Година пам`яті Анатолія Лупиноса.

                                                                       Година пам`яті   Анатолія Лупиноса 

                                         Звучить мелодія  (фанфари) «Ой у лузі червона калина»

Вед      Доброго дня ,  шановна громадо, військові, учні та працівники Новотроїцької школи. Українська земля здавна дарувала світу героїв. Героїв, які за життя не були помічені сучасниками, незрозумілі суспільством; більш того, часто були кривджені, гнані, плюндровані. І лише смерть повертала їм визнання, велич і славу.

Вед      Одним із таких героїв є видатний громадсько-політичний діяч, дисидент, поет, без сумніву великий українець в новітній історії нашої держави – Анатолій  Лупиніс.

Вед      Тож сьогодні ми зібралися разом, щоб вшанувати пам’ять “останнього романтика українського опору” 

Вед   Година пам`яті, присвячена вшануванню Анатолія Лупиноса, оголошується  відкритою.

                                                                                 Гімн

Вед 5 лютого 2021року виповнюється 21 рік, як пішов з життя Анатолій Лупиніс, відомий політичний та громадський діяч новітньої доби національної боротьби за українську державу, полум’яний патріот, революціонер, бунтар і поет, «козацький гуру».

Вед  Доля йому відвела лише 62 роки. Християнин, відданий сім’янин, надійний соратник, справжній друг і товариш - просто Людина з великої літери.

Вед  Анатолій Лупиніс  народився 21 липня 1937 в селі Новоолександрівка Красноармійського району Донецької області, де мешкали його батьки після втечі із сибірського табору. Після війни родина переїхала до Монастирищенського району Черкаської області, де в селі Сатанівка Анатолій закінчив школу із золотою медаллю.

Вед У жовтні 1956 року за організацію студентських виступів його було заарештовано й засуджено до шести років ув'язнення.

Вед  1957 року за активну участь у страйку в 7 таборі з вироком за "антирадянську агітацію та пропаганду, організацію контрреволюційного саботажу" дістав 10 років ув'язнення.

Вед  Покарання відбував у Володимирській закритій тюрмі та у спецтаборі особливого суворого режиму № 10. Перебуваючи у Володимирські в'язниці,  піддаючись тортурам від режиму за те, що з ним боровся, був паралізований (парапарез ніг).

Вед  Цілком відбувши термін 1967 року А. Лупиніс звільняється. По двох роках лікування зміг рухатися з допомогою милиць і одразу ж вступив на економічний факультет Української сільгоспакадемії.

Вед 22 травня 1971 року за виступ біля пам'ятника Тарасові Шевченкові, в Києві, в день вшанування пам'яті Кобзаря, його було заарештовано КГБ. 12 років утримувався у в'язницях. Звільнився 1983 року.

Одразу ж включився у підпільну активну роботу, спільно з революційною молоддю ініціював створення Української Міжпартійної Асамблеї, котру за його ж ініціативи було перетворено спочатку на Українську Національну Асамблею, а пізніше на УНА-УНСО.

Помер на 63 році життя 5 лютого 2000 року.

Похований на Байковому цвинтарі, поряд з побратимами з УНА-УНСО.

Вед      У житті є пам'ять, що ніколи не вмирає,

             Із забуття нетлінне повертає…

             Є людський біль, і честь, і слава –

             Їх забувать не маєм права.

Вед      І тут ні сліз, ні відчаю не треба,

            І тут не треба страху й забуття.

            Живе лиш той, хто не живе для себе,

             Хто для других виборює життя.

Вед      Слово для виступу  надається                                              

Вед      Шановні присутні, схилімо голови  перед світлою пам’яттю нашого земляка,  палкого патріота незалежної України Анатолія Лупиноса.

                                                                    («Плине кача» Хвилина мовчання)

Вед      Світ його ловив але не піймав. В земному житті Мученик, Аскет і Вічний Бунтівник не мав нічого, окрім великої ідеї: “Україна понад усе!”

Вед      Разом із політичною і революційною діяльністю Анатолій Лупиніс творив полум’яну поезію. Його твори надихатимуть на боротьбу не одне покоління українських національних революціонерів. Особливо актуальні вони нині, коли „життя триває” і водночас – „точиться війна”.

 Вед      Анатолій Лупиніс  пішов з життя, як жив, – без грошей, квартири, прописки. Навіть без паспорта... Однак небагато знайдеться людей, що залишили в новітній українській історії настільки ж помітний слід, як “дядя Толя”.

Вед       Сьогодні його відбиток віддзеркалено у творчості наших сучасників.     Поезія «Пам’яті Лупиноса» Автор Харченко Марина.

Україні- вічна слава,

Бо вона-понад усе!

Слово правди Лупиноса

Нас від ницості спасе.

Двадцять три тюремних роки

Гартував бунтарський дух,

Щоб робить рішучі кроки

Після катувань і мук.

Не вважав себе він в’язнем,

Вільним був, і без гроша.

Ні для кого  не був блазнем,

«Дядя Толя»- то душа!

І його пророче слово,

Що в поезії зійшло,

Відгук свій не випадково

У нащадках віднайшло!

Теж ми прагнемо свободи

Й миру на своїй землі,

Щоб народ мав нагороду-

Слово правди на чолі!

Вед       Допоки ми живі - житиме пам’ять про нашого земляка.

 Вед      Анатолій Лупиніс  з меморіальної дошки щодня зустрічає і проводжає поглядом підростаюче покоління патріотів, для  яких Україна – понад усе!

                                                               ( Пісня «Боже, Україну збережи»)

Вед       Шановна громадо! Година пам`яті, присвячена вшануванню Анатолія Лупиноса, оголошується  закритою.                                                          Гімн