Тема: Глобальна мережа Інтернет. Сервер та робоча станція. Апаратні, програмні та інформаційні складові сучасної мережі Інтернет. Поняття про ресурси Інтернет. Ідентифікація комп’ютерів в мережі. Адресація в Інтернет. Протоколи передавання інформації. Принципи функціонування глобальної мережі.
Мета: Познайомити учнів з поняттями “комп’ютерна мережа”, “сервер”, “робоча станція”, з системою адрес та видами протоколів, що використовуються в мережі Інтернет, сформувати уявлення про принципи будови та функціонування сучасних глобальних комп’ютерних мереж та організацію інформаційного зв’язку в Інтернет.
Виховувати допитливість, культуру мовлення, сприяти формуванню особистості.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання: навчальна комп’ютерна презентація, таблиця “Рівні протоколу ТСР/ІР”..
Хід уроку
Організація роботи групи:
привітання, перевірка присутніх, підготовка робочих місць до роботи.
Бесіда за питаннями:
План:
Поява терміну “Інтернет”, прокладання “хребта Інтернет”
Повторення та запис в зошиті основних понять:
Обов’язковою умовою всякого обміну інформацією є наявність єдиної мови, яку розуміє кожна із сторін обміну. У комп’ютерних мережах різними абонентами використовуються різні марки комп’ютерів, типи модемів, лінії зв’язку, комп’ютерні програми. Щоб різноманітне мережне обладнання працювало узгоджено, робота мереж підкоряється спеціальним технічним угодам, які називають протоколом.
Протокол – це набір правил обміну інформацією між комп’ютерами, встановлених за взаємною домовленістю.
Згідно з цим стандартом потік інформації в мережах має дискретну структуру, логічною одиницею якої є пакет (кадр). Вся інформація між вузлами мережі передається у вигляді пакетів стандартної довжини та структури, які мають свій номер, адресу одержувача та інші поля. Пакети передаються як окремі повідомлення, можливо, навіть за різними маршрутами.
У комп’ютерній промисловості в якості стандартних моделей протоколів розроблено декілька наборів – стеків протоколів. Найбільш поширеним є набір протоколів Інтернету – ТСР/ІР.
ТСР/ІР – це гнучкий стек протоколів, створений для глобальних комп’ютерних мереж, що легко адаптується до широкого спектру обладнання.
Всі протоколи в залежності від комунікаційних задач поділяються на 4 рівні: прикладні, транспортні, міжмережні, мережні.
Прикладні протоколи забезпечують взаємодію прикладних програм та обмін даними різних форматів між ними.
Транспортні протоколи підтримують сеанси зв’язку між комп’ютерами та гарантують надійний обмін даних між ними. На цьому рівні відбувається встановлення зв’язку між серверами, розбиття всієї інформації на пакети та супроводження кожного пакету пізнавальним заголовком.
Протоколи міжмережного зв’язку забезпечують передачу інформації між комп’ютерами в глобальних мережах.
Мережні протоколи забезпечують послуги зв’язку в локальних мережах.
І рівень – Прикладний – Протоколи передачі данихНТТР – Hyper Text Transfer Protocol – протокол передачі гіпертексту FTP – File Transfer Protocol – протокол пересилання бінарних та текстових файлів SMTP – Simple Mail Transfer Protocol – протокол відправлення електронної пошти РОР – Post Office Protocol – протокол збереження та отримання електронної пошти NNTP – Net News Transfer Protocol – протокол для роботи з телеконференціями TelNet – проста емуляція терміналів для віддаленої роботи з сервером |
II рівень – Транспортний – Протоколи зв’язку серверівТСР – Transmission Control Protocol – протокол управління передачею інформації між серверами UDP – User Datagram Protocol – альтернативний протокол, аналогічний по призначенню ТСР |
III рівень – Міжмережний – Протоколи міжмережного зв’язкуІР – Інтернет протокол – розрахунок оптимального шляху транспортування пакетів протоколу ТСР, розділених на датаграми, та доставка їх за призначенням |
IV рівень – Мережний – Протоколи локальних мереж SPX / IPX – внутрішній протокол мережі Novell IPX – протокол фірми NetWare для передачі пакетів |
Повторення та запис в зошиті основних понять:
Повторення та запис в зошиті основних понять:
Повідомлення учителя:
Простір доменних імен має ієрархічну структуру, схожу на структуру імен каталогів файлової структури. Рівні ієрархії називаються доменами (domain - володіння, сфера діяльності) або сегментами (частками). Кількість доменів в адресі не обмежена.
Крайній праворуч сегмент називають доменом верхнього рівня. Він визначає належність комп’ютера до мережі певної країни або типа установи (організаційної галузі).
Для всіх країн існують дволітерні коди. Наприклад :
Приклади декількох доменів верхнього рівня, що використовуються у США:
Часто в доменних іменах крайній лівий сегмент вказує на тип програми-сервера, що розташований на цьому комп’ютері (файловий сервер, web-сервер тощо). Іноді ця частина – ім’я комп’ютера в мережі.
Умовно можна вважати, що доменне ім’я комп’ютера має наступну структуру:
Закріплення вивченого:
Пояснити структуру доменної адреси:
Перегляд навчальної презентації
Повторення та запис в зошиті основних понять:
Запитання класу: