Година спілкування "Батьківщина - рідний край"

Літературно-музична композиція на тему: «Батьківщина – рідний край»

 Мета: поглибити знання учнів про нашу Україну; розвивати творчі задатки школярів, цікавість до рідного краю та села; виховувати патріотів держави, повагу до її символів, бажання стати гордістю своєї Батьківщини

Обладнання: сцена, прикрашена рушниками, вишивками, квітами-символами України; тин із соняхами, віночок, сонечко

Хід заходу

Вчитель:

Сьогодні ми з вами, юні друзі, поговоримо про нашу рідну Батьківщину, про рідний край, про народні звичаї, згадаємо народні символи України. Краю мій рідний, земле моя колискова! Із садками вишневими і солов’ями співучими, вербами кучерявими і джерелами чистими, дорогами тополиними і лелеками білокрилими, з хлібом-сіллю гостинними і людьми працьовитими. Рідний край...Він починається від батьківського порогу, стрункої тополі, твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелиться по садочку. Найсвятішими для нас є слова Україна, Батьківщина

3.  Зфацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться диво-луна.

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що, як тато і мама, одна.

     5.  Україно, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна,

Ти на вік у нас одна.

Ти, як мати, найрідніша,

Ти з дитинства наймиліша,

Ти і в зимку найтепліша –

Наша отча сторона.

(Пісня «Пісня про Україну»)

Вчитель:

Батьківщина - це не тільки Україна, а й рідна домівка і те місце, де ти народився і виріс, де минули найкращі роки твого життя.

     7. Мій край чудовий – Україна

Тут народились ти і я.

Тут над ставками верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

Де степ широкий, наче море,

Де дише пахощами чай,

Де небо зоряне, просторе –

То мій святий чудовий край.

Де житом ниви зеленіють.

Де пісня жалібна луна.

Де хати в вишнику біліють,

То мила, рідна сторона.

 8.  Село моє – краплиночка на карті,
      У світі невідоме, та дарма
      Ну а чого б без нього були варті
      Ми з вами всі і зокрема.

    9.  Неначе квітка на долині
           Моє село, моя земля!
           Я тут живу серед калини,
           Де лине пісня солов’я.

Сценка

Вчитель:

Засперечались одного разу діти, яка стежка найкраща?

1 дитина:

– До магазину, - там є цукерки.

2 дитина:

– Ні, до школи, - там є діти.

3 дитина:

– Ні, до річки, - там можна купатись.

4 дитина:

– Ні, в садок, - там повно яблук та груш.

5 дитина:

– Ні, у поле, - там простір широкий.

Вчитель:

Але тут увійшла мама. Діти запитують її:

(хором)

- Яка стежка найкраща?

Вчитель:

Мама подивилась на дітей, лагідно посміхнулась і відповіла...

Мати:

- Додому, діти! До рідного дому!

(Пісня «Музика рідного дому»)

Вчитель:

Вся історія народу – в мові. Мова – душа народу. За мелодійність, Красу звучання українську мову називають барвистою, співучою.

10.  Ой, яка чудова,
                 Світла і багата
                 Українська мова,
                 Мова мами й тата!
                 Мова мами й тата, діда і бабусі.
                 Знаю її добре, ще краще навчуся.

12.  Як нема без зірок небозводу,  
                 Як блакиті без сонця нема,  
                 Так і мови нема без народу,
                 І народу без мови нема. 

Вчитель:

Вишиванка – це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук.

Скільки цікавого можуть розповісти рушники про звичаї та традиції українського народу. Рушники за своїм практичним та естетичним призначенням використовуємо ми в своєму житті. Які це рушники, як їх називають у народі ви зараз дізнаєтесь. Сьогодні до нас на свято завітали рушнички. Вони розповідатимуть багато цікавого й пізнавального.

( Фонограма «Пісня про рушник»  муз. Т. Майбороди, сл. А. Малишка.)

1рушник - Хліб-сіль.   

Ці рушники багато років люди зустрічають із великою   радістю. На них підносять дорогим гостям хліб-сіль.

          На рушник святковий

          Хліб кладуть із сіллю,

          Щоб легкі дороги славили країну.

          Щоб у нашій праці

          І в гучнім весіллі

          Шанували в світі

          Над усе людину.

2 рушник - Весільний    

А це – рушник весільний. Символізую чистоту й доброчесність нареченого й нареченої. Мене вишивають довго, ніжно з любов’ю. Закріпленням шлюбу була традиція – стати на рушник.

У народі кажуть:

           На рушник стати – навік друга обрати. (Весільна пісня)                               

3 рушник - Обрядовий     

Мій рушник обрядовий. Він теж гарний. Ось погляньте, яке біле поле, які квіти вишиті на ньому. Без цього рушника не обходиться народження дитини, перев’язування сватів на заручинах та на весіллі, свято сівби, збирання врожаю.                                       

   4 рушник – Оберіг

Рушник є не лише прикрасою для життя. Їх вішали над дверима, над вікнами, що би ніяке зло не проникло до хати. Такі рушники називають оберегами.           

   5 рушник - Утирач               

Цей рушник висить у кімнаті на видному місці. Призначається для гостей. Господиня дає гості рушник на плече  чи руку, бере кухлик із водою й люб’язно пропонувала свої послуги. Це -  рушник-утирач.

             Вода в відеречку,

                    Братику вмийся,

                    Рушник на кілочку,

                    Братику втрися.

6 рушник - Покутник     

Мій рушник вішають на стінах, над картинами, над іконами для окраси домівки. А називають його покутник.

7 рушник - Стирок        

Цей рушник призначаєся для посуду, стола, лави. Називають його стирок.   

8 рушник – Подарунковий

На щастя – долю давала мати синові рушник, коли виряджала в далеку дорогу. Слова рушник і мати неподільні.

                        Дивлюся мовчки на рушник,

                        Що мати вишивала.

                        І чую: гуси зняли крик,

                        Зозуля закувала.

(Танок з рушниками «Ой рушник-рушничок»)

Вчитель:

Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива вона в будь-яку пору року.

13. Калина – символ отчого краю, усієї України.

14. Калина – це символ батькової хати.

15. Калина - це той символ, що пам'ять людську береже, нагадуючи про милий край, це символ безсмертя.

16. Коли козак вирушав на чужину, мати напувала його калиновим чаєм та давала в дорогу хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку калини, що потім нагадувала йому домівку, квітучий сад, матір та кохану.

(Пісня «Ой є в лісі калина»)

19.  Мені над оце більш нічого не треба.

Домівка матусі, волошки в житах.

Вишневий світанок, полив’яне небо.

І сиза роса на траві при шляхах

20.  На білому світві є різні країни.

Де ріки, ліси і лани.

Та тільки одна на землі Україна.

А ми її доньки й сини.

Усюди є небо і зорі скрізь сяють.

І квіти усюди ростуть.

Та тільки одну Батьківщину

Ми маємо,

Її Україною звуть.

(Пісня «Україно, краю»)

Вчитель:

До всіх присутніх в залі хотілося б звернутися зі словами:

Любіть прекрасну Україну,
Цінуйте мову солов΄їну,
Шануйте маму завжди, тата!
Працюйте, щоб жилось багато!
Ще посадіть вербу, калину,
Оберігайте Україну!