Година спілкування « Ми єдиний народ, ми єдина країна! »
Мета: формувати в учнів розуміння єдності і цілісності України, усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави, готовність служити Батьківщині своєю працею та стати на захист державних інтересів країни.
Наочне оформлення: національна символіка: Державний Герб, Державний Прапор, Державний Гімн, карта України, вишиті рушники, гілка калини, портрет Т.Г. Шевченка.
Музичне оформлення: «Гімн України» музика М.Вербицького, слова Н. Чубинського; пісня «Україно» музика і слова Т.Петриненка; пісня «Моя Україна» музика і слова О.Мельник у виконанні Н.Валевської; пісня «Моя Україна» музика Н. Петраша, слова Ю.Рибчинського у виконанні Н.Бучинської; Технічні засоби:музичний центр, мультимедійний проектор.
Хід години спілкування
Велична і свята, моя ти Україно,
Лише тобі карать нас і судить
Нам берегти тебе, Соборну і єдину,
І нам твою історію творить
І. Організаційний етап
Діти розташовуються в класній кімнаті. Звучить пісня «Україна»,музика і слова Т.Петриненка
ІІ. Мотивація навчально-виховної діяльності учнів. Оголошення теми уроку.
Учитель: Наш український древній рід
Благословенний Богом на життя довічне.
Його коріння з давніх літ
Дає нам силу титанічну.
Дорогі діти, шановні батьки та гості! Раді знову вас вітати у стінах нашої школи. Вітаю вас зі святом Першого дзвоника, святом знань, духовності майбутнього, адже здавна відоме прислів’я «Знання – сила» – не можна ні купити, ні вкрасти, ні загубити.
Школярі теж з нетерпінням чекали зустрічі з вчителями та однокласниками. І настрій у нас усіх сьогодні чудовий. Озирніться довкола. А чи помітили ви, йдучи до школи, як яскраво світить сонце і яке сьогодні небо?
Учні відповідають на запитання вчителя
Учитель: Найголовніше для всіх людей є те, щоб світило яскраво сонце і було мирне небо. Важко уявити, що десь над нашою рідною землею клекочуть гармати, повітря здригається від вибухів, а відчай панує в очах людей…
Учитель:Діти, тема нашого першого уроку «Ми єдиний народ, ми єдина країна!». Україна…Вперше озвалась вона рідною мовою з глибини 14 століття, і залунала багатоголосо в думах і піснях. На довгих і стрімких шляхах історії вона мужньо відстоювала своє право на існування. Топтали її, палили вогнем, а вона воскресла. Що за земля? Що за народ? Пам’ятник би їм спорудити, але нема такого каменя-красеня. Нехай же цим сплавом буде наша довічна любов.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Любіть у коханні, в труді, і в бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
Це велика честь і слава
Рідний край свій полюбити –
То найважливіша справа.
І шумлять степи без краї,
Стрункі гори пнуться в хмари,
Синьооке море грає.
На врожайних росте ріллях,
Є у надрах сіль і нафта,
Віск, залізо і вугілля.
Всі люблять до загину
Славну землю батьків своїх –
Свою вишневу Україну.
Зверніть увагу на епіграф нашого заняття «Де згода – там і перемога». Справді, ніхто не заперечуватиме, чим дружніша родина, тим вона краща, чим згуртованіша країна, тим вона міцніша. У найтяжчі часи люди нашої держави гуртувалися, ставали єдиною силою, і саме це рятувало нашу землю, отже, міць нашої країни, сила українського народу – в його єдності.
Так… Саме сьогодні, в цей час, ми маємо, як ніколи, проявити свою любов до рідної Вітчизни. Саме сьогодні, коли керівництво «дружнього народу» розпочало неоголошену війну проти волі, незалежності українців. Зараз нашій країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою. На цілісність нашої держави посягнули вороги і багато наших земляків на сьогодні мобілізовано до лав українського війська. Вони з честю відвойовують та захищають кордони нашої держави, борються за її єдність та цілісність.
ІІІ. Основна частина
1 учень: Ідея єдності українських земель, соборності України сягає глибини віків. Збирання південно-руських земель було пріоритетним напрямком внутрішньої політики київських князів Олега та Ігоря, Святослава та Володимира Великого, Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха. Протягом віків втіленням ідеї соборності займались гетьмани України: Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик.
2 учень:За цей час не одному поколінню українців довелося ціною власного життя здобувати право прийдешніх поколінь на незалежність.
Учитель: Трагічні події в Україні, починаючи з листопада минулого року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям Небесна сотня та воїни, які загинули і гинуть у боротьбі за свободу, цілісність та єдність держави.
Учитель: Українці мають усі підстави пишатись, що їхня Батьківщина не раз переживала дні слави, мужньо переносила найважчі випробування. Не одне покоління кращих синів та дочок беззавітно клали своє життя до ніг рідної неньки – України.
Читець 3: А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду – сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній сивий-сивий…
І рани їхні вже не їм болять…
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
Людмила Максимлюк
Учитель: Сьогодні ми в скорботі й з великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками. Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість з них – молоді, сильні. Ті, хто лише починав жити…
Вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання.
Хвилина мовчання
3 учень: Народе мій, пишаюся тобою:
Моя душа – частинка твого «Я».
Красою правди у святім двобою
Понад Майданом сонця лик сія…
Є нація! Хай знають всі у світі:
Ми є! Народ піднявся із колін!
І переможно сонце правди світить.
Учитель: Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися. Наша держава розташована в центрі Європи. Через усю Україну з півночі на південь протікає могутній Дніпро – одна з найбільших річок Європи. На берегах Дніпра розкинувся красень-Київ – столиця нашої держави. З півдня Україну омивають моря – Чорне й Азовське. На заході здіймаються у небо вершини Карпат, а на півдні розкинулися Кримські гори. Густі ліси на півночі – це Полісся. А далі на південь природні пейзажі поступово змінюються, переходячи у вільні степи. Ось така дивовижна природа нашої України!
Учитель: Послухайте ось таку притчу.
Якось, у коробці лежали тюбики з фарбами. Одного разу біла фарба сказала чорній, що в тюбику лежала найближче до неї:
- Сестро, що за біда трапилася з тобою? Чому ти така брудна?
- Я не брудна, такий мій колір, - відповіла чорна фарба.
- Тоді ти неправильна фарба, і колір у тебе неправильний. Подивись на мене, ось яким повинен бути справжній колір, і взагалі, всі кольори походять від білого, тому нема нічого більш витонченого, як білий колір, на котрий повинні прагнути бути схожими усі інші фарби.
Це зауваження не сподобалось чорній фарбі і вона незадоволено відповіла:
- Ні, це ти неправильна, а мій колір найправильніший. І взагалі, якби не було чорного кольору, то нічого видатного не змогли б намалювати. Спробуй без мене щось намалювати, білий аркуш так і залишиться білим.
Почувши це, засперечалися інші фарби і навперебій почали доводити, що тільки їх колір правильний і потрібний. Що тільки вони будуть обрані художником для створення шедевру. Довго та запекло вони сперечались, так, що деякі навіть почали вибризкуватись з тюбиків через розбурхану неприязнь.
Та раптом кришка коробки відкрилась і на тюбики впало яскраве світло. Художник вийняв фарби і видавив їх на палітру. Потім, змішавши їх одна з одною, наніс на полотно, де й відбулося їх примирення. Художнику не було ніякого діла до їх протиріч, він бачив єднання у різноманітності. Для нього були важливі всі кольори. Так був створений великий шедевр, де фарби не протистояли, а взаємодоповнювали одна одну.
Так і в нашій країні, кожне місто, кожна область – це лише окремий тюбик з фарбою, а разом ми – квітуча, барвиста Україна.
Звичайно ж у кожного з нас є рідні та друзі з різних куточків України.
Під час розповіді вчителя звучить фонограма пісні «Моя Україна» муз. Н.Петраша
Учениця (декламує вірш «Єдина Україна» Дмитра Чередниченка):
«Єдина Україна»
Нехай ніхто не половинить,
Твоїх земель не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на всіх у нас одна.
Одна від Заходу й до Сходу
Володарка земель і вод -
Ніхто не ділить хай народу,
Бо не поділиться народ.
І козаки, й стрільці січові
За тебе гинули в полях.
У небесах сузір'я Лева
Нам світить на Чумацький Шлях.
Стражденна чаєчко-небого,
Єдині два твої крила.
Виходим, нене, у дорогу,
Аби ти вільною була.
Нехай ніхто не половинить
Твоїх земель, не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на світі в нас одна.
Учитель:А зараз, ми проведемо вікторину «Що я знаю про тебе, моя Україно?»
Учитель: Українським народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому світові. Україна може пишатися своєю древньою, величною історією.
Пропоную послухати легенду про Україну.
Учениця(розказує легенду):
Легенда про Україну
Колись давним-давно в одному селі жила бідна вдова. Не було в неї ніякої втіхи від життя, тільки одна важка робота. І ось настав радісний день. В неї народилась дівчинка – маленька, крихітна, гарненька. І мати стала думати, яке ім’я дати своєму дитяті. Тут, звідки – невідомо, осяяна маревом, з’явилася в хаті чарівниця. Вона з тривогою і жалістю дивилася на немовля і сказала вдові: «Не давай дитині імені, вона сама його знайде, а якщо даси, то вона помре». Дівчина росла-підростала, була розумною, слухняною, але невеселою, часто журилася тим, що у неї немає імені. І ось їй виповнилось 16 років. Задумала вона вирушити у білий світ, щоб знайти своє ім’я, мати ніяк не хотіла розлучатися з донькою, але вона була невідступна і потайки вирушила в дорогу. Бідна вдова чекала день, другий, не витримала розлуки і пішла свою доньку шукати. Ішла, йшла і вийшла в чисте поле, жовте-жовте і пшеницею колоситься. В чистому блакитному небі ластівки кружляють, світить ясне сонечко. І бачить мати – спить на полі дівчина, її дочка, та така гарна, що вона мимоволі замилувалась нею. Раптом потемніло синє небо, здійняв вітер куряву, полягла до землі колосиста пшениця. Почувся тупіт та іржання коней, брязкання зброї, вигуки чужою мовою. Це були війська хана Батия. Попереду їхав син хана. Раптом він побачив красуню-дівчину, зупинився і вигукнув: «Укра-юина», що на його мові означало «Дівчина молода». Дівчина прокинулась, хан схопив її і забрав із собою. Мати, побачивши це, опустилася на коліна і стала благати Господа Бога захисту для своєї єдиної дитини. Раптом стало все чорне-чорне, загримів грім, затряслася, здригнулася земля, а потому все стихло… По небу пропливали ніжно-блакитні хмаринки. Лише курява здіймалась навкруги, і на полі стояла самотня вдова. Пішла вона плачучи по землі шукати свою дитину. А в пам’яті лишилося одне – Україна, Україна. Йшла… З очей падали сльози. І там, де на землю падали сльозинки, проростали квіти волошки. Мати йшла боса, колола ноги, і, де на землю падала крапля крові, виростали маки. Де пройшла мати по землі, так і стала та земля зватись Україною.
Дівчина: Я – Україна, я – Україна,
Лиш перед Богом я на колінах,
Кличу вас люди зліва і справа
В святу Державу, мою Державу!
Єднайтесь, сестри, єднайтесь, браття,
Пора звільнитись нам від прокляття!
Учитель: Кожна держава світу має свої символи. Україна не виняток. Державні символи України – Герб, Прапор, Гімн. Що ж означає державна символіка України?
1 учень: Герб нашої держави – тризуб – має глибокі історичні корені, належить до часів князювання в Києві Володимира Великого. Він символізує ту ж трійцю життєтворчих енергій, що і хрест, – Мудрість, Знання і Любов, які виходять із одного джерела.
2 учень: 2 вересня 1991 року над будинком Верховної Ради України було піднято синьо-жовтий прапор – символ незалежності та суверенітету нашої держави. Синій колір символізує чисте небо, мир; жовтий – достаток і працелюбність.
3 учень: Пісня – окраса української нації, завжди була з людьми: у годину радості і горя, під час роботи та відпочинку, в свята і в будні. Важко злічити, скільки пісень склав талановитий співучий наш народ – радісних і сумних, величних і жартівливих. У них втілена історія народу, відображена його душа – відверта і щира. Пісня – душа народу. Національний гімн – вищий прояв його волелюбних прагнень, духовних устремлінь. Яскравим виявом національно-патріотичних почуттів українців став вірш поета і етнографа Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Жодному нашому творові української літератури не судилася така велична і трагічна доля. Велична, бо в ньому втілена споконвічна мрія народу, здобути волю. Трагічна, бо понад століття пісню-гімн переслідували, вбивали, забороняли, та як не силкувались – не вбили. Гімн «Ще не вмерла Україна», поряд з державним гербом – тризубом і синьо-жовтим прапором, є офіційним символом держави.
Учитель: Завдання справжнього громадянина України – знати і поважати символи своєї держави, свідомо дотримуватися почестей та правил поведінки щодо державних символів у повсякденному житті та під час урочистих заходів не дозволяти глумитися над ними, гордитися незалежною, єдиною українською державою.
Учитель: Пропоную всім вам доповнити прислів’я, так як в прислів’ях приказках, крилатих виразах втілені моральні цінності українського народу, які живуть сотні років та висвітлюють найвищу мудрість.
Батьківщина – мати, … (умій за неї постояти)
Людина без Вітчизни, …(як соловей без пісні)
Добре тому, ….(хто в своєму дому)
За рідний край … (життя віддай)
Всюди добре, ….(а вдома найкраще)
Кожному мила …(рідна сторона)
За рідною землею …(і в небі сумно)
IV. Підсумок години спілкування
Учитель: Сьогодні життя України змінюється на очах, постає стара, як ця земля держава – вільна, незалежна, осяяна сонцем Україна. Ви частинка народу. Без вас, без усіх нас немає ні народу, ні історії. І нам творить нову історію держави, що займе належне місце серед вільних і рівних країн планети. Ще в І столітті н.е. римський державний діяч, філософ Цицерон на публічному виступі сказав: «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя» Читець: Дмитро Павличко «Клятва»
Ми, народ, що вийшов із неволі,
Клянемось в благословенну мить –
Всі свої тисячолітні болі
В славу України перелить.
Ми, народ, що вийшов із неволі,
Клянемось в благословенну мить –
Стати рівним у народів колі,
На свободі й для свободи жить!
Учитель: Україна потребує нашої виваженості, єдності, мудрості. Ми пишаємося нашою молоддю. Вона активна, здатна відстоювати своє майбутнє. Ми повинні поважати себе, свою державу, тоді інші країни поважатимуть нас.
Будем жить! На зло гіркій недолі,
Будемо мову рідну берегти,
Будемо сіять на своєму полі!
Любити, красивішати, рости.
Подумайте, і дайте відповідь, продовживши речення
«Для мене Україна це ….»
Звучить пісня «Молитва за Україну»
Боже-отче всемогутній,
Захисти коханий край!
Дай нам вийти у майбутнє,
Мужність і сміливість дай.
Захисти нас від свавільних
Хижаків жорстоких, злих,
Захисти від божевільних
Чужих найманців лихих.
Хай собори, не руїни
Стануть там, де ти прорік
Незалежній Україні
Славу нині і повік.
Молюсь за тебе, Україно,
Молюсь за тебе кожен час,
Бо ти у нас одна-єдина.
Писав в своїх віршах Тарас:
– Молюсь, – казав він, щоб у тебе
Не було між людьми війни,
Щоб завжди було чисте небо
На нашій стомленій землі.
Щоб завше у садку смерека
Весняним квітом під вікном цвіла,
І прилітали з вирію лелеки,
Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!
Учні відповідають. Звучить пісня «Моя Україна», муз. Н.Петраша, сл.Ю.Рибчинського
Література:
Година спілкування
« Ми єдиний народ,
ми єдина країна! »
вчитель Заєць С. В.
Година спілкування « Ми єдиний народ, ми єдина країна! »
Для учнів 9-А класу
Мета: формувати в учнів розуміння єдності і цілісності України, усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави, готовність служити Батьківщині своєю працею та стати на захист державних інтересів країни.
Наочне оформлення: національна символіка: Державний Герб, Державний Прапор, Державний Гімн, карта України, вишиті рушники, гілка калини, портрет Т.Г. Шевченка.
Музичне оформлення: «Гімн України» музика М.Вербицького, слова Н. Чубинського; пісня «Україно» музика і слова Т.Петриненка; пісня «Моя Україна» музика і слова О.Мельник у виконанні Н.Валевської; пісня «Моя Україна» музика Н. Петраша, слова Ю.Рибчинського у виконанні Н.Бучинської; Технічні засоби:музичний центр, мультимедійний проектор.
Хід години спілкування
Велична і свята, моя ти Україно,
Лише тобі карать нас і судить
Нам берегти тебе, Соборну і єдину,
І нам твою історію творить
І. Організаційний етап
Діти розташовуються в класній кімнаті. Звучить пісня «Україна»,музика і слова Т.Петриненка
ІІ. Мотивація навчально-виховної діяльності учнів. Оголошення теми уроку.
Учитель: Наш український древній рід
Благословенний Богом на життя довічне.
Його коріння з давніх літ
Дає нам силу титанічну.
Дорогі діти, шановні батьки та гості! Раді знову вас вітати у стінах нашої школи. Вітаю вас зі святом Першого дзвоника, святом знань, духовності майбутнього, адже здавна відоме прислів’я «Знання – сила» – не можна ні купити, ні вкрасти, ні загубити.
Школярі теж з нетерпінням чекали зустрічі з вчителями та однокласниками. І настрій у нас усіх сьогодні чудовий. Озирніться довкола. А чи помітили ви, йдучи до школи, як яскраво світить сонце і яке сьогодні небо?
Учні відповідають на запитання вчителя
Учитель: Найголовніше для всіх людей є те, щоб світило яскраво сонце і було мирне небо. Важко уявити, що десь над нашою рідною землею клекочуть гармати, повітря здригається від вибухів, а відчай панує в очах людей…
Учитель:Діти, тема нашого першого уроку «Ми єдиний народ, ми єдина країна!». Україна…Вперше озвалась вона рідною мовою з глибини 14 століття, і залунала багатоголосо в думах і піснях. На довгих і стрімких шляхах історії вона мужньо відстоювала своє право на існування. Топтали її, палили вогнем, а вона воскресла. Що за земля? Що за народ? Пам’ятник би їм спорудити, але нема такого каменя-красеня. Нехай же цим сплавом буде наша довічна любов.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Любіть у коханні, в труді, і в бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
Це велика честь і слава
Рідний край свій полюбити –
То найважливіша справа.
І шумлять степи без краї,
Стрункі гори пнуться в хмари,
Синьооке море грає.
На врожайних росте ріллях,
Є у надрах сіль і нафта,
Віск, залізо і вугілля.
Всі люблять до загину
Славну землю батьків своїх –
Свою вишневу Україну.
Зверніть увагу на епіграф нашого заняття «Де згода – там і перемога». Справді, ніхто не заперечуватиме, чим дружніша родина, тим вона краща, чим згуртованіша країна, тим вона міцніша. У найтяжчі часи люди нашої держави гуртувалися, ставали єдиною силою, і саме це рятувало нашу землю, отже, міць нашої країни, сила українського народу – в його єдності.
Так… Саме сьогодні, в цей час, ми маємо, як ніколи, проявити свою любов до рідної Вітчизни. Саме сьогодні, коли керівництво «дружнього народу» розпочало неоголошену війну проти волі, незалежності українців. Зараз нашій країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою. На цілісність нашої держави посягнули вороги і багато наших земляків на сьогодні мобілізовано до лав українського війська. Вони з честю відвойовують та захищають кордони нашої держави, борються за її єдність та цілісність.
ІІІ. Основна частина
1 учень: Ідея єдності українських земель, соборності України сягає глибини віків. Збирання південно-руських земель було пріоритетним напрямком внутрішньої політики київських князів Олега та Ігоря, Святослава та Володимира Великого, Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха. Протягом віків втіленням ідеї соборності займались гетьмани України: Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик.
2 учень:За цей час не одному поколінню українців довелося ціною власного життя здобувати право прийдешніх поколінь на незалежність.
Учитель: Трагічні події в Україні, починаючи з листопада минулого року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям Небесна сотня та воїни, які загинули і гинуть у боротьбі за свободу, цілісність та єдність держави.
Учитель: Українці мають усі підстави пишатись, що їхня Батьківщина не раз переживала дні слави, мужньо переносила найважчі випробування. Не одне покоління кращих синів та дочок беззавітно клали своє життя до ніг рідної неньки – України.
Читець 3: А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду – сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній сивий-сивий…
І рани їхні вже не їм болять…
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
Людмила Максимлюк
Учитель: Сьогодні ми в скорботі й з великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками. Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість з них – молоді, сильні. Ті, хто лише починав жити…
Вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання.
Хвилина мовчання
3 учень: Народе мій, пишаюся тобою:
Моя душа – частинка твого «Я».
Красою правди у святім двобою
Понад Майданом сонця лик сія…
Є нація! Хай знають всі у світі:
Ми є! Народ піднявся із колін!
І переможно сонце правди світить.
Учитель: Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися. Наша держава розташована в центрі Європи. Через усю Україну з півночі на південь протікає могутній Дніпро – одна з найбільших річок Європи. На берегах Дніпра розкинувся красень-Київ – столиця нашої держави. З півдня Україну омивають моря – Чорне й Азовське. На заході здіймаються у небо вершини Карпат, а на півдні розкинулися Кримські гори. Густі ліси на півночі – це Полісся. А далі на південь природні пейзажі поступово змінюються, переходячи у вільні степи. Ось така дивовижна природа нашої України!
Учитель: Послухайте ось таку притчу.
Якось, у коробці лежали тюбики з фарбами. Одного разу біла фарба сказала чорній, що в тюбику лежала найближче до неї:
- Сестро, що за біда трапилася з тобою? Чому ти така брудна?
- Я не брудна, такий мій колір, - відповіла чорна фарба.
- Тоді ти неправильна фарба, і колір у тебе неправильний. Подивись на мене, ось яким повинен бути справжній колір, і взагалі, всі кольори походять від білого, тому нема нічого більш витонченого, як білий колір, на котрий повинні прагнути бути схожими усі інші фарби.
Це зауваження не сподобалось чорній фарбі і вона незадоволено відповіла:
- Ні, це ти неправильна, а мій колір найправильніший. І взагалі, якби не було чорного кольору, то нічого видатного не змогли б намалювати. Спробуй без мене щось намалювати, білий аркуш так і залишиться білим.
Почувши це, засперечалися інші фарби і навперебій почали доводити, що тільки їх колір правильний і потрібний. Що тільки вони будуть обрані художником для створення шедевру. Довго та запекло вони сперечались, так, що деякі навіть почали вибризкуватись з тюбиків через розбурхану неприязнь.
Та раптом кришка коробки відкрилась і на тюбики впало яскраве світло. Художник вийняв фарби і видавив їх на палітру. Потім, змішавши їх одна з одною, наніс на полотно, де й відбулося їх примирення. Художнику не було ніякого діла до їх протиріч, він бачив єднання у різноманітності. Для нього були важливі всі кольори. Так був створений великий шедевр, де фарби не протистояли, а взаємодоповнювали одна одну.
Так і в нашій країні, кожне місто, кожна область – це лише окремий тюбик з фарбою, а разом ми – квітуча, барвиста Україна.
Звичайно ж у кожного з нас є рідні та друзі з різних куточків України.
Під час розповіді вчителя звучить фонограма пісні «Моя Україна» муз. Н.Петраша
Учениця (декламує вірш «Єдина Україна» Дмитра Чередниченка):
«Єдина Україна»
Нехай ніхто не половинить,
Твоїх земель не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на всіх у нас одна.
Одна від Заходу й до Сходу
Володарка земель і вод -
Ніхто не ділить хай народу,
Бо не поділиться народ.
І козаки, й стрільці січові
За тебе гинули в полях.
У небесах сузір'я Лева
Нам світить на Чумацький Шлях.
Стражденна чаєчко-небого,
Єдині два твої крила.
Виходим, нене, у дорогу,
Аби ти вільною була.
Нехай ніхто не половинить
Твоїх земель, не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на світі в нас одна.
Учитель:А зараз, ми проведемо вікторину «Що я знаю про тебе, моя Україно?»
Учитель: Українським народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому світові. Україна може пишатися своєю древньою, величною історією.
Пропоную послухати легенду про Україну.
Учениця(розказує легенду):
Легенда про Україну
Колись давним-давно в одному селі жила бідна вдова. Не було в неї ніякої втіхи від життя, тільки одна важка робота. І ось настав радісний день. В неї народилась дівчинка – маленька, крихітна, гарненька. І мати стала думати, яке ім’я дати своєму дитяті. Тут, звідки – невідомо, осяяна маревом, з’явилася в хаті чарівниця. Вона з тривогою і жалістю дивилася на немовля і сказала вдові: «Не давай дитині імені, вона сама його знайде, а якщо даси, то вона помре». Дівчина росла-підростала, була розумною, слухняною, але невеселою, часто журилася тим, що у неї немає імені. І ось їй виповнилось 16 років. Задумала вона вирушити у білий світ, щоб знайти своє ім’я, мати ніяк не хотіла розлучатися з донькою, але вона була невідступна і потайки вирушила в дорогу. Бідна вдова чекала день, другий, не витримала розлуки і пішла свою доньку шукати. Ішла, йшла і вийшла в чисте поле, жовте-жовте і пшеницею колоситься. В чистому блакитному небі ластівки кружляють, світить ясне сонечко. І бачить мати – спить на полі дівчина, її дочка, та така гарна, що вона мимоволі замилувалась нею. Раптом потемніло синє небо, здійняв вітер куряву, полягла до землі колосиста пшениця. Почувся тупіт та іржання коней, брязкання зброї, вигуки чужою мовою. Це були війська хана Батия. Попереду їхав син хана. Раптом він побачив красуню-дівчину, зупинився і вигукнув: «Укра-юина», що на його мові означало «Дівчина молода». Дівчина прокинулась, хан схопив її і забрав із собою. Мати, побачивши це, опустилася на коліна і стала благати Господа Бога захисту для своєї єдиної дитини. Раптом стало все чорне-чорне, загримів грім, затряслася, здригнулася земля, а потому все стихло… По небу пропливали ніжно-блакитні хмаринки. Лише курява здіймалась навкруги, і на полі стояла самотня вдова. Пішла вона плачучи по землі шукати свою дитину. А в пам’яті лишилося одне – Україна, Україна. Йшла… З очей падали сльози. І там, де на землю падали сльозинки, проростали квіти волошки. Мати йшла боса, колола ноги, і, де на землю падала крапля крові, виростали маки. Де пройшла мати по землі, так і стала та земля зватись Україною.
Дівчина: Я – Україна, я – Україна,
Лиш перед Богом я на колінах,
Кличу вас люди зліва і справа
В святу Державу, мою Державу!
Єднайтесь, сестри, єднайтесь, браття,
Пора звільнитись нам від прокляття!
Учитель: Кожна держава світу має свої символи. Україна не виняток. Державні символи України – Герб, Прапор, Гімн. Що ж означає державна символіка України?
1 учень: Герб нашої держави – тризуб – має глибокі історичні корені, належить до часів князювання в Києві Володимира Великого. Він символізує ту ж трійцю життєтворчих енергій, що і хрест, – Мудрість, Знання і Любов, які виходять із одного джерела.
2 учень: 2 вересня 1991 року над будинком Верховної Ради України було піднято синьо-жовтий прапор – символ незалежності та суверенітету нашої держави. Синій колір символізує чисте небо, мир; жовтий – достаток і працелюбність.
3 учень: Пісня – окраса української нації, завжди була з людьми: у годину радості і горя, під час роботи та відпочинку, в свята і в будні. Важко злічити, скільки пісень склав талановитий співучий наш народ – радісних і сумних, величних і жартівливих. У них втілена історія народу, відображена його душа – відверта і щира. Пісня – душа народу. Національний гімн – вищий прояв його волелюбних прагнень, духовних устремлінь. Яскравим виявом національно-патріотичних почуттів українців став вірш поета і етнографа Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Жодному нашому творові української літератури не судилася така велична і трагічна доля. Велична, бо в ньому втілена споконвічна мрія народу, здобути волю. Трагічна, бо понад століття пісню-гімн переслідували, вбивали, забороняли, та як не силкувались – не вбили. Гімн «Ще не вмерла Україна», поряд з державним гербом – тризубом і синьо-жовтим прапором, є офіційним символом держави.
Учитель: Завдання справжнього громадянина України – знати і поважати символи своєї держави, свідомо дотримуватися почестей та правил поведінки щодо державних символів у повсякденному житті та під час урочистих заходів не дозволяти глумитися над ними, гордитися незалежною, єдиною українською державою.
Учитель: Пропоную всім вам доповнити прислів’я, так як в прислів’ях приказках, крилатих виразах втілені моральні цінності українського народу, які живуть сотні років та висвітлюють найвищу мудрість.
Батьківщина – мати, … (умій за неї постояти)
Людина без Вітчизни, …(як соловей без пісні)
Добре тому, ….(хто в своєму дому)
За рідний край … (життя віддай)
Всюди добре, ….(а вдома найкраще)
Кожному мила …(рідна сторона)
За рідною землею …(і в небі сумно)
IV. Підсумок години спілкування
Учитель: Сьогодні життя України змінюється на очах, постає стара, як ця земля держава – вільна, незалежна, осяяна сонцем Україна. Ви частинка народу. Без вас, без усіх нас немає ні народу, ні історії. І нам творить нову історію держави, що займе належне місце серед вільних і рівних країн планети. Ще в І столітті н.е. римський державний діяч, філософ Цицерон на публічному виступі сказав: «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя» Читець: Дмитро Павличко «Клятва»
Ми, народ, що вийшов із неволі,
Клянемось в благословенну мить –
Всі свої тисячолітні болі
В славу України перелить.
Ми, народ, що вийшов із неволі,
Клянемось в благословенну мить –
Стати рівним у народів колі,
На свободі й для свободи жить!
Учитель: Україна потребує нашої виваженості, єдності, мудрості. Ми пишаємося нашою молоддю. Вона активна, здатна відстоювати своє майбутнє. Ми повинні поважати себе, свою державу, тоді інші країни поважатимуть нас.
Будем жить! На зло гіркій недолі,
Будемо мову рідну берегти,
Будемо сіять на своєму полі!
Любити, красивішати, рости.
Подумайте, і дайте відповідь, продовживши речення
«Для мене Україна це ….»
Звучить пісня «Молитва за Україну»
Боже-отче всемогутній,
Захисти коханий край!
Дай нам вийти у майбутнє,
Мужність і сміливість дай.
Захисти нас від свавільних
Хижаків жорстоких, злих,
Захисти від божевільних
Чужих найманців лихих.
Хай собори, не руїни
Стануть там, де ти прорік
Незалежній Україні
Славу нині і повік.
Молюсь за тебе, Україно,
Молюсь за тебе кожен час,
Бо ти у нас одна-єдина.
Писав в своїх віршах Тарас:
– Молюсь, – казав він, щоб у тебе
Не було між людьми війни,
Щоб завжди було чисте небо
На нашій стомленій землі.
Щоб завше у садку смерека
Весняним квітом під вікном цвіла,
І прилітали з вирію лелеки,
Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!
Учні відповідають. Звучить пісня «Моя Україна», муз. Н.Петраша,
сл. Ю. Рибчинського
Література: