Година спілкування "Козацька медицина"

Година здоров’я

Тема: „Козацька медицина ”.

Мета: ознайомити учнів з лікарськими рослинами свого краю, їх цілющими

            властивостями, правилами збирання цих рослин і застосування;

            виховувати любов до природи, дбайливе ставлення до всього живого;

           сприяти розвиткові вмінь і навичок у застосуванні активних форм

            роботи при залученні учнів до екологічної роботи, спрямованої на  

            екологічне  виховання.

Обладнання: стенд „Найважливіші лікарські рослини Запорізької області”,

                      картина І.Рєпіна „Запорожці пишуть листа турецькому султану”,

                       гербарій, листівки і малюнки лікарських рослин. Кабінет

                       біології оформлен під лісову галявину. Учні по групам сідають

                       на „галявині”. Ведучий підходить до географічної карти

                      України і карти Запорізької області, розповідає про багатство і

                       красу рідного краю. Всі учасники вдягнені в костюми

                       відповідних лікарських рослин.

Хід уроку:

Вчитель. Сам термін „козацька медицина” – новий і викликає цілу низку запитань. Найпростіше – чи була вона взагалі? Давайте підрахуємо: населення Козаччини сягало 150-200 тисяч чоловік. А інколи і більше. Поблизу, під їхнiм захистом, по селах-хуторах жили козацькi жiнки та дiти. Це - ще близько 600-800 тисяч людей. Чи були вони всi здоровi? А коли нi, то хто ж їх, хворих, лiкував? Вiдповiдь однозначна. Українська народна медицина це: а) лiкування для всiх; б) органiчно спорiднена з медициною болгар, сербiв, полякiв та iнших словя’ян; в) цiлительство переважно рослинне i тривале.

       Медицина козацька: перше - лiкування професiйне i, так би мовити. термiнове; друге - щiльно пов’язане з подiбним у iншїх воякiв: татар, туркiв, росiйських стрiльцiв та iн. Її рецепти i саме мистецтво, досвiд передавалися, мов думи бандуристівi з уст в уста, iз поколiння в поколiння

       Коло часу замкнулось. І для нас вона зараз актуальна i конче потрiбна. Пiсля трагедi на ЧАЕС, серед гинучих трав, дерев перекручених, тварин заслаблих, стрiмко дряхлiючих людей медицина козацька, так само, як i вiра предкiв, здатна коли й не гарантiйне врятувати наш народ, то полегшити його порятунок.

     А колись пiдлiток тiкав на Сiч. Ховався по ярах, руслах рiчок, зарослих верболозом. Йшов лiсами. дiставався до Великого Лугу, де стрiчався з травами-велетнями. Ковила сягала йому колiн, полин - пояса, тирса - вище голови. Ставали вони його друзями: лiкували потертi в дорозi ноги, рятували вiд лихоманок, просто змiцнювали. Бо навряд чи взяли б у джури хворого чи кволого хлопця.

     Куди б ми зараз не пішли, на нашому шляху зустрічаються рослини, які у тяжкі хвилини життя можуть нам допомогти. Наши пращури-козаки користувались аптекою природи. Давайте і ми зробимо екскурсію в цю чудову аптеку. Заглянемо в її чудову комору.

1 –й учень читає:

Привет тебе, приют свободы и покоя,

Родного края неприхотливый лес!

Ты полон свежести и всё в тебе живое,

И сколько у тебя загадок и чудес!

Здесь в зарослях лесных, где нам всё с детства мило,

Где чистым воздухом приятно так дышать,

Есть в травах и цветках целительная сила

Для всех умеющих их тайну отгадать.

Ведучий:Лікарські трави! Але цілющими властивостями володіють не лише вони, а й дерева, і кущі. Ліки отримували з плодів, квіток, листя.

Усі учасники одягнені в костюми рослин, про які вони будуть розповідати. Ось і осики. Прямостовбурні і пружні. Стоять на узбережжях річок і у шляхів, на галявинах у лісі.

Виступ учениці: Бруньки осики , на відміну від роду Іва, вкриті декількома лусками. Як раз бруньки осики  і використовували козаки для лікування легеневих хвороб і малярії. 90 грам бруньок варили у сьми склянках води, доки не залишалось лише три склянки відвару. Проціджували, додавали столову ложку меду і пили тричі на добу.

Учень в костюмі дуба:

Вот старый дуб – листья из звонкой меди.

Могучий стан в извилинах коры.

Он весь гудит, рокочет о победе,

Как некогда на струнах гусляры.

    Збирали кору дуба навесні під час руху соку до розквітання листя, зрізаючи з молодої порослі, з пагонів або молодих гілок. Відвар дубової кори застосовували для полоскання горла та ясен, при запаленні, як кровоспинний засіб, при опікахі для скріплення шлунку.

Учень в костюмі липи:

Липа величава над річкою стоїть,

Листя молоде на вітру шумить.

Сонце сяє весело день у день,

Квіти золотаві горять вогнем.

Ведучий:Липа з давніх давен улюблена лікарська рослина. Настоянка її квітів допомагала при забитті та застуді, при запаленні рота і зіву. Липовий мед також цілющий.

Учениця у костюмі каштана:

Цветы, цветы…Как много их,

И розовых , и белых,

Как мотыльков на тонких стеблях.

Цветы, цветы…Везде, везде

Мне улыбаются весь день,

Живую радугу колебля.

                                           Г. Суворов

    Кору каштана кінського використовували як заспокійливий засіб при безсонні, невралгіях, істерії. Для цього брали кори каштана 20 г на  200 г води  і відварювали, потім пили по столовій ложці 4-6 разів на день.

Учениця в костюмі калини:

Зацвіла в долині червона калина,

Ніби засміялась дівчина-дитина.

                                                         Т. Шевченко

     Плоди калини дуже багаті вітамінами А, С. Їх можна вживати у свіжому вигляді. Засушені плоди використовували для приготування лікувального чаю проти застудних захворювань, гіпертонії.

Учениця в костюмі шипшини:

Я – шипшина рожева,

Але обережним будь,-

Шипами загорожена я,

Про це не забудь.

    Шипшина – одна з найвідоміших лікарських рослин. Плоди її дуже багаті на вітаміни С, В. Вона корисна при хворобах печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів, при зниженій кислотності, сприяє загоюванню ран, зрощенню кісток. Вона лікує малокрів’я, відновлює сили. Найчастіше застосовували відвар її плодів  у вигляді чаю.

Учень в костюмі конваліїї:

Із зеленої сорочки, що зіткав весною гай,

Білі дивляться дзвіночки. Як зовуть їх – угадай!

Це конвалії у гаї на галявині цвітуть.

І ніде немає кращих квіточок, мабуть.

                                                      М. Пригара.

     Сором’язлива рослина конвалія відома як засіб при захворюваннях серця. З її квіток і листя виготовляли краплі. Але ягоди дуже отруйні  інебезпечні.

Учень в костюмі сон-трави:

С какой радостию чистой

Я вновь встречал в лесу сыром

Кувшинчик синий и пушистый

С его лохматым стебельком.

                                          А. Толстой.

    Свіжий сік сон-трави змішували у рівній кількості з медом і приймали по чайній ложці тричі на добу при глаукомі.

Учень у костюмі ромашки:

Золотая середина и лучи кругом,

Это может быть картинка?

Солнце в небе голубом,

Нет, не солнце на бумажке,

На лугу растут ромашки.

   Ромашка – лікарська рослина. Її настоянка викликає  міцний й здоровий сон.

Учень в костюмі подорожника:

Подорожнього друг подорожник.

Багатьом з нас невдогад,

Що відшукалися ліки

Тут же на стежці у ніг

   Свіже листя подорожника прикладали при забитті, порізах, укусах комах. Подорожник називають”другом пішохіднього”.

Учень в костюмі кропиви:

Я відповідь у вас знайду

Поміркувать вам доведеться,

Що мали на увазі ви,

Говорячи „кропива печеться”.

   В давнину коріння та насіння кропиви жалкої використовували при гельмінтозах (круглих глистах). А от відваром  листя кропиви дводомної (100 г на 500 г води, кип’ятили півгодини, потім додавали оцет) мили голову від облисіння 2-3 рази на тиждень. Тому серед козаків не було лисих чоловіків, вони лише голилися на голо.

Продовжуються виступи, що характеризують лікарські рослини. Ведучий надає слово учням.

   2-й учень. Росте на пустирях і інша відома рослина – деревій. З сильно розрізаними листками і дрібними білими квітками, зібраними в щиток. Ця рослина багата на вітамін К, володіє бактеріцидними властивостями, кровоспинний засіб.

    Росте на полях вздовж шляхів, на пустирях дуже примітна рослина – грицики. Не всі знають, що це відмінний засіб при кровотечах, виразках шлунку. Рослина містить в собі вітаміна А більше , ніж морква.

На лугу ногами смята

Растёт перечная мята

Листики пушистые,

А сама душистая.

   М’яту застосовували як настоянку при кишково-шлункових захворюваннях, нудоті,  блювоті, для поліпшення травлення. М’ятні краплі діють як заспокійливеий і бадрящий засіб.

3-й учень.У козаків була сильна віра . Йдеться не про фанатизм, не про суперечності й ворогування релігій, а про світлу, спокійну віру в Господа і його мудрість. В основі слави козацької – витримка, майстерність, безстрашність, звитяга. А ще – любов до свого українського народу. А вище за все – віра. Наші діди-прадіди молитвами лікували неврози. У початковій стадії – значну частину психозів. Виразки шлунку, розлади шлунково-кишкового тракту й печінки. Є записи-натяки козаків, що навіть невигойні рани, переломи, остеомієліти й інфекції молитвами лікували...

4-й учень. Полюбляли козаки під грушею чи під дубом, у густій траві в затінку полежати. Або й поміж сосен, ан сонечку, вдивляючись у бездонне блакитне небо. Начебто ледарська звичка. А й ні. Ав наш час іноді мати гукає синові: „Негайно підіймись з землі, застудишся!” Коло молодих козаків матусь турботливих і полоханих не було. Але ж не застуджувалиь! Найчастіше обирали рівну галявину, аби розслаблене тіло рівномірно й щільно припадало до землі. Тут бажано, щоб росли спориш, конюшина, грицики, лютик, різноманітні дикі злаки, утворюючи енергетичну плямистість. Адже всі трави енергетичні. Наслідок? Півгодини-година горілиць замінить ніч у затишному ліжку. Така зелена профілактика замінювала сучасні препарати з великою перевагою. Бо не давала ускладнень.

5-й учень.Калiграфiчне лiкування (версiя)

    На всесвiтньо вiдомiй картинi Іллi Рєпiна “Запорожцi пишуть листа турецькому султану” поруч з непересiчним, схожим на Тараса Бульбу козаком - персонаж, який одразу впадє в  очi глядачам. Худорлява, дрiбнувата, але мiцна статура. Розумне. рухливе обличчя. Веселi, хитрi, примруженi очi. Тоненькi чорнi вуса. На приналежнiсть до певної посади вказує гусяче перо в руцi Писаря Вiйська Запорiзького

    А вiдтак - гусяче перо в його руках не лише знаряддя письмове, а й... певний лiкарськй iнструмент.  Коли ж ними користувалися? Брали рiдку мазь або рiдину загостреним кiнцем рубленого гусячого пера й накладали на ураженi мiсця. Пiсля чого протилежним його кiнцем,”борідкою” тоненькою ніжно розрівнювали. Інфекцію при цьому у відкриту рану не заносили. Адже пера ретельно сушили. Тримали в чистому мiсцi. Не могли вони бути й занадто старими, бо ставали ламкими, для писання непридатними.

Мазь діставали з  самого кострища: вигрiбали попiл, змiшаний з дубовим та липовим вугiллям, висипали сумiш у рiвну кiлькiсть розтопленого здору.

Додавши меду, усе знову перемішували. А замiсть пов’язки - теплий вiск поверх мазi на всю нiч. Опiки, ранки не забруднювались. Навдивовиж швидко гоїлись.

   6-й учень. Але траплялися й опiки задавненi, запущені рани глибокi, колотi, запорошенi всiм пилом икого Степу. Тодi вдавалися до міцніших лiкiв. Серед них не останнє мiсце займало чорнило. Час уже i нам згадати, чим була писана грамота султану.

  В першу чергу,чорнила виготовляли  з бузини червоної та бузини чорної. З достиглих ягiд цих кущiв виходили красивi червонi,  рудi iз зодотавим  блиском або ж чорнi чорнила. Цiкавий був сам спосiб виготовлення чорнил. Брали ягоди бузини, подрiбнювали, заливали водою (найкраще дощовою або рiчховою), кипя’тили на краєчху ватри, де пар не такий сильний. Дуже швидко фарба переходила в розчин. Тодi

його з казанка зливали в чистий посуд, у полив’яний глечик. А до гущi знову доливали води й продовжували її виварювати. Так повторювалося вiд трьох до п’яти разiв. Злиту рiдину вiдстоювали нiч. На ракок знов переливають у чистий посуд i на слабенькому вогнi, перемiшуючи ретельно, випаровують. Густу фарбу зливають у пляшки,  додають трохи залiзнокупороснi або галуновi протрави - щоб довше стояли. Перед вживанням змiшуютъ навпiл напар з водою. А коли не розводити, то можна не лище пописати унiверсали, а ще й фарбувати ним, попередньо протравивши тканини й шкiру. Без протрави фарбували хутро. Фарби рослиннi напрочуд довго зберiгаються на пергаментi,  папери, не вигоряючи на сонці, не вицвiтаючи. Якщо схочете вiдтворити Ух, будьте, одначе, обережнi: дуже схожа на бузину чорну отруйна бузина смердюча.  

   Це чорнило пили при застудах та нежитях. Вільхове чорнило або з дубових горішків додавали до води, миючи голову, щоб укріпити волосся. Усіма видами чорнил , а бузиновим наосіб, мастили лишаї та інші ураження шкіри.

   Бузину козакаи поважали найбільше: адже кущі її, попри все розказане, відлякували ще й мишву і пацюків – лютих ворогів козацьких продовольчих припасів. Підфарбовували соком та відваром бузини медовуху, ягодами її начиняли вареники та пироги.

Слово надається шкільній  медсестрі. Ми з вами зазирнули в козацьку аптеку. , познайомилися з деякими лікарськими рослинами. Насправді їх набагато більше. У кожної рослини свої строки збору і заготівлі сировини. Треба пам’ятати, що надземна частина збирається тільки в ясну сонячну погоду.

    Бруньки збирають навесні до розпускання листя, листя – молодими, зеленими, квіти – під час їх розквітання, плоди – в період повного дозрівання, корені – ближче до осені. Сушка всієї сировини – повітряна, без прямих сонячних променів. І куди б ми не пішли , повсюди зустрінемо „рослини-ліки”. Зумійте їх знайти і зібрати. „Зелена аптека” навколо нас.

Вчитель. А зараз ми проведнмо вікторину на тему”Чи знаєте ви лікарські рослини”?

Біологічні загадки.

1. Яка трава найгірка і популярна в народній медицині? (Полин)

2. Чим цікавий лопух? (Зміцнює волосся)

3. За допомогою якої рослини лікують хвороби шкіри? (Бузина)

4. Препаратами якої рослини лікують хвороби шлунка, кишечника, печінки? (Деревій)

5. Яка рослина допомагає при застуді? (Липа, калина)

6. З яких рослин виготовляють ліки для людей з хворим серцем? (Конвалія)

Загадки.

1. Зелена, ане луг,

    Біла, а не сніг,

    Кудрява, а без волосся

                                    (Береза)

2. Под ярусом-ярусом

    Висят кисти

    Красным парусом

                             (Калина)

3. Дві сестри навесні зелені.

    До літа одна червоніє,

    Інша чорніє.

                          (Червона і чорна смородина)

4. Під кущами цілий день:

     Дзень-дзелень, дзень-дзелень....

                                                     (Дзвіночки лісові)

Ведучі: Підбивають підсумки вікторини, кращих відповідей, повідомлень і запрошують усіх присутніх на чашку чаю, що дала матінка-природа.

 

 (Дівчата подають липовий, малиновий, вишневий, м’ятний чай).

 

Вчитель.

Якщо хочеш бути здоровим,

Правило запам’ятай:

Турботу про своє здоров’я

На лікарів не пререкладай.

Лікарі лікують хворих,

А здоров’я вони не творять.

Людина повинна бути сама

Дисциплінована і вольова.