Година народознавства "Андріївські вечорниці"

Година народознавства на тему:

«АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ»

Мета:

• створення умов для духовно-культурного розвитку юнацтва через збереження та пропаганду національних традицій;
• підняття престижу української мови та культури;
• орієнтація студентів  на пріоритет духовно-моральних цінностей; 
• сприяння розвитку та реалізації творчих, інтелектуальних та духовних інтересів кожного студента  через залучення його в світ українського мистецтва;
• вироблення у студентів комунікативних компетенцій;
• зміцнення та стабілізація міжособистісних, міжстатевих стосунків шляхом сумісної творчої діяльності.

Звучить музика. Виходить господиня, одягнена по зимовому. В руках тримає кошика, у якому хліб, сало, яблука. Її перестріває молодиця.

Молодиця: Добрий день, Галино! То що, то правду по селу кажуть, що ти ніби, як для молодьожі вечорниці устраюєш.

Господиня: Та дівчата так уже ж просили. А шо тут такого? Нехай молодь повеселиться. Сьогодні ж Андрія, то нехай зберуться, погуляють, куди ж їм діватися, не все ж по барах лазити.

Молодиця: А я так думаю, шо будуть у тебе не вечорниці, а одне сплошне сороміцтво.

Господиня: І звідки ж така мудра думка у твою дурну голову влізла? Чи не через вухо случайно?

Молодиця: А хоч би й так! І Надька Недбайлиха так казала, і Голька Свиниха, і Зойка Чванькова та всі в цьому геть увєрєні.

Господиня: Чим же я вашим бабським язикам не догодила, що полову за вітром розносять? Чи не тим, що вас хвесьок язикатих на вечорниці не позвала? То немає заміжнім бабам там що робити.

Молодиця: Є чи нема, а могла б і позвати, а ми б тобі хати не пересиділи. Та й молодим би дали лад. Бо то все молоде – дурне. Хіба ж воно знає до пуття, що таке вечорниці? А гадання? Чи ж вони втямлять? Кажу тобі, що будуть не вечорниці, а сороміцтво! Понапиваються та будуть валяться, ще не дай Господь шкоди якої нароблять, як ти будеш тоді в очі їхнім батькам дивитися.

Господиня: Твоя правда, пара очей добре, а дві іще луччє. А мені ваші чоловіки хати не перевернуть за ваші посиденьки?

Молодиця: Від коли це ти така ляклива стала? Ми своїм чоловікам самі раду дамо, не бійся! Як не будуть роззявами, то самі за нами на вечорниці прибіжать.

Господиня: Це точно. Усім кортить молодість згадати!

Молодиця: Ой, кортить!(Співає і пританцьовує)

Ой, коли ж той вечір буде,

Що багато хлопців буде,

І великих, і малих,

І розумних, і дурних,

І убогих, і багатих,

Що б було з ким жартувати!

Господиня: Ех, скинути нам би років по двадцять…

Молодиця: Та ми ще й зараз нівроку, ще й дівчат можемо навчати, як хлопцям голову крутити!

Господиня: Я біжу, бо роботи ще маю багато! А ви приходьте зарання, щось допоможете!

Молодиця: Не бійся, нас два рази просити не треба!

Виходять дівчата

Дівчина 1

 Українські вечорниці

Починаємо в цей час!

Хай веселий сміх іскриться

В серці кожного із нас!

Дівчина 2

Хай дзвінке вкраїнське слово

Пружно рветься в небеса!

Наша пісня пречудова

Хай ніколи не згаса!

Дівчина 3

Обійдіть весь світ безмежний,

І скажіть, в якій країні

Так зберігся скарб пісенний,

           Як у нас на Україні!

 На сцені сільська хата: стіл на покуті, лава, рушники, ослін, миски, горщики, піч. У хаті сидять молодиці: хто в’яже, хто вишиває, хто так сидить. Учасниці любительських мистецьких об’єднань. Лине українська пісня.

Господиня: Ось і наші дівчатка зараз прийдуть....

1 дівчина

Добрий вечір вашій хаті, уклін господині,

Чи веселі вечорниці в нашій Україні?

Добрий вечір, господине, славна молодице.

Чули, що в цій хаті будуть вечорниці.

2 дівчина. 

Аби щастя було в хаті,

Щоб усі були багаті,

Аби було любо, мило,

Аби всі були щасливі.

3 дівчина. 

Будем з вами добрі, щирі,

То і будем жити в мирі.

Тоді всім нам допоможе

Матір світу – Мати Божа.

Господиня. 

Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!

Просимо, просимо.

Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо пора вже вечорниці

Всім нам починати.

4 дівчина

Зваримо вареників

Біленьких, смачненьких,

Та й запросимо до нас в гості,

Юнаків  гарненьких,

Щоб вони разом із нами

Дружно працювали,

Андріївські вечорниці

Піснею стрічали.

Дівчата: 

А ми ось пиріжків напекли.

Господиня:

Напекли! Молодці. А я вареників наліпила, (дівчата співають)

ПІСНЯ

2 дівчина: А що, Оксани ще не було?

Господиня: Та ще не приходила. Давайте переставимо стіл на середину хати, щоб було зручно для ворожіння. А там і Оксана прибіжить. (Вбігає ще одна дівчина гарна, бойова)

Оксана: Добрий вечір вам!

Господиня: От вам і ваша отаманша. А дівчата вже паніку підняли.

Оксана: Ледве втекла, мати не пускала, знаю я, каже, ваші вечорниці...

3 дівчина: Добре, що втекла, бо без тебе і гуляння – не гуляння!

Господиня: Ти спитай свою мамцю, коли вона з вечорниць додому поверталась?

Молодиця: Та її мати так лупцювала, що на весь куток було чути.

Оксана: А-а! Про мене! Нехай і мене б’ють та лають, а я не залишу вечорниць. Бо дискотеки з їхньою кислотною музикою в мене вже в печінках.

Господиня: Ото видно, що ти хорошої матері дочка!

Господиня:

Ну, що щебетуні вмостились зручніше, будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата.

Дівчата:  

 Так, хочемо!

Господиня:

Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай буде по вашому, то може і я помолодію біля вас. Сьогодні будемо веселитись, співати, танцювати, хлопців частувати і хвалитись своєю працею. Ану покажіть, що навишивали, нав'язали?

( Дівчата показують )

1-дівчина: А я ось рушник вишила на щастя на долю.

( всі дивляться говорять, який гарний)

2-дівчина: А я мереживо нав'язала, щоб хату прикрасити.

3-дівчина: А Галина... Дивіться... Галина вишиванку вишила. Це кому така гарна?

4-дівчина: Чи не Івану?

 5-дівчина: Чи Захару?

6-дівчина: А може Олександру?

7-дівчина: Ну годі вам…

2 дівчина: Може вже почнемо ворожити? Дуже вже хочеться про свою долю дізнатися. Це ж правда, що на Андрія усе, що наворожиш збудеться.

Молодиця: Авжеж, правда. Я з вишні гілля нарвала, у воду поставила, то вона мені до Різдва і розпустилася, а я через місяць і заміж вийшла, геть і не надівувалась.

Господиня: Гадай не гадай, а що на роду написано – те і буде.

Дівчина 4: Ой, дівчата! А як я минулого року ворожила! Ось я вам розкажу! Вже на дворі темно стало, вийшла я ніби-то до комори, а сама – хутчіш на вулицю. Стала від воріт стовбці рахувати. Рахую собі: «Вдівець, молодець, вдівець, молодець…» Раптом чую, хтось іде назустріч. Я заховалась за кущем. Ну, думаю, якщо не вдалося поворожити за кого заміж вийду, то хоч узнаю, як його буде звати. Сиджу, чекаю. Чую, іде. Порівнявся зі мною, а я як вискочу, як спитаю голосно: «Дядьку, як вас звати?» А він з переляку аж присів і хреститься, хреститься. Потім як дременув! Так я і не дізналася нічого.

Дівчата: Тітонько, голубонько, погадайте нам.

Господиня: Давайте попросимо Андрія.

Дівчата (хором промовляють, передаючи з рук в руки свічку): Андрію, Андрію, на тебе надіюсь. Хочемо долю знати, просимо тебе допомогти. (Починають ворожити).

Господиня: Добре, добре. Дівчата, візьміть там у коморі побільше зерна, а в скриньці на полиці чотири обручки. Скажу вам, кому який суджений дістанеться. Золота обручка – багатий та поважний, срібна – стрункий, добрий талановитий. Мідна – рудий, пустий та веселий. Дерев’яна – бідний, але вродливий.

(В миску з зерном кладе обручки.)

Ну, тягніть. Хто перший? (Тягне перша)

Господиня: О,  … , у тебе золота обручка. Щаслива твоя голівонька.

Господиня: Та, що там бідний чи багатий, лиш би був добрий! Ану, дайте мені дві нитки: чорну і червону, і миску з водою. (Звертається до дівчини). Бери скручуй і кидай у миску, якщо вони розкрутяться, то заміжжя буде добре, а залишаться скручені – погано.

1 дівчина: Буде тобі добре, як у Бога за пазухою.

Господиня. Стало в хаті холодати 

                       По дрівця б кого послати.

Дівчина1. – Я піду, давайте, наберу дровець верітку( йде за ширму).

Дівчина 2. – Ой я знаю як гадати!

                        Треба дрова рахувати.

                        Парна кількість – буде в парі,

                        А як ні – хай зачекає!

( повертається з дровами 4 палочки)

Господиня. – Де так довго ти блукала?

                         Що коноплі засівала?

                         Хочеш хлопці приманити?

                         Чи нема ж чого робити?

                          Давай дрова порахуєм(розкладають дрова, рахують – парна кількість).

Молодиця. – Бути тобі в парі чуєш!

Дівчина. А ще можна по-іншому дізнатись чи бути мені в парі.

(Всі разом запитують)

 – А як?

( бере насіння, виходить  сіє та приспівує)

Андрію, Андрію

Конопельку сію.

Спідницею волочу,

Вийти заміж хочу.

(ніби набирає жменю там де сіяла, йде до дівчат і рахують)

Молодиця. А можна ще дізнатись, кому який чоловік випаде – бізнесмен чи офіцер, депутат, міністр, вчитель в школі чи філософ, чи колгоспник голий босий, лікар чесний чи юрист, банкір гордий чи таксист. ( береться корзина, в якій лежать – гребінець-перукар, ножиці  - швець, бублик-пекар, мука-млинар,молоток-тесля, цвях-коваль, торба з зіллям-лікар, ікона - попом, чашка-гончар, яблуко-садівник, скло-склярем, олівець-писар, пензлик-маляр, шкіра-швець, тріска - тесля)

• Гарна доля вас всіх чекає

Нещасливих тут немає.

• Можливо і серед гостей є молоді дівчата, які б хотіли дізнатись щось про свою долю? Вибирайте з горняти папірець, якщо на ньому намальована квітка – ще будеш ходити у дівках, стрічка закохаєшся щиро, птах - зустрінеш вірне кохання, ключ – бути тобі господинею, перстень – скоро буде весілля, дзеркало – залицяльник буде та сватати не буде ( проходить ворожіння).

• Дівчата, хай хлопці вас посватають, нехай життя вам вдається, дай Бог вам кожній щастя.

Оксана: А я знаю ще одну ворожбу (стає на стілець і починає командувати). Лесю, неси в цей куток дзеркало (показує на один з кутів кімнати). Аню, в цей куток неси віник. У цей куток печиво. А в цей книжку (Таким чином в кожному кутку опиняється по одній речі).

Оксана: Зараз, Лесю, ми зав’яжемо тобі очі і розкрутимо. Ти підеш в якийсь куток і яку річ там знайдеш, то такого й чоловіка матимеш.

Леся: Як це?

Оксана: А так: якщо дзеркало – гарний, якщо віник – роботящий, якщо книжка – розумний, якщо печиво – ненажера. (Всі сміються. Ворожіння проводиться також із гостями свята)

Молодиця 2: А ну дівчата знімайте чобіт з лівої ноги. Переставляйте чоботи до порога, котра перша стане на поріг – та першою і заміж вийде. (Дівчата переставляють чоботи).

Оксана: Ох лишенько, невже це я першою заміж вийду.

Дівчата: Та ти, ти, а хто ж, Микола цього року усі гарбузи з вашого городу вночі вивіз. (Всі сміються)

Господиня: Та чого ви пристали до дівки, може їх хтось свиням покрав, а вам одне в голові, тай не ті зараз хлопці, щоб на такі поступки були здатні. Ось бабця мені казали, що раніше і ворота у ставку плавали, і вози у городі були закопані у тих хазяїв, що дівчат своїх гуляти не пускали.

Молодиця: А тепер, дівчата, швиденько на вулицю. І не забудьте запитати у першого зустрічного його ім’я. Так буде називатися і ваш чоловік. І ложки, ложки захватіть. Будете долю гукати. Запам’ятайте: підете на перехрестя доріг, постукаєте ложкою об ложку і спитаєте «Доле, де ти?». Як почуєте сміх чи пісню, то добра буде доля. (Дівчата виходять. В зал заходять хлопці)

1 хлопець: Ось тут зачекаємо. Ще не всі зібралися.

2 хлопець: Слухайте, а нас точно сюди звали, бо може виженуть з тріском.

1 хлопець: Так мені сама Оксана і намікнула, що у них тут щось ніби старовинних вечорниць затівається. Що я, даром вам вишиті сорочки діставав, сказала такий дресс-код.

3 хлопець: То може треба було б щось узяти (Показує рукою ніби пляшку).

1 хлопець: Подивимося по ситуації, бо вона казала, щоб без дурників.

2 хлопець: От уже ця Оксана, ну справжня тобі отаманша. Слухай, Миколо! Ти отаман, вона отаман! То може ми вас уже того...

Отаман: (Перериває) Я й без тебе знаю, що мені робити.

3 хлопець: Та він же її боїться, Оксана – крута дівка. Не дівка, а генерал в юбці.

4 хлопець: А йому б таку, щоб слова проти не сказала, тільки в рота йому заглядала.

Отаман: Ти дивись, щоб тобі нічого в рота не заглядало, бо якщо знову осоромиш нас перед усім селом, то дивись, у мене рука тяжка.

4 хлопець: Ну що ви до мене пристали, до віку будете згадувати. Та ж тоді мені було підсипано. Клята баба Санька якоїсь біди продала замість горілки.

3 хлопець: Та й смачна була та біда, коли ти випив чуть не літру сам!

Отаман: Тихо, хлопці! Чуєте? (Прислухаються. Стукіт ложок і голоси дівчат. «Доля, де ти?»).

Хлопці: Я ту-у-т! (Зареготали)

Отаман: Та тихо ви! (Дівчата забігають до хати)

3 дівчина: А до мене доля відзивалася. Так тоненько: «Тут я», – каже.

Хлопці тоненько – «Тут, я тут! Спішу до тебе моє серденько!» Заходять з реготом у хату. Дівчата знітилися

Оксана:  Ну точно мати казала – телепні, а не хлопці!

2 хлопець: Добрий вечір, тітоньки! Привіт, дівчата.

Жінки: Доброго здоров’я, хлопці. Ну чого ж ви біля порога мнетеся, проходьте. А дівчата вам зараз вареничків подадуть.

Оксана: Вареники потім, а зараз нам конче потрібний собака.

Микола: Чи ви показилися? Де ми вам зараз собаку зловимо?

Оксана: Нічого не знаємо. Ідіть за собакою. А ні, то півня шукайте, бо будете голодні. (Дівчата виштовхують хлопців на вулицю)

Господиня: А ви, дівчата, мерщій хапайте «андрійчики» та розкладайте їх. Цікаво, чий коржик перший собака з’їсть? Хто у нас перший заміж вийде.

Хлопці вивертають кожуха, перевдягають Отамана у «собаку».

3 хлопець: (Заглядає) Дівчата, гасіть світло бо собака боїться до хати йти.

Собака гарчить, їсть «андрійчики», один другий, третій. Хоче втекти, а дівчата його завертають. Він лягає на підлогу й каже: «Все! Більше не можу!» Хлопці регочуть, а дівчата сердяться.

Оксана: Всю ворожбу нам спортили.

3 хлопець: А чим вам наш пес поганий? І злий, і волохатий, і ваші пісні «андрійчики» їв.

1 дівчина: Та він такий хороший, геть точно як і ви!

Гидкий, бридкий, цей ваш пес та ще й волохатий.

Хлопці гарні на натуру, та придуркуваті.

3 хлопець: Та він же хотів вас усіх пожаліти, щоб ви усі заміж вийшли, та живіт замалий!

3 дівчина: Ну і женихи у нас, а яка походка,

Одна нога косолапа, а друга коротка!

4 дівчина: Ходить Вася по селу, ходить посміхається,

Вчора зуби повставляв – рот не закривається.

Микола: Дівчата – голубоньки, не сердіться! Ну, ні один пес не хотів до вас в хату іти! Та хіба ж я гірший?

Оксана: Та мій пес за тебе в сто раз кращий!

Микола: Але ж він тебе не посватає, а я хоч зараз! (обнімає її за плечі)

Оксана: От, баламут! (відштовхує)

Микола: Ой, дівчата, не дуже носа задирайте, бо як ніхто не засватає, то знатимете, як парубків зневажать.

Оксана: Та ти шо! Ото налякали! Невже все життя бобилями будете спотикатися? 

1 хлопець: Та краще самому, чим із такою вишкваркою, як ти:

Ксені скажеш про роботу

Ксеня зразу в лайку.

На язик же вона грає,

Як на балалайку.

2 хлопець: А із Леською нам горе –

Як на поле: «Ой болить»

А до хлопців на гулянку

Через все село біжить.

3 хлопець: Ой, Олено, що з тобою,

Ніби не здорова,

Накрутила кучерики,

Вищипала брови.

3 дівчина: Ну і язики у вас, хлопці, дивіться не наступіть.

У криниці є вода – нікуди розлиться,

Навкруги є купа хлопців – ні в кого й влюбиться.

Хлопці (разом): А говорили, що на вечорницях дівчата гарні, а вони бач, які, моті!

Дівчина 1: Давайте про хлопців щось смішне скажемо.

(Говорить виразно, з гримасами.)

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

Сидить сова на воротях, хита головою.

Він, сердега, як побачив, та й через городи,

Заплутався в бур’яні та й наробив шкоди.

Дівчина 2: Ішов Гриць з вечорниць темненької ночки,

Сидить гуска над водою, вирячила очки,

Він до неї гиля-гиля, вона й полетіла,

Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.

Хлопці: Ах ви так. Ну і ми теж не ликом шиті.

Хлопець 1: У Ставищах густо хати, вітер не провіє,

Сама мати ложки миє, а дочка не вміє.

Хлопець 2: А моя Одарка – добра господарка,

Купу дров спалила – борще не зварила.

До хати заходить дядько

Дядько: Добрий вечір вашій хаті. А що це у вас так весело! А чи не бачили моєї жінки?

Молодиця ховається за спинами.

Господиня: Не бачили!

Оксана: Не було її тут!

Микола: Ми її не знаємо. А яка ваша жінка?

Дядько: (по п’яному притупує)

Моя жінка знаменита,

Задрипана ззаду свита,

І на ногу налягає,

І на плечах горбик має.

А на носі така булька,

Як за десять грошей кулька.

Ззаду свита з реп’яхами –

Ото жінка моя саме!

Молодиця: (Наступає на чоловіка) А щоб тебе грім побив, п’яниця нещасний! І тут мене знайшов! Та щоб тобі язик відсох! Таке мелеш що і на голову не налазить! (Дядько потроху відступає) Де у мене горбик, де в мене та гулька. Чому всім Бог дав мужчин, а мені свистульку.

Дядько: Жінко, та не казися ти! Дай краще чарчину потягнути.

Молодиця: Я тебе зараз держаком потягну.

Господиня: Ох уже і дядько! Жодних посиденьок не пропустить. А ми тут молодь навчаємо, як вечорниці гуляти.

Дядько: Та хіба ж це вечорниці? От колись були вечорниці: по всьому селу було чути. Та налийте, бо вже у грудях пече.

Господиня: Та відчепіться ви, бо ми мало не забули про головне – сьогодні ж свято Калити. Ану, хлопці, хто Калиту почепить? (Дівчата підносять Калиту на стрічці. Калиту можна почепити до стелі, або на палицю. Хлопці чіпляють, жінки примовляють)

Жінки: Сонце заходить, а Калита сходить (3 р). (Господиня несе горщик з кашею)

Господиня: Калита наша, оце тобі каша, а нам дай краси й сили, щоб ми в світі славно жили. (Дядько біля печі мастить сажею квача на палиці, молодиця виносить коцюбу і рогач, кладе навхрест, зверху коцюба)

Молодиця: Давайте виберемо пана Калитинського, який буде нас смішити та сажею мастити.

Микола: Давайте я буду.

Молодиця: Калиту слід кусати, не допомагаючи руками й не сміючись. До Калити їдуть на коцюбі. Завдання пана Калитинського – розсмішити вершника Коцюбинського. (Звертається до чоловіка) Ану хвалько, покажи-но хлопцям, як Калиту кусати треба.

Дядько: Що то за жінки, не напоїли коня, не нагодували вершника – і вже скакай. (Дядько сідає «верхи» на кочергу і вибрикуючи ногами їде до Калити).

Дядько: Добрий вечір, Пане Калитинський.

Хлопець: Добрий вечір Пане Коцюбинський.

Дядько: Їду Калиту кусати!

Хлопець: А я буду сажею писати!

Дядько: А я вкушу!

Хлопець: А я впишу!

Дядько: Чи писнеш чи ні, а Калита мені. (Дядько підстрибує і кусає Калиту)

Дівчата: От молодець дядько, не втратив сноровки. Побачимо, як будуть кусати наші хлопці. (Хлопці заметушилися кожен хоче наступним їхати до Калити. Кочергу бере хлопець. Калитинський намагається його розсмішити. Між ним і Калитинським відбувається діалог. Хлопець хоче вкусити Калиту і промахується. Дівчата сміються. У наступного хлопця теж нічого не виходить. Дівчата співають)

Дівчата: Калита-калита,

В хлопців хисту не хвата

Ні співать, ні говорить

Тільки витрішки робить. (Дівчата сміються)

Дядько: Бачу, що ви хлопці геть не підготувалися. (Співає)

Ой на горі, на току курчата чубаті,

А на нашій на вулиці дівчата горбаті.

Куди йдуть губи дмуть, кирпу задирають,

А як беньками лупнуть то й собак лякають. (Хлопці регочуть)

Господиня: (Запрошує глядачів) Підходьте люди добрі. Хто вкусить Калиту, тому всю зиму світить сонце буде, тому добро в домі буде. (До Калити їдуть гості свята)

Молодиця: (Кусає калиту) Смачна калита – як вкусила, аж душа сонцем засяяла.

Дядько: Ой, бабулечко моя, щебетушко, як гарно та весело, йдемо потанцюємо, моя душечко!

Молодиця: Які танці! Ти б людей посоромився! Вони сидять, а ти старий, танцювати будеш. (Показує на залу)

Дядько: (придивляється в зал) Хто там ще сидить? Ой, лишенько, яка громада! І давно ви тут сидите? Напевно, геть чисто зголодніли? А ну, господині, страви на стіл, гостей пригощайте та Калиту розділити не забудьте.

Господиня: А як же, усе в нас є:

і пряники, і медяники,

І з повидлом пиріжки,

І пухнасті пампушки,

І налисники й млинці,

І коржі на молоці.

Молодиця: І каша гречана, бо без каші на Андрія, не буде куті на Різдво.

Дівчина:От поволі затихають наші вечорниці,

Не забудьте ви дорогу у наші світлиці.

Хай любов і щире слово

Душу вам зігріє.

Пам’ятайте: вечорниці – в ніч на Андрія.

Господиня. 

Дівчата, а як будете додому йти не забудьте «паркан» порахувати. Розказую як: підходите до паркана і якнайширше розставляєте руки. Чим більше дощечок обхватите тим багатшими будете у майбутньому. Тільки будьте уважні, бо хлопці можуть паркан вимазати варенням – це щоб дівчину до себе приклеїти.

1 хлопець.

Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам за стіл багатий. Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

КОЛЯДКА

1 дівчина. 

Ми гуляли, веселились,

                 Усім весело було.

                 Вечорниці завершились

                 І здається все пройшло.

2 хлопець. 

      Ні, так просто не проходить,

                   В серці струночка бринить.

                   Про студентські  вечорниці

                   Спомин в серці буде жить.