"Гість з неба"-сценарій свята

 

 

 

 

 

 

 

 

Масовий захід  «Гість із неба чудотворець Миколай»

 

 

 

 

 

 

Підготувала: керівник гуртка
Підборська Оксана Василівна

 

 

 

Мета заходу:

• прищеплювати дітям  любов до духовної спадщини українського народу;
• формувати  у  них національну самосвідомість, гармонійний розвиток особистості дитини засобами естетичної освіти, розвиток її художньо-творчих умінь;

- формування мислячої і чуттєвої, люблячої і активної людини, готової до    творчої діяльності у будь-якій галузі

-виховувати чуйність,.милосердя, доброту , повагу до релігійних звичаї

Обладнання:

-декорації;

-ширми лісу зимового, хати..

-санки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   На сцену перед завісою виходить читець в українському костюмі і сповіщає про чудотворця Святого Миколая.

Пісня – “Свято Миколая” – виконує Попельовська  Настя та ансамбль “Усмішка”.

Читець. 

Дзвони дзвонять, дзвонять величаво в церквах України,

Чудотворця Миколая в піснях славлять нині.

Між святими у народі він справжній святитель,

Кожної людини – великий покровитель.

Споглянь на нас щиро, добрий Миколаю,

Тебе грішні душі в молитвах благають:

Зітри з очей наших гіркую сльозину,

Даруй щастя – радість у кожну родину,

Щоб ні смутку, ані болю більше вже не було,

Щоб усяке горе всіх нас обминуло.

Злагоди, спокою благаймо кожному народу

І в заслугах перед Богом просимо нагороду.

Щоб заступництвом великим споглянув Він нині

І приніс дарунки щирі бідній сиротині

Просим миру всі у нього. Щоби мудрість мали

І у вірі, і в молитві усі поєднались.

Миколаю  - Чудотворче, проси в Бога – Сина

Щоб навіки дарував Він щастя Україні.

На сцену виходять ведучі.

1 – й ведучий.

Всі чекають Миколая,

Всі на світі, кожен край,

Та не кожен, мабуть, знає,

Хто ж той добрий Миколай.

2 – й ведучий.

Жив колись давно на світі десь у Азії юнак.

Роздавав дарунки дітям той багатий одинак.

Бідним дітям у потребі дарувати він любив,

Аж Господь все добрий в небі Миколая полюбив.

1 – й ведучий.

Став єпископом всезнаним Миколай і чесно жив,

Особливої пошани він у Бога заслужив.

• Хочу, Господи, я хочу раз у рік на землю йти,

Завітати в кожну хату,

Всіх вітати знов і знов, чемним дітям роздавати

Подарунки, як любов.

2 – й ведучий.

І от так щоразу, діти,

Вам щороку Бог дає:

• Миколай мандрує світом,

Подарунки роздає.

Він за них не хоче плати,

Лиш, як то велить Господь,

Батька, матір шанувати,

Рідну церкву і народ.

1 – й ведучий.

Сніги покрили гори й поля,

Блистить інеєм ліс і гай.

До нас прийде крізь ниви, бори

Святий угодник Миколай.

 “Ой хто Миколая любить ” – у виконанні ансамблю “Співаночки”.

Чортик:

Привіт, дзень добрий, гутен таг!

Вітаю вас на різний смак.

Мене звуть антипком,

До вас примчав я аж із пекла,

У вас - зима, в нас - хата тепла,     

У вас - мороз за хвіст щипа,

І снігу в очі насипа,

Не дивиться, що я тут гість, Морозить, студить, як на злість. Я без шапки, без кожуха, Відмерзають хвіст і вуха.

От біда! Чи довго ждати,        

Поки влізу десь до хати,      

Де живуть погані діти, Треба ж кості розігріти!

(Під звуки музики пританцьовує та співає)

Ух, ух, ух, ух....

Замерзає в мене дух!

Не поможе тут і плач -      

Грійся, чортику, та й скач!

(перестає танцювати)  

Трохи розігрівсь.... Та цить!

(В кінці залу задзвонили дзвони).

Хтось до мене вже спішить,

Десь би тут сховатись треба.

(Ховається за завісою. Виходять з санчатами Яринка та Тарасик)

Яринка:

Чом, Тарасе, не видати ні одного ангеляти,

Ні дзвіночків не чувати!

Може, Миколай Святий не прибуде до дітей?

Тарасик:  

Неможливо це, сестричко! Ще хвилинку невеличку

Терпеливо ми заждім. Миколай Святий в наш дім

Вірю, скоро завітає, він про нас всю правду знає.

Ми ж усі учились пильно, не вели себе свавільно,

І чужого научались, та й свого не відцурались.

Яринка:

Ми до Господа молились, щоб багато дав нам сили,

Щоб багато дав охоти, перешкоди всі збороти

І колись такими стати, як хотіли б тато й мати,

Як хотіла б вся родина й наша рідна Україна    

Миколая доброту всі у світі знають

І про Нього усі діти весело співають,

Величають, в святу днину славнії діла,

Щоб вкраїнська дітвора щасливою була

(Звучать дзвіночки)

Тарасик: (прислухається)

Сестро, чуєш?

Яринка:    

Це дзвіночки!    

Тарасик: 

Ангелів голосочки!  

1-й ангел:

Де з молока тече дорога,    

Де безліч зір, де царство Бога,  

Я звідти йду і вість веселу 

Несу у вашу я оселю. 

2-й ангел: 

Ще хвилька, діти, і між вами

Тут стане Миколай Святий.      

Він з щирим серцем і дарами

Опиниться у залі цім. 

(Чортик чхає за завісою).

1-й ангел: 

Тихо, діти Хтось тут є. Треба подивитись.

(Ангел шукає когось на сцені, знайшовши, тягне за хвоста чортика на сцену).

Чортик: (плаче)

Ой-ой-ой! болить.

1-й ангел: 

Ось цей боягуз. Бачите, як сховався!

Чортик:

І зовсім я не боягуз! Я до всіх нечемних дітей із самого пекла примчався і прутики вербові - приніс. (Показує в 'язку).

І кожен з прутиків придасться

Усім лінивим, що не вчаться!

Не слухають батьків своїх,

Усі вони друзі мої.

(Бігає по сцені, розмахує в'язкою прутиків).

Чортик:

А це не мої діти, бачу,

З горя мало не заплачу-у-у        

(Сцена яскраво освітлюється, поважно"виходить Святий Миколай , у супроводі двох ангелів, вони тягнуть санки, повні подарунків)

Довгаль Віка – виконує пісню - “Миколай”

2-й ангел:

Просим, глянь, Дідусю Божий:

Перед містом на дорозі

Ми зустріли цих дітей.

Святий Миколай:

Мир вам, діти

Яринка:

О, святий наш Миколаю! Не прогнівайся, благаю,

Що Тобі на зустріч ми серед ночі і зими

Аж за місто вийшли з хати!

Ми хотіли привітати,

Й поклонитися Тобі...

Тарасик:

Правду мовимо Тобі!

Святий Миколай: 

Добрі діти - вас я знаю! 

Правду із сердець читаю, 

З ваших синіх оченят - 

Дуже, дуже з того рад! 

Тільки ви вночі взимі

Не пускайтеся самі

Віддалік від ваших хат!

Тарасик: (до ангелів)

Ми гадали, слуги Божі, що поможем вам в дорозі,

Шлях в село ми вам покажем, хто і де живе, розкажем.

2- ангел:

Нам якраз туди пора, де чекає дітвора,

Щоб її здійснилась казка.

Тарасик:

О, то просимо! Будь ласка!
Тут місток, там першій дім,   
Парк і зал...

1 - ангел: 

Хутчіш ходім!

 (Знову відізвалися дзвіночки, висовуються чортики):  

Чортик:

Даремно я сюди пригнався
Замерз, і нежиті набрався, (чихає)

Брів я снігами без кожуха,

Відморозив собі і ніс і вуха.

Друзів моїх тут нема

Все пропало... все дарма!...

Братику рідненький мій,

Перемерз я – розігрій!

Тарасик: 

О, чортів я розумію! 

Зараз я й тебе зігрію... 

(з мітлою женеться за Чортиком, той втікає) 

Сцена знов освітлюється, дзвонять дзвіночки, на сцену виходять Святий Миколай з ангелами.

Яринка та Тарасик показують дорогу.

Яринка:  

Ось ми в залі! Погляньте - Оля, Галя,         

Ромки, Славки, Петрусі - українські діти всі!

2 - ангел:

О, спасибі, друзі браві, що дорогу показали!  

За цю поміч, милі діти, буде вас Ісус любити,        

А Ісусикова Мати все вам буде помагати, 

(Пригортає Яринку та Тарасика, а потім підступає до краю сцени і благословляє громаду дітей)

1 – ангел:

Мир вам, любі! Ласка Божа ваші душі хай осяє!

А громада ваша гожа, мов чудова квітка-рожа,

Хай росте і розцвітає

Без пригоди злої, лиха, мамі, татові на втіху,

А народові на славу!

(до ангелів):

А скажіть, небесні діти, - Ви ж для них найліпші свідки -

Чи ті діти, що у залі, ті спереду і там далі,

Більші, менші і маленькі, цілий рік були чемненькі?

Чи молитву рідну знають? Бога нею прославляють?

Чи шанують рідну мову, українське рідне слово?

2-й ангел:

Так, вони були чемненькі,

Тата слухали і неньки.

1-й ангел:

Так, і моляться, й читають, різні пісеньки співають,   .
Галі, Роми, Андрійки, Олі, бо добре вчаться у рідній школі.

Святий Миколай: (до дітей, що у залі)
Ну ж бо, діти, сміливіше йдіть до мене всі скоріше,
Розкажіть мені, ви, діти, що навчилися робити?
Чи молились ви в цю днину за добробут в Україні,
За бабусеньку - сирітку, за дідуня і за тітку,
За ровесників дітей і за рідних всіх людей?
Божі слуги, ангелята! Розвантажуйте санчата
Розпаковуйте гостинці Святославу і Галинці.
Роздавайте всім, як треба, подаруночки із неба.
(Миколай роздає подарунки)        
Погляньте любі діти горе, другі саночки з подарунками пропали.

Та тож напевно наш дорогий друг, чортик постарався.

Ану ж бо, мої ангелятка, наздоганяйте його.

Як же ж ми залишимо решту діточок без подарунків. 

“Миколай, Святий Миколай” – дует Попельовських.

Святий Миколай:

В дарунок прийміть від мене казку: “Дванадцять місяців”.

Дія II

Чортик 1. Ми — чортики  маленькі,

(Тре ручками, хукаючи в них.)

 

Чортик 3. Не пустили нас до хати

Новий рочок зустрічати.

Бо дурненький розум втра­тив -

Подарунки всі розтратив!

(Трясе порожнім мішком.)

Чортик 1. А що я мав робити? Довкола ніч,  судома зводить тіло.

І їсти нічого, і горло заболіло.

(Зав 'язує на горло хустинку.)

А голод ну такий, що ледь ко­пита тягну.

То я все з'їв: цукерки, мармуляду (викидає з кишені папірчики), Горішки,грушки,марципани, Цитрини, яблука, банани,

Хрумки, рогалик і тістечка всякі...

(Замріяно гладить живіт.)

Чортик 2 (бігає по сцені у за­думі, перебиває першого). А що б це, братики, придумать,

Що ж такеє вигадать,

Щоби нам повеселиться,

И комусь настрій зіпсувать?!

(Жестами звертається до двох інших.)

Чортик 3 (від радості аж під­стрибує). Мир із хатоньки он тієї (показує) забрать.

(Твердо і чітко.) Зло, неспокій дарувать!

Разом. Хі-хі-хі!!! Ха-ха-ха!!! (Галасуючи, забігають за ялинку.)

Дія ІІІ

(Лунають фанфари, виходять глашатаї.)

Глашатай 1. Увага! Увага! Увага! Слухайте всі!

Глашатай 2. Новорічний на­каз королеви.

Глашатай 1. Посередині зими,

В день останній грудня Всім рік новий зустрічати!

Глашатай 2. Радіти, співати, кричати!

Глашатай 1. А на додаток для вас

Ще один новорічний наказ.

Глашатай 2. Принести букет підсніжників

До королівського палацу!

Глашатай 1. Тому, хто квітів ніжних взимку десь здобуде...

Разом. Слава, золото, ялинка .

Як нагорода буде!

(Глашатаї удвох співають.) Травичка зеленіє, сонечко бли­щить, Ластівка з весною до дверей     летить.

«Так не може бути, —

Скажете нам ви. —

Ще зима надворі,

Далеко до весни!»

 (Сміючись, глашатаї  залиша­ють сцену.)

Дія IV

(Інтер'єр хати. Баба викачує тісто. Дочка сидить перед вог­нем. Перебираючи кошики, вона жує пиріжки. Спочатку бере до рук маленький кошик, потім біль­ший, потім найбільший.)

Дочка (тримаючи в руках ма­
ленький кошик). А що, мамко, в
цей кошик багато золота ввійде?
Баба. Та чимало.
Дочка. На шубку вистачить?
Баба. Чого там — на шубку, до-­
нечко! На ціле придане вистачить 

і на шубки, й на спіднички. Та ще й на панчішки й хусточки зоста­неться!

Дочка. А в цей скільки влізе?

Баба. А в цей ще більше! На золоті їстимеш-питимеш, у золоті ходитимеш, у золото взуєшся....

Дочка (перебиваючи, хапає найбільший кошик). Все, біжу до лісу по підсніжники!

Баба (зупиняє її). Куди ти, доню? Надворі ж зима! Замерз­неш!

Дочка. Так, нехай інші у золо­ті купаються, мед п'ють, цукерки їдять, хороводи біля ялинки во­дять, а я буду тут сидіти... (Плаче.)

Баба. Ну чого ти, донечко, не плач. Ми пошлемо сестру.

(Входить пасербиця.)

Баба. А, прийшла вже. Бери ко­шик та й біжи до лісу.

Пасербиця. До лісу? Чого? Дочка. По підсніжники! Пасербиця (сміючись). По під­сніжники...

Дочка. Я не жартую, ледар­ко! До лісу по підсніжники, кажу тобі!

Пасербиця. Я не піду!

Баба. А що ж, їй замість тебе до лісу йти?

Дочка. Не підеш? Ні? Де моя ко­жушинка? (Зі слізьми в голосі.) Хай вона собі тут біля печі гріється, пи­роги їсть, а я до півночі по лісі буду ходити, в заметах грузнути…

(Хапає кожушок і біжить до дверей. Баба ловить її за поли.)

Баба. Ти куди? Хто тобі дозво­лив? (До пасербиці.) А ти хустину на голову, кошик у руки і йди! Іди, кажу тобі!

(Пасербиця закутується хус­тиною, бере кошик і виходить.

Ліс…На землю падають вели­кі клапті снігу... Темні сутінки... Згодом у лісі стає все темніше і темніше.

Чути завивання вітру. Танець сніжинок. З'являється пасербиця. Сніжинки беруть її у коло. Вона повільно присідає і наче засинає. Сніжинки під ніжні звуки розбіга­ються. Заходить зима, торкаєть­ся чарівною паличкою пасербиці.)

Зима. Не спи, замерзнеш! (Пасербиця   прокидається,

а зима зникає.)

Пасербиця. Іти треба. Треба йти. Ох, ноги не йдуть, задубіли зовсім! (Пильніше придивляється.) Невже вогнище? Так і є.

(Горить вогнище. Навколо нього сидять люди, хто ближче до вогню, хто трохи далі. їх 12: троє стар­ших, троє літніх, троє молодих, а останні троє — ще зовсім юні. Мо­лоді сидять біля самого вогню, ста­рі віддалік На трьох старших довгі білі шуби, волохаті шапки; один із літніх — в золотаво-червоній, дру­гий — в іржаво-рудій, третій - у бурій одежі. Решта шестеро — в зелених жупанах.

Дівчина прислухається до їх­ньої розмови.)

Січень (кидаючи у вогонь обе­-
ремок  хмизу).

Гори, гори ясно

Літо буде красне,

А зима тепліша,

А весна миліша!

Усі. Гори, гори ясно,

Щоби не погасло!

Червень. Гори, гори ясно — 

Ягід буде рясно!

Де сніги біліші —

Буде ще рясніше!

Травень. Квіти скрізь ясніти­муть,

Бджоли мед носитимуть.

Липень. На полях пшениця

Буде колоситься!

Усі. Гори, гори ясно.

Щоби не погасло!

(Потім місяці танцюють та­нок. Після танцю всі присідають біля вогню, гріючи руки. До них підходить   дівчина.   Дванадцять братів повертаються до неї.)

Пасербиця (вклонившись).

До­брий вечір!

Січень. І тобі вечір добрий!

Пасербиця.    Дозвольте    мені біля вогнища погрітись.

Грудень. Не було ще такого, щоб хтось, крім нас, коло цього вогнища сидів!

Вересень (подивившись на бра­тів). Підходь, та не обпечися.

Пасербиця. Спасибі! (По пау­зі.) Аж до серця тепло стало. Віді­грілася я. Спасибі вам!

Жовтень. А що це в тебе в ру­ках, дівчино? Кошик, чи що? По шишки під самий Новий рік при­йшла?

Лютий. Лісові теж відпочити треба — не все ж його оббирати!

Пасербиця. Не своєю волею я прийшла і не по шишки.

Серпень (усміхаючись).

То, може, по гриби?

Пасербиця. Не по гриби, а по квіти. Прислала мене мачуха зби­рати підсніжники.

Листопад (сміючись, підхо­дить до Квітня і штовхає його під бік). Чуєш,братику? Підсніжники збирати! Значить, твоя гостя, при­ймай!

(Усі сміються.)

Пасербиця. Я б і сама посмі­ялась, та не до сміху мені. Наказа­ла мені мачуха без підсніжників не вертатись додому. Ну, спасибі вам, не гнівайтесь.

(Бере свій кошик і поволі йде.)

Квітень.  Зажди,  дівчино,  не поспішай! (Підходить до Січня і кланяється йому.) Братику Січню, відступи мені на годину своє місце.

Січень. Я б відступив, та не бувати Квітню раніше березня мі­сяця.

Березень. Ну, за мною діло не стане. Що ти скажеш, братику Лю­тий?

Лютий. Та вже добре, і я від­ступлю!

Січень. Коли так, будь по-вашому!

(Вдаряє об землю патерицею.)

Не тріщіть ви, морози,

У дрімучім бору,

На сосні, верболозах

Не гризіть ви кору!

Годі вам пташенят

Заморожувать,

У барлогах звірят

Вихолоджувать!

Ну, тепер твоя черга, братику Лютий!

(Передає свою патерицю Лю­тому.)

Лютий (вдаряє патерицею об землю). Вітри, бурі, урагани,

Дмухайте щосили.

Хуги, вихорі, бурани,

Розгуляйтесь сміло!

Ви женіть над нашим краєм

Хмар пухнастих зграю!

Хай над полем та над гаєм

Віхола гуляє!

(Чути, як гуде вітер.)

Тепер твоя черга, братику Бе­резень!

(Бере патерицю Березень, яка перетворюється на зелену гілку.)

Березень. Сніг тепер уже по­блід,

Потемнішав в полі;

На озерах тріснув лід,

Наче розкололи.

Линуть хмарки навпростець,

Веселіше в лісі.

Зацвірінькав горобець

У селі на стрісі (чути спів пта­шок).

Тануть далі голубі

У веснянім світлі,

І сріблясті на вербі

Котики розквітли!

Ну, тепер ти бери патерицю, братику Квітню!   

(Чути дзюрчання струмка.)

Квітень. Розбігайтеся, струмки, Дзюркотіть по полю. Виповзайте, комашки, Із щілин на волю! Прокидайся, темний ліс,

Слухай пісню Квітня!

Розцвітайте всюди й скрізь, Підсніжники блакитні!..

(Звучить музика, місяці захо­дять за ялинку, пасербиця швидко збирає підсніжники.)

Пасербиця (услід їм).

Дякую вам, брати-місяці!

(Назбиравши кошик підсніж­ників, виходить.

З-за ялинки вибігають сніжин­ки, розсипаючи сніжок. Почина­ється свист вітру, рев хуртовини. Під ялинкою чортики гріються й хіхікають. Поважно виходять зи­мові місяці.)

Січень. Гніться, сосни та яли­ни.

Все, що є у лісі тут, —

Хуртовини заметуть.

Грудень. Як піде мороз у поле,

Як повіє за село,

Подивіться всі навколо —

Скільки снігу намело!

Лютий. Щоб по лісі не ходили

В новорічну ніч...

Звіриків не полошили...

И лісу ви не тривожили!

Січень. Одягайтеся тепліше, Бережіть і вуха, й ніс.

На дорогах, в полі й лісі

Дід Мороз гуляє скрізь.

(Місяці заходять за ялинку. З'являється  пасербиця.   їй  на­зустріч  вибігають  баба з до­чкою.)

Дочка. А казала:

«Додому я вже не верну. У лісі, певно, і по­мру!».

Баба. Годі балакати, донечко! Бери кошик. У палаці, мабуть, нас ніяк не дочекаються!

(Пасербиця тяжко зітхає. Баба з дочкою з посмішкою дивляться на неї і в різні сторони виходять.)

Дія V

(Лунають фанфари. Звучить класична музика. У два ряди вистроєні сніжинки та переодягнені у придворних кавалерів місяці. Веде Королеву Професор. Усі за­вмирають у глибокому реверансі.)

Усі в залі. З новим роком, ваша величносте! З новим щастям!

Королева. Щастя в мене завжди нове, а Новий рік ще не настав!

(Загальний подив.)

Королева. Він настане тільки тоді, коли мені принесуть підсніжники!

Професор. Але ж це немож­ливо!

Королева. Ви знову за своє?

(Нахмурює брівки.

Раптом забігають баба з доч­кою і падають на коліна. Усі ахка­ють від подиву.)

Королева. Квіти! Та ще й не­прості, а підсніжники! (До Профе­сора.) Бачите, а ви казали! Отже, квітень ще не настав, а підсніжни­ки вже розквітли. Що ви тепер ска­жете, дорогий професоре?

Професор. Я й тепер вважаю, що це неправильно!

Королева. Що ж, вас треба на­городити покоролівськи!

(Уважно розглядає квіти, ню­хає їх. У цей час чортики бігають біля ялинки.)

Чортик 1. Що ж ми наро­били?

Красуню погубили!

Чортик 2. Це треба виправ­ляти,

Сердегу рятувати!

Чортик 3. Круг  ялинки обі­йдем,

Все на місце розкладем!

(Починають бігати навколо ялинки. Чути тихенький вітер, який стає все сильнішим і сильні­шим.)

Королева. Де ж ви їх узяли?

Баба. У... (пауза) у лісі, під гор­бочками... (Падає на землю.) Рука­ми розгрібали (показує),а потім діставали...

Гдлоси з-за ялинки. Ні, ні, ні!

Це не вони!

Королева. Не вони?А хто ж тоді? (Сильний вітер. У товаристві зими і феї зявляється пасербиця).

Фея і Зима (підштовхуючи Па­сербицю наперед). Ось вона, кра­суня чарівна!

Королева (підходить до пасер­биці). Так це ти, лісове звірятко, назбирало квітів? Ану, підійди ближче, не бійся!

(Знімаючи свою шубку, накидає її на плечі дівчинки.)

Королева. То ви присвоїли собі чужу працю? Негідниці!

Баба. Та ми... (Задкує.)

Дочка (ховається за бабу).

Я... Ми...

Королева (тупає ніжкою, кри­чить). Покарати!

Професор. Новий рік надворі! Помилуйте їх!

Пасербиця. Змилуйся над ними! Я їх пробачаю! (Обі­ймає їх.)

Кажуть, що під Новий рік

Все, що нам бажається,

Що задумав ще торік,

Завжди все збувається.

Рік новий крокує гордо,

Йде з дарунками до нас.

Тож ми хочемо сьогодні

Побажати: «В добрий час!».

Щоб усі були здорові,

І ніколи не хворіли.

Щоб були слухняні діти,

І батьки за них раділи.

Щоб добро було у хаті

Та лунав дитячий сміх,

Щоб усі були веселі

І щасливі цілий рік.

В Новому році,

В світлому тисячолітті

Хай сяють у небі зірки,

Хай щастя приходить

До кожного дому,

Несе усмішки тобі і мені!

Королева. З Новим роком,

з до­брим роком,

Хай на крилах лине час!

Хай же буде з кожним роком

Більше радощів у вас!

Професор. В небі, зірочко, за­сяй,

Чарівна музико, заграй!

Гей, збирайся, весь народ,

В наш веселий хоровод!

(Звучить пісня «Дінь-дінь-дон».)

Дінь-дінь-дон

Сяє срібний сніг,

Як вітер, сани мчать,

Дзвенить веселий сміх,

І бубонці звучать.

На санях-літунах

Кататись всі спішать.

Лунає пісня ця

І бубонці дзвенять.

Приспів:

Дінь-дінь-дон, дінь-дінь-дон —

Дивний дзвін кругом (2 рази).

Сміх веселий дітвори,

Сани мчаться із гори.

Неповторна мить:

Вітре, обніми! Повік не розлюбить

Чудесної зими.

Куди лише не глянь:

Замети, сніг і ми.

Що може бути краще

Морозної зими?

(Раптом  дзвенять  дзвіночки.

На санях з'являються зимові та

весняні місяці.)

Січень. Сідайте всі!

Лютий. Мерщій вперед!

Грудень. Там ждуть нас тисячі чудес!

(Усі сідають у сани.)
Пасербиця. Прощавайте,

брати-місяці! Не забуду я вашого новорічного багаття!

Королева. А я ваших дарунків!

Баба з дочкою (набурмосено).

І ми також...

Зима. Сідайте з нами, місяці! Ми гостям завжди раді!

Фея. Мерщій вперед!

Весняні місяці. Щаслива путь!

Зимові місяці. Дзеркалом до­рога!

(Сани рушають. Чути цокання кінських копит. Сани наздоганя­ють чортенята. Зі сміхом усі зни­кають за ялинкою.)

 

 

 

 

(На сцені темнота, дерева.  На пенъках си­дять Бабки Йошки крутять клубочки. Звучить повільна мелодія).

1-а  Баба Яга (сумно). Ех,веселе в нас жиггя!

Всі разом. Ох!

2-а Баба Яга (сумно). Дуже веселе!
3-а Баба Яга. Уявляєте, Бабусі Ягусі, насту­-
пає  2014 рік... Потрібно ж його відсвяткувати.
4-а Баба Яга. Треба, але настрою немає. Та ще й Кощій
тринадцяту зарплату не дав!     
1-а Баба Яга. Що будемо робити?
    (Звук літака. Бабки повскакували з пеньків
           і радісно махають).

1-а Баба Яга. Цвяточок! Цвяточок наш летить!

(5-а Баба Яга злазить із мітли дуже задо­волена),

2-а Баба Яга. Де ти, цяточок, наш була?

1-а Баба Яга. Ми тут від скуки чуть не по­вмирали.

5-а Баба Яга.  (задоволено). Була у Чорта на

куличках, на хвості міліровку робила!

3-я Баба Яга. О, дівчата, а ми забули марафет             навести, навіть Чорт оно прибрався, а ми що,гірші?

Всі. Нізащо!

(Скидають хустки і починають
огрівати пісню Бабок Йошок із мультфільми
«Літаючий корабель»).

4-а Баба Яга. Боже, дівчата, який кайф, яке блаженство, наче років 300 скинула.

5-а Баба Яга. Рота, ставай! ! Буду вам круті

причохи навощувати!

(Бабки шикуються, штовхаються між собою).

1-а Баба Яга.  Ой, Ягуні,  давіться, до  нас

якась яхта пливе?

2-а Баба Яга. Що тобі ще приверзеться?

(Вибігає Бабка з біноклем).

3-а Баба Яга. Зараз я подивлюся, хто там до нас пливе на яхті під білим парусом. Заждіть-но. Бачу, щось залізне, бачу червоного носа, чорні вуглинки. А все інше «белим-бєла».

5-а Баба Яга (вириває бінокль). Дай мені! Що  ви в цьому житті бачите? Це я лятаю із Чор­нушкою на Гаваї, а ви? Темнота! (Дивиться в бінокль). Бачу рухається невпізнаний предмет.(Чухає потилицю)

4-а Баба Яга. Може це НЛО?

5-а Баба Яга. (скептично). Ой, що ж то було? Мабуть, НЛО. Не сіло, не впало, по небу  плив­ло! Чуєш? По небу! А це по землі! Різниця є? Є!

(Всі Бабки виглядають).

1-а Баба Яга . Так це ж Сніговик Кеша і Снігурочка! (Заходять Сніговик Кеша і Снігуроч­ка. Вони стомлені).   Снігурочка. Ой, якою нелегкою була дорога до вас.

 

Сніговик Кеша. Ми  добиралися через снігові перемети, через лісові гущавини.

2-а Баба Яга. А що вас привело аж до нас?

3-я Баба Яга. ІЦо у вас тралилося?

Снігурочка. А трапилася у нас велика біда: Чорна Чаклунка зачаклувала Діда Мороза, бо не хоче, щоб наступив Новий Рік.

4-а Баба Яга. Як не хоче?

5-а Баба Яга. _:Ми вже марафет навели,  причохи зробили і до свята приготувалися.  

Сніговик.  Вона не хоче старішати ще на рік.

1-а Баба  Яга. А чим же ми тобі можемо допомогти?

Снігурочка. Нам потрібно скласти чарівні слова. Можливо, у вас є літери, потрібні для цих слів.

2-а Баба Яга. Не знаю, не знаю. Треба подумати.

3-я Баба Яга. Та що там думати.   

4-а Баба Яга. Я теж за те, щоб Снігурочці

допомогти!

5-а Баба Яга. Ось твої букви. Ми ж добресенькі бабульки  молодульки. 
Снігурочка. Спасибі вам. 

Сніговик Кеша.  Ви супер бабки!  

5-а Баба Яга. За такі слова дай я тебе роз цілую. (Цілує Кешу). А який же ти холодний! (Сніговик соромиться).

5-а Баба Яга. Сестрички, є пропозиція: а гай­да на Гаваї!

1-а Баба Яга. Не знаю як ти, а мої фінанси поють романси.

5-а Баба Яга. Да я ж вам підсоблю!

2-а Баба Яга. Давайте, я хочу! Я ще 300 ро­ків тому була на Гаваях,   а загар ще  й  досі залишився.

5-а Баба Яга. Митися частіше треба!

3-я Баба Яга (замрійливо). Там стільки хлоп­ців, там таке гаряче сонце, танці при місячному сяйві.

5-а Баба Яга. До речі, Снігурочка, ми можемо вас підкинути до наступної зупинки.

4-а Баба Яга . І то правда! Гайда з нами! У нас найнадійніший транспорт на світі. (Показує). Мітла-самокрутка! Працює без­відмовно!

Сніговик Кеша. А й справді, Снігурочко, гайда з Бабками.

Снігурочка. Гаразд.

5-а Баба Яга. Бабки, готовсь!

(Всі дістають мітли). Мотор – завести. (звук моторів). У путь! (відлітають. Куліси закриваються).

Ведучий: а зараз дорогі діти запрошуємо вас на “Караоке”.

Ведучий: а тепер запрошуємо всіх бажаючих на майстер – клас.