Година пам'яті "Герої завжди житимуть у наших серцях"
Про матеріал
Коротка презентація про односельчанина, незабутнього героя, молодого юнака, який став на захист нашої незламної України.[Введите текст]
Година пам’яті «Герої завжди житимуть у наших серцях»
Основні завдання та мета заходу:
вшанування пам’яті загиблих воїнів;
виховання патріотизму, поваги до українського війська, усвідомлення власної відповідальності за наше майбутнє;
формування відчуття співпереживання, вдячності родинам полеглих воїнів.
Сильний і відважний, Захисник та Герой, молода кров нашої нескореної України, наша гордість та гідний вчинок!
Не забудемо! Не відступимо! Не продамо!
Пригадаємо вкотре про нашого односельчанина, незабутнього героя, молодого юнака, парамедика Василя Гнатишина.
Він був справжнім. Добрим, чесним, веселим та позитивним. У щасливі шкільні роки – красивий, розумний, вихований, спортивної статури юнак. У нього завжди була обдумана відповідь на кожне запитання, власна точка зору, життєва позиція, а також – патріотизм у душі.
Над усе на світі любив рідну землю, домівку, село, Україну. Ця любов була прищеплена з дитинства від найрідніших людей – батьків, рідних. Майбутня професія – медик була вибрана не випадково, бо завжди прагнув допомагати людям у небезпечних ситуаціях.
Це все про Василя Гнатишина, 3 лютого 1991 року народження, уродженця села Кальне Тернопільського району Тернопільської області.
Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Василь працював закордоном. Не роздумуючи, повернувся додому, щоб захищати рідну землю. Оскільки мав медичну професію, то знав, що на фронті дуже потрібний бойовим побратимам і усвідомлював, що його громадянський обов`язок – рятувати життя, надавати допомогу в зоні бойових дій.
9 вересня 2022 року у важких боях з російськими окупантами, на Херсонщині, від важких осколкових поранень внаслідок артобстрілу загинув молодий і мужній воїн, який врятував не одне життя своїх побратимів.
Траурний кортеж з тілом Героя люди зустріли живим коридором на колінах. Його чекали у Кальному, біля могили воїнам УПА односельці, друзі, знайомі, аби встелити квітами останню дорогу до рідного дому. Провести героя зібралися не лише односельчани, а й представники влади, отці Козівського деканату, жителі інших сіл та міст.
3 лютого 2022 року нашому Герою виповнився би 31 рік. Йому б тільки жити, працювати, створити сім’ю, та все обірвалося в одну мить. Тяжкий біль для батьків, родини, друзів, для тої, кому освідчився напередодні… Наречені мріяли про щасливе майбутнє, про спільне сімейне життя та… не склалося.
У героя залишилися батьки, рідні, друзі і ми, його односельці, які живуть у Кальному та далеко за його межами і ніколи не забудуть про його мужність та відвагу, любов до рідної землі.
Біль за скалічене молоде життя виливаються у поетичні рядки. Ось деякі з них: «Світлій пам'яті Гнатишина Василя Івановича присвячую. Хай ті слова будуть грудочкою землі на свіжій могилі Героя. Дякуємо за подвиг ... дякуємо за життя»
Сумно, страшно і гірко,
Душу випалює щем.
Ти в землю поліг українську
Вбитий ворожим свинцем.
Тільки б жити й кохати,
Внуків батькам дарувать,
Вражений ворогом клятим,
Мусиш в могилі лежать.
В розпачі плаче родина,
Світ весь закляк у журбі,
Ще зовсім юний хлопчина,
Що очі мав голубі.
Любила тебе вся громада,
Гордістю був ти села,
Поліг від рашистького гада,
Щоби Україна жила.
Ти жив з Україною в серці,
Плекав до Вітчизни любов,
Поліг у кривавому герці ,
За волю пролив свою кров.
Від втрати кривавиться рана
У жителів всього села,
А дівчина твоя кохана
Весільний букет привезла.
Замість весільного вальсу
Лунає прощальний салют.
Замість вінчального танцю
Героя на цвинтар несуть…»
Микола Семусь, уродженець села Кальне.
І знову поетичні рядки…
У тому подвиг Василя, що не роздумуючи, вмить
Пішов на фронт до побратимів, де кожного душа болить!
Залікував він їхні рани, себе ж не врятував!
Героєм став він для Кального, щоб з неба нас оберігав!
Вклоняємось Тобі, Герою, спасибі за життя!
Що дихаєм, живем, сміємось…за все це – дяка не одна.
Ми щиро молимось, рідненький, за твій душевний упокій
І слава вічная не згасне в серцях у наших поколінь!
Надія Сташків, вчитель Кальненської філії Козівського ліцею №2 Козівської селищної ради.
Ми, молоде покоління, обіцяємо вам, Герої, пам’ятати тих, хто поклав голову за Україну!