Година спілкування " Мати ніжна моя... Образ твій неповторний"

МАТИ  НІЖНА  МОЯ…

ОБРАЗ  ТВІЙ  НЕПОВТОРНИЙ

МЕТА:  Створити умови для виховання у дітей почуття любові до рідної матері, милої серцю домівки, Батьківщини.

Обладнання: Плакати про матір, пісні, виставка книг, презентація про маму.

Є немало мам на світі –

Мами добрі, мами світлі,

Та одна є наймиліша.

Хто така? Скажу вам я –

Рідна матінка моя.

 

Сьогодні ми зібралися з вами, щоб познайомитися з родинами, мамами кожного із нас, і щоб привітати наших мам, бабусь, дівчат з прекрасним святом – це свято 8 Березня!

        Ми з нетерпінням чекали його, бо мати – це Берегиня. Мама! Мати! Матуся! Ненька! Скільки тепла вміщує це слово, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, найдорожча, найдобріша, найкраща, наймиліша. Від мами ми одержуємо життя.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПРО МАМУ

ПІСНЯ: Т. Повалій «Мама, мамочка»

 ЛЕГЕНДА про матір:   Материнська любов — найсвятіша

У матері був єдиний син — дорогий, ненаглядний. Душі в ньому мати не чула. По краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала со­рочки. Виріс син.  Одружився з дів­чиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рід­ну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боя­лася мати показатися невістці на очі, сиділа в сінях. А потім у сарай переселилась. Але й це не заспокоїло жорстоку. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні».

Не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо... А не послухаю — піде від мене». Заплакала мати й відповідає: «Ну що ж, сину, роби так, як велить серце».

Пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? Зі­рви листок подорожника, ось росте біля вогнища, при­клади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське... Потім у вогонь по­кладеш...»

Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльоза­ми. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким все­сильним було бажання бачити сина радісним і безтур­ботним, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову до грудей.

То ж не даремно кажуть у народі: материнська любов — найсвятіша! (За В. Сухомлинським.)

                       Учень:   Ще зимові віхоли літають,

Та весни розгін не зупинити,

І дзвінкі краплини починають

                                        У повітрі сонячнім бриніти.

Учитель. Без наших рідних матусь ми ніяк не можемо обійтися.

       Материні очі…Мамині завжди натруджені руки, які пестять, зігрівають, дарують спокій.                         

                         Учень:         Що то є за днина,

                                                 Що то є за свято,

Що сюди зійшлося,

Гостей так багато?

                   Учень:                      Знаю, що за днина,

І всім варто знати:

То прийшли всі діти

Мамі честь віддати.

                         Учень:     Жінки, бабусі, матері –

Одвічні наші Берегині.

Хай сонце ясне на зорі

Вам світить на стежинах.

Пісня дітей: «Моя мама»

                              Учень:                 Дорога матусю,

В день цей урочистий

                                               Ти прийми від мене

Вірш мій голосистий.

Хай тобі розкаже

Він про весну милу,

І про землю рідну,

Що усіх зростила.

                     Учень:                  Як люблю тебе, матусю,

Ніжну, дорогеньку.

Все найкраще я дарую

Для тебе, рідненька.

                          Учень:                  Від усіх ти наймиліша,

Лебідонька мила,

Щиро дякую тобі я,

Що мене зростила.

Учитель: Материнський образ встає з сивих туманів віків, з синяви неба і золотавих надвечір’їв, з вишневого цвітіння і калинової задуми. То випливає на небо нашої вічності одне – однісіньке слово, як сонце, - Мати! І купається в сльозі, і відроджується зі сльози, і світить у сльозі веселковими барвами дитинної ніжності.

Конкурс:   (Ланцюжком називаємо ласкаві слова для мами).

Учитель:  Із букви - краплинки та звуку - сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «м-а-м-о», мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як дар Божий, тільки не дано нам запам'ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над кожною колискою вперше нахилилася мати.

      Це — мить, і це вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас і в наших дітях і онуках, в усьому нашому роді і береже нас та благословляє на добро. А в найтяжчу годину стогоном вирветься з грудей тільки одне слово — як остання надія на порятунок: «Мамо!»

       Щоб ми спокійно спали, мами співають нам пісні. Кожна колискова – то надія на завтрашній день. В ній щедрість материнської душі, цілющість людського добра.

                         Учень:                 Над колискою моєю

Пісеньку співала.

І в любистку у духмянім

Перед сном купала.

Конкурс:     (Заспівати колискову пісню).

                          Учень:            Є немало мам на світі –

Мами добрі, мами світлі,

Та одна є наймиліша.

Хто така? Скажу вам я –

Рідна матінка моя.

                       Учитель: Слово «мама» росте з нами тихо,

                                              Як ростуть дерева, сходить сонце, 

                                               Розквітає квітка,

                                               Як тихо світить вечорова зоря

                                               І гладить по голівці рідна рука.

Конкурс: (Із зав’язаними очима батьки повинні впізнати свою дитину).

          Задумаємося: ким є мама для нас? Як ми до неї ставимося? Чи поважаємо її?

Конкурс: Усна анкета: ( 2 учні).

• Чи можеш ти відразу назвати день народження мами?
• Чи ділишся ти з мамою ласощами, коли тебе пригощають? Коли це було?
• Чи бувають випадки, коли мама зайнята, а ти заважаєш?
• Чи допомагаєш ти мамі на кухні? Що саме?
• Улюблена страва мами?
• Ім’я та по батькові мамину маму?
• Ім’я та по батькові татову маму?
• Коли останній раз мама відпочивала?

Гра – змагання «Мамині помічники» по ( 2 учні).

1. Хто швидше почистить картоплю.
2. Хто швидше пришиє ґудзик.
3. Хто краще заплете косу дівчинці.
4. Юний кулінар (Що потрібно для салату олів’є, вінігрету.)

Учень розповідає гуморески

 

     Учень:        У маминих очах любов, як цвіт  лілеї,

                      Та біль тривог — це бачимо не раз.

                      Коли нам гірко, ми ідем до неї,

Учень:         Мамо, тобі низесенько вклонюсь.

                        Мамо, на рідні руки нахилюсь.

                        Мамо, пробач мені щоденний гріх,

                        Мамо, ти найдорожча за усіх.

       Учень:  Праведну любов, яку берем в дорогу,

                          I доброту від матері дано,

                          Куди б не йшли, тамуючи тривогу, —

                        Усюди світить мамине вікно.

Учень: Священна думка – заповідь  шанувати неньку так само, як і    молитва до Бога, сама стала молитвою і через віки окрилилася у Тарасовому слові:

                                Бо хто матір забуває,

                               Того Бог карає,

                               Того діти цураються,

                                В хату не пускають.

                                  Чужі люди проганяютъ,

                                   I немає злому

                                 На всій землі  безконечній

                                  Веселого дому.

Учень: Імення Матері святилося, відколи на свті цієї землі, названа Україною, і цей народ, довірливий, як дитя, що виборов собі в тяжких бит­вах власне ім'я— українці.

Учень: Імення Матері, хранительки роду і його пречистого божества, сяяло німбом у духовності нашій, як найяскравіше світило із земного сузір'я матріархату.

Учитель: Імення Матері, як дух, завжди клика­ло українців, зрослих на материнській любові, на молитву перед образом Пречистої Матері Божої. I ми звертаємо віками свій зір до Неї, заступниці нашої, як змалечку кличемо маму, коли нам щось заболить, бо знаходимо в святому материнстві Пречи­стої риси своїх матерів.

Учень:       Спасибі, Матусю, спасибі, рідненька,

                   За те, що теплом зігріваєте нас,

                     За те, що в щасливу і скрутну хвилину

 

Мамо, тобі низесенько вклонюсь.

 Мамо, на рідні руки нахилюсь. Мамо, пробач мені щоденний гріх,

Мамо, ти найдорожча за усіх.