Година мужності "Солдати миру ХХІ століття"

 

 

ГОДИНА  МУЖНОСТІ

«СОЛДАТИ МИРУ ХХІ СТОЛІТТЯ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: вшанувати патріотизм і мужність громадян, які восени 2004 року та у листопаді

           2013 року - лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і

           свободи людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського

           вибору, прищеплювати любов до Батьківщини, зберегти та донести до учнів

           об’єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття,

           розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Завдання: Формувати навички публічного виступу, ознайомити з політичною ситуацією

                   сучасної України та подіями минулих років, виховувати громадянина та

                   патріота України згідно Концепції національно-патріотичного виховання.

 

 

 

 

 

                                                                                                                         Підготувала

                                                                                                                         педагог-організатор

                                                                                                                         Гнатко В.А.

 

 

 

 

 

 

Листопад 2018 р.

2

 

Пісня «Заспіваймо пісню про Україну»

Ведучий 1:

"Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.

 

Ведучий 2: 

Дуже вдало сказано, що, шукаючи Європу, ми знайшли Україну. Єдиний символ Революції гідності – прапор України. Єдиний духовний помічник – національний гімн. Сьогодні, 21 листопада, наша Україна відзначає День Гідності та Свободи. Година мужності на честь відзначення Дня Гідності і Свободи в Україні оголошується відкритою.

 

Звучить Гімн України

 

 

Ведучий 1:

Подія, яка зібрала нас сьогодні – це приклад мужності і героїзму наших співвітчизників, які постали на захист своєї держави, які не боялись померти за Україну.

 

 

Ведучий 2: 

Революція 2013-2014 років, це не протистояння Заходу й Сходу, не протистояння України й Російської Федерації – це протистояння між тими, хто має гідність, і тими, хто не тільки не має її, а й взагалі не розуміє, що це означає. Тільки той, хто має гідність, може знайти в собі сили робити те, що вважає за потрібне, незважаючи на страх… Страх померти.

 

Ведучий 1:

 Гідність в очах жінок, що відправляли своїх чоловіків у ніч на Майдан і плакали, бо відпускати страшно, а не відпустити ще страшніше. Бо як потім поважати чоловіка, котрий спить удома тоді, коли інші боронять свободу? Ми бачили матерів, жінок, коханих, які відпускають своїх чоловіків на захист України. Ми бачили жінок, які воюють. Ми бачили волонтерів, які , завдяки своїм зусиллям, при підтримці народу, всього світу створили армію України, якої уже майже не було. Ми бачили робітників заводів, які цілодобово ремонтують, створюють нове озброєння. Ми бачили наших учених, медиків, артистів, які теж захищають свій народ. Ми теж своїми листами, малюнками, благодійною допомогою робимо усе можливе для збереження , відвойовування миру. Україна заплатила і продовжує платити  надзвичайно високу ціну за те, щоб Гідність була першою із чеснот українців, нашої політичної еліти .

  

3

 

Учень:

Я пишаюсь тобою, мій рідний народе,

Бо заради Вкраїни, за гідність й свободу,

Прості люди безстрашно опліч устали,

Проти звірства і хамства влади повстали.

 

 Учень:

Вони кулі ловили палкими серцями,

І посмертно для інших стали взірцями,

Зупиняли автівки та потяги тілом,

Вголос думку народу сказати посміли!!!

 

Учень:

Слава нашим героям – небесної сотні!

Слава тим, хто країну з пітьми та безодні

Своїм прикладом зрушив у напрямку світла,

Шанс для здійснення мрій надав заповітних!

 

 Учень:

Українці, прошу вас, не дайте зламати

Свою гідність і честь, не дайте топтати

Своє прагнення жити достойно в державі,

В пам’ять тих, хто загинув. Вічна їм слава!

 

Ведучий 2: 

Героям Майдану і воїнам-захисникам України, які загинули за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

 

Хвилина мовчання «Пливе кача»

 

(учениця читає вірш під фонограмму «Герої не вмирають»))

Учениця:

Я бачила Сотню Небесну,

Що з пісні й молитви воскресла,

І в сяйві полинула в небо,

а з низу благали,- Не треба.

- Не треба! Не йдіть! Не вмирайте!

Вони ж молоді не стріляйте!

- Та ж їм би ще жити і жити,

Радіти,кохати й творити…

Та кулі впивалися в тіло,

І сотня у небо летіла.

А кров струменіла з їх ран,

В крові захлинався тиран.

З їх віри піднялася сила,

4

 

яку навіть смерть не скосила,

з їх мрії постанула доля,

з їх крові зродилася воля.

А Сотня здійнялась у небо,

віддавши життя на потребу,

їх ангели там зустрічали,

і Славу Героям співали.

 

 

Пісня «Героям Небесної Сотні»

 

Ведучий 1:

 Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі. Знову гинуть найкращі українці, цвіт нації.

 

 

Ведучий 2: 

 Кожного дня, щогодини Україна завдяки нашим батькам і братам, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про них писатимуть книги, зніматимуть кінофільми.

 

 

Ведучий 1:

 Говорять, що герої не вмирають, а перетворюються на журавлів. Тож, будемо вірити, що вони пішли в небо, щоб оберігати нас від біди.

Так шкода тих, хто вже не вернеться додому,

Не скаже більше: „Мамо я прийшов”,

Хто не почує більше крику болі

Із маминих й сестринських вуст.

Так шкода тих, хто вже навіки згинув,

І пам’ять за собою залишив,

Як він беріг свою державу – Україну,

І не даремно все це він робив.

Та матері від цього не полегша,

Бо сина їй вже не вернуть,

І лише в пам’яті згадає ту усмішку,

Що дав він їй коли пішов в далекий путь.

Заплаче мати над могилою сина,

Сестра та друзі пустять теж сльозу.

Як хтось посмів підняти кулемет на того,

Хто лиш любив та захищав сім’ю.

 

5

 

Ведучий 2: 

Ми не здамося, йтиме боротьба,
А ти, на всіх життєвих й світових кордонах,
Ніколи не здавайся, й пам’ятай :
Що там, де серце є твоє , ти завжди вдома.

 

Звучить фінальна пісня «Україна - це ми»

 

Україна - це ми!

Народились ми в Україні

На Поліссі, на Буковині,

На Поділлі і на Волині,

Біля сивих Карпат і в Криму.

Краю рідний мій, любий краю,

Якщо хтось мене запитає:

"Що таке, скажи, Україна?"

Я скажу відверто йому:

 

Приспів:

Україна - це я!

Україна - це ти!

Україна - це ми!

Україна!

Дивний спів солов'я

В білих квітах сади

Чорне море, Донбас, полонина!

Ми - єдина сім'я,

Сестри ми і брати,

Ми з тобою і є ця країна!

Україна - це я!

Україна - це ти!

Україна - це ми!

Україна!

 

Україна - це наша мова,

Кобзаря палаюче слово,

Це Дніпро стрімкий і Черемош,

Це смереки такі чарівні,

Але в першу чергу - це люди,

Це юнак, що замріяно любить,

Це дівчина, що вірно кохає,

Це народ, що співає пісні!

Приспів. (2)

 

6

 

Ведучий 1:

Минуть роки…

Відлетять у вічність…

Але не згасне пам’ять про героїв, які загинули за цілісність, гідність і свободу нашої держави.

 Бажаємо всім вам миру, порозуміння та злагоди.

 Лінійку, присвячену Дню Гідності і Свободи в Україні оголошуємо закритою.

 

Звучить Гімн України