Година спілкування "Цікавинки парків Буковини"

Година спілкування

«Цікавинки парків Буковини»

Мета: збагатити уявлення в учнів про Буковину, свій рідний край,  як край з мальовничою природою, ознайомити із створенням та діяльністю національних парків Буковини, їхніми перлинами та багатствами; розвивати пізнавальні інтереси учнів, увагу, креативність, логічне мислення; виховувати любов до рідного краю, та бажання стати гідними громадянами нашої Буковини.

Обладнання: мультимедійна презентація «Цікавинки парків Буковини», відео ролики про парки Буковини.

Вікова категорія: учні 6 – 8 класів

Хід заняття

І. Вступна частина

І тому найдорожчою нам

Є і буде у кожну хвилину

Серед інших країв лиш одна

Дорога нам усім –Буковина.

Ми з вами щасливі люди, адже живемо в чудовому куточку нашої України – мальовничій Буковині. Ця давня земля споконвіку славилася плодоносними садами, пишнолистими лісами, родючими чорноземами та волелюбними людьми, що боронили свою землю від ворогів, примножували її багатства щоденною працею. Наша Буковина – неповторна й чарівна, мов юна сором’язлива дівчина у вінку. Історично так склалося, що Буковина знаходиться на території двох сусідніх держав – України і Румунії. Букови́на — розташована між течією Дністра та Карпатським хребтом у долинах течії Пруту та Сірету. Свою назву, яка вперше зустрічається у 1392, Буковина одержала від обширних букових лісів, що покривали значну частину її території. Одним з найпоширеніших дерев у карпатській флорі є бук. У нього могутня, густа і розлога крона, котра майже не пропускає світла. Росте повільно. У сприятливих умовах дерево досягає у віці 350 років, 50 м висоти і 120 см у діаметрі. Бук має надзвичайно велике екологічне значення важко переоцінити його роль у виробленні кисню, очистці повітря, збереженні вологи у грунті.

Землею сизих буків, буковинським краєм, зеленою Буковиною називають цей чарівний куточок України. Закосичена водограєм білопінного Черемошу, бистриною Пруту і тихим плином Дністра, на смерекових вітрах карпатського синьогір’я бринить вона срібною струною. Кожного, хто загостить сюди, Буковина, наче дівчина-красуня у веселкове гаптованій сорочці, зустріне добром і ласкою. І поведе в глибину віків, у правічно слов’янську землю.

На Буковині (Чернівецька область) створені та функціонують 3 національні природні парки «Вижницький», «Черемоський» та «Хотинський». Вони вкривають близько 25 тис. га. На перший погляд, це немалі території, але…Кожен парк – це охоронюваний, не зруйнований людиною життєвий простір природного середовища Карпат, у якому зберігаються унікальні залишки корінних природних лісів, до яких належать праліси та старовікові ліси. До них також відносяться витоки річок, альпійські луки, геологічні формування. Саме тут зосереджене надзвичайно багате біорізноманіття (більшість видів флори і фауни Європи), у тому числі рідкісні види рослин (більше 60 видів) і тварин (більше 100 видів). Ми часто забуваємо, що ці тварини і рослини також мають право на спокійну домівку і розвиток не менше, ніж люди.

Отже парки – це території, на яких здійснюється природоохоронна діяльність, де природні ресурси використовуються дуже обмежено, здійснюється науковий моніторинг, а також проводиться еколого-просвітницька та рекреаційна діяльність. Завдяки збереженій унікальній природі та розвиненій рекреаційно-туристичній інфраструктурі нацпарки області можуть стати осередками сталого соціально-економічного розвитку. Нацпарки є найбільш привабливими центрами для туристів та рекреантів.

ІІ. Віртуальна подорож «Цікавинки парків Буковини»

Сьогодні ми з вами здійснемо віртуальну подорож по парках Буковини і дізнаємося які перлини та багатства має кожен із цих трьох парків і ще багато попереду цікавого.

Національний природний парк «Вижницький».

Якби Господь Бог вирішив перепочити від небесних справ на Землі, то обрав би для цього Буковину. так казали про цей благословенний край ще за Австрії. А що цей куточок насправді райський засвідчують знамениті «буковинські соловейки», які виспівували тут й прославили свою малу Батьківщину та всю Україну на весь світ: Дмитро Гнатюк, Марія Стефюк, Павло Дворський, Софія Ротару, світлої памяті Володимир Івасюк, Назарій Яремчук. Перелік відомих імен – предовгий. Мабуть, буковинське повітря насичене чарами повітря. Своєрідність природних ландшафтів мальовничих Карпат, краса стрімких гірських річок, чудових полонин, чисельні джерела мінеральних вод, унікальний за своїм складом рослинний і тваринний світ, невисокі хвилі гірських пасм Волотів, Баньків, Куриків, Бозна і Смидоватий, які мовби накочуються на горбисту рівнину. Саме тут де численні туристи за давньою традицією вперше знайомилися з горами, 30 серпня 1995 року був створений парк із загальною площею 8 тис. га, з 2007 року територія парку складає 11238 га. Парк розташований у межиріччі славнозвісного і оспіваного Черемошу та скромного і зовні непоказного, але лютого від час повеней Сірету, в адміністративних межах Вижницького району. Ваша життєва стежина пролягла через Буковину? Якщо так тоді обов’язково завітайте до національного парку, що вільно розкинувся на теренах Вижницького району, про що свідчить його однойменна назва. Вже перші кроки по цій, Богом даній Землі, підтверджують вічно життєву істинну, що неповторна краса Карпат, то є велика Господня сила, яка допомагає кожному з нас, іншими очима споглянуте на рукотворне мистецтво Небесного Художника, котрий не просто змалював , але й зумів відтворити матінку – Природу в усій її величі і чистоті. Відвідавши парк, який уособлює низькогірну частину Карпат, ви відчуєте чисте гірське повітря, досить мякий клімат, настояний на живиці смерек та різнотрав’ї квітучих полонин, власним зором споглянете на вічнозелені ялиці та кремезні буки, залюбуєтесь флорою та фауною, на які так багата дана місцина. Тут кожна пора року зваблива і загадкова, до кінця незвідано – таємнича.

Що можна побачити в національному природному парку «Вижницький»

Основним багатством парку є ліси, що займають понад 90 відсотків його території. Найбільші площі заповнені ялицево – буковими лісами. В деревостані модна побачити дуб, клен - явір, березу, вільху та інші породи,  нерідко на просторах парку зустрічаютья ділянки пралісів, зростають букові ліси віком понад 120 років.

Природні джерела мінеральних вод. Цікавинками парку є природні джерела мінеральних вод, традиції використання яких сягають у глибину століть. Головною перлиною парку є відоме з давніх часів джерело «Лужки» з дуже рідкісним сульфатно – алюмінієво – залізистим складом води, яка крім цього мість в собі більше двадцяти активних речовин, що сприяють лікуванню хвороб внутрішніх органів (шлунково – кишкового тракту, анемії). Такого типу джерел мінеральних вод у Європі налічується всього три. Але ці властивості зберігаються на протязі лише декількох годин.

Джерело «Стіжок» розташоване біля підніжжя гори малий Стіжок. За хімічним складом ця вода є гідрокарбонатною кальцієвою, слабо мінералізованою, слабо лужною, холодною, питною. Корисна для зміцнення імунітету.

Джерело «Назарова криниця» розташоване на околиці м Вижниця - Рівня. Хімічний склад наразі не досліджений, але за переказами старожилів вода покращує зір. Саме сюди любив ходити малим Назарій Яремчук попити цілющої води і черпнути енергії неповторної природи.

Джерело Бик за своїм хімічним складом це гідрокарбонатна, магнієво – кальцієва вода. Вода використовується місцевим населенням та туристами і має загальнозміцнюючий ефект.

Джерело «Діяна» є гідрокарбонатною кальцієвою, магнієво – кальцієвою, слабкої мінералізації, яку використовують при деяких хворобах печінки, нирок, обміну речовин.

Є у нашому краї чимало принад: екзотичні скелі, і казкові печери, кам’яні урочища, і водоспади, міква. Вони виграють маленькими діамантами у намисті чудових лісів та неповторних ландшафтів. Крім того, більшість з них розташовані у первозданній, захоплюючій місцевості.

Природні об’єкти:

Гора «Стіжок». Добре знана в регіоні гора Стіжок (висота 784 метра), що є візитною карткою селища Берегомет та перлиною національного природного парку «Вижницький», розташована на правому березі річки Сірет. Має цікаву стогоподібну форму з серією скельних виходів пісковиків біля вершини і популярною тектонічною печерою Довбуша. Серед мальовничого передгір’я Карпат у гущі темних лісів, де в тіні столітніх сосен цвіте казкова папороть, заховане таємниче кам’яне царство. Його цар давно помер, залишивши десятки легенд, жодна з яких не повідає людям правди про те, що було колись у його володіннях і що насправді заховане за цими тяженними чорними брилами гір. Залишились лише статуї невідомих істот, що колись виросли з-під землі, а зараз ховаються у важкому оксамиті холодно-зелених мохів. То Скелі Довбуша. Це було 70 мільйонів років тому. Тоді земля, де ми живемо, була теплим морем. Палюче сонце висушило води, а на дні його з гальки і пісків утворились дивовижної форми кам’яні велетні. Велетенські кам’яні брили –  утворились з розбитих пластів пісковику і, нібито, насунуті один на одного, вражають своєю величчю, висота каміння складає подекуди 40 – 50 метрів, довжиною 20 – 22м. Навіть зараз, якщо погладити долонею їхні кам’яні тіла, на руці залишаються дрібнесенькі піщинки. З горою пов’язана легенда про ватажка селянського повстання О.Довбуша, який нібито заховав тут скарби, награбовані у багатіїв. Величезний камінь досі закриває вхід у печеру із золотом Олекси Довбуша. Відчинити її можна, сказавши заповітне слово. Та ніхто, на жаль, не знає цього слова. Гора «Стіжок» вражає своєрідністю рельєфу, оригінальністю барв лісових насаджень (в залежності від пори року), буйними травами на сіножатях, численними джерелами цілющої води. Тут ви зможете побачити куточки справжньої буковинської природи. Що може бути краще і корисніше, ніж свіже гірське повітря, ароматні запахи хвої, цілющі властивості лісових трав та смак карпатських диких ягід на вершині підкореної гори.

Перевал «Німчич» (585 м) - це одне із найбільш мальовничих місць у Буковинських Карпатах. Де до речі знаходиться туристичний комплекс. Звідси відкривається чудовий краєвид гірської долони, якою тече бурхливий Черемош.  Неподалік перевалу знаходяться найцікавіші пам’ятки природи Буковинських Карпат: дивовижні скельні утворення «Протяте каміння» і «Соколине око», печера Довбуша – відважного ватажка 30 – 40 р. 18 ст.

Дивовижне природне утворення «Протяте каміння» – це група скель, утворених з розбитих пластів пісковика та пронизаних різноманітними отворами і ходами всередині. Вони вражають своїми гігантськими розмірами, монолітністю і неповторністю. Розташовані на гірському хребті у міжріччі річок Виженка і Смугарів. Про утворення цього дива природи та про виникнення його назви розповідає легенда. Відповідно до неї у давні часи горяни не мали зручного шляху, щоб спуститися з гір у долину. Пізніше вони знайшли для цього зручний вихід: нагрівали в казанах воду і виливали її на скелі. У такий спосіб у нестійкому пісковику утворилися «протяті», тобто проткнуті проходи, які й дали назву урочищу.

Особливу увагу звертає на себе Соколине Око – найцікавіша з скальних груп Протятого Каміння. Соколине Око являє собою кам’яну арку, що дійсно нагадує око, розташовану в скелі висотою близько 40 метрів. Верхня плита каменя утворює циганську аркаду, з-під якої на дно каньйону веде крутий схил. Крім того, біля підніжжя скелі з північного боку знаходиться маленька трикамерна печера, до якої можна потрапити через два входи-отвори. Два інші отвори, які є значно вужчими за перші, пробираються скрізь скелю і виходять із її східного боку. На вершині скелі утворено природній резервуар, що має діаметр і глибину приблизно 70 сантиметрів. А на найвищому місці видовбаний рукотворний покажчик сторін світу.

Печера Довбуша — геологічна пам’ятка природи місцевого значення. Статус надано з метою збереження мальовничого скельного комплексу з печерою, розташованого на схилі хребта Берізка, що в масиві Покутсько-Буковинських Карпат. Печера являє собою вертикальну похилену тріщину тектонічного походження в  масивних пісковиках шириною ходу — до 1,5 м, висотою до 3—6 м,  довжина – 22 м. Вона названа на честь знаменитого опришка Олекси Довбуша, де він перебував у 1741-1742 роках, у навколишніх поселеннях: Вижниці, Путилі, Розтоках, Довгопіллі, і за переказами переховувався саме в цій печері. Точніше, вона з’єднується з галицьким берегом р. Черемош підземним ходом, через який опришки рятувались від жандармів.

Водоспади:

 «Змійка» знаходиться на одній з правих приток р. Виженка – басейну річки Черемош, неподалік від джерела залізної води урочища Лужки. Водоспад «Змійка» один з найбільших водоспадів національного парку, висотою 25 -27 м, прямовисний.

«Гірський трон» знаходиться на р. Великий Сухий - басейну річки Сірет, на відстані 200 м від його найбільшого розгалуження. Ступінчаста форма водоспаду нагадує царський трон, що власне й стало передумовою його назви «Гірський трон». Водоспад висотою понад 7,00 м, шириною 5,50 м. Сформований із трьох уступів ступінчасто-каскадного типу. Утворений перетином русла річки ямненськими пісковиками.

 «Кам’яні ворота» знаходиться на р. Виженка – басейну річки Черемош, при дорозі в 50 м нижче за течією від початку першої галявини урочища Лужки . Водоспад утворений в місці перетинання долиною р. Виженка стійкої пачки товсто ритмічних пісковиків. В руслі річка виражені невеликими 1,5-2 метровими порогами. Висота водоспаду сягає до 3,50 м та шириною до 4,80 м.

Міква (купальня). Знаходиться у с.Виженка, біля самого підніжжя перевалу

« Німчич ». У хасидських джерелах вказується, що Ісраель Бен Еліезер (1698-1760 р. р.) - майбутній засновник хасидизму, проповідник, цілитель Ваал Шев Тов (Бешт) на початку XVIII століття провів сім років життя недалеко від Вижниці, ведучи життя відлюдника. Спостерігаючи за природою, молячись, занурюючись в релігійний екстаз, він відкрив для себе постійну присутність Бога в природі. Щоденні ритуальні обмивання навіть у зимову пору року на річці Виженка возз'єднують його з природою, наближаючи до Бога. Тепер це місце називається міквою (лазнею) - природним басейном - і є священним місцем для відвідування послідовників вчення Бешта. За легендою, щоб випробувати чудові властивості води і отримати благословення, потрібно скупатися у водоймі оголеним. Коли трохи пройдеш уперед за течією річки Виженка, можна побачити священне місце – Мікву. Така своєрідна ритуальна лазня-міква просто неба облаштована норовливим характером річечки, яка в цьому місці вимила породу, утворивши маленький басейн, утворюючи природну чашу - єдине місце, де можна не тільки зануритися, але й навіть поплавати. Над водоспадом нависає - підвісний місток. Сьогодні це місце є не лише місцем паломництва іудеїв, влітку в цьому плесі залюбки купаються місцеві дітлахи та відпочивальники, ті хто оздоровлюються в будинку відпочинку матері й дитини «Зелені пагорби».

Історико – культурна спадщина. НПП «Вижницький» розташований у межах своєрідного й привабливого історико - етнографічного краю - Буковини, надзвичайно багатого на історико-культурні пам’ятки, що мають велику художню та історичну цінність. Час багато чого стирає. Але все – таки залишає для нас можливість побувати у визначних місцях, ознайомитися з культурно історичними та архітектурними пам’ятками, щоб дізнатися глибше про те, як жили і боролися горяни за свої права, як люди віддали своє серце, свою працю краю. До храму духовності люди приходять завжди. Це унікальна можливість зцілити душу і побути з Богом наодинці. Серед численних культурно-історичних та архітектурних пам’яток національного парку виділяються ряд церков з дзвіницями, костел, колишня синагога — одна з хасидських святинь в Україні та багато інших історичних будинків.

Церква Івана Сучавського – пам’ятка дерев’яної архітектури національного значення. Побудована у 1792 році та освячена на честь шанованого серед буковинців святого, церква являє собою справжній шедевр буковинської школи дерев’яного зодчества. За легендою, церква побудована на місці, де раніше стояла капличка, збудована на згадку про перемогу селян над ордами хана Батия. Храм Івана Сучавського, одноверхий і тризрубний, є твором гуцульської школи, перехідним типом від «хатнього» до «купольного». Схему церкви «хатнього» типу порушує розширення даху над навою, а сам верх фактично має три заломи: чотиригранний та два восьмигранних, і увінчаний декоративною главкою. Подібні главки мають вівтарна частина та бабинець. Церква оточена широким опасанням. В результаті останньої реставрації вже в роки незалежності вид церкви, нажаль, було зіпсовано: ґонтовий дах було замінено бляхою. Поруч із храмом стоїть невелика прямокутна цегельна дзвіниця, яка має три високі аркові отвори дзвонів.

Миколаївська церква, побудована на початку 20-х років минулого століття у типово гуцульському стилі. Церква тризрубна, триверха з майже однаковими за висотою восьмигранними верхами над всіма трьома частинами, які розташовані на масивних четвериках. Нава має достатньо великі прибудови з обох сторін, які увінчані главками, що створює ілюзію п’ятиверхового галицького храму. Церква майже повністю одягнена в бляху, а мурована дзвіниця дуже схожа на дзвіницю церкви Івана Сучавського.

Каплиця з написом про скасування кріпацтва на Буковині. Але найбільшою цікавинкою є вкрита ґонтовим дахом кам’яна капличка, що знаходиться при дорозі біля Миколаївської церкви. Ймовірно, що вона була побудована у 1848 році на честь відміни кріпосного права в Австрійській імперії Надпис на капличці, виконаний невідомим автором, дуже важко розпізнати сучаснику. Він є закликом скрізь віка поневоленого австрійськими феодалами українського селянства і розповідає про важку долю кріпаків напередодні скасування панщини. Надпис повідомляє нам про те, що у 1820 році пани відняли у селян усі угіддя і все добро, зобов’язавши тричі на тиждень відробляти панщину, а тих, хто не з’являвся, наказували різками так, «що кров йшла». Далі надпис нагадує про епідемії холери і голод, які лютували пізніше.

Еколого – естетична експозиція «Чотири пори року». Тим, хто є небайдужим до природи, хто хоче збагатити свій багаж екологічних знань, кого цікавлять проблеми екології, хто хоче культурно відпочити, еколого – просвітницький центр пропонує унікальний і неповторний маршрут по еколого – естетичній експозиції «Чотири пори року. ЕПЦ є структурним підрозділом парку і забезпечує виконання поставлених завдань у контексті екологічної освіти і виховання усіх вікових категорій, передусім шкільної молоді, адже діти не повинні робити помилок, що роблять їхні батьки. І якщо вчасно не навернути підростаюче покоління на правильний шлях, то ланцюг екологічних негараздів простягнеться невідомо наскільки майбутніх поколінь. Тематичною основою у створені ЕПЦ стала стежина, яка репрезентує всі природні комплекси зони Буковинських Карпат. Виставка відображає реальний світ природи, динамічну зміну природних комплексів та явищ, порівняти незайману природу, і ту що зазнала впливу, послухати легенду про саламандру плямисту та побувати в печері де вона мешкає, а головне підготуватися до справжнього спілкування з оточуючим світом. Ви усвідомите, що сучасне ставлення людини до навколишнього природного середовища може призвести до непоправних наслідків для нас та нашого майбутнього покоління.

Музей природи в с. Зеленів.У мальовничому куточку Буковини, де пролягає шлях в Карпати, а бурхливий Черемош впадає у швидкоплинний Прут, є старовинне село Зеленів. З якого боку ви не під’їхали до Зеленева, увагу приверне гарний кам’яний будинок у центрі села. У 1986 році тут відкрито сільський музей природи рідного краю. Музей має дев’ять відділів, які чудово та по-науковому оформлені. В чотирьох залах розміщені експонати - опудала тварин, риб, птахів, фотографії, малюнки та пізнавальні стенди з цікавою інформацією про те, якою на диво щедрою, мальовничою й неповторною у своїй красі є навколишня природа.

Тут буде цікаво як дітям, так і дорослим. І хто хоч раз відвідає еколого – просвітницький центр та затишний будиночок музею природи, то обов’язково повернеться сюди ще раз. Повернеться спогадом, думкою про те, що треба зберегти природу рідного краю та розумно використовувати її щедрі багатства.

Територія парку знаходиться в Буковинській Гуцульщині – унікального етнографічного регіону з багатою історією, віковими культурними традиціями. Тут збереглися цінні пам’ятки деревяної архітектури та різноманітні види декоративно – ужиткового мистецтва, зокрема різьбярство, ткацтво, вишивка, художня обробка металу. Краса незайманої природи, помножина на колорит та етнографічну унікальність краю з кожним роком приваблює сюди більшу кількість туристів. Парк перед кожним з Вас радо відчинить браму, за якою – Храм природи величних Карпат. Та повернемося до пісенної скарбниці. Чому ж артистичні голоси знаменитих українських «солов’їв» вперше високо злітають у піднебесся саме тут, у Буковинському краї? Цей задум Творця –таємниця…

Національний природний парк «Черемоський».

Мальовничі Карпати, що вкриті густими лісами, смагардові полонини, гірські ріки, з кришталево – чистою водою, в яких водяться рідкісні види риб, захоплююча краса карпатських ландшафтів, чисельні флора і фауна – всі ці природні скарби потребували збереження, відтворення та ефективного використання. Карпати є чи не найцікавішим регіоном України, де виразно та досить повно збереглися прадавні самобутні ремесла, промисли, традиції, звичаї етносу гуцулів. Ця територія відзначається великою історико – культурною цінністю, своєрідністю природи, багатством і різноманіттям рекреаційних ресурсів. 11 грудня 2009 року був створений національний природний парк «Черемоський», який розташований у мальовничій лісистій частині Путильського району Чернівецької області. Загальна площа парку складає 7117,5 га. До території парку ввійшли об’єкти, які ваблять до себе своєю неповторністю, своєрідністю мальовничих ландшафтів, таємничістю незвіданих місць.

Що можна побачити в національному природному парку «Черемоський»»

Ландшафтний заказник загально державного значення «Чорий Діл» з виходами кристалічних порід, який знаходиться на крайньому північному сході Мармароського масиву – стародавнього ядра Карпатської гірської системи.

Карстово – спелеологічний заказник «Молочно – братський карстовий масив» - ціннє геологічне утворення тріщинно-карстовими порожнинами та найглибшою вертикальною шахтою Буковини.

Комплексна памятка природи місцевого значення «Білий потік» - схил з виходом на поверхню карстових джерел і формування вапнякових травертинів.

Населений пункт Перкалаб, тут зливаються дві річки Сарата і Перкалаб і утворюють Білий Черемош. Сам від річки і походить назва парку.

На горі Яровиця встановлений монумент у вигляді хреста, на честь Буковинсткого віча у 1998 році, а також меморіальна плитка.

На горі Томнатик залишилися будівлі казарм, будинок офіцерських сімей та білі куполи, які зроблені із спеціального азбестового матеріалу, який захищав колись діючі радари.

При спуску згори Томнатик відкривається вид на найпівденніше поселення Чернівецької області – с. Сарату. Із румунської мови слово «sarata» означає солона. В його околицях відоме джерело соленої води, стара будівля греблі, яку використовували з метою транспортування лісу вниз по течії річки.

В кожного відвідувача в пам’яті залишаються хороші емоції, найприємніші спогади про всю красу Карпатських гір, адже НПП «Черемоський» є місцем де воєдино зливаються природа і людина.

Національний природний парк «Хотинський» по праву можна назвати перлиною Чернівецької області. Національний парк створено 22 січня 2010 року із площею 9432 га, для збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів у басейні річки Дністер, на території Хотинського, Сокирянського та Кельменецького районів. Адміністративний центр парку розташований в містечку Хотин.

Практично вся територія, що увійшла до складу національного парку – це крутий берег Дністра з каньйоном та урвищами, подекуди вкритий лісами. Місцевість багата на велику кількість малих печер, незвичайні карстові утворення. Тут є ліси і височини, мальовничі гірські ділянки і найвищий водоспад Буковини. Завдяки теплому та зволоженому водами Дністра мікроклімату, тут досить різноманітна флора та фауна. На території парку зростає також безліч рослин, 42 види з них занесені до Червоної книги. Також можна побачити різноманітних тварин і птахів. Безліч рідкісних видів молюсків, комах, ракоподібних і павукоподібних населяють територію національного парку. Для збереження природних багатств парк розділений на туристичну, заповідну і виробничу зони, де відбувається заготівля деревної сировини і різноманітних лікарських трав. На сьогоднішній день парк має все необхідне для проведення екскурсій.

Що можна побачити в національному природному парку «Хотинський»

Національний природний парк «Хотинський» – незвичайне місце з казковими краєвидами. Природа краю гармонійно поєднала круті гори та річку, ліс зі степом, а люди залишили тут унікальну історико-культурну спадщину.

З найпопулярніших туристичних об’єктів на території національного парку є Хотинська фортеця, що входить до списку 7 архітектурних чудес України. Вона знайома багатьом по сценам з «Трьох мушкетерів» та інших радянських фільмів. Тут щорічно проводиться низка культурних та історичних заходів, знімається кіно, тощо.

Хотин порадує відпочиваючих поєднанням тиші старовинного міста і сучасних будівель.

В околицях с. Гринячка розташований один із найвищих (30 м) водоспадів Буковини, що бере початок з потужного карстового джерела.

Дністровський каньйон з його неперевершеними за мальовничістю краєвидами є сам по собі чудом природи.

Любителі екстремального спорту і пішого туризму зможуть насолодитися мальовничими печерами.

У с. Галиця Сокирянського району знаходиться Свято-Миколаївський печерний монастир.

Біля сіл Нагоряни-Грушівці Кельменецького району знаходяться екзотичні скелі Товтрового пасма.

ІІІ. Підсумок заняття

Національні парки області – це потужна природна основа економічного зростання регіону для теперішніх і майбутніх поколінь. Розуміння цього дає ключ для розвитку малого і середнього бізнесу в контексті збалансованого розвитку, а також поступової переорієнтації регіону з деревообробки на екотуризм, заготівлю і переробку продукції, відродження народних промислів і традицій. Усвідомлюючи перспективи майбутнього, ми розуміємо що національні парки є потужним інструментом для збереження природи та процвітання регіону.

Любов до Батьківщини, до рідного краю – це найсвітліші і найвищі почуття. Коли така любов є в серці, тоді людина добра, щира, відважна. Ви, діти, маєте у своєму серці це високе почуття любові, а тому зможете зробити все для того, щоб наш край ставав квітучим, сильним і багатим. А для цього потрібно здобувати знання, багато знати, вміти, бо ж вам будувати майбутнє нашого краю. То ж старайтесь вчитися так, щоб вами пишалася Буковина.