Година спілкування "Голодомор. Память народу неубієнна."

Слайд 1.

Година спілкування на тему:  “Голодомор.  Пам’ять народу неубієнна”.

                                                  Слайд 2

Мета: Ознайомити учнів з історією виникнення голодомору 1932-1933рр. та його наслідками, спогадами очевидців, спробувати розкрити один з найбільших злочинів сталінського режиму; виховувати шанобливе ставлення до хліба та почуття  вшанування пам’яті жертв голодомору.

Обладнання: мультимедійна дошка, слайди,  викладка літератури “Голодомор 1932-1933 рр.”, вишитий рушник, свічка пам’яті, хлібина, кетяг калин, колоски

 

В жахливім сні нехай вам не присниться,

 Що не від куль  в бою, не від хвороб…

Від голоду - на матінці-землиці,

Вмирав, його величність хлібороб.

                                     І. Єжевський (ветеран праці з села Ряшки)

Слово вчителя. Голодомор -  не  історична минувшина, він живе у пам’яті очевидців.

Найтяжчим хрестом для українського народу, який надовго прибив його дух, був Голодомор 1032-1933рр. Він залишив по собі кількість жертв, яка рівна першій світовій війні. Це жорстокий злочин проти українського народу і саме тому, що він штучно створений владою і травмував націю, залишивши на її тілі глибокі соціальні, психологічні, демографічні шрами.

Ця тема  в Україні  висвітлювалась у великій кількості публікацій та книг, а проблема  є достатньо досліджена. Результатом цього  є  те,  що бібліографи Одеської наукової бібліотеки ім. М. Горького  роками збирали все надруковане у світі з цієї проблеми і видали довідник “Голодомор в Україні, 1932-1933 роки”, який фіксує 6.338 публікацій і визнаний кращим бібліографічним виданням 2001року. Перед вами є й інші видання, які висвітлюють ці події. (Звертаємось до викладки літератури)

Сьогодні приходить прозріння, відроджується пам’ять,оживають жахливі , трагічні сторінки нашої історії початку тридцятих років минулого століття. Але якою довгою стала ця дорога до встановлення істини. Дорога довжиною  в понад  сім десятків років.

Слайд 3-5

На вшанування пам’яті жертв Голодомору в районі встановлено 30 пам’ятних знаків хрестів, що символізують розп’яту,  замучену  Україну. Біля них у поминальні дні, в День пам’яті жертв  голодоморів збираються земляки, проводять жалобні заходи. Не для того, щоб  роз’ятрити старі рани. А для того, щоб попросити вибачення за довгі роки мовчання і забуття.

Сьогодні ми пам’ятаємо і вшановуємо жертв Голодомору, шукаємо істину, засуджуємо політику тоталітаризму, політику геноциду, беремо уроки життя у минулого і просимо прощення у тих, чиї могили зрівняли десятиліття.

 

Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним!

Слайд 6,7

Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де смертним шрифтом вкарбовано слова про голод і  сатанинські обіцянки “вождів”

Багаті? - Старцюватимете!

Співучі? - Затужите!

Горді? - Впадете на коліна!

Густолюдні? - Прополемо!

 

В цьому році наша держава і весь український народ відзначають трагічну дату 78-річчя голодомору.

Читець ( зі свічкою в руках) Вірш «Стіни плачу» Адлер Королів

Не звільняється пам'ять,

відлунює знову роками.

Я зітхну... Запалю обгорілу свічку.

Помічаю не замки-твердині, не храми -

Скам'янілий чорнозем  -  потріскані стіни плачу.

Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далини, аж немов з кам'яної гори

Надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна, XX століття.”

 І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три».

      Слайд 8

1ведучий:

В 1933 році був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу.

Слайд 9

2 ведучий

Жахливо навіть через стільки років ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на благословенній землі квітучого українського краю. Досі не віриться, що тут раптово зник хліб, люди залишилися без зернини. І це в урожайний 1932 рік. Пухли старі й малі, вмирали родинами і селами. Смерть чигала на шляхах, на городах , у хатах.

1 ведучий-читець

Вірш «Мати»

Мої синочки , доньки малолітні!

Ви сині, мов німого неба синь!

І як же так, у сонцещедрім квітні ви вмерли,

Згинь же, смерте, згинь,

О діти, діти, ангели невинні!

Чом ви так тяжко й страшно мовчите?

Ви вже ніколи рідній Україні своїх сердець

1 душ не віддасте...

Ви, не розцвівши, згинули дочасно,

Поклав у землю вас голодомор,

Волаю я, їх матінка, до Спаса:

«Звільни нас від грабіжників потвор.

О, Боже правий!

Ти мій вчуєш голос, спаси нас від проклятої чуми.

Я ж бачу, як важкий достиглий колос,

Схилився над голодними дітьми».

2ведучий:

У 1933 році був не голод, а зумисне підготовлений голодомор. Ще в жовтні 1932 року партійно-державна верхівка прийняла холоднокровне рішення вийти з кризи шляхом конфіскації запасів зерна у хліборобній галузі. За кілька місяців надзвичайні комісії під керівництвом Кагановича, Молотова, Постишева, викачали у селян внутрішні фонди - продовольчий, фуражний, насіннєвий. Представники місцевої влади організували в селах спеціальні бригади, які вимагали від кожного негайно відвезти на станцію мішок зерна, а в разі непослуху позбавляли волі на 10 років. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян.

Люди ховали зерно у різних сховищах, але його знаходили і карали тих, хто не віддавав добровільно. Навіть за знайдених пів-кілограму жита забирали до Сибіру.

1 ведучий    Вірш «Обдирали селян» П.Головатюк

Обдирали селян, наче липку

Мав коня - то вже був з куркулів.

Супротивних - в Сибір, там, крізь шибку

Скільки глянеш - дроти таборів.

В таборах той, що землю леліяв,

У буремні відстояв грудьми.

«Вождь великий» всю тундру засіяв

З України моєї кістьми.

2 ведучий

Покарання були суворі… Наприклад,  10 років за “крадену” картоплю… Одну жінку відправили на 10 років до концтабору лише за те, що вона зрізала 100 колосків недостиглої пшениці зі своєї ділянки, після того, як її чоловік помер від голоду.

1  ведучий:

Слайд 10-14

Наприкінці зими 1933 року голод в Україні набув нечуваних розмірів. Намагаючись урятуватися, тисячі селян ішли в міста, де навесні скасували хлібні карточки і можна було купити хліб.

Але сільським жителям його не продавали. Дороги , що вели до міста були блоковані. Усе ж тисячі селян пробиралися туди, та, не знаходячи порятунку, поверталися назад, або помирали від голоду.

Слайд 15-2

       2 ведучий; Страшний це був час. Страшнішого мабуть не пам'ятає історія. На нашій благословенній землі, на найродючіших у світі чорноземах помирали люди, поодинці й сім’ями, вимирали цілі роди й села. Помирали в пропахлих хлібом оселях, на хлібних нивах, на польових дорогах. Гинули у першу чергу кращі з кращих, ті хто за пайку хліба не стежив і не доносив на сусіда, хто не пішов, позичивши очі у сірка, виривати шматок з голодних дитячих ротів, хто не нишпорив по чужих городах і повітках, шукаючи захованого хліба. Мерці були кругом. Уже й не плакали за покійником, мабуть вперше українська земля без ліку, без жалоби і молитви приймала синів своїх.

1 ведучий. Скільки їх розпрощалося з білим світом? Хто знає? Вони мов розчинилися у просторі - були і нема! А це ж батьки й матері, брати і сестри наші! Свого найтрагічнішого апогею голодомор в Україні досяг взимку та весною 1933 року. Люди їли дохлу худобу, собак і пацюків, часто божеволіли з голоду, траплялись випадки, коли батьки вбивали і їли своїх дітей.

Читець Вірш «У той рік заніміли зозулі» Д.Головко

У той рік заніміли зозулі,

Накувавши знедолений вік,

Наші ноги розпухлі узули

В кирзаки-різаки у той рік.

У той рік мати рідну дитину

Клала в яму, копнувши під бік,

Без труни, загорнувши в ряднину...

А на ранок помер чоловік.

У той рік і гілля, і коріння-

Все трощив буревій навкруги...

І стоїть ще й тепер Україна,

Як скорбота німа край могил.

2 ведучий: Промайнуло 78 літ. Чи пам'ятаємо ми тих, хто безвинно загинув мученицькою голодною смертю.

Відкрийтесь, небеса!

Зійдіть на землю

Всі українські села, присілки та хутори,

Повстаньте всі, кому сказали вмри!

Засяйте над  планетою, невинні душі!

Зійдіть на води й суші,

Збудуйте пам'яті невгасний собор!

Слайд

1 ведучий: Світ мав би розколотись надвоє, сонце мало б перестать світить, земля - перевернутись - від того, що це було на Землі. Але світ не розколовся. Земля обертається як їй належить, і ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. То ж пом'янімо хоч сьогодні, із спізненням у кілька довгих десятиліть, тих великомучеників нашої тяжкої історії -мільйони українських селян, жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору.

Слайд

2 ведучий: Висновки Міжнародної комісії по розслідуванню голодомору в Україні у 1932-1933рр.

І. Причини голодомору:

а)  вивезення зерна з України, внаслідок пограбування селян бригадами активістів із числа членів ВКП(б), комсомольців, комнезамів;

б) колективізація,

в) розкуркулювання,

г) денаціоналізація,

д) геноцид.

1 ведучий

П.Наслідки голодомору:

а) внаслідок повного виснаження організму від голоду вмерло 12 млн.;

б)  вивезено з України до Сибіру, на Урал, райони Крайньої Півночі 3 млн. осіб.

2 ведучий

III. Комісія вважає:

а)  Сталін та ВКП(б) намагались через голод  нанести смертельний удар по Україні, по українській нації;

б)   злочини , здійснені під час голодомору в Україні, безперечно були злочином проти людства.

1 ведучий:

На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна замести сліди злочину. Можна раз, і вдруге, і втретє переписувати історію на догоду диктаторові, та з пам'яттю народу нічого не вдієш.

Після заборон, утисків, принижень людської гідності вона оживає, відроджується - що б там не було. З правдою нічого не вдієш.

      2  ведучий:

Не сьогодні це сказано: час народжувати і час помирати, час руйнувати і час будувати, час розкидати каміння і час збирати його, час мовчати і час говорити. Час - говорити ! Хай ці гіркі слова правди, народжені після десятиліть безмовності, ляжуть першим каменем у підмурівок всенародного пам'ятника трагічній історії українського народу.

Читець:

Хай палає свіча... Хай палає.

Поєднає нас  вона в цей час .

Хай сьогодні спогади лунають.

Пам'ять чиста, світла і велична,

Пісня й слово хай єднає нас.

Гори священна пам'яті лампадо,

В урочій тиші під склепінням бань,

Щоб не підкралось забуття, як зрада,

З підступних замулених ковбань.

Слайд 28-31

Виступи учнів зі спогадами наших земляків

 

Ми ніколи не повинні забувати про ці страшні сторінки нашої історії. 2008 рік Указом Президента нашої країни оголошений Роком пам'яті жертв Голодомору, а кожна остання субота листопада в нашій країні відзначається як День пам'яті жертвам Голодомору.

Слайд 32

 

Авторський вірш “Жнива скорботи”

Жнива скорботи більше вже семи десятків літ

Зринають в па’мяті останньої суботи листопада.

На підвіконнях свічка пам’яті горить,

Сльозами віск, як тінь голодних пада.

Хто ж відповість за злочин тридцять третього?

Хто перед мертвими спокутує гріхи?

Зажур-гора нагадує про кожного померлого

І хрест на ній в мовчанні височить.

Земля притулок всім дала  небіжчикам

Без підписів горбочки та імен.

Голодних, босих, пухлих і знесилених

В скорботі ми сьогодні пом’янем…

 

           То ж, давайте, хвилиною мовчання вшануємо дітей та дорослих, які померли голодною смертю.

Нехай же світло цієї свічки буде нашою даниною тим, хто навічно пішов від нас  у 1933 році. А ми пом’янемо їх, вкусивши цей хлібець.( Усім присутнім роздається випічка )

Звучить авторський вірш

 

                         Цінуйте хліб!

                         Цінуйте, любі друзі!

                         Бо в ньому сила, велич і краса.

                         Цінуйте хліб від прадіда та діда,

                         До крихти, колосочка, до зерна.

                         Цінуйте хліб, бо завдяки святому

                         Все набирає сили, ожива.

                         До поки хліб є на столі у кожнім домі,

                         До поти Україна є як нація жива…

 

І закінчити нашу зустріч хотілося б такими словами:

Навіть на останнім рубежі

Промінь віри в нас ще не погас.

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас!

В наших грудях кулі і ножі,

Нас розп’ято й знищено не раз,

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас!