ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ТА РОЗМІРИ ТИХОГО ОКЕАНУ. ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ. ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ДНА ОКЕАНУ. ТИХИЙ ОКЕАН: КЛІМАТ, ВЛАСТИВОСТІ ОКЕАНІЧНИХ ВОД, ОРГАНІЧНИЙ СВІТ, ПРИРОДНІ РЕСУР

7 клас

Урок №6

Дата:

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ТА РОЗМІРИ ТИХОГО ОКЕАНУ.

ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ. ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ДНА ОКЕАНУ.

ТИХИЙ ОКЕАН: КЛІМАТ, ВЛАСТИВОСТІ ОКЕАНІЧНИХ ВОД,

ОРГАНІЧНИЙ СВІТ, ПРИРОДНІ РЕСУРСИ.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №5 «НАНЕСЕННЯ НА КОНТУРНУ КАРТУ ОБ’ЄКТІВ ГЕОГРАФІЧНОЇ НОМЕНКЛАТУРИ СВІТОВОГО ОКЕАНУ».

Мета: поглибити й систематизувати знання учнів про особливості природи Світового океану; формувати уміння визначати географічне положення Тихого океану та характеризувати етапи його дослідження, пояснювати особливості рельєфу дна; сформувати в учнів систему знань про особливості природи Тихого океану: пояснювати характерні риси клімату та властивості водних мас, визначати своєрідність органічного світу, характеризувати природні ресурси Тихого океану та виділяти основні джерела забруднення океанічних вод; розвивати комунікативні навички та вміння працювати в малих групах; вдосконалювати навички роботи з картами атласу,

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: фізична карта світу, портрети дослідників океану (Ф.Магеллан, Дж.Кук та ін.), ілюстративні або відеоматеріали, карта океанів, картосхема Тихого океану, ілюстрації представників органічного світу Тихого океану, атласи, підручники, зошити для практичних робіт.

ЗМІСТ УРОКУ

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ

Бліцопитування.

1. Що називають Світовим океаном?

2. Яка частина об'єму гідросфери припадає на Світовий океан?

3. Із яких частин складається Світовий океан?

4. Який з океанів найбільший за площею? Найменший?

5. Як називається найглибша западина Світового океану?

6. Яке значення має Світовий океан для людини?

7. За яким принципом проводять умовні межі між океанами?

8. Які елементи рельєфу дна океану вам відомі?

9. Пригадайте, як виникли назви кожного з океанів.

Тест-естафета.

Робота виконується за варіантами (кількість варіантів визначає вчитель). Учні, що сидять за першою партою, одержують картку, виконують завдання 1, передають картку на другу парту і т. д. Учитель підсумовує результати роботи.

Варіант І

1. Червоне море належить океану:

а) Тихому;   б) Індійському;   в) Атлантичному.

2. Найглибша западина Світового океану:

а) Маріанська;   б) Курильська;   в) Філіппінська.

3. Найбільший за площею океан:

а) Тихий;   б) Індійський;   в) Північний Льодовитий.

4. Назвіть материки, береги яких омиває Атлантичний океан.

5. Назвіть найбільші серединно-океанічні хребти Тихого океану.

Варіант II

1. Аравійське море належить океану:

а) Тихому;   б) Індійському;   в) Північному Льодовитому.

2. Наймогутніша течія Світового океану:

а) Гольфстрім;   б) Західних Вітрів;   в) Північна Пасатна.

3. Найменший за площею океан:

а) Індійський;   б) Атлантичний;   в) Північний Льодовитий.

4. Назвіть материки, береги яких омиває Індійський океан.

5. Назвіть найбільші океанічні улоговини Тихого океану.

Варіант ІІІ

1. Баренцове море належить океану:

а) Тихому;   б) Атлантичному;   в) Північному Льодовитому.

2. У Світовому океані виділяють такі частини, як:

а) моря;   б) річки;   в) озера.

3. Океан, розташований в усіх географічних поясах земної кулі, називається:

а) Тихим;   б) Атлантичним;   в) Індійським.

4. Назвіть материки, береги яких омиває Тихий океан.

5. Назвіть найглибші глибоководні жолоби Тихого океану.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ви вже знаєте з курсу 6 класу, що сукупність океанів і морів нашої планети називають Світовим океаном. Порівняно із суходолом розміри Світового океану величезні. Один лише Тихий океан займає стільки місця, скільки весь суходіл разом, і навіть більше. У Північній півкулі водою зайнято 61% поверхні, а в Південній — 81%. Донедавна океанічні глибини були недослідженими, і тільки протягом кількох останніх десятиліть учені з'ясували, унаслідок яких геологічних процесів утворилися континенти й океани. Завдяки сучасним технологіям дослідження океанічних глибин учені можуть визначати причини змін клімату і глобального потепління на планеті, а також давати відповіді на багато питань, що турбують людство.

Світовий океан має величезні біологічні, енергетичні та мінеральні ресурси та є найбагатшим джерелом продуктів харчування.

Ми починаємо вивчати розділ, із якого ви дізнаєтесь про особливості природи кожного з океанів Землі. І першим об'єктом нашого дослідження є «його величність» Тихий океан — океан-гігант, океан-дідусь (найдавніший за часом утворення), океан — скарбниця різноманітних, але поки ще малодоступних природних багатств.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Ознайомлення з планом вивчення океанів.

Для полегшення вивчення природи океанів та для порівняння їх одне з одним потрібна систематизація навчального матеріалу, яку пропонуємо проводити за таким планом.

1. Географічне положення океану.

а) Положення щодо екватора, нульового меридіана, материків та інших океанів.

б) Особливості берегової лінії: моря, затоки, протоки, острови.

2. Геологічна будова та рельєф дна океану.

а) Особливості геологічної будови океанічної улоговини.

б) Літосферні плити та основні форми рельєфу дна.

в) Середні та максимальні глибини.

3. Клімат.

а) Кліматичні пояси.

б) Основні типи клімату.

4. Властивості океанічних вод.

а) Температурний режим поверхневих вод.

б) Солоність води та її розподіл.

в) Течії в океані.

5. Органічний світ.

6. Ресурси океану, їх використання та збереження.

2. Географічне положення та розміри Тихого океану.

Тихий океан — найбільший та найглибший серед океанів нашої планети. Він займає 1/3 поверхні Землі, а його об'єм більший за об'єм усіх інших океанів разом. Це унікальний географічний об'єкт нашої планети. Тихий океан простягається із заходу на схід на 19 тис. км (майже половина земного екватора!), а з півночі на південь — на 16 тис. км. Коли на одному березі океану день, на протилежному — ніч. Він має овальні обриси, дещо витягнутий із північного заходу на південний схід і найбільш широкий між тропіками.

Завдання.

За картами атласу визначте: а) береги яких материків омиває Тихий океан; б) характер берегової лінії материків.

Тихий океан омиває береги Північної та Південної Америки, Антарктиди, Австралії та Євразії. Берегова лінія Північної та Південної Америки відносно вирівняна. А поблизу берегів Євразії сильно порізана. Тут розташовано багато окраїнних морів. В океані значна кількість архіпелагів та окремих островів. На півночі й заході вони утворюють острівні дуги. Найбільше у світі скупчення островів — Океанія — зосереджено в центральній і західній частинах океану.

Завдання.

За картами атласу визначте: а) якими протоками Тихий океан сполучається з іншими океанами? Де проходять умовні межі між ними? б.) Які моря утворилися поблизу материків? Якими островами вони відокремлені від Тихого океану?

3. Історія досліджень.

Матеріали для повідомлень учнів.

Назву «Тихий» океан дістав із легкої руки знаменитого мореплавця Ф. Маґеллана, який першим із європейців перетнув його простори. Незвичайно тиха погода, що стояла під час 99-дешюго переходу океаном, і навела великого мандрівника на думку назвати його Тихим. Пізніше інші мореплавці переконалися, що ця назва зовсім не відповідає характеру океану.

Історія вивчення Тихого океану починається з давніх часів. За кілька століть до нашої ери народи, які населяли узбережжя океану — японці, малайці, полінезійці, інки, алеути,— плавали його водами на значні відстані та багато знали про їхні особливості. Та ці знання не записувалися, тому й не збереглися. Європейці відкривали для себе цей океан самостійно.

У XV ст. європейці були впевнені, що між Європою та Азією існує лише один океан, але коли в 1513 р. іспанський конкістадор В. Нуньєс де Бальбоа перетнув Панамський перешийок, він побачив неозорі простори вод, які назвав «Південним морем». Остаточно існування великого океану на захід від Америки встановив Ф. Магеллан під час навколосвітньої подорожі. Після Маґеллана іспанці, португальці, голландці, англійці організували низку експедицій для пошуків невідомих земель й освоєння шляху через Тихий океан до берегів Азії. У 1768—1779 рр. видатний англійський мореплавець Дж. Кук очолив три експедиції з дослідження островів Тихого океану. Разом із відомостями про відкриті території моряки записували в корабельних журналах спостереження про вітри, течії, рослинний і тваринний світ островів.

Перші океанографічні спостереження в Тихому океані були здійснені під час навколосвітньої подорожі І. Крузенштерна на судні «Надія» (1803— 1806 рр.). Були проведені вимірювання температури не тільки на поверхні, але й на глибинах до 400 м. Такі ж вимірювання повторив О. Коцебу на суд­ні «Рюрик» (1816—1817 рр.), а згодом російський фізик Е. Ленц (1824— 1829 рр.) під час плавання на судні «Предприятие». Користуючись барометром, Ленц вимірював не тільки температуру води, але її солоність, щільність та вміст кисню. Накопичені матеріали дали можливість визначити загальні особливості вод океану та їх циркуляцію.

Наприкінці XIX ст. завдяки роботі спеціальних експедицій та берегових станцій починаються комплексні океанологічні дослідження океану. Першою власне океанологічною експедицією було плавання британського корабля «Челленджер» під командуванням Дж. Нейрса. На борту корабля перебували видатні вчені на чолі із шотландським натуралістом Ч. Томсоном. Під час подорожі було зібрано різноманітну інформацію про фізичні, хімічні, біологічні та геологічні особливості океану.

Велике значення у виявленні головних закономірностей розподілу температур і солоності на поверхні океану мали вимірювання С. Макарова, здійснені під час плавання на кораблі «Витязь» (1886—1889 рр.). Продовжили широкомасштабні дослідження океану наукові експедиції, здійснені на суднах «Альбатрос», «Карпеджі» та «Фамапо» (1928—1929 рр.) — США, «Планета» (1906—1907 рр.) — Німеччина, «Спелліус» (1929—1930 рр.) — Голландія, «Дискавері-2» (1929—1930 рр.), «Челленджер-2» (1947—1948 рр.) — Англія, «Витязь», «О. І. Воєйков» та «Ю. М. Шокальський» (із 1949 р.) — СРСР тощо.

У1960 р. Ж. Пікар у батискафі «Трієст» опустився на глибину 11 022 м і досяг дна Маріанської западини. Спуск у морську безодню тривав п'ять годин.

Сьогодні над вивченням океану працюють міжнародні експедиції. За допомогою сучасних технічних приладів вивчено систему жолобів у північній частині океану, відкрито своєрідну фауну навколо гарячих джерел, яка дивує кількістю своїх представників. Завдяки накопиченню наукових відомостей виявлено відмінності в будові океанічної та континентальної кори, пояси сейсмічності.

4. Особливості будови дна океану.

Дно океану має складну геологічну будову. Значна частина Тихого океану розташована на одній літосферній плиті, яка взаємодіє з іншими плитами. До зон їх взаємодії прилягають глибоководні жолоби та острівні дуги. Із системою глибоководних жолобів і гірських споруд на материках і островах, які оточують океан, пов'язаний майже безперервний ланцюг діючих вулканів, які утворюють Тихоокеанське «Вогняне кільце». У цій зоні часто відбуваються наземні та підводні землетруси, що спричиняють цунамі. За даними геофізичних досліджень, товщина океанічної земної кори коливається в межах 3—10 км.

На межі океану, де Тихоокеанська плита зіштовхується із сусід­німи плитами, здригається земля, і розпечена порода б'є фонтаном, формуючи більшість із тисячі існуючих на Землі активних вулканів. Ця ділянка, яку називають Великим Тихоокеанським «Вогняним кільцем», тягнеться від берегів Нової Зеландії до архіпелагу Вогняна Земля біля південного краю Південної Америки.

Рельєф дна Тихого океану досить складний. На відміну від інших, материковий шельф в океані становить лише 10 % від його загальної площі. Найбільший він у західній частині, де являє собою продовження прибережних материкових гірських хребтів або рівнин. У східній частині океану шельфу практично немає, або він дуже вузький. Материковий схил крутий, порізаний каньйонами. Перехідна зона оточує океан майже суцільним кільцем і становить 13,5% від його загальної площі. Ланцюг глибоководних западин, який супроводжує низку островів і відокремлює перехідну зону від ложа, безперервний, як і пасмо гірських споруд острівних дуг.

Завдання.

Знайдіть на карті та назвіть найбільші серединно-океанічні хребти та океанічні улоговини.

Ложе океану становить понад 65% від площі дна. Воно перетинається численними підводними гірськими хребтами. Їхні окремі вершини здіймаються над водою, утворюючи ланцюг островів. Найбільшим є широкий Південно-Тихоокеанський серединно-океанічний хребет, який переходить у Східно-Тихоокеанський. Підводними хребтами та підняттями ложе океану поділене на кілька улоговин. Найбільша серед них — Північно-Східна. На дні улоговин широко розвинені вулканічні горби і гори, у тому числі плосковершинні гори — гайоти та розломи, що мають максимальні глибини. На думку вчених, дно Тихого океану вивчене ще недостатньо, тому дослід-глибин океану триває й дотепер.

5. Клімат Тихого океану.

Матеріали для повідомлень учнів.

Переважна частина Тихого океану лежить в екваторіальному, субекваторіальних і тропічних поясах. Температура повітря в цих районах коливається від +16 до +24°С. На півночі океану взимку вона опускається нижче 0°С, а поблизу берегів Антарктиди така температура тримається і в літні місяці. У тропічних широтах над океаном панують пасати, у помірних — західні вітри, а біля берегів Євразії утворюються мусони.

Тихий океан — найбільш неспокійний серед усіх океанів. У помірних широтах шторми, викликані сильними вітрами, тримаються всю холодну пору року. Часом вони здіймаються й улітку. У Південній півкулі, між 40° і 60° пд. ш., сильні вітри нерідко переходять в урагани, здіймаючи хвилі заввишки 35 м. У західній частині океану щороку проносяться спустошливі тропічні циклони — тайфуни, які іноді захоплюють береги Філіппінських і Японських островів, сягають території Східної та Південно-Східної Азії. У Південній півкулі тропічні циклони спустошують береги островів Океанії, завдають шкоди східній частині Австралії.

Найбільш сприятливий клімат в екваторіальних широтах океану. Температура повітря становить близько +25°С і майже не змінюється протягом року. Тут дмуть помірні за силою вітри, іноді буває повний штиль. Урагани трапляються дуже рідко.

6. Властивості океанічних вод Тихого океану.

Розташування Тихого океану майже в усіх кліматичних поясах Землі є причиною утворення всіх типів поверхневих водних мас, окрім арктичних. Через велику площу океану між тропіками середні температури його поверхневих вод вищі, ніж в інших океанах. Середньорічна температура вод між тропіками— +19°С, поблизу екватора - +25...+29°С, біля Антарктиди вона знижується до -1°С. Солоність поверхневих вод коливається в межах від 30 до 35‰. На півночі Тихого океану плавучої криги мало (на відміну від його південної частини біля Антарктиди, де багато айсбергів), оскільки Беринґова протока — прохід в Арктику — дуже вузька. Тільки значна частина двох морів — Охотського та Беринґового — узимку вкривається кригою.

У Тихому океані утворюються системи течій, які нагадують два величезні кільця. За картою ви можете побачити, що в Північній півкулі основні системи течій рухаються за годинниковою стрілкою, у Південній — проти неї.

Північне кільце включає Північну Пасатну, Куросіо, Північно-Тихоокеанську та Каліфорнійську течії; Південне — Південно-Пасатну, Східно-Австралійську, Перуанську течії та течію Західних Вітрів. Вони мають суттєвий вплив на перерозподіл тепла в океані, та природу прилеглого суходолу.

За картою ви бачите, що в Північній півкулі основні системи течій рухаються за годинниковою стрілкою, у Південній — проти неї.

Через сильні землетруси в Тихому океані виникають велетенські хвилі — цунамі. Одна за одною вони рухаються поверхнею океану зі швидкістю 500— 600 км/год, тобто можуть позмагатися у швидкості з реактивним літаком. На мілководді їхня швидкість меншає, але збільшується висота — зрештою хвилі обрушуються на берег, приносячи руйнування та смерть. Дуже часто від цунамі потерпають Японські та Філіппінські острови, Нова Зеландія, західне узбережжя Південної Америки.

7. Органічний світ Тихого океану.

Тихий океан надзвичайно багатий на живі організми, загальна кількість яких становить понад 50 % усього живого, що є у Світовому океані. Це пояснюється його значними розмірами, різноманіттям природних умов і тривалою геологічною історією. У зміні флори і фауни океану добре виражена зональність. Серед усіх представників органічного світу океану найбільша частка припадає на дрібні організми — планктон. Ним живляться маленькі рибки, креветки, мальки риб. Ці організми слугують їжею для дрібних і великих м'ясоїдних. Планктон представлений переважно одноклітинними водоростями (понад 1,3 тис. видів) та дрібними рачками. Особливо велика кількість планктонних водоростей і зоопланктону в субарктичній та помірній зонах до широти 35° пн. ш. Тут відбувається активне перемішування океанічних вод, що сприяє їх збагаченню поживними речовинами. Іншими районами концентрації планктону є східно-екваторіальні та антарктичні широти. Оскільки планктон є кормовою базою для багатьох живих організмів, то в їх розподілі існує та сама закономірність.

Дно Тихого океану вкривають щонайменше 4 тис. видів водоростей і 29 видів морської трави. У холодних і помірних водах інтенсивно розвиваються бурі водорості, особливо з групи Ламінарієві. Ці великі морські водорості людина вживає як їжу і використовує на корм худобі. У Південній півкулі росте макроцистис — гігант світу водоростей, який сягає в довжину 200 м. У тропіках поширені фукусові великі зелені й особливо вапнякові червоні водорості з родини Коралінові. Разом із кораловими поліпами вони утворюють коралові рифи, яких дуже багато на мілководді в екваторіальних і тропічних широтах океану. Уздовж східного берега Австралії на 2тис. км простягається найбільше у світі утворення коралових поліпів — Великий Бар'єрний риф. У рифах знаходять притулок безліч видів риб, морські черепахи, молюски, голотурії, морські коники. Серед рифів плавають скати Манта, акули-няньки, мурени. Мурени мають яскраве плямисте забарвлення, яке допомагає їм маскуватися в рифах. Смугаста крилатка — риба-зебра, або риба-скорпіон — одна з найотруйніших морських істот. Вона має дуже красивий вигляд — яскрава, смугаста. Отруйні залози розташовані біля плавців. Своєю отрутою вона може знерухомити великих хижаків і навіть людину.

Поблизу Японських островів водиться гігантський японський краб — найбільша ракоподібна тварина на Землі. Діаметр тулуба краба іноді сягає понад 30 см, а довжина від кінця однієї клешні до кінця другої — 3,5 м.

У водах Тихого океану зустрічаються дуже давні види морських тварин. Це насамперед морські їжаки, а також такі риби, як Йорданія та гілбертія, яких немає в інших океанах. Для багатьох представників тваринного світу Тихого океану властивий гігантизм. У північній частині океану живуть гігантські мідії та устриці, а в екваторіальній зоні мешкає найбільший двостулковий молюск тридакна. Його маса сягає 300 кг. Тільки тут є такі ссавці як дюгонь, морський котик, сивуч, морський бобер.

Із глибиною через великий тиск, зниження температури та зменшення кількості світла видовий склад тварин в океані зменшується. Так, на глибині 8,5 км живуть лише близько 45 видів тварин.

8. Ресурси Тихого океану.

Тихий океан та його моря — це унікальна природна лабораторія, багатствами якої здавна користуються люди. Це насамперед біологічні ресурси океану— риби та тварини, ракоподібні та молюски, водорості. В останні роки Тихий океан посідає перше місце серед океанів за виловом риби та нерибних продуктів. Виловлювання тунця — важлива галузь господарства в тихооке­анському регіоні. Цю рибу експортують у свіжому або консервованому вигляді.

У Тихому океані в приполярних широтах полюють на тюленів, моржів, морських котиків тощо. Через хижацьке знищення кількість видів цих тва­рин зменшується. Південна та північна частини Тихого океану — основні райони полювання на ще одну цінну океанську тварину — кита. У 60-х рр. XX ст. добування китів було особливо активним, що призвело до критичного скорочення деяких видів китоподібних. Сьогодні виловлювання китів суворо обмежене.

Тихий океан багатий на мінеральні ресурси. На шельфі океану розробля­ються родовища руд олова, марганцю, кобальту та інших металів, видобувають нафту та природний газ. На глибині від 100 до 7 тис. м дно океану за­сіяне залізо-марганцевими конкреціями — «кульками» діаметром 5—10 см, які містять до 30 різних елементів: марганець, залізо, нікель, мідь, кобальт тощо. Більшість запасів конкрецій для видобування в океані вже технічно доступні. Залізно-марганцеві конкреції збирають спеціальним приладом — драгою, який переміщається дном. У його трубку, як у пилосос, засмоктуються конкреції різного розміру. Із морської води видобувають кухонну та калійну сіль, магній, бром. За допомогою спеціальних установок опріснюють морську воду.

Енергетичні ресурси Тихого океану великі та різноманітні. Це — енергія течій, припливів, хвиль, вітру, перепадів температур на глибинах. Наприклад, у Японії понад 300 буїв і маяків живляться електроенергією хвилевих станцій. У Японському морі та поблизу Гаванських островів працюють тер­мальні електростанції, які використовують як джерело енергії різницю тем­ператур води на поверхні та в її товщі. Загалом ці ресурси використовуються поки що мало.

9. Екологічні проблеми Тихого океану.

Активна господарська діяльність призвела до сильного забруднення деяких районів океану. Це води поблизу Японських островів та західного узбережжя Північної Америки. У портах та місцях видобування корисних копалин води забруднюються шкідливими хімічними речовинами. Річки, у долинах яких розкинулися поля, виносять в океан залишки мінеральних добрив та отрутохімікатів. Течіями шкідливі речовини розносяться по всьому океану. Унаслідок інтенсивного промислу за останні роки запаси багатьох найважливіших риб зменшилися до крайньої межі. Забруднення океану нафтопродуктами призводить до утворення на поверхні води нафтової плівки, яка не пропускає сонячних променів та порушує газообмін між океаном та атмосферою і, найстрашніше, ця плівка потрапляє на пір'я птахів, шкіру тварин, вкриваючи їх суцільним шаром, унаслідок чого відбувається масова загибель живих організмів.

Мальовничі узбережжя та острови Тихого океану, чисті пляжі та кришталева вода приваблюють туристів. Але активна господарська діяльність, яка забезпечує відпочинок людей, будівництво готелів, доріг не тільки забруднюють узбережжя, а й створюють загрозу середовищу існування тварин. Так, наприклад, черепахи не можуть відкладати яйця на забудованому узбережжі.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Запитання.

1. У чому полягають особливості географічного положення Тихого океану?

2. Береги яких материків є природними межами Тихого океану?

3. Від яких часів починаються системні наукові дослідження Тихого океану? Чому вивчення океану триває й дотепер?

4. Із прізвищами яких видатних дослідників пов'язаний початок вивчення Тихого океану?

5. Які особливості має геологічна будова дна Тихого океану?

6. Які основні форми рельєфу характерні для дна Тихого океану?

7. Чим пояснюється різноманіття кліматичних умов Тихого океану? Які типи атмосферної циркуляції панують у різних широтах над океаном?

8. Які особливості мають поверхневі водні маси Тихого океану? Чим вони зумовлені?

9. Які основні течії формуються в Тихому океані?

10. Чому рослинний і тваринний світ Тихого океану вирізняється великим багатством і різноманіттям? Як розподіляються в товщах вод Тихого океану живі організми? Як багатства органічного світу Тихого океану використовуються людиною? Які це має наслідки?

11. Які мінеральні ресурси видобувають у Тихому океані? Які райони Тихого океану найбільш інтенсивно освоюються людиною?

12. Які наслідки для природи Тихого океану має господарська діяльність людини в його акваторії та на узбережжях?

Практична робота №5 «Нанесення на контурну карту об’єктів географічної номенклатури Світового океану».

Позначте на контурній карті основні моря, затоки, протоки, серединно-океанічні хребти, жолоби та улоговини Тихого океану.

Географічний практикум

Прочитайте уважно в підручнику пункт «Історія дослідження Тихого океану», розподіліть увесь період досліджень на чотири етапи та складіть хронологічну таблицю вивчення океану від давніх часів до сьогодні.

V. ПІДСУМОК УРОКУ

•            Тихий океан — найбільший океан планети. Він простягається від Арктики на півночі через тропіки до Антарктиди на півдні та від берегів Євразії та Австралії на заході до узбережжя Америки на сході.
•            Дослідження Тихого океану почалося дуже давно і триває до­нині. Першими європейськими дослідниками Тихого океану були Ф. Маґеллан та Дж. Кук. Сучасні дослідження океану базуються на міжнародному співробітництві та застосуванні новітніх технологій.
•            Дно Тихого океану має складну геологічну будову та рельєф. Океан пролягає у межах переважно однієї літосферної плити, для нього характерні надзвичайно інтенсивні сейсмічні явища і вулканізм. Материковий шельф займає незначну площу, материковий схил крутий, багато глибоководних жолобів, широкі ділянки займають океанічні улоговини, відокремлені численними підняттями, хребтами та розломами.
•            Тихий океан розташований майже в усіх кліматичних поясах, тому його клімат дуже різноманітний. У середній частині океану погодні умови визначають пасати, у західній — мусони, у помірних широтах — західні вітри.
•            У Тихому океані утворюються всі типи поверхневих водних мас, крім арктичних. Температура води в Тихому океані на кілька градусів вища за середню у Світовому океані. Течії в Тихому океані відповідають загальній схемі їх утворення у Світовому океані. Завдяки тому, що океан витягнутий із заходу на схід, у ньому переважають широтні рухи вод.
•            Органічний світ Тихого океану характеризується надзвичайним багатством і різноманітністю. Особливо багаті на флору і фауну екваторіально-тропічні широти, області коралових рифів.
•            Тихий океан багатий на різноманітні ресурси: біологічні, мінеральні, енергетичні. Красоти островів Тихого океану та його дивовижний органічний світ відкривають великі перспективи для розвитку туризму.
•            Інтенсивна господарська діяльність у Тихому океані та на узбережжях призвела до забруднення його вод, зменшення біологічної продуктивності.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте §§ 6-7 підручника.

2. Прокладіть на контурній карті Тихого океану маршрути уявного плавання:

а) туристичного судна;

б) науково-дослідної експедиції.

Підготуйте усний опис цих маршрутів

3. Охарактеризуйте одну з течій Тихого океану (за вибором) за планом:

а) у якій частині океану протікає;

б) напрямок течії;

в) тепла чи холодна;

г) поблизу яких материків та островів проходить;

д) як впливає на природу узбережжя.

Додатковий матеріал до уроку

• Найвища температура води в океані — 404°С була зареєстрована американським науково-дослідним підводним човном біля гарячого джерела в 480 кілометрах від західного узбережжя Північної Америки. Нагріта до такої високої температури вода не перетворювалася на пару внаслідок високого тиску, оскільки джерело знаходилося на значній глибині.

• Кваджалейн — найбільший атол у світі. Він входить до складу Маршаллових островів і знаходиться в центральній частині Тихого океану. Його тонкі коралові рифи завдовжки 283 км, закруглюючись, утворюють лагуну площею 2850 км².

• Острів Фукуто-Куоканоба був відкритий в січні 1986 року. Він утворився з лави біля острова Іводзіма в Тихому океані. Острів має довжину 650 м, ширину — 450 і підноситься на 12 м над рівнем моря.

• Сильним було виверження вулкана Кракатау, що є вулканічним островом і розташований в Зондській протоці між островами Суматра і Ява. Виверження відбулося вранці 27 серпня 1883 року. Морською хвилею, піднятою їм, було знесено 163 селища. При цьому загинуло більше 36 тисяч чоловік. Камені, викинуті з кратера вулкана, злетіли на висоту 55 кілометрів (!), а вулканічний попіл, що рознісся на відстань більше 5 тисяч кілометрів, осідав протягом 10 днів. Сила цього жахливого виверження в 26 разів перевищувала силу вибуху наймогутнішої водневої бомби!

• Один з найбільших діючих вулканів — це Мауна-Лоа («Довга гора») на Гаваях. Кратер вулкана має площу більше 10 квадратних кілометрів і глибину 150-180 метрів. Вулкан піднімається на висоту 4168 метрів над рівнем моря. В середньому він вивергається один раз на три з половиною роки.

• Найшвидший морський ссавець — косатка. В 1958 р. при спостереженні за касаткою в північно-східній частині Тихого океану було встановлено, що вона пливе із швидкістю 55,5 км/год.

• Найважчий ссавець — блакитний кит. Самка блакитного кита вагою 190 т і завдовжки 27,6 м була спіймана у водах Антарктики 20 березня 1947 р.

• Найкрупніший зубастий ссавець — кашалот. Нижня щелепа-кашалота завдовжки 5 м, виставлена в Британському музеї, належала самцю, довжина тіла якого, як вважається, досягала 25,6 м. Щонайдовший точно зміряний кашалот, що досягав 20,7 м в довжину, був спійманий влітку 1950 р. поблизу Курильських о-вів, в північно-західній частині Тихого океану.

• Найвища зареєстрована морська хвиля мала висоту 34 м від підошви до гребеня. її зміряли з корабля, що йшов з Маніли на Філіппінах в американське місто Сан-Дієго в ніч з 6 на 7 лютого 1933 року. В цей час бушував ураган, швидкість якого досягала 126 км/год.

• Найвища сейсмічна хвиля цунамі (японське слову «цу» означає «що, переливається через край», а «намі» — «хвиля») спостерігалася біля острова Ісі-ґакі біля Японії 24 квітня 1771 року. її висота досягала 85 м. Вона розкидала 750 тонн коралів на відстань більше 2,5 кіло­метра. Ця величезна хвиля рухалася з швидкістю 750 км/год.

• 100 тисяч років тому на узбережжя Гавайських островів обрушилася океанська хвиля заввишки до 300 м. На думку вчених, вона виникла внаслідок падіння гігантського метеорита або в результаті виверження підводного вулкана.