Комунальний заклад освіти

«Середня загальноосвітня школа №135»

Дніпровської міської ради

Година народознавства

3 клас

«Рушник моєї бабусі»

Вчитель: Токар С.О.

2020 р.

Тема: «РУШНИК MOЄÏ БАБУСІ» (година народознавства)

Мета: ознайомити учнів із давнім символом слов'янських народів (i зокрема українського) - вишитим рушником; розкрити його красу, поетичність, чистоту; прищеплювати інтерес до народних звичаїв, обрядів, пісень; виховувати почуття глибокої поваги до предків, своїх рідних i близьких, що несли до наших днів i зберегли глибину символу - вишитого рушника, що захоплює красою, історією, значенням.

ХІД ЗАХОДУ

Учитель декламує вірш.

Я рідний край та мову солов’їну

У вишивку свою вплела, в нитки.

Я прославляю рідну Україну,

Яскраві вишиваючи квітки.

Душею я до полотна пристану

Та настелю на ньому краєвид.

Я іншою ніколи вже не стану

Під впливом промайнулих літ.

                                                        О. Вишневська

• Про що йдеться у вірші? (Про вишиванку, про рушник)

— Так, дійсно, i сьогодні ми завітаємо до уявної оселі та з’ясуємо, навіщо

використовували рушники та чим вони різняться.

• Що таке рушник?

— Навіщо ïx вишивали?

• У кого вдома є рушники i які історії пов'язані з ними?

 Рушники різняться за призначенням. Від цього залежить i їхній зовнішній вигляд, величина, тканина, з якої вони виготовлені, орнамент тощо. Так, у кожному домі обов'язково були рушники-утирачі. Ïx подавали гостям для рук, обличчя. Виготовляли ïx з грубішої тканини. Вони були вишиті скромно.

 Рушники-стирачі призначались для стирання зі столу, накривання хліба на столі, паски i крашанок, які святили на Великдень.

Особливою гордістю у кожної родини були рушники-покутники. У кожній хаті у кутку висіли ікони, що повивали рушником-покутником. Робили такі рушники з тонкого полотна. I вишивка на них була особливо гарною, яскравою, колоритною.

Великою популярністю користувалися так звані кілкові рушники. Ними прикрашали картини, рамки з фотографіями.  Ïx, як прикрасу,  просто  вішали на кілок.

 Починаючи від народження i до самої смерті,  рушник  супроводжував все життя українця. На чистий білий рушник a6o лише полотно, що називали крижмою, приймали під час пологів дитину: це символізувало чистоту новонародженої душі. Рушником прикрашали колиску.

Гостей зустрічали хлібом-сіллю на вишитому рушничку. Прийняти рушник, поцілувати хліб - символізувало злагоду, духовну єдність.

Довгий прямокутний шмат тканини завжди у наших предків означав дорогу, шлях, що веде людину, допомагає їй жити. Так само в далеку путь проводжали душу, спускаючи небіжчика до ями на рушниках чи полотні, бажаючи йому подальшої світлої дороги в зоряних світах.

На щастя-долю давала мати рушник синові. Вишивала  й  подумки добра бажала. Казала: загорнеш хліб у рушник, i смакуватиме  тобі;  а простелиш в чужому краю - матір згадаєш. Бо то не рушник, а пам'ять i оберіг.

Тихо лине мелодія пісні «Рідна мати моя» (на слова А. Малишка).

На фоні звучить поезія А. Малишка «А мати вишивала рушники»

А мати вишивала рушники

Думками й українськими піснями,

І слалися дорогами нитки,

І йшли по цих дорогах дні за днями.

Життя в них починається, і доля,

І зустріч, і прощання, і розлуки

І житні колоски на тому полі,

Де сонце гладить материні руки.

Проходить і тепер безодні ночі

Ті рушники, волошками розшиті,

І дивляться з них материні очі,

І чорнобривці, росами умиті.

А мати вишивала рушники

Піснями і калинами край дороги.

Ішли у даль життєві стежки,

Неначе журавлі в осінню пору.

Особливу значну роль відіграв рушник у весільному обряді, як один з найважливіших атрибутів. Рушники дарували старостам, перев`язували через плече, якщо на заручинах доходили до згоди. Такі рушники називали плечовими. Рушниками зв`язували руки молодим, бажаючи їм щасливого подружнього життя.

Почуємо, побачимо, що нам скажуть,

Біленьким рушничком рученьки зв`яжуть.

На рушнику вінчались.

Коли б мені, Боже, неділі діждати,

Неділі діждати, на рушничок стати.

 У народних піснях, легендах і переказах опоетизовано готування дівчиною рушників до весілля. У вишитих орнаментах вона відтворювала свої думки і почуття, надії та сподівання на щасливу долю. Кожна дівчина готувала значну кількість рушників для свого майбутнього життя.

• Які віршики про рушник приготували ви?

Звучить пісня «Вишиванка» (муз. В.Веременича, сл. М.Сингаївського)

Учитель

А на прощання хочеться сказати:

Шануйте, друзі, рушники,

Квітчайте ними свою хату-

То обереги від біди.

Шануйте ті, що дала мати,

Готуйте дітям з чистої роси.

Щоб легко їм в житті здолати

Похмурі та скрутні часи!

Шануйте, друзі, рушники!