Година спілкування "Хай скрізь панує доброта!"

Семеняка Тетяна Яківна

вчитель початкових класів

Шевченківський навчально-виховний комплекс

«дошкільний навчальний заклад –загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів» Звенигородської районної ради   Черкаської області

Даруй усмішку людям,

Остерігайся зради,

Будь стриманим, люб`язним,

Радій усякій перемозі,отримуй ласку в Бозі.

Отак  живи  щодня і запанує в світі Доброта.

Хай скрізь панує доброта!

Мета: Узагальнення знань про правила поведінки вдома, в школі, в громадських місцях, виховувати шанобливе ставлення до старших, батьків, виявляти піклування про молодших, слабших.

1.Коло друзів.

(Діти разом із учителем стають у коло посередині класу. Учитель промовляє рядочки вірша і показує відповідні рухи, діти повторюють.)

Усміхнемось сонечку!

(підняли руки вгору, усміхнулись.)

Здрастуй, дороге!

(помахали руками.)

Усміхнемось квіточці!

(присіли, уявили квіточку на підлозі, посміхнулись їй.)

Хай вона росте!

(показали руками, як росте квіточка.)

Усміхнемось дощику!

(підняли руки вгору, посміхнулись.)

Лийся, мов з відра!

(руки вгору-вниз, вгору-вниз.)

Друзям усміхнемося!

(посміхнулись сусідові справа, зліва.)Зичим всім добра!

(простягли руки в сторони, узялись за руки, підняли всі разом руки вгору.)

2.Вправа «Сонечко доброти».

- Що ж таке доброта? Давайте всі разом створимо Сонечко доброти, яке

буде в нашому класі світити всім і нагадувати про потребу робити добро. Тому  нам потрібно вирізати із кольорового паперу свої долоньки і приклеїти навколо цього кумедного колобка.

- Яке красиве сонечко доброти! Воно освітлюватиме наш клас теплом ваших долоньок і зігріватиме у негоду.

3.Гра «Чарівний мікрофон» (в групах).

Кожна група отримує «чарівний мікрофон». Кожен по черзі бере його і говорить комусь зі своєї групи приємні , добрі слова.

4.Зустріч із пані Шапокляк.

-О, що це за малюки ? А чому ви тут зібралися? Якщо ви хочете бути ввічливими і добрими , я дам вам декілька порад.

«Шкідливі поради»

-якщо товариш запросив тебе на день народження, залиш подарунок вдома. Він і тобі самому знадобиться. Ні з ким у гостях не розмовляй, тільки вибирай, що смачніше та їж;

-дівчаткам треба завжди ставити підніжки, показувати язика, лупцювати;

-якщо твій товариш упав, покажи на нього пальцем, смійся голосно, щоб він бачив, що ти не засмучуєшся.

Вчитель.- Це поради справді хуліганські, нам з тобою не по дорозі. Діти, нам треба  довести, що ми їй не друзі, та навчити справжніх правил поведінки. Давайте разом складемо ввічливі правила.

Правила:

-Не поспішай першим сісти за стіл.

-Не розмовляй під час їжі.

-Не перебивай того, хто говорить.

-Не показуй пальцями на інших.

-Не забудь зняти шапку, коли заходиш у приміщення.

-Поступайся місцем людям похилого віку.

-Не забудь вибачитися, якщо когось штовхнув

Шапокляк. Добре, я зрозуміла, що ви хороші діти, я не буду вас більше затримувати. Мені соромно. Я піду до чебурашки.

5.Робота над оповіданням. 

«Добре слово» (В. Сухомлинський)

  В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п’ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров’яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: “Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота”.
  Оля їла мед у стільниках і солодке коров’яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не допомагало – дівчинка вже ледве вставала з ліжка.
  Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав:
  – Чогось їй не вистачає. А чого – і сам не можу зрозуміти.
  Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі – столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.
  Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:
  – Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров’ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці – щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.
  Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.
  – Ось чого не вистачало Олі,– сказав дід Опанас.– Доброго слова.

-Що трапилося з дівчинкою?

- Як її лікували?

- Чи одужувала Оля?

- Хто вилікував дівчинку ? Які ліки принесла бабуся?

- Чого навчає нас це оповідання?

6. Гра «Так і не так».

Зараз я буду називати добрі і погані справи. Коли ви почуєте добру

справу – плескайте в долоні, погану – тупочіть ногами.

1.Допомагати мамі мити посуд.

2.Робити комусь зле, якщо ніхто не бачить.

3.Не вмиватися.

4.Берегти рідну природу та охороняти її.

5.Шанувати працю інших людей.

6.Галасувати, коли хтось відпочиває.

7.Обманювати, хвалитись.

8.Насміхатисьіз чужого горя.

9.Добре вчитись, багато читати.

10.Не слухати батьків.

11.Бути вихованим, стриманим.

12.Допомагати друзям у біді.

13.Ділитися тим, що в тебе є.

14.Ображати інших.

15.Захищати слабкого.

16.Спати на уроках.

17.Красти чужі речі.

18.Любити своїх батьків

7. Рефлексія навчально-пізнавальної діяльності.

Перегляд мультфільму «Крихітка Єнот»

-Про що ви дізнались сьогодні на уроці?

-Що вам запам’яталось?

-Що було цікавого?