 У 1849 році Генріх Варт та Адольф Офервег з Тріполі караваном вируши­ли до Сахари. Під час подорожі вчені знайшли багато пам'яток культури, руїни храмів, будинків та гробниць, які доводили, що раніше Сахара була зовсім не безплідною пустелею.

 Дослідженню внут­рішніх районів материка присвятив своє життя англійський мандрівник Давид Лівінгстон. У 1841 році під час своєї місіонерської діяльності Лівінґстону, лікарю за фахом, вдалося познайомитися із життям та зви­чаями африканців. Дослідник пер­шим з європейців перетнув пусте­лю Калахарі, вивчав верхню течію річок Замбезі та Конго, відкрив во­доспад Вікторія, досліджував рельєф внутрішніх районів материка. Завдя­ки своїм відкриттям Лівінгстон був призначений консулом області Зам­безі. У 1872 році разом з англійсь­ким мандрівником Генрі Стенлі ви­вчав північний берег озера Тангань­їка і довів, що річка Ніл починається на масиві Рувензорі. Це була остан­ня експедиція мандрівника Давида Лівінґстона. У травні 1873 року він помер. Його тіло поховали в Африці. А серце на батьківщині — в Англії.

 Після смерті Лівінґс­тона Г. Стенлі займався вивченням найбільшого озера Африки — Вік­торія. Він відкрив масив Рувензорі з вершинами, вкритими вічними снігами. Його Іменем назвали водо­спад на річці Конґо та інші геогра­фічні об'єкти.

 Починаючи з 1880 року, розпочалася боротьба між держава­ми, пов'язана з відкриттям на тери­торії материка родовищ золота та алмазів. Територія Африки стала за­лежною від таких держав, як Анг­лія, Франція, Італія, Португалія, Іс­панія.

 У середині XIX століт­тя Африкою подорожував Є. П. Ковалевський. Він пройшов пустелею з Єгипту в Судан та Ефіопію. Про свої дослідження написав книгу «Подорож до внутрішньої Африки».

 Пізніше, в 70-80 роки, в районі озе­ра Вікторія, в басейні річки Конго понад одинадцять років вивчав при­роду і життя африканських народів російський лікар В. В. Юнкер.

  Значна заслуга у дослі­дженні природи материка належить академік М. Вавілову, який вивчав райони стародавнього землеробства в Алжирі, Марокко, Тунісі, Єгипті, Сомалі, Ефіопії. Під час своєї подо­рожі він зібрав понад 6 тисяч зраз­ків культурних рослин, серед них 250 видів пшениці.

  Сучасні дослідження на материку пов'язані з вивченням гео­морфологічної, тектонічної будови Великих Африканських розломів.

 Материк Африка, як ви переконалися, досить цікавий. І, як виявляється, ми також багато про нього знаємо. Повертаємося до на­шої асоціативної павутини і роз­повідаємо, що дізналися нового про наші попередні асоціації. Учні за схемою на дошці роблять узагаль­нення, доповнюють схему.

V. Закріплення вивчення нового матеріалу.

Практична робота №4.

Мета: закріпити вміння визначати географічні координати крайніх точок, та                                нанесення на контурну карту географічної номенклатури.

Завдання:

1. Нанести на контурну карту Африки географічну номенклатуру вивчену на уроці (миси, океани, затоки, протоки, моря, острови, півострови).
2. Визначити географічні координати крайніх точок.
3. Висновок.

VІ. Підведення підсумків уроку. Оцінювання.

1. Прийом «Асоціативний кущ».

- Я пропоную кожному з вас висловити ті асоціації, які виникають у вас при слові «Африка».

  Слон                 Ніл    негроїдная раса  Вологі                                

                                                 ліси     

Африка

      Слон                                        Пісок

      Пустелі      Страус      Екватор   Єгипет 

       VІІ. Домашнє завдання.

  § 24 ст. 12.