Метою даної розробки є розширити кругозір про культуру українського народу; прищеплювати і розвивати прагнення та бажання пізнавати все нове та бути різносторонньою особистістю; продовжити об'єднання класу в дружній колектив за допомогою групових та колективних завдань; виховувати ціннісне ставлення до культурних надбань українців, звичаїв та традицій свого народу.
1
ГОДИНА КЛАСНОГО СПІЛКУВАННЯ (7 клас)
ТЕМА: УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА КУХНЯ
Мета: розширити кругозір про культуру українського народу; прищеплювати і розвивати прагнення та бажання пізнавати все нове та бути різносторонньою особистістю; продовжити об’єднання класу в дружній колектив за допомогою групових та колективних завдань; виховувати ціннісне ставлення до культурних надбань українців, звичаїв та традицій свого народу.
***Клас об'єднано в п'ять команд.Кожна команда має представити назву і девіз. Українці, як нація хліборобська, звикли до важкої праці,яка потребувала ситної, калорійної їжі.Тому для української кухні характерні страви багаті і на білки, і на жири, й на вуглеводи. Примхи ж національного характеру вимагали, аби ця їжа мала бути смачною. Тим-то для більшості страв характерний складний набір компонентів (так, у борщі їх нараховується до 20), а також комбінування декількох способів теплової обробки продуктів (смаження, варіння, тушкування, запікання). Така технологія обумовлює неповторні смакові якості, аромат і соковитість страв української кухні. Найбільш відмітною рисою технології української кухні є комбінована тепловаобробка продуктів . Вона полягає в тому, що сирий продукт — будь він тваринного чи рослинного походження— спочатку піддається легкому обсмажуванню і відносно швидкому пасеруванню, чи "смаженню", як говорять українці, і тільки після цього — більш тривалій тепловій обробці, тобто варінню, чи запіканню.З цими особливостями готування українських блюд здавна зв'язані й особливості українського посуду — казанки для варіння, сковороди для смаження — глибокі і напівглибокі, невисока глиняний посуд для наступного напівгасіння — різного роду глечики, миски, чашки, макітри. Як і всяка кухня з багатим історичним минулим, українська кухня в значній мірі регіональна. Так,західноукраїнська кухня помітно відрізняється від східноукраїнської. Вплив турецької кухні на буковинську,угорської на гуцульську і росіянки на кухню Слобідської України не підлягає сумніву: найбільшою розмаїтістю відрізняється кухня Центральної України, особливо областей центра Правобережжя. Популярний на Україні борщ має масу різновидів, практично в кожній області його готують по своєму, особливому рецепті. З усього сказаного видно, що наші предки з давніх часів добре вміли готувати поживну рослинну, м'ясну і рибну їжу. Різноманітність і багатство страв української кухні описав у поемі "Енеїда" великий письменник, знавець народного побуту І.П. Котляревський: Тут їли рознії потрави, І все з полив'яних мисок, І самі гарнії приправи З нових кленових тарілок: Свинячу голову до хріну І локшину на переміну, Потім з підлевою індик; На закуску куліш і кашу, Лемішку, зубці, путрю, квашу Із маком медовий шулик... П'ять казанів стояло юшки, А в чотирьох були галушки, Борщу трохи було не з шість; Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених, Досита щоб було всім їсть... Був борщ до шпундрів з буряками, А в юшці потрух з галушками, Потім до соку каплуни; З отрібки баба-шарпанина, Печена з часником свинина, Крохналь, який їдять пани... Там лакомини разні їли... Сластьони, коржики, стовпці, Варенички пшеничні, білі, Пухкі з кав'яром буханці.
2. Прослуховування повідомлення команд 5.З напоїв для української кухні характерні молочні, особливо користується популярністю пряжене молоко, кисляк та ряжанка. Одним з улюблених напоїв є також узвар — відвар із сухофруктів, який влітку часто заміняють компотом. Ну і з давніх давен в Україні царюють кваси: хлібний — з сухарів, фруктовий — із дичок — сирівець, а також борошняний, як-от ціберей. А такі напої ,як чай та кава, давно стали повсякденістю на усій території України. 4. Пампушки -чудове доповнення до борщу. Ці маленькі пухнасті булочки готуються з житнього чи пшеничного тіста, перед подачею на стіл обов'язково затовкуються часником. Скільки разів ми чули про російські «пончикі», американські «донатси», а можливо навіть і не здогадувалися, що пампушки — то майже теж саме, тільки своє, рідне. 3. Вареники на столі українців — це домашнє урочисте застілля, затишок і тепло домашнього вогнища. Ця страва завжди доречна — і в піст, і у свято. І на сході, й на заході, і на півдні та півночі України — всюди гостя зустрінуть вареничками. «Вареники на стіл — біда за поріг», — каже народна мудрість. А вже начинок для вареників не перелічити. Із сиром, м’ясом, капустою, картоплею, вишнею — це традиційні начинки. Такі варенички варять по всій Україні. Але є й особливі рецепти. На Поліссі відомі вареники з гречаною кашею, сухими грушами, ягодами чорниці. У Причорномор’ї гостей пригощали варениками з рибним фаршем. А в Західній Україні ґаздині подавали на стіл «шляхетні» вареники — з телячою печінкою, перекрученою з салом, цибулею та перцем.«Панами на всю губу» почувалися вареники на столі. Недарма в народі про багату, веселу людину казали: «живе, як вареник у маслі». І дійсно, варенички люблять поливку. «Вареник без поливки, що церква без хреста». Яка поливка? Це і сметана, і смажена цибуля зі шкварками, і масло. «За те ми вас, вареники, величаємо, що в сметану вмочаємо», — жартують українці. Великого пана цяці — так називали вареники з ягідною начинкою. Вони потребують особливої поливки, скажімо, меду або фруктового сиропу. 2. Достаток сала вважається в народі ознакою справжнього добробуту. Сало вживають як самостійну їжу, головним чином, в сирому, запеченому вигляді, у вигляді шкварок або у вигляді різної приправи і жирової основи різних страв. Таку увага до свинини поріднює українську кухню з кухнями західних слов'ян і угорців та білорусів. Сало їдять не тільки сире, солоне, варене, копчене і смажене, на ньому не тільки готують, але ним шпигують інше м'ясо, де сало відсутнє. Сало також використовують для засмажування чи затовкування рідких страв: борщів, капусняків, юшок. Його використовують навіть у солодких стравах, поєднуючи з цукром або патокою. 1. Борщ варять у кожній українській родині. Але не всюди знають походження назви цієї страви. Між тим, історія борщу дуже давня. Історики вважають, що у приготуванні перших страв наші далекі прабабусі виявляли дивовижну винахідливість. Перша рідка їжа називалася «волок». Це і був прототип борщу. Що тільки не кипіло в горщиках господинь, які намагалися задовольнити смаки членів великої родини. Доводилося кидати у вариво все, що росло на городі, ще й додавати дике зілля. У стародавній пісній українській кухні є страви з буряків, перцю, цибулі. Усе це було стягнене докупи в посудині, тому й сама страва називалася «волоком». Чимало і цікавих традицій, пов’язаних із борщем. Традиційно селяни відзначали цією стравою родинні свята, закінчення польових і городніх робіт. Подекуди борщ є обов’язковою весільною стравою. У Карпатах на весіллі його подають після капусти. На Полтавщині жодне весілля не обходиться без капусняку (різновиду борщу). На Поділлі наступний після весілля день відомий, як «розхідний борщ» — перед тим, як розійтися по домівках, гості частуються борщем. Для борщу, який готують на Різдво, господині не шкодують найкращого м’яса — це ж обов’язкова святкова страва. А от на Усікновення варити борщ заборонено, адже не можна у цей день різати нічого круглого, що нагадує голову,— буряків, капусти, картоплі.
3. Ігрове завдання для капітанів «Майстер-шеф» Чи любите ви борщ так, як люблю його я ? Без нього я жодного дня не можу прожити: З часничком і пампушками, З цибулькою і грибами, З морквою, квасолькою, Перцем, бараболькою. І пісненький, і жирненький, Ой же, який смачненький !
У далеку старовину ця страва носила назву „вариво з зілля”. Зараз лише для виготовлення червоного борщу використовують до 20 видів різноманітних продуктів. У сучасній українській кухні нараховується до 30 способів виготовлення борщу (київський, полтавський, львівський, волинський і т.д.).
Гей із поля до села,
Сидять злюки на грядці,
Кругловидий, червонястий, 5. Підбиття підсумків ігрового завдання «Майстер-шеф». Визначення найкращого кулінара. 6. Гра «ТАК чи НІ?»
6. «Відгадай страву». Командам видається пазл, зібравши який, вони дізнаються про українську національну страву. |
Смачна наша українська кухня, щедра, як душа нашого працьовитого народу.
РЕФЛЕКСІЯ. Напишіть на клейких аркушах ваші враження, побажання щодо сьогоднішньої класної години.
Із досвіду Богданової Н.М.