Година пам’яті Відкриття меморіальної дошки загиблому учаснику АТО Приймаку Василю Ярославовичу

Година пам’яті «Відкриття меморіальної дошки Приймаку Василю Ярославовичу»

Годована М. Рано-вранці на світанку босими ногами
Йшла до Бога Україна тихо з молитвами
Одягнувши вишиванку ,розпустила коси 
Щоб просити Бога сили і кращої долі.
Вітер коси розплітає - суне чорна хмара
Впала вона на коліна і Його питала:
- За , що мені така кара?
Чим я завинила? Що знов круки чорні крячуть і ростуть могили?
Дзвони дзвонять вже щоденно ...днями і ночами...
Сини мої полягли...вкрито все хрестами...
- Чи я тобі не молилась? Чи дітей не вчила любить землю і Тебе?
Прошу дай нам сили!
- Скажи мені ,Отче милий, скільки ще терпіти?
- Як синів уберегти? Скільки ще молитись?!
... І почувся з неба глас:
- Встань! Вже скоро ,мила!
Той хто хтів здолать тебе сам ляже в могилу.
Потерпи ще трішки ти - Я загою рани.
Бо Я чув всі молитви - Мир скоро настане!
Воля й доля в твоїм домі , повір скоро буде!
А ворога не пробачать ані Я - ні люди! 
 

Ведуча 1. 24 роки українській державі, але це лише мить, незначна частина нашого минулого. І знову життя поставило перед нами випробування: події останніх місяців примусили кожного українця відчути свою причетність до своєї країни, а також  зрозуміти, що ми - господарі на власній землі.

Ведуча 2. Та не всім це до душі. Сепаратисти зазіхають на територіальну цілісність нашої держави. На Сході точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Але ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.

Ведуча 1. Саме за це зараз в АТО воюють наші герої. На полі битви – захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку-Україну. І сьогодні ми зібралися вшанувати пам'ять випускника нашої школи, загиблого в боях на Сході Приймака Василя Ярославовича.

Ведуча 2: Герої не вмирають і не вмруть,

Героїв пам'ятатимуть віками .

Їм славу віддають

І голову схиляєм перед вами.

Ведуча 1: Як голосно стогне від болю земля,

Біль у душі і печаль на очах.

Сини України віддали життя

Сумує країна, у сльозах рідня

Ведуча 2 : Право відкрити меморіальну дошку надається Качану Володимиру та Мельнику Йосипу

Ведуча 1. Година пам’яті, з нагоди відкриття меморіальної дошки Приймаку Василю Ярославовичу, оголошується відкритою.

Звучить Гімн України.

Ведуча 1. Він обіцяв вернутися, бо не міг не піти.  І святкував би 8 січня 33 день народження. Та доля розсудила інакше.

Ведуча 2. Народився Василь Ярославович Приймак 8 січня 1983 року в с.Білокриниця. З 1989 року навчався в середній школі села Олієва.

Ведуча 1. Після закінчення 9 класів у 1998 році вступив у Зборівський технікум Тернопільського державного технічного університету, який закінчив з відзнакою у 2001 році. Отримав кваліфікацію електромонтера з обслуговування та ремонту електроустаткування.

Ведуча 2. Восени 2001 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у м.Львові в 79-му окремому батальйоні управління Західного оперативного командування. Під час проходження служби був відзначений подякою, двома грамотами.

Ведуча 1. Після закінченя строкової служби, продовжував служити в Збройних силах України. У 2006 році нагороджений медаллю «15 років Збройним силам України»

Ведуча 2. У 2011 році нагороджений відзнакою Міністерства оборони України медаллю ІІІ ступеня «За 10 років сумлінної служби».  У 2013 році вручено нагрудний знак «Автомобільна служба Збройних сил України».

Ведуча 1. В 2012 році  Василь Ярославович переведений у 66 аеромобільну бригаду військово-медичного клінічного центру Західного Регіону.

Ведуча 2. 24 січня 2015 року був направлений в зону АТО з метою виконання службових завдань. Після короткої відпустки 14 травня знову повернувся на Схід, не знаючи, що на нього там чекає ворожа куля,від якої і загине

23 травня…

Ведуча 1. Побратими по службі привезли тіло Василя додому, де його і поховали 27 травня в рідному селі Білокриниця. Приймаку Василю Ярославовичу посмертно видано посвідчення учасника бойових дій.

Коваль С. Запалим свічку пам’яті про тих,
Кого війна забрала в домовину.
Бог забирає кращих, може і святих.
У когось батька, в когось - і дитину.

Большакова О. Запалим свічку й тихо пом’янемо
Героїв тих, що бились за свободу.
А ворога назавжди проклянемо,
За те, що відібрав він цвіт народу.

Годована М. Сьогодні Україна вся в плачу, 
По всіх усюдах б’ють церковні дзвони.
Запалим в кожнім домі ми свічу.
І всі разом підійдем до ікони.

Головінська А. Помолимось за тих, хто ради нас,
Йшов крізь вогонь і знищував гармати.
Когось забрала куля, когось убив фугас,
І не одна ридає зараз мати.
Дрозда В. Запалим на вікні вогонь скорботи
За тих Героїв, що не впали духом. 
І не дали країну побороти.
Нехай же Вам земля всім буде пухом. 
 

Ведуча 1. Просимо вшанувати пам'ять загиблого, запаливши свічки та  поклавши квіти.

Звучить музика «Плине кача», учні ставлять свічки, кладуть квіти.

Ведуча 2: До слова запрошуємо отця Григорія Єдноровича

Панахида

Ведуча 1: Схилімо голови низько перед пам’яттю і подвигом славних синів України - героїв антитерористичної операції, наших земляків: Рави Андрія, Флисти Юрія, Приймака Василя, Стукала  Богдана, Гриценка Володимира, Кулинця Назарія, які загинули на Сході,  вшановуючи пам'ять хвилиною мовчання

Хвилина мовчання.

Ведуча 2.  До слова запрошуємо директора школи Кривоноса Володимира Михайловича

Відео «Солдатські матері»

Ведуча 1. До слова запрошуємо голову Зборівської районної державної адміністрації Яворського Ігоря Богдановича

ПІСНЯ «Клинова балада»

Ведуча 2. До слова запрошуємо голову Зборівської районної ради Тарковського Віктора  Володимировича

Ведуча 1. Весна переходить у літо…

Чи й справді вона була?

Весна не долюблена квітами,

Коли стрілянина, війна…

Ведуча 2. Земля одягнулася маками…

Роса чом сльозою бринить?

Берези всі вітами плакали –

Життя обривала мить…

Ведуча 1. Душа калини зболіла…

Дорогами хрещені сни?

Криниця щаслива зміліла,

Бо трави у смутку лягли…

Ведуча 2. Заплаче «субота зелена»…

Чи стихне пташина в гаю?

Лиш вітер повідає клену

Про тих, хто поліг у бою…

Ведуча 1. До слова запрошуємо класного керівника Зарванську Ларису Михайлівну

Ведуча 2.Кордони не спинять польоту могутнього слова
Хто серцем могутній ні куля ні шабля не вб’є
За нас Батьківщина і рідна нескорена мова
Не треба чужого але й не відпустим своє.
 

Ведуча 1.За рідну домівку поклали життя вірні діти,
герої, що завжди залишаться в наших серцях,
за землю, за матір зробили, що мали зробити,
герої не гинуть, герої живуть у піснях.

ПІСНЯ «Мальви»

Ведуча 1. До слова запрошуємо Тростянецького сільського голову Дереха Михайла Мирославовича

Ведуча 2: Дякуємо за подвиг сина батькам  нашого випускника, котрий був  учасником АТО,  Приймак Ользі Богданівні та Приймаку Ярославу Івановичу.

Дрозда В. Чом в тебе очі сумненькі матусю?
Чом ти ридаєш вночі?
Тобі рідненька з небес посміхнуся,
Й знайду від щастя ключі
Чом в тебе серце поранене мамо?
Болем пекучим, гірким?
А пам'ятаєш, як вдосвіта рано
Щастя прийшло у наш дім?
А пам'ятаєш, як в школу водила,
Мене маленьким колись?
Нині ж забрала мене домовина,
Мамо, ти сином гордись!
Змушений йти був свій край захищати,
Свій боронити народ,
Тільки б ніхто не зазнав того горя,
Те що ти мамо терпиш,
Сива, змарніла, одна серед поля
В напрямку Сходу стоїш
Мамо, я поруч! Мене ти не бачиш!
Тут моя поруч душа
Знову ридаєш матусю, знов плачеш?
На зустріч мені поспіша
Хоч мені сумно матусю без тебе,
До мене іще не спіши,
Яке ж прекрасне синєє небо,
В злагоди й миру часи

Вручення квітів

Ведуча 1. Кому потрібна ця війна?
Невже тим хлопцям молодим,
Які не знавши ще й життя,
Помруть під кулями буття.
 

Ведуча 2. Кому потрібна ця війна?
Невже тим матерям стареньким,
Які відправили до пекла,
Синів, єдиних, ще "маленьких".
 

Ведуча 1. Кому потрібна ця війна?
Невже старим солдатам?
Не віриться мені у то,
Що вони хочуть воювати.
 

Ведуча 2. Кому потрібна ця війна?
Невже так батько хоче,
Щоб його син взяв автомат,
залив все кров’ю, отче?
 

Ведуча 1. Спиніться! І з обох сторін
підносьте білий прапор.
Війна потрібна "на горі",
А ми все ще екватор.

Дика Ю. Вони по-різному проходили свій шлях.
Хтось був вже батьком, хтось чекав дитину.
Лише війна міцний залізний цвях,
Так несподівано забила в домовину.
А скільки було в кожного ідей?
Зробити хату, виростити сина.
Щодня втрачаєм мужніх ми людей.
І у скорботі плаче Україна.
Скільки ще буде цих страшнючих днів?
Коли снаряди перестануть вже літати?
Так важко нам дивитися на вдів,
А ще болючіше – як плаче в хаті мати.
Страшенно важко, що настав той час,
Коли мою країну роздирають.
Та ми, Герої, не забудем, Вас
Тому, що в нас ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!

Ведуча 1: Допоки ми живі - житиме пам’ять про наших героїв. Василь Приймак  з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом учнів, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні.

Відео «Ангели майдану»

Ведуча 2. Ще прийде час - підіймуться тополі!
І заживе країна як ніколи!
І ворог їй в обличчя не погляне -
в синах своїх країна ще повстане!

Пісня «Вставай, Україно!»

Ведуча 1. Година пам’яті оголошується завершеною.

Гімн України