Година спілкування до 78 річниці вигнання нацистських окупантів з України «Харків у роки Другої Світової війни»

Харків у роки Другої Світової війни 1939-1945 ПАМ’ЯТАЄМО ПЕРЕМАГАЄМО

Харківщина та місто Харків мали велике політичне, економічне і воєнно-стратегічне значення та посідали у воєнних планах Гітлера значне місце. Він називав його „замком, який запирає український простір”. Харків, як важливий залізничний вузол, був тісно пов’язаний з багатьма економічними районами. До оборони почали готуватися всі: хто міг тримати лопату в руках – рили протитанкові рови, траншеї, встановлювали загородження. Але незважаючи на це та на напруження всіх сил народу, війська Червоної армії почали відступати. П’ять діб стримували наші війська ворога. Але фашисти, маючи перевагу в живій силі та озброєнні, 24 жовтня 1941 року вдерлися в місто Харків.1941 рік: окупація та евакуація

1941 рік: захоплення Харкова. Жах охопив місто. Окупанти вбивали без суду та слідства, грабували, ґвалтували. Було встановлено комендантську годину. На вулицях були розклеєні такі оголошення: ”Заборонений час для мешканців Харкова встановлюється від 16 години до 6 години ранку. Хто в цей час перебуватиме на вулицях або площах без спеціального посвідчення, буде страчений.

У центрі міста, під балконами будинків, можна було побачити тіла повішених. Вулицями рухалася величезна чорна машина, яку місцеві жителі називали „душогубкою”. Під час облав до неї заштовхували жінок, дітей, старих – усіх, хто попадав під руку, і вивозили в невідомому напрямку.

Крім страшних знущань люди вмирали від голоду та хвороб. Тільки в 1942р. у Харкові померло 22 708 мешканців ( з них – 13 749 від голоду). Загалом загинуло близько 200 тис. чоловік. На каторжні роботи в Німеччину вивезено близько 300 тис. юнаків і дівчат. Багато людей загинуло у концтаборах, яких у харківській області налічувалося 22 – більше, ніж у будь-якій області України. У таборах було встановлено нестерпний режим – катування голодом, пораненим не надавали ніякої медичної допомоги.

Дуже трагічною стала доля єврейського населення Харківщини. Для них було створено окреме місце проживання від всього міста. Туди було переселено 16 тис. чоловік. Більшість із них була страчена в Дробицькому Яру. На місці колишнього гетто в 1992 році було встановлено Стіну Суму. Політика знищення єврейського населення дістала в науці назву Голокосту, що у перекладі з англійської означає катастрофа. Не дивлячись на смертельну загрозу для свого життя, знаходились люди, які переховували євреїв. Це були люди великої мужності і моралі, які чужий біль сприймали, як свій. Людей, які в роки голокосту спасали євреїв називають „Праведники народів Світу”. Всього 66 жителям Харківщини було присвоєно це звання.

В Харкові працював газваген або газенваген - мобільна газова камера на базі вантажного автомобіля. Вантажівка мала герметичне приміщення для жертв в середину якого подавалися вихлопні гази від роботи двигуна. Отруйною речовиною виступав монооксид вуглецю. Жертви гинули від задухи.

Найстрашнішим наслідком економічної політики окупантів був масовий голод. Вивезення населення на роботи до Німеччини.

Харків перебував під окупацією з 24 жовтня 1941 року по 23 серпня 1943 року з місячною перервою у лютому-березні 1943 року.

Під час воєнних дій і внаслідок окупації Харківщина зазнала великих збитків. Місто і села були перетворені на руїни. Гітлерівці пограбували і зруйнували 500 підприємств союзної, республіканської і місцевої промисловості, електростанції, залізничний транспорт. Було вивезено в Німеччину 230 тис. тонн зерна, стоні тисяч голів продуктивної худоби, електротехнічне устаткування, верстати, трактори.

23 серпня 1943 року м. Харків було звільнено від загарбників.

У грудні 1943 року в Харкові в приміщенні старого оперного театру відбувся перший в історії судовий процес над військовими злочинцями, він на весь світ волав про невідворотність відплати за криваві злочини.

Пам'ять про Другу Світову у Харкові