“ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ, ДОКИ ПАМ’ЯТЬ ПРО НИХ ЖИВА” (“Небесній сотні” присвячується)

    “ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ  ДОКИ ПАМ’ЯТЬ  ПРО НИХ ЖИВА”
                               (“Небесній  сотні” присвячується)
 

Відео (20 лютого)

Вед. (за кулісами на фоні музики слова)

Герої такі не вмирають,

Вони будуть вічно живі.

Героїв завжди пам’ятають

На небі й на рідній землі!

 

Сцена 1

( на екрані- ранок 21 листопада 2013 року)

(на дивані сидить батько п‘є каву, вмикає новини)

(відео-новини тсн), (приходить мати)

Мати: що кажуть?

Батько: Подейкують, що нас до Євросоюзу можуть приєднати, а наш президент як завжди крутить носом.

Мати: Коли я вчора поверталася з роботи, бачила як продавці розвішували вивіски на двері магазинів " Україна за ЄС". Не могла зрозуміти, що твориться.

(виходить син(поспішаючи одягається))

Син: кажуть люди протестувати хочуть. Напевне....теж піду. Може і погодиться наш президент і приєднають нас до Євросоюзу, от тоді і заживем…(з насмішкою)

Мати: Ой, Тарасе, боюсь я…

Син: Та чого ж ти, все буде добре, протест буде мирним…

(цілує матір, виходить з дому)

Батько: Бережи себе, сину.

Вмикається тривожний музичний супровід. На сцені повільно розгойдується шина. Виходять ведучі.

Ведуча : Їх назвали Небесною Сотнею -  українців які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити.

 

Ведучий: Ніхто не в праві забути морозні дні 2013 - 2014 року, коли від напруги закипала в жилах кров, коли в ім’я віри і правди один за одним падали від куль майданівці, аби прорости в наших серцях червоними квітами пам’яті.

 

Ведуча : Небесна Сотня – то в серцях вогонь.

              Він гаряче палав за Україну.

              Віднині тихим співом заспокой

              Ти, земле рідная, свою дитину.

 

Ведучий: Їх в мирі, Господи, прийми до себе

               І шлях високий Боже, освяти.

               За чисті душі, що злетіли в небо,

               Небесній Сотні шана й молитви.

 

Захід, присвячений пам’яті героям Небесної Сотні, оголошується відкритим.

Гімн України (відео).

 

Ведуча : Сьогодні ми зібрались в цьому залі, щоб у глибокій скорботі низько схилити голови перед пам’яттю Героїв Небесної Сотні, які боролися за честь правду, гідність  і віддали своє життя за Україну.

А як все починалось?

 

 Ведучий.

21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроінтеграційного до  курсу, спрямованого на розвиток  співпраці з державами-членами СНД. Поступальний рух колеса історії зупинено.

Ведуча. Обурена таким рішенням уряду України молодь виходить на Майдан Незалежності у Києві. Невдоволення підтримують по всій Україні. Це був початок  Революції Гідності.

(відео на фоні, гра на піаніно)

До мікрофону підходить перший протестувальник, торкаючись рукою, зупиняє шину.

Перший протестувальник. До кінця доби 21 листопада 2013 року на       Євромайдан у столиці збирається понад 1500 чоловік молоді, студентства, киян… З'явилась поліція, посилені загони Беркуту. Із другої половини наступного дня кількість людей зростає, відбулися перші сутички з міліцією та провокаторами. На мітинг виходить до 5 тисяч людей.

Другий протестувальник. Цього ж дня люди вийшли на Євромайдани у Тернополі, Івано-Франківську, Луцьку, Харкові, Хмельницькому, Ужгороді, Вінниці, Кривому Розі, Сумах, Харкові, Чернівцях.

Третій протестувальник. 24 листопада у Києві пройшла велика хода та мітинг на Майдані Незалежності, в якій взяло участь понад 100 тисяч громадян України. На мітингу приймаються ряд вимог Євромайдану: відставка уряду Азарова, скасування рішення про призупинення підготовки вступу до асоціації з ЄС та її  підписання на саміті у Вільнюсі, звільнення Юлії Тимошенко.

Четвертий протестувальник. У ніч проти 30 листопада близько четвертої години ранку, коли на Майдані Незалежності залишалося до 400 протестувальників, їх оточили озброєні бійці «Беркуту» та здійснили розгін мирного протесту, примінивши силу. Були застосовані вибухові пакети. Побитих, поранених протестантів прихистив Михайлівський Золотоверхий собор, у якому оперативно розгорнуто медичну службу, операційні блоки.

Ведуча :Події 30 листопада стали переломним моментом в українських подіях кінця 2013 року, змістивши акцент протестів із проєвропейського на антиурядовий.

П‘ятий протестувальник. Збурення в суспільстві наростає. І вже 1 грудня  півмільйона обурених діями влади українців зібрались на Всеукраїнське Віче. До них приєдналися європейські дипломати. Опозиційні сили створюють Штаб Національного Спротиву – координаційний центр Євромайдану.

Відбуваються масові провокації так званих «тітушок», які спробують захопити Адміністрацію Президента України. За рядами внутрішніх військ знаходились підрозділи «Беркуту», але вони не припинили провокації. Почався наступ спец призначенців із масовим побиттям журналістів та протестувальників.

Ведучий: 4 грудня Президенти України – Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко висловили свою солідарність із діями мільйонів українців.

Шостий протестувальник.  8 грудня активісти Євромайдану звернулися до українців із закликом прийти на Майдан Незалежності і стати учасником Маршу мільйона. У неділю на Майдан Незалежності в Києві зібралося сотні тисяч  людей. Мітинг розпочався всенародною молитвою за Україну "Отче наш"…

Здавалося, на весь світ лунав гімн України, що його тоді заспівав весь Майдан. Після завершення Маршу мітингувальники звели блокпости та барикади в урядовому кварталі Києва. «Марш мільйона» завершився поваленням пам'ятника Леніну.

Сьомий протестувальник. 11 грудня 2013 року режим Януковича шляхом нічного штурму здійснює чергову спробу ліквідувати Євромайдан, застосовуючи спецпідрозділ «Беркут» та внутрішні війська.

Дзвони Михайлівського Золотоверхого забили тривогу. Зі сцени Майдану, оточеного силовиками, Руслана Лижичко, Юрій Луценко, Віталій Кличко, Святослав Вакарчук закликали  киян прийти на допомогу майданівцям.

(Протестувальники вертаються на «барикади». Виходять читці, «обняті» прапорами України, до яких пізніше приєднаються всі учасники).

Відео

 

 

 

 

 

І читець.

                 Палає Київ у вогні,

                 горять сталеві БТРи

                там на межі-передовій,

                 народ боронять волонтери.

                 Палають шини і серця,

                ніхто не хоче помирати.

                Перед екраном матері

                і там, і там їхні солдати…

 

ІІ читець.

              Там у шоломі зі щитом

стоїть з Волині хлопчина.

З червоним на грудях хрестом

поранених несе дівчина.

Стоїть із Харкова Андрій,

Сашко тримає оборону,

він тут вже 48 днів,

як сам приїхав з Краснодону.

Ось знову хвиля йде атак,

усе змітають водомети,

морозно трішки: «-2»,

горять позаду вже намети…

 

ІІІ читець 

                    Всіх щільно взяли у кільце,

                    здається ось наш дух зламають,

                    та хтось із права затягнув

                    Вкраїни Гімн… усі співають.

                    Тримати крепко треба щит,

                    бо там позаду наші діти,

                    батьки стоять і матері,

                    нема куди нам відступити.

                    Лунає вибух поруч десь,

                    то світло-шумова граната,

                    це «Беркут» мило передав,

                    нам подарунок від Ґаранта.

                    І ще учора ти і я

                    були звичайні активісти,

                    А вже сьогодні всі ми тут

                    банд формування, терористи.

 

 

Сценка «Зустріч» (Сергія Нігояна та Героя Крут)

Ведуча

Мені наснилось, що вони зустрілись:

Убитий в Крутах й вірменин Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

Герой Крут

“За що тебе? ”

Сергій Нігоян

“За Україну, друже мій.”

Герой Крут

Ти знаєш і мене за неї вбили,

Та це було вже років майже сто.

Тоді померли ми, щоб ви нам жили.

А вас вбивають… Вас тепер за що?”

Сергій Нігоян

“Ти пам’ятаєш, друже. Звісно, пам’ятаєш,

Як біло-біло в нас цвітуть сади.

І ти цей запах п’єш. І ти його вдихаєш …

Я б все віддав, щоб хоч на мить туди.”

Герой Крут

“А я ще ввечері узяв дівча за руку

Й тихенько так до серця притулив.

Тоді не знав, що Бог уже розлуку

Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.

В очах не страх, а злість до ворогів.

Більшовики готовились до бою,

Я йшов на смерть… а жити так хотів.”

Сергій Нігоян

“Мені твій попіл стукав, брате, в груди.

Я вірменин, а теж Вкраїни – син.

Не мав у серці й крапельки облуди,

За те й убив мене проклятий поганин.”

 

Ведуча

… Мені наснилось, що вони зустрілись.

Убитий в Крутах й бородач Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

Разом

” За Україну нас вбивають, брате мій.”

ВІДЕО

Восьмий протестувальник. 13 грудня відбувся круглий стіл за участю трьох лідерів опозиції – Яценюка, Кличка, Тягнибока та Президента України Януковича. Але конкретних питань про відставки Уряду, звільнення затриманих, покарання винних не вирішено.

15 грудня Народне віче ухвалило рішення не підписувати угоду про вступ України до Митного союзу. Хвиля протестів прокотилася світом. Українці вийшли на вулиці, щоб підтримати земляків.

Дев’ятий протестувальник. Майдан, що є виразником волі мільйонів українців, активний та дієвий,  стає реальною силою, що мирним шляхом домагається виконання своїх законних вимог і забезпечення справедливості в в своїй державі. 23 грудня 2013 року коменданти Штабу національного спротиву закликали киян і всіх українців відзначити новорічні та Різдвяні свята на Майдані Незалежності і тисячі людей святкували Новий 2013 рік разом.

Перший протестувальник. З інтерактивного майданчика артисти вітали Майдан і всю Україну зі святом Нового року та Різдвом Христовим. Церкви Києва та інших міст провели святковий передзвін. Святкове Богослужіння, вертепи, колядки об’єднало в столиці і по всій Україні мільйони. Український Майдан вразив своїм розмахом святкування весь світ.

Другий протестувальник. А 16 січня 2014 року Верховною Радою без обговорення, простим підняттям рук  було прийнято пакет «Законів про диктатуру», що відкривали провладцям шлях до масових репресій, надавали ще більшу свободу дій для  покарання учасників акцій протесту, мали на меті криміналізувати громадянське суспільство.

Третій протестувальник. 19 січня 2014 року у Києві на Народному Віче зібралось десятки тисяч мітингувальників, що висловили своє обурення ухваленню «Законів 16 січня». Поступово мирна акція переросла в жорстке протистояння з міліцією та внутрішніми військами. Беркутівці застосували спецзасоби і, незважаючи на мінусову температуру повітря, застосували водомет.

Четвертий протестувальник. Події, що відбулися з 19 по 22 січня 2014 року на Майдані, ще називають «Кривава водохреща», або «Вогнехреща». Це була найгарячіша фаза у протистоянні народу і влади.

Сьомий протестувальник. Увесь світ облетіли кадри документальної хроніки, де молодий чоловік у будівельній касці стоїть на барикаді і проникливо, натхненно читає уривок з поеми Т.Г. Шевченка «Кавказ». Це Сергій Нігоян – українець вірменського походження з Дніпропетровщини.

Відео (вірш С.Нігояна)

Восьмий протестувальник. 22 січня на вулиці Грушевського перші загиблі. Із вогнепальної зброї вбито Сергія Нігояна та Михайло Жизневського, білоруса з Київщини. За тиждень від ран у лікарнях помирають Роман Сеник зі Львівщини та родом з Волині Олександр Бадера.  Вони стали першими в ряд Небесної сотні.

П’ятий протестувальник. Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події у Києві 18-20 лютого, в ході яких загинуло більше сотні кращих наших синів і дочок. Розгони Євромайдану відзначилися брутальним побиттям сотень людей, десятків журналістів. Поступово ці «штурми та розгони» переросли у велетенські акції спротиву, били дзвони всіх церков, а кожен штурм сприймався в Україні як «боротьба не на життя, а на смерть».

Шостий протестувальник. На початку революційних подій, нікому і в голову не могло прийти, чим усе це обернеться… Слова «Слава Україні! Героям Слава!», що видавалися простим вітанням, набувають нового й особливого значення.

Дев’ятий протестувальник. Як по іншому зазвучали «Слава Україні! Героям Слава!», гасла «Слава нації!», «Смерть ворогам!», «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» … І що Майдан Незалежності – це, справді,  неймовірне місце, це СВОБОДА, це та потужна точка енергії українців, де її Герої встигли відчути все: і радість, і безвихідь, і горе, і біль, і гордість, і повагу, і гідність.

(Вертаються на «барикади») відео

Сергій Нігоян:

І вам слава, сині гори, 
Кригою окуті. 
І вам, лицарі великі, 
Богом не забуті. 
Борітеся – поборете, 
Вам Бог помагає! 
За вас правда, за вас сила 
І воля святая!

 

 

 

 

( На сцені гасне світло, мітингарі розходяться, лунають постріли)

( Лежить мертвий Тарас, до нього підходить Сергій, починається розмова):

- Вставай! Нам треба у дорогу! 
- Котра  година? 
- Починається уже зоря… 
- Мені щось дурно… 
- Біль, смуток, відчай чи тривога? 
- Скоріше біль, болить страшенно голова. 
- Вставай, бо нас уже чекають! 
- Чекай хвилинку… 
Щось тут не те…. я трохи не збагну…. 
- Вставай! 
- Не можу!!! 
Щось коїться не те - я рук та ніг не підведу!!! 
- У тебе влучили снарядом.
- Що? Не може бути цього!!! 
- Вставай! Ми маєм йти! 
- Чекай хвилинку… Як це так? Я - мертвий!! 
Я вже не живий?? 
- Звичайно, і тебе чекає небо! 
Кажу ще раз - ми маєм йти! 
- Але куди? 
- У кращий світ! 
- Хіба такий буває? 
- Буває! 
- Без образ, ганьби, знущань, брехні?!! 
- Так, там є усе чого усі так прагнуть та чекають, 
Там є любов і мир… 
- А як же рідні? 
- Ти за них не переймайся! 
Вони до тебе згодом теж колись прийдуть, 
Ну що ж, за мене ти давай тримайся, 
Тебе в світ гарний, добрий, чистий, поведу… 

Шепче.Мамо... Я – живий… Я хочу жити… жити…

Ангел. Злетіли в вись безмовно білі дві пір’їнки -

Їх вітер вище й вище вгору підіймав,

Душа солдата й ангел-охоронець…

От так, напевно, і кінчається земне життя! Не плачте, мамо. Ваш син у Небеснiй сотнi. Йому вже не болять рани. Він прийде, коли Ви спатимете, i розкаже, як любить Вас. Не плачте, тату. Дайте поплакати Українi. Вже не тече кров iз ран Вашого сина. Не пече йому у грудях бiльше. Вже у сотнi своїй небеснiй стоїть на вартi. Праворуч  вiд Бога. А ліворуч –  його побратими. Андрiйки, Васильки, Iванки, Назари, Устими –  усі тi, хто нинi названний Небесною сотнею. Вони були звичайними хлопцями, а стали Героями, бо в мить останню вiддали нам найдорожче, що мали,  – життя своє. За нас вiддали. Аби ми жили. Долюбили за них, дiтей їхнiх доколихали, пiсень за них доспiвали. Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати свiтовi.

Ведучий  А сотню Небесну вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник ,молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній-сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

                                            

Ведуча Небесний загін відлетів у небеса

Їх душі вже світять зорею.

У відблиску сяйва ранкова роса

Нас живить вогнем Прометея.

Колесо історії тільки вперед

Нові підминаєте милі

Новітня історія пише сюжет

Від ваших сердець легкокрилих.

Герої у вічності… Кожен їх крок

Торує шляхи без упину

Герої ведуть нас до нових зірок

Во славу і честь України!

   

Звучить пісня  «Герої не вмирають» (слова Т. Байди, музика І. Баранюка).   відео

Сценка

(ситуація на майдані)

(під стіною будівлі сидять четверо протестувальників(побиті, зморені)

(пісня на гітарі 5-10 секунд) + відео (майдан палає без звуку).

 

 

Протестувальник 1: (з плачебною насмішкою )

-А вдома матір чекає, чекає живим. Не знаю чи побачу, чи обійму ще раз. Мабуть не спить, плаче ночами,серце щимить. Але як не вдома, мамо, то з небес усміхнуся, ти тільки очі здійми до зірок…

Протестувальник 2:

-А вдома кохана, люблю її сильно… Та хто його знає, що на мене чекає, чи біль та страждання, чи щасливе життя. Як її я згадаю, то серце тремтить…

 Доживіть за нас по хвилині, по подиху кожен, по удару серця.

Протестувальник 3. Долюбіть за нас наших мам, дітей, наречених, подаруйте квіти, докажіть дитині віршем .Ми б і самі…Правда,не могли стояти на місці, коли кинувся під кулі той молодий красивий юнак.

Протестувальник 4 .  Докажіть за нас, не мовчіть, хоча б слово . Адже набрешуть, накрутять, перепишуть і там, і тут. Ми могли б і без вас, просто кулі летіли знову і лупили по нас,вибираючи,кого вб’ють.

Протестувальник 5. Доростіть за нас помаленьку, по мірі прозріння, дотягніться до плечей,ухопіться сильніше за них. Ми могли б стояти, та від снайпера нема спасіння, нас врятував лише Бог і пробиті спини друзів.

Ведуча:  Ми закликаємо вас сьогодні згадати в молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Хвилина мовчання. ВІДЕО

 

Ведучий: Ми Єдина країна! Незважаючи на усі негаразди, що відбуваються зараз, всі ми прагнемо одного – миру, спокою, міцної, квітучої держави та чистого неба над головою.

Ведуча: Кожне слово,сказане в борні - то меч і суд для тих, хто не збагнув:

«Ми люди, ми не бидло, не раби ,народ, що волю у війні здобув» . Вічна пам’ять героям!

Всі учасник разом: Слава Україні! Героям слава! Слава нації! Смерть ворогам!

Гра на гітарі

Виходять актори зі свічками в руках, звучить пісня.