ГЕТЬМАН – ДЕРЖАВОТВОРЕЦЬ

«ГЕТЬМАН – ДЕРЖАВОТВОРЕЦЬ»“Особиста біографія Хмельницького настільки ж убога на реалії і безсумнівні факти, наскільки багата на легенди”. Михайло Грушевський. Вчитель історіїШаповал Ольга Володимирівна Місто Дніпро 2021 рік Комунальний заклад освіти“Середня загальноосвітня школа № 20”Дніпровської міської ради

Про край Богданів“З милю від міста Чигрина, над річкою Тясмином, що розлив ся тут широко та багнисто, на горбі, під великим лісом, притулив ся хутір Хмельницьких, Суботів звав ся. Оселив його батько Богданів Михайло. Він з молодості служив на дворі можного польського пана воєводи Даниловича, що держав великі староства на Україні: Корсун-ське й Чигринське. Староства то були великі коронні маєтки, часом завбільшки з теперішний повіт, або й більше. Король давав їх у державу різним великим панам: вони брали на себе з них доходи, а четверту частину з того давали на війско. Та великі пани самі в тих староствах не жили, ними не правили, навіть і не заглядали до них часом. Правили їх управителі (підстарости) й різніслужебники. Михайло Хмельницький був таким служебником в старостві Чигринськім і за службу позволив йому староста осадити собі хутір на тім.”

Чигирин, маєток Б. Хмельницького, хутір Суботів

Молоді літа“Михайло Хмельниченко поставив двір кріпкий, присадив кілька сімей слуг та підсусідків, розвів господарство, жив заможно, в достатках. З дітий син один тільки йому виріс, а звав ся Богдан Зиновій. Меткий хлопець удав ся. Чорнявий, кріпкий, як огонь скорий. Розумний і дотепний, сьміливий і завзятий. Та й час такий був, і місце таке, що не виростали й не ховали ся там люди инакі тільки хоробрі та завзяті.“

Як походили дитячі роки“Жили на ласці божій,день у день смерти в очи заглядаючи. З хутора наполе не вийдеш без рушниці. Люди косять, чи орють, а вартовий на могилії стоїть, Татар вартує. Запалив огонь на могилі - ого, тікайте, люди, чим дуж, ідуть Татари, везуть аркани на ваші шиї, ведуть конині в тороках на ваші достатки! Хапайте ся до двору, та беріть ся за рушниці - а ні, то ховайтеся десь у ліси, у болота, може Бог пронесе... Отак серед такого житя бурхливого, небезпечного, юнацького виростав Богданко.”

Богданова освіта“ Та не хотів його старий Михайло лишити без науки. Підучивши дома, пiслав його в Галичину, до єзуїтської колегії (по теперішньому-б сказати гімназії) тримали її ченці, польські єзуїти, вчили добре латинської мови, що нею тоді всяке діловодство вело ся, по судах, по урядах. Вчив ся Богдан, набирав ся науки. Але тягло його назад над Дніпро, в степи безкраї, де на волі ходять кінські косяки (табуни), де козаки перегоняють вітра на бистрих конях, де просихають чайки козацькі, чекаючи походу в далекі сторони турецькі, по славу і здобич. І не схотів він лишати ся в тих дальших, безпечнійших сторонах: іти служити десь до суду, або на дворі великого пана доробляти ся панської ласки та „фортуни” (маєтку), а вернув ся назад на Дніпро. Пійшов на Запороже, на Січ, бо там найліпше можна було дійти воєнної штуки, стати вояком оборотним і досьвiдченим, начальником відважним. А в тодішній Україні ніхто такої не мав слави та поважаня, як досьвiдчений та дотепний вояка, сторож границь українських, українського спокою і праці.”

Перші козацькі кроки”Вступив Богдан до війска козацького. Ходив з козаками не раз на море, на турецькі городи,димом з мушкетів козацьких Царгород (Константинополь) обкурювати, як козаки казали. Уганяв за татарськими наїздами по степах. Ходив у кримські походи. З польським війском, з іншими козаками ходив на Турків, як вони прийшли на Волощину (Бесарабію), схотіли Польщу руйнувати, краіну під свою руку підбивати. Погромили тоді Турки Поляків, богато впало в руки турецькі, і Богдан між ними. Кажуть, два роки пробув у неволі турецькій, аж виміняли його потім на турецьких невільників, як козаки з старим гетьманом Сагайдачним наловили Турків на другий рік під Хо-тином. А иншим разом Богдан і сам значного та-тарського пана (,,мурзу" по татарськи) приловив,придибавши з козаками. Привів до себе на хутірі держав довгенько; держав під вартою кріпкою,але по приятельськи, і розстали ся потім по приятельськи. Не раз в тодішних часах так бувало. “

Постать Хмельницького в очах побратимів“На всяк час свій обичай, своя правда, своє зле і добре. Любили в війску Богдана і шанували. Настановили його отаманом, далі сотником. Потім був він писарем війсковим. Велике то було діло. На писарі війсковім лежало все діловодство вiйскове: писати листи до короля польського і до заграничних держав, до всяких панів і урядів, видавати всякі грамоти, універзали, патенти, реєстри війскові вести, де всі козаки були списані. Вiйско козацьке то так як би своє осібне царство було, і писар війсковий як канцлер у нім.”

З простого життя непростої людини“В свобідні часи господарив Богдан на батьківськім хуторі. Батька вже не було. Богдан оженився з Ганною Сомківною, мав дітий. Жив у повазі й достатках. А тримався свого народу і війска козацького стійно і вірно, не полишив його ніколи, не злакомив ся на панську ласку ні на гроші і великі богатства.”

Справи життя. Богдан Хмельницький, напевно, найвідоміший український гетьман. Він брав участь у безлічі вдалих битв, серед яких були битви: під Корсунем, під Білою церкви, під Пілавцамі. А також захищав українські землі від набігів и різних оболог.Історичної персоною, про яку складали легенди, гетьмана зробила національно-визвольна війна. Основною причиною повстання став насильницьке захоплення земель, і "Козаки хотіли, щоб усяк, хто з козаками в вiйську козацькім хотів служити, в походи ходив на Татар чи в які инші, аби мав і право козацьке: податків аби не платив, панщини не робив, панови чи старості чи управителям їх не був підвластний, а слухав би своєї власти вiйскової та суду війскового.“

Останні роки“Десяте літо пролітало з часу, коли малий сотник чигринський пійшов проломом проти житя і людий добувати правди і волі собі і свому війску славному Запорозькому. Кинув зруйноване батьківське гніздо і пустив ся на бистру хвилю Дніпрову - або здобути, або дома не бути. Саме особисте, домашне жите Хмельницького з сих років повне було трагедії, про які тільки деякі глухі вістки до нас долітали. Оповідають, що він вернув собі назад ту стару коханку, що відбив йому був Чаплиньский, оженив ся з нею, а потім за зраду казав вбити, і знову потім, у трете оженив ся. Меньший син згинув під панськими канчуками, старший під ворожими кулями. І зістав ся старому батькові сам Юрась, хоровитий і недотепний хлопець, з котрим не знати було що зробити. Таке було се житє, бурхливе, тяжке, нестерпне... Близкі люди, що бачили Хмельницького грізним, веселим, пишним, були сьвiдками і того, як лютував він як ранений зьвір в гніві або безсилій злобі, як гризла його тривога і жаль. Часто запивав ся він сильно і довго, аби відогнати тяжкі думки, що його обсідали, аби відірвати ся від того, що гнітило його невідступно. Сильна, залізна натура зносила до часу се скажене жите, але невитримувала вже далі.”

Останні роки“Похід в Галичину літом 1656 р. був останним походом старого гетьмана, потім він став все більше упадати на силах і здоровлю. В 1657 р. старий гетьман уже рідко вставав з ліжка, і тільки часами міг приймати сторонних людий у себе, а московському послови воєводі. Бутурлінови казав, що збирається в похід на. Татар, але візьме з собою в дорогу й домовину, бо чує близку смерть. Передчуваючи близкий конець свій, дуже журив ся Хмельницький, хто буде по нім на гетьманствувати. Не без того, що колись мріяло ся йому, як передасть він гетьманську булаву свому родови, коли перед його очима був ще сьміливий, прудкий Тиміш. Юрасько, молодший син, мало був здатний до того, а про те не тільки батько, а богато й між старшиною і в війску бажали бачити на гетьманстві Хмельниченка. „Аби тая слава була, що Хмельницький гетьманом казали. Аби далі світило те ім'я, найславнійше ім'я, яке було колинебудь в козаччині. Тим більше, що між полковниками та іншою старшиною і не було такого, на кiм би спочили”

Смерть“Останні місяці житя старого гетьмана були заняті дуже трудними переговорами з Москвою, Швецією, Угорщиною. З останнього походу прийшли погані звістки. Хмельницький був дуже тим розгніваний і розжалений. Вдарив його паралич, і відібрало йому мову. Потім старий гетьман прожив всього шість днів, і 27 червня його не стало. Ховали його пізнійше, як зїхали ся полковники і вся старшина, і поховали в його церкві св.Ілії в Суботові. То не чорні хмари ясне сонце заступали,Не буйнії вітри в темнім лузі бушували, Козаки Хмельницького ховали, Батька свого оплакали. Напись на табличці в церкві суботівській показує те місце, де був похований Хмельницький, але костий його там нема: як Поляки кілька літ пізнійше здобули Чигрин в переході, Степан Чарнєцкий, їх начальник, казав викинути кости Богданові на глум і наругу. Та наругу і неславу зробив тільки собі і землякам своїм, тим, що надругався з мертвого тіла чоловіка, котрого не міг подоліти, коли він був живий..”

На звороті олівцем рукою Дениса Залєського, сина Богдана Залєського, напис польською мовою: Смерть гетьмана Богдана Хмельницького роботи Тараса Шевченка. В томі 4-му творів Богдана Залєського, стор. 104, є згадка автора про цей малюнок: «Блаженной пам'яті Костянтин Свідзінський за кілька днів перед смертю прислав мені також приємний спомин про Шевченка: оригінальну акварель смерті Богдана Хмельницького та ескіз олівцем козацького бенкету»Смерть Богдана Хмельницького — малюнок Тараса Шевченка, виконаний ним у 1836—1837 роках у Санкт-Петербурзі. Розмір 30,8 × 45,1.

Пам’ять“А память Богданова зістала ся на віки живою і дорогою в війску козацькім і в народі українськім. Нарід український не забув Богданови того добра, якого хотів для України славний гетьман. Він оспівав Богданові діла в піснях і думах, як ні одного з гетьманів. Він доніс сії пісні і думи до наших часів, як не доніс такої памяти ні про кого і ні про що в усій історії українській! Його слава козацька, молодецька не вмре, не поляже. Та буде вона славна поміж друзями молодцями. Від нині й до віку!”

Пам’ять про Богдана Хмельницького

Образ Б. Хмельницького в художній літературіПостать грізна і трагічна. Уславлена і проклята. До неї зверталися безіменні автори народних пісень. До образу цього видатного політичного діяча і полководця, який листувався з Кромвелем і іншими видатними особистостями тої епохи, звертались не раз українські письменники. Неоднозначною була оцінка його діяльності в художній літературі.

«Чо́рна ра́да» повна назва «Чо́рна ра́да. Хроніка 1663 року» — історичний роман Пантелеймона Куліша, у якому зображено відому історичну подію — чорну раду, що відбулася в Ніжині 1663 року, відтворено соціальні суперечності в Україні після переможної визвольної війни та приєднання до Московського царства. Богдан Хмельницький, як історична особа та гетьман. НЕ виступає дійовою особою, але згадується героєм роману!Різноманітність позицій персонажів відбиває Кулішеві уявлення про наявні суспільно-політичні орієнтації, моральні переконання та життєві цінності. Ідеалом Сомка й Шрама є українська автономна феодальна держава (гетьман говорить про союз з Москвою на основі Гадяцьких пунктів, що їх підписав Виговський з поляками 1658 р. і які обумовлювали ширші, ніж у Березневих статтях Переяславської угоди, можливості для формування української державності).

ОБРАЗ КОЗАЦЬКОЇ УКРАЇНИ У ТВОРАХ Т. ШЕВЧЕНКА У творчості геніального поета і художника Тараса Шевченка пізнання історичного минулого України було засобом розкриття сучасного та спробою подивитися в майбутнє свого народу. Відтак однією з провідних у його поетичній спадщині простежується козацька тематика. Т. Шевченко народився й виріс у краї, що був батьківщиною величних постатей вітчизняної історії: Богдана Хмельницького, Петра Дорошенка, Івана Мазепи, а Чигирин став столицею відродженої Української держави як спадкоємиці княжої Русі. У творенні образу козацької України Т. Шевченко намагається з’ясувати причини визвольних змагань. Поет небезпідставно пов’язує їх із колоніальним режимом, встановленим урядом Речі Посполитої «на східних кресах» держави. Він проявлявся в посиленні соціального гніту через запровадження. на Подніпров’ї кріпацтва, утисках із боку маґнатів та урядовців реєстрового козацтва, що перебувало на королівській службі, насадженні католицизму й уніатства в руслі полонізації українського населення.

Ці складні суспільні процеси Т. Шевченко рельєфно окреслює в «Тарасовій ночі» такими рядками: «Зажурилась Україна – Така її доля! Зажурилась, заплакала, Як мала дитина. Ніхто її не рятує…Козачество гине, Гине слава, батьківщина, Немає де дітись. Виростають нехрещені Козацькії діти, Кохаються невінчані, Без попа ховають, Запродана жидам віра, В церкву не пускають! Як та галич поле криє, Ляхи, уніяти Налітають – нема кому Порадоньки дати»

Теми Визвольної війни, зокрема її трагічної сторінки – поразки козацького війська під Берестечком у 1651 р., стосується твір «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?». У лаконічній формі висловлено високі почуття поета: «Почорніло я од крові За вольную волю. Круг містечка Берестечка На чотири милі Мене славні запорожці Своїм трупом вкрили»

У 1840-х рр. з’явилися твори Т. Шевченка, де містилися критичні оцінки діяльності першого гетьмана Української держави. Так, у вірші «Розрита могила» поет фактично звинуватив Б. Хмельницького у союзі з Москвою: «Ой Богдане! Нерозумний сину! Подивись тепер на матір, На свою Вкраїну, Що, колишучи, співала. Про свою недолю, Що, співаючи, ридала, Виглядала волю. Ой Богдане, Богданочку, Якби була знала, У колисці б задушила, Під серцем приспала»1. Повне зібрання творів у дванадцяти томах. – Т.1. – К., 19892. Український історичний журнал. №2, 20143. В. О. Щербак “Образ козацької України у творах Т. Шевченка “

«Ге́тьман» — український історико-драматичний художній фільм 2015 року знятий Валерієм Ямбурським на основі однойменного кінороману 2013 року Віктора Веретеннікова.[4] Стрічка розповідає про трагічну любов гетьмана Богдана Хмельницького до молодої польки Гелени Чаплинської.

Вогне́м і мече́м — польський історичний фільм режисера Єжи Гоффмана, випущений 1999 року. В основу фільму ліг однойменний роман Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем». Володийовського, хоч письменник створив цей роман першим. Жанр:історичний, військовий, пригодницький, драма. За участі українських акторів: Богдана Ступки,Руслани Писанки тощо

Текст для цієї презентації був оформлений на основі книги М. Грушевського “Про батька козацького Богдана Хмельницького“Джерело