Географія Презентація "Релігії світу"

Презентація з географііна тему: «Релігії світу»

Релігія. Релі́гія (від лат. religio — зв'язок) — особлива система світогляду та світосприйняття конкретної людини або групи людей, набір культурних, духовних та моральних цінностей, що обумовлюють поведінку людини. У широкому сенсі, як суспільний інститут, релігія — це сукупність вірувань і віровчень, наявних у суспільстві. Вона включає до свого складу сукупність звичаїв, обрядів, правил життя і поведінки людей і т. д. Вивченням релігії займається наука релігієзнавство. Всупереч розповсюдженій думці, що релігія обов'язково передбачає віру у Бога (особу-творця), поняття «атеїзм» не повинно протиставлятися поняттю «релігія». Деяким релігіям (буддизм, наприклад) притаманна відсутність віри в персоніфікованого бога. Інколи такі релігії називають атеїстичними.Існує таке поняття, як релігійна свідомість. Це сукупність образів, уявлень, почуттів та переживань, що мають своїм предметом священне, вище та істинне буття (або ж чудесне) та такі, що спрямовані до означених предметів. У вузькому розумінні релігія — віра в існування надприродних — персоніфікованих чи ні — сил, що супроводжується переконанням у здатності цих сил або сили (Бога, богів, Абсолюту, Космосу тощо) впливати на Всесвіт та на долю людей. Ця віра відбивається в думках, відчуттях і волі людини, включає в себе певний етичний кодекс, виражається в певному способі поведінки та/або ритуалах, за допомогою яких людина шукає схвалення та прихильності Бога або богів. За визначенням теолога Ганса Кюнґа, релігія є соціально-індивідуально реалізованим, втіленим в традиції та спільноту відношенням до чогось, що перевищує або охоплює людину та її світ, — до якоїсь, як би її не розуміли, найвищої правдивої дійсності (Абсолютне, Бог, Нірвана); на відміну від філософії, в релігії йдеться про слово та шлях спасіння.

Визначення і етимологія. Основні елементи та структура релігіїВ основі різних тлумачень поняття релігія — вчення філософа й оратора Цицерона (106—43 до н. е.) та раннього християнського мислителя Лактанція (приблизно 250—325). Вважається, що саме слово релігія походить від цицеронівського терміну relegere — латинського дієслова, що означає «йти назад, повертатися, обдумувати, збирати, споглядати, боятися» і мало б характеризувати релігію як «богобоязливість, страх і пошанування богів». Лактанцій вважав, що слово religio походить від латинського religare, що означало «в´язати, зв´язувати, прив´язувати», релігія ж — це «зв'язок із Богом, служіння йому і покора через благочестя». Ця точка зору й закріпилася, особливо у християнській традиції. Сучасні українські тлумачні словники пояснюють латинське слово religio як «набожність, святиня, предмет культу» або «совісність, добросовісність», «совісне ставлення до священного, яке охоплює релігійні почуття, благочестя, набожність, богошанування, культ». Термін «релігія» на означення відношення «людина — Бог» у європейській традиції був запроваджений лише у XV—XVI ст. Тоді його вживали лише в теїстичному значенні, без урахування усіх особливостей феномену, який він позначав. Сучасне розуміння релігії походить від доби просвітництва. Релігію як особливий феномен осмислювали філософи нового часу Іммануїл Кант, Фрідріх Данієль Ернст Шлаєрмахер, Георг-Вільгельм-Фрідріх Гегель, Людвіг-Андреас Фейєрбах, Огюст Конт, Девід Юм та інші. Якщо виходити з того, що релігія, як і всі явища духовного життя, є результатом психічної діяльності людини — розуму, почуття і волі, її складниками відтак виступають світорозуміння, світовідчуття і ставлення до світу. Вони й становлять три основних елементи релігії. Виділяють також четвертий структурний елемент релігії — релігійна організація, або ж ієрархія. Релігійні ідеї та уявлення створюють концептуальний бік релігії, виражають усе, що становить релігію як суспільну та духовну категорію. Сюди належать міфи, концепції, теорії про надприродне, про бога, а також догмати, зміст священних книг, переказів, молитов тощо. Релігійний культ створює зовнішній бік релігії. До нього належать релігійні обряди й свята, моління, богослужіння, пости, священні амулети, ікони, талісмани, храми, капища і релігійні дії, пов'язані з ними.

Релігія

Альтернативні терміни. Оскільки термін «Релігія» походить з латинської мови і фактично має християнське наповнення, то використання цього терміну як універсального призводить до переносу певних звичних ознак на релігійні традиції інших регіонів, де до вестернізації була автохтонна культура з власною, альтернативною західіній, термінологією. Проте використання єдиного термінологічного апарату має багато переваг для суспільства, оскільки є підґрунтям для взаємопоразуміння та суттєво економить час і кількість слів для його досягнення. Але в межах наукового дискурсу слід звертати увагу на нюанси, деталі та розбіжності. Наприклад: В арабській мові існує термін Дін (араб. دين‎ — релігія.) Походження терміна Дін та його багатоаспектність в межах широкого поняття «релігія» пов'язані як з існуванням в мові доісламської Аравії декількох значень цього слова (звичай, відплата, влада-покірність), так і з впливом значень близьких до нього за звучанням релігійних термінів в мовах сусідніх народів. У Корані термін Дін вживано понад 100 разів у різних значеннях. Він може означати «Суд», «відплату» (наприклад, йаум ад-Дін — «день Суду», Коран 1:4/3), «релігію», «віру» окремої людини (наприклад, Коран 39:2) і релігію як систему ритуальної практики, що є основою життя релігійної спільноти (наприклад, Коран 6:161/162; 3:73/66). Термін Дін застосовується як до ісламу (наприклад, Коран 3:19/17), так і стосовно язичництва (наприклад, Коран 109:6), юдаїзму або християнства (наприклад, Коран 3:73/66). Проте основне коранічне значення терміна Дін пов'язане з важливою для Корану ідеєю обов'язкового підкорення Аллаху. У найширшому сенсі ад-Дін як «область духовного» протиставлялася поняттю ад-дунйа — «областю матеріального». При цьому це не стверджувало відірваності одного від іншого, але діалектика цих понять, ступінь їх пов'язаності і протиставлення як і межі дій кожного з них, складає важливий елемент релігійної та соціальної полеміки. Для Індії часто коректніше використовувати термін «Дгарма». Для Китаю та Далекого Сходу близький за значеннями термін «Дао».

Соціологія релігіїУ людському суспільстві існування віри у вигляді різних віровчень можна прослідкувати з найдавніших часів. Одні віровчення (релігії, світогляди, ідеології) змінюють інші, кожне покоління описує суще за допомогою понять свого часу і таким чином віра продовжує жити у суспільстві. Релігія — це складне соціальне і духовне явище, корені якого виходять з глибинних теренів суспільної історії. Соціальна природа та риси релігії вказують на її зв'язок з розвитком суспільства — певної самовідтворюючої системи, де один елемент пов'язаний з іншим. Слово походить від лат. Religio — і означає зв'язок. Процеси прогресивних змін або занепаду духовних цінностей в цілому всього суспільства неодмінно позначаються і на історичній еволюції релігійних вчень, зміст яких становить основу релігійних вірувань. Звідси виникає необхідність комплексного вивчення релігієзнавством релігійних вчень з урахуванням їх догматичного змісту й тих суспільних факторів, що обумовлюють історичні особливості виникнення і функціонування тих чи інших релігійних ідей. Релігія — явище дуже складне і має соціальний характер, тобто воно виникло в суспільстві цілком закономірно[джерело?] й існує разом з ним. Релігія є однією з найдревніших форм суспільної свідомості — однією з форм відображення світу, але відображення своєрідного.Інші визначення терміну «релігія»:спосіб життя;[джерело?]система символів, моральних правил, обрядів та культових дійств, що надходить від загальних уявлень про порядок буття;[джерело?]Будь-яка релігія — більше або менше струнка система, що складається з трьох елеменів: уявлень, настроїв, дій.

Світові релігії. Буддизм. Буддизм - найдавніша з трьох світових релігій. Більшість її послідовників мешкає у країнах Південної, Пів-денно-Східної і Східної Азії: Шрі-Ланці, Індії, Непалі, Китаї, Монголії, Кореї, В'єтнамі, Японії, Камбоджі, Мьянмі (Бірмі), Таїланді, Лаосі. Наприкінці XIX - початку XX ст. прихильники буддизму з'явилися у країнах Європи і США. Нині у світі є близько 400 млн. мирян, які сповідують буддизм, і близько 1 млн. ченців та черниць; загальну кількість визначити важко, оскільки відповідного перепису не проводилось. У країнах СНД буддизм традиційно сповідують жителі Буряти, Калмики, Туви, а в останні роки буддійські общини виникли у Москві, Санкт-Петербурзі, містах Балтії. В Україні релігійні громади буддистів є у Донецькій, Луганській, Львівській, Херсонській, Одеській областях та в Києві. На початку 1995 р. в нашій державі налічувалося 18 громад, 17 служителів цього культу. Буддизм - жива і життєдайна релігія. У різних частинах земної кулі і нині продовжують виникати нові буддійські общини, споруджуються храми. Буддисти світу об'єднані в дві міжнародні організації - Всесвітнє Братство буддистів (штаб-квартира в Бангкоці, Таїланд) і Азіатську буддійську конференцію за мир (штаб-квартира в Улан-Баторі, Монголія).

Світові релігії

Виникнення і поширення буддизму. Буддизм виник в VI ст. до н. е. в Північній Індії у рабовласницькій державі Магадха. Класова нерівність доповнювалась становою нерівністю: суспільство поділялось не лише на класи, а й касти. Належність до тієї чи іншої касти була спадкоємною. Чотири касти утворювали чотири стани: брахмани (служителі культу), кшатрії (рабовласницька знать), вайш'я (частина вільної бідноти), шудри (частково вільне біднота і частково раби). Фактично був і п'ятий стан - найнижчий на ієрархічному шаблі - чандали (частина вільної бідноти і частина рабів); належні до нього не мали ніяких прав, перебували поза будь-якими кастами. Вищі касти користувалися істотними привілеями, а нижчі зазнавали утисків. Панівна у цей час релігія - брахманізм - була культом лише привілейованих каст і класів, тому до культових дій допускались лише представники трьох вищих станів. Однак з розвитком рабовласництва і класовим розшаруванням чисельність нижчих верств зростала. Виникла необхідність у релігії, яка виражала б їхні інтереси. Буддизм сформувався у середовищі двох нижчих станів, які шукали таку релігію, яка могла б компенсувати їхню безправність у реальному житті.

Буддизм

Світові релігії. Іслам. Мухаммад - пророк ісламу. Іслам (з арабської - покірність) - одна з трьох світових релігій, які надзвичайно поширені в сучасному світі. Нині чисельність мусульман перевищує 1 млрд. чоловік.Іслам сформувався на стику європейської та східної цивілізацій, увібравши чимало надбань іудаїзму, християнства, а також зороастризму, буддизму, грецької філософії, римського права, а також культури давніх народів Сходу і Північної Африки. Виникнення ісламу - закономірний результат поступального духовного прогресу всього людства.Іслам зародився на початку VII ст. н. е. в Західній Аравії, у місцевості Хіджаз. Його витоки пов'язані з містами Мекка і Медина. Це був період розпаду родового устрою в арабів, економічного і політичного об'єднання племен, а головне - формування класової держави, коли виникла потреба в її ідеологічній основі. Такою могла стати єдинобожна релігія. На той час у арабів побутували первісні анімістичні уявлення, численні міфи, були дуже розвинуті фетишизм та магія. Стрижнем нової релігії стали вірування економічно і політичне найрозвиненішого племені курейш, яке поклонялося богу Аллаху (від арабського "аль-ілах" - божество). На честь численних богів, яких вшановували у Хіджазі, у Мецці було побудовано храм Кааба, що мав форму куба (від арабського ка'ба - куб). Однак, за мусульманською міфологією, храм Кааба спорудили доісламський пророк Ібрахим (біблійний пророк Авраам) та його син Ісмаіл, який був праотцем мекканського племені курейшитів. Проте відомо, що до виникнення ісламу в Каабі знаходились 360 кам'яних зображень богів різних племен Аравійського півострова. В околицях Мекки чотири місяці на рік тривали ярмарки, на цей період заборонялися війни і міжплемінні сутички. Спорудженням Кааби ніби доводилася можливість співіснування різних релігійних вірувань. Але з поступовим утвердженням ісламу всі боги з Кааби були вилучені, а Аллаха оголошено єдиним Богом нової монотеїстичної релігії.

Іслам

Світові релігії. Іудаїзм. Еволюція іудаїзму. Віровчення і культова практика іудаїзму протягом всієї його історії удосконалювалися жерцями і рабинами. Його еволюція складається з кількох основних етапів. Іудаїзм часу виникнення і становлення називається біблійним, його віровчення і культ стали основою для подальшого розвитку цієї релігії. У період розкладу давньоєврейської рабовласницької держави утворився так званий талмудичний іудаїзм. Трансформація іудаїзму у феодальну добу обумовила формування рабиністичного іудаїзму.Іудаїзм реформувався і в умовах капіталізму, коли перед ідеологами церкви надзвичайно гостро постала проблема осучаснення релігійних уявлень, пристосування їх до ідей, що набули великого поширення у народі. Такий іудаїзм називається модерністським. Основна його мета - зміцнення позицій релігії з тим, щоб пом'якшити силу ударів, яких зазнає релігія з розвитком виробництва, науки і культури, суспільної практики."Міжнародне товариство свідомості Кришни" ("Ха-ре Кришна"). Цю організацію було створено наприкінці 60-х pp. у США. Згодом її віровчення поширилось в інших країнах світу, зокрема і в СРСР, згодом і в Україні. Передусім це було зумовлено соціально-психологічними причинами: духовною кризою і соціальною апатією, відсутністю необхідних соціальних орієнтирів та цінностей, пошуками культурної самобутності та простих однозначних відповідей на складні питання буття. Певне значення має і соціальна пропаганда кришнаїтів, яка на основі модернізованого індуїстського вчення пропонує релігійний шлях подолання проблем, що протягом років безуспішно розв'язуються нашим суспільством: продовольча, злочинності, проституції, наркоманії. Нерідко молодь та інтелігенцію в кришнаїзмі приваблюють їхня потреба в духовному наставникові (харизматичні лідери, гуру, пророки), прагнення до "нового бачення" світу та участі в його перетворенні з допомогою нового цілісного світогляду на основі гармонійного поєднання інтересів душі та тіла.

Іудаїзм